Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3120/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2016. Зареєстровано: 17.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2016.
Дата набрання законної сили: 18.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2016 року Справа № 922/3120/15 
		           
		Вищий  господарський суд України у складі колегії  суддів:
		 
		 
		головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б.,  Коробенка Г.П.за участю представників:позивачаРоманов Р.О. (посв. №014714)Відповідачів, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області  на постановуХарківського апеляційного господарського суду                      від 16.09.2015у справі № 922/3120/15 господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Комінтернівського району міста Харковадо1. Харківської міської ради,  2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Альбус"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства в Харківській області провизнання незаконним та скасування пункту 36.3 додатку 1 до рішення, визнання недійсним державного акта та зобов'язання вчинити певні дії
		В С Т А Н О В И В :
		Прокурор Комінтернівського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Альбу", в якому просив суд:
		- поновити строк звернення до суду з позовною заявою щодо визнання недійсним рішення №85/09 від 29.04.2009 р.;
		- визнати незаконним та скасувати п. 36.3. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. №85/09;
		- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№485064 від 03.09.2009 р., який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №420970700001;
		- зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Альбус" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 6,0794 га з кадастровим номером 6310136900:06:010:0015, про що скласти акт прийому-передачі. Також до стягнення заявлені судові витрати. 
		Позовні вимоги були обґрунтовані посиланням на порушення Харківською міською радою ч.1 ст.41 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки безкоштовно можуть надаватись у власність лише житлово-будівельним кооперативам, а Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Альбус" таким не є, бо створений не у відповідності із приписами ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР. Строк позовної давності прокурор вважає не пропущеним, оскільки про факт порушення земельного законодавства дізнався лише в квітні 2015 року.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2015 р. (суддя       Жиляєва Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя    Хачатрян В.С., судді Бондаренко В.П., Ільїн О.В.), у позові відмовлено.
		Судові рішення вмотивовані тим, що Харківська міська рада розпорядилась землями територіальної громади у відповідності із повноваженнями, наданими їй Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", обслуговуючий кооператив створений та зареєстрований згідно з чинним законодавством, відтак підстав визнавати недійсними і скасовувати рішення Харківської міської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку суди не встановили.
		Заяви відповідачів про застосування позовної давності суди розглянули, але не застосували, оскільки відмовили в задоволенні позову по суті.
		Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
		Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.05.2016 р., у зв'язку з перебування судді Яценко О.В. на навчанні з підвищення кваліфікації, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Коробенко Г.П.
		13.04.2016 р. до Вищого господарського суду України від Державної інспекції сільського господарства в Харківській області надійшов лист, в якому зазначено про припинення (ліквідацію) інспекції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. №442 "Про оптимізацію системи органів виконавчої влади".
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 11.05.2015 р. представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009 р. №85/09 (пункт 36.3. додатку 1) надано обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Альбус" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 6,0794 га, (кадастровий номер 6310136900:06:010:0015), в межах договору оренди землі від 03.04.2007 р. №440767100019, для будівництва та експлуатації кварталу житлової забудови (малоповерхової) по вул. Ньютона (напроти будинку № 119,121). Будівництво виконати до 01.09.2014 р.
		На підставі вищезазначеного рішення обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Альбус" видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0794 га по        вул. Ньютона (напроти будинку № 119,121) ЯЕ№485064 від 03.09.2009 р.
		Вважаючи, що п. 36.3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. №85/09 та державний акт серії ЯИ №485064 на право власності "Житлово-будівельного кооперативу "Альбус" на земельну ділянку площею 6,0794 га вчинені з порушенням норм матеріального права, прокурор звернувся до господарського суду з позовом для відновлення порушених прав і інтересів територіальної громади міста Харкова.
		Отже, предметом оскарження у даній справі є акт органу місцевого самоврядування щодо реалізації ними волевиявлення територіальної громади міста Харкова, яке стосується окремого учасника цивільно-правових відносин - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Альбус" відносно надання йому у власність земельної ділянки.
		Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення, виходили з того, що Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджений постановою Ради Міністрів УРСР (надалі - Примірний статут) та Закон України "Про кооперацію", який набрав чинності 27.08.2003 р. були прийняті у різних часових межах, а тому підстав для застосування їх як загального та спеціального закону, або законодавчого і підзаконного нормативно-правового акту, який конкретизує зміст Закону, не вбачається.
		Господарська діяльність кооперативів регулюється Господарським кодексом України (глава 10), Цивільним кодексом України (параграф 2 глава 8), Законом України "Про кооперацію", Законом України "Про споживчу кооперацію", Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", із змінами та доповненнями, та іншими нормативно-правовими актами. Кооперативи самостійно визначають основні види та напрями своєї господарської діяльності. Вони можуть створюватися і діяти у галузі промисловості, будівництва, на транспорті, в торгівлі й громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні, медицині та інших галузях господарської діяльності.
		Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ст.6 Закону України "Про кооперацію"). Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		Статтею 7 Закону України "Про кооперацію" визначено, що засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Тобто, юридичні особи можуть бути засновниками кооперативу.
		Закон України "Про кооперацію" не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.
		Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про кооперацію" не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
		Положеннями ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано невідповідність установчих документів вимогам ч.3 ст.8 цього Закону установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
		Оскільки державна реєстрація Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Альбус" на час розгляду справи не скасована та не визнана недійсною у встановленому законом порядку, то судами відхилені посилання прокурора про незаконність створення Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Альбус", так як його установчі документи відповідають вимогам чинного законодавства.
		Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що предметом цього позову не є оскарження порядку створення та діяльності Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Альбус" відповідно до вимог Закону України "Про кооперацію" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а є виключно оскарження рішень ради про безоплатне виділення земельної ділянки у власність обслуговуючому кооперативу та скасування державного акту на право власності на землю.
		Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Частиною першою статті 41 Земельного кодексу України передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
		Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. 
		Суди попередніх інстанцій на підставі рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшли до висновку, що прийняте міськрадою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. 
		Враховуючи наведене, суди дійшли до висновку, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. 
		Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право - ґрунтується на правовстановлюючих документах.
		Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у даній справі предметом позову крім оскарження відповідних пунктів рішення ради є позовні вимоги і про визнання недійсним державного акту на право власності та вимога про  повернення земельної ділянки, а тому суди попередніх інстанцій не врахували позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі №911/3396/14, в якій зазначено, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.
		Щодо вимог прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ №485064 від 03.09.2009 р., який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №420970700001; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Альбус" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 6,0794 га з кадастровим номером 6310136900:06:010:0015, про що скласти акт прийому-передачі, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку щодо відмови у їх задоволенні, оскільки вони є похідними вимогами від вимоги про визнання незаконним та скасування п.36.3. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради від "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09.
		У висновках Верховного Суду України від 17.06.2014 р. по справі №21-195а14, суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах на підставі аналізу п.12 "Перехідних положень", ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу дійшли висновку, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. 
		При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту.
		Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Згідно із ст.133 Житлового Кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.
		Відповідно до ст.135 Житлового Кодексу Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.
		Статтею 137 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що ЖБК організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.
		Відповідно до п.3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985 р. (із змінами і доповненнями) число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч.1 ст. 41 Земельного кодексу України надає право місцевій раді надавати земельну ділянку безоплатно у власність Житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
		У відзивах на позов Харківська міська рада і Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Альбус", серед інших заперечень, заявляли про застосування позовної давності.
		Заяви відповідачів про застосування позовної давності суди розглянули, але не застосували, оскільки відмовили в задоволенні позову по суті, з чим не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України.
		Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а  сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що унормовано ч.4 ст.267 Цивільного Кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч.1 ст.261 Цивільного Кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		У зв'язку із обізнаністю прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваних рішень Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".
		Нездійснення своєчасного прокурорського реагування на прийняті рішення органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст.1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч.2 ст.12, ч.4 ст.267 Цивільного Кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.
		Відтак, на позови прокурорів поширюється положення статті 257 Цивільного Кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.
		Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі №910/4626/14, яка у відповідності із ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та повинна враховуватись судами України.
		Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в скарзі.
		За результатами розгляду касаційної скарги колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, однак, судами правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог, а саме судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позову з підстав правомірності створення Обслуговуючого кооперативу"Житлово - будівельний кооператив "Альбус", в той час як враховуючи вимоги законодавства та висновки Верховного Суду України, позов не підлягав задоволенню з підстав застосування позовної давності, - за таких обставин касаційний суд вважає за можливе залишити в силі судові рішення, хоча і з інших правових підстав.
		Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. по справі         № 922/3120/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.
		 
		Головуючий  суддя                                                                                   М. Данилова 
		 
		Судді:                                                                                                           Т. Данилова 
		 
		                                                                                                 Г. Коробенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...