Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2912/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2016. Зареєстровано: 17.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2016.
Дата набрання законної сили: 12.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 травня 2016 року Справа № 914/2912/15 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючого      Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Гоголь Т.Г.,  Добролюбової Т.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016у справі№ 914/2912/15господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства "Альба Україна"простягнення заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники :від позивача:  від відповідача: від третьої особи:не з'явились не з'явились не з'явились
		В С Т А Н О В И В :
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 (головуючий суддя - Іванчук С.В., судді - Пазичев В.М., Фартушок Т.Б.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Зварич О.В., Хабіб М.І.), зупинено провадження у справі № 914/2912/15 на підставі п.1 ч.2 ст.79 ГПК України; призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54; судовому експерту надати висновки щодо наступного питання: 
		-          в якому розмірі підтверджується заборгованість ТОВ "Сальве Львів", щодо погашення суми основного боргу перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за договором купівлі-продажу №Г-98 від 04.01.2010 (із внесеними змінами і доповненнями), укладеним між ТОВ "Сальве Львів" та ПАТ "Альба" та договором відступлення прав вимоги №70450-20/14-7 від 05.06.2014 укладеним між ПАТ "Альба" та ПАТ "Банк "Київська Русь" ?
		-          в якому розмірі підтверджується розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням умов договору купівлі-продажу №Г-98 від 04.01.2010 (із внесеними змінами і доповненнями) укладеного між ТОВ "Сальве Львів" та ПАТ "Альба" та договору відступлення прав вимоги №70450-20/14-7 від 05.06.2014 укладеного між ПАТ "Альба" та ПАТ "Банк "Київська Русь" згідно заявлених позивачем позовних вимог ?
		В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.204 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 35, 41, 42, 43, 79, 83, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Відзиву на касаційну скаргу відповідач, третя особа не надіслали.
		Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
		Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права за результатами перегляду судового рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		В серпні 2015 ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів" про стягнення 521 577, 74 грн основної заборгованості, 58 465, 02 грн пені, 19 419, 84 грн 3% річних та 399 547, 11 грн інфляційних втрат.
		Підставою даного позову є взаємовідносини, що склались між сторонами на підставі невиконанням відповідачем договору купівлі-продажу №Г-98 від 04.01.2010, укладеного між ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Сальве-Львів", з урахуванням відступлення права вимоги за договором № 70450-20/14-7 від 05.06.2014 Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" (новий кредитор).
		Ухвала Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі мотивована посиланням на необхідність у спеціальних знаннях з приводу встановлення обставин, які входять до предмета доказування, яка виникла під час розгляду справи.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що: - ст.ст.41, 106 ГПК України не передбачена можливість оскарження ухвал про призначення судової експертизи; - зупинивши провадження у справі на час проведення судової експертизи, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому законом повноважень.
		Касаційна інстанція виходить із такого.
		Згідно з ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
		Як визначено у ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
		Водночас згідно з ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. 
		Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України.
		Відповідно до п.3 ч.2 ст.86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.
		Суд першої інстанції не навів жодних обґрунтувань необхідності призначення у справі судової експертизи, зазначивши лише те, що для з'ясування питань, які виникли в ході судового розгляду справи, потрібні спеціальні знання. При цьому місцевий суд зовсім не зазначив того, потреба у яких спеціальних знаннях виникла в ході розгляду спору та для встановлення яких фактичних даних, які б входили до предмета доказування.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів не може визнати вказану ухвалу обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.
		У свою чергу необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.
		Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
		При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.
		Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.
		У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.
		Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п.1 ч.3 ст.129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування ухвалених судових актів як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи.
		При цьому слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв,                         скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
		Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до пп.3.2. п.3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 у справі №1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. 
		Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІІ ГПК України, яким врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч.1 ст. 111-13 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. 
		При цьому приписи ст.ст.106, 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.
		Водночас ст.41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.
		Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст.64 Конституції України не може бути обмежене.
		Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і що відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.
		Згідно зі ст.111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
		Відповідно до ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
		Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі та постанова апеляційного суду, якою остання залишена без змін у повному обсязі, підлягають скасуванню.
		Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа має бути передана на розгляд до Господарського суду Львівської області.
		Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 у справі № 914/2912/15 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.
		 
		 
		Головуючий-суддя С. Бакуліна
		 
		 
		Судді                                                                                                    Т. Гоголь
		 
		 
		                                                                                                    Т. Добролюбова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...