Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/19923/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2016. Зареєстровано: 14.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2016.
Дата набрання законної сили: 29.06.2016
Результат оскарження 29.06.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд : залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		                                                                                                                                                                                                                                                              ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                             
		04 березня 2016 р.  Справа № 804/19923/14             Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Барановського Р. А.   розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Національного банку України в особі: Управління Національного банку України в Харківській області до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення штрафу, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Національний банк України в особі: Управління Національного банку України в Харківській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.11.2015 року) стягнути до державного бюджету України з Відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штраф за порушення валютного законодавства в сумі 15 885,45 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 45 копійок), еквівалентний розміру 25% від суми здійсненого 11.12.2013 переказу 6065,00 доларів США, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до долара США, установлений Національним банком України на день здійснення переказу 11.12.2013 року ((6065 х 12,95006 - 15000) х 25% = 15 885,45 грн.).
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року провадження у справі №804/19923/14 було зупинено, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання законної сили рішення по адміністративній справі №804/19536/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Національного банку України в особі: Управління Національного банку України в Харківській області про скасування постанови Управління Національного банку України в Харківській області про притягнення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу на загальну суму 19635,45 грн. №70 (вих. №06-012/12021) від 16.10.2014 року.
		21 квітня 2015 року провадження поновлено, у зв'язку з набранням законної сили рішення по адміністративній справі №804/19536/14.
		21.04.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято постанову по адміністративній справі №804/19536/14, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасувано постанову Управління Національного банку України в Харківській області про притягнення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до відповідальності за порушення валютного законодавства №70 (вих. №06-012/12021) від 16.10.2014р. в частині неправомірно нарахованого штрафу в сумі 3750, 00 грн.
		Зазначене рішення ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року - залишено без змін.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 11.11.2014 рік відповідач у добровільному порядку не сплатив суму штрафу в розмірі 15 885,45 грн., визначену постановою Управління Національного банку України в Харківській області про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства №70 (вих. №06-012/12021) від 16.10.2014 року, а тому позивач звернувся до суду з позовом на виконання владних управлінських функцій.
		Позиція відповідача, відображена у запереченнях на позов, полягає у відсутності підстав для стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафу за порушення валютного законодавства, оскільки відповідачем виконано доручення по проведенню банківської операції по переказу коштів в іноземній валюті на підставі поданого Invoice (Order #2839) від 11.12.2013 року на умовах та у відповідності до вимог чинного законодавства України та свідчить про здійснення відповідачем функції агента валютного контролю.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679-XIV, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		Пунктом 14 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
		Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
		Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено, що Національний банк України є головним органом валютного контролю.
		Судом встановлено, що відділом валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Харківській області проведено перевірку виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в Філії "Харківське головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк".
		За результатами перевірки встановлено порушення вимог пункту 2 статті 13 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93, а саме: за результатами розгляду поданої копії INVOICE (Order # 2839) від 11.12.2013 на підставі якого здійснювався переказ за межі України, встановлена відсутність у INVOICE (Order # 2839) реквізитів, щодо назви банку та реквізитів рахунку, на який здійснюється переказ, що свідчить про нездійснення уповноваженим банком функцій агента валютного контролю. В наслідок виявлення даного порушення фахівцями відповідача складено протокол порушення валютного законодавства від 03.10.2014 року.
		16.10.2014 року Управління Національного банку України в Харківській області прийнято постанову про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці установи з порушенням законодавства, за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, що діє на 0 годин дня, який складав 1295,0006 за 100 доларів США в сумі 19635,45 грн. Зазначену постанову супровідним листом від 16.10.2014 року за вих.№ 06-012/12022 направлено позивачу на виконання. 
		З матеріалів справи вбачається, що клієнтом відділення банку ПАТ КБ "ПриватБанк" проведено валютну операцію по переказу коштів в іноземній валюті за межі України за допомогою платіжної системи "MONEYGRAM" у сумі 6065,00 доларів США з поточного рахунку на підставі поданого позивачу INVOICE (Order # 2839) від 11.12.2013 року.
		За результатами розгляду фахівцями відповідача поданої копії INVOICE (Order # 2839) на підставі якого здійснювався переказ за межі України, встановлена відсутність у INVOICE (Order # 2839) обов'язкових  реквізитів щодо назви банку та реквізитів рахунку, на який здійснюється переказ.
		Згідно з п.1.24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N2346-III, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
		Відповідно до п.24.2 ст.24 Закону України N 2346-III, Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Одним з таких нормативно-правових актів, який затверджено Постановою правління Національного банку України від 29.12.2007 року № 496, є Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні (далі - Правила).
		Відповідно до п.1.3 зазначених Правил, фізична особа для здійснення переказу має подати до банку такі документи:
		платіжне доручення або заяву на переказ готівки, або документ відповідної платіжної системи на відправлення переказу;
		паспорт або документ, що його замінює;
		документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України (далі - підтвердні документи).
		Підтвердними документами для фізичних осіб - резидентів є договори (контракти), рахунки-фактури, листи-розрахунки чи листи-повідомлення юридичних осіб - нерезидентів, повноважних органів іноземних країн, листи адвокатів чи нотаріусів іноземних країн, позовні заяви, запрошення (виклики), документи про родинні стосунки та інші підтвердні документи, що використовуються в міжнародній практиці. Підтвердні документи (крім документів про родинні стосунки) повинні містити такі реквізити: повну назву і місцезнаходження отримувача, назву банку та реквізити рахунку, на який здійснюється переказ, назву валюти, суму до сплати, призначення платежу.
		Таким чином, судом встановлено, що позивачем було здійснено переказ іноземної валюти за межі України без наявності належним чином оформлених підтвердних документів для фізичних осіб - резидентів. 
		Також, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93р., резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. 
		Згідно ст. 11 Декрету № 15-93 Національний банк України видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України. 
		Відповідно до вимог зазначеної статті Декрету № 15-93 постановою Правління Національного банку України від 29.12.2007 № 496 затверджені Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні. 
		Згідно підпункту а), п.1.2 розділу 2 Правил, фізичні особи - резиденти можуть здійснювати за межі України перекази іноземної валюти у сумі, що в еквіваленті не перевищує 15 000 гривень в один операційний (робочий) день, - з поточного рахунку в іноземній валюті або без його відкриття (на бажання клієнта) без підтвердних документів;
		Відповідно ж до підпункту б) переказ іноземної валюти в сумі, що перевищує розмір, встановлений в п. 1.2 Правил, повинен був здійснюватися виключно з поточного рахунку в іноземній валюті на підставі підтвердних документів. 
		Згідно п. 1.2. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000 р., функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та/або своєчасне інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій. 
		Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що при здійсненні переказу грошових коштів, сума яких перевищує 15000.00 грн., фізична особа також має подати документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України, які в свою чергу повинні містити інформацію щодо назви банку та реквізити рахунку, на який здійснюється переказ. У разі недотримання зазначени приписів, 
		Отже, суд доходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", виконавши доручення фізичної особи - резидента на здійснення зазначеної вище валютної операції з перерахування іноземної валюти на користь іншої фізичної особи без належно оформлених підтвердних документів в сумі, що в еквіваленті більше 15 000,00 гривень, що перевищує дозволену Правилами для переказу іноземної валюти за межі України в межах одного операційного дня, не виконав покладені на уповноважені банки ст. 13 Декрету № 15-93 функції контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. 
		З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Національного банку України в особі: Управління Національного банку України в Харківській області про скасування постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №70 від 16.10.2014 року, на підставі якої здійснюється стягнення Національним банком України грошових коштів по справі №804/19923/14.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року прийнято ухвалу, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі № 804/19536/14 - залишено без змін.
		При розгляді справи №804/19536/14 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що виконане ПАТ КБ «ПриватБанк» доручення по проведенню банківської операції по переказу коштів в іноземній валюті на підставі поданого Invoice (Order #2839) від 11.12.2013 року, сума якої перевищує 15000,00 грн., не ґрунтується на приписах чинного законодавства, а отже, застосування до банку відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, передбаченої приписами п.2.5 Положеннями про валютний контроль є правомірним та обгрунтованим.
		Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Відповідно  до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, суд не вправі ставити під сумнів обов'язковість виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року, оскільки у справі №804/19536/14 брали участь ті ж самі сторони, встановлені зазначеним судовим рішенням обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи №804/19923/14.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Національного банку України в особі:  Управління Національного банку України в Харківській області до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення штрафу за порушення валютного законодавства в сумі 15 885,45 грн. - підлягає задоволенню. 
		 Керуючись  ст.ст. 158 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) до Державного бюджету України штраф за порушення валютного законодавства в сумі 15 885,45 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень сорок п'ять копійок).
		Копію постанови направити сторонам по справі.  
		          Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		 
		 
		Суддя                                         Р.А. Барановський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...