Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-758ц16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		25 квітня 2016 року                                                 м. КиївСуддя Верховного Суду України Сімоненко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва . від 27 листопада 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києві від 24 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача, стягнення відсотків за користування грошовими коштами, трьох процентів річних від суми вкладу, пені та відшкодування моральної шкоди, 
		в с т а н о в и в: 
		ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою, яка не відповідала вимогам ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		Ухвалою судді Верховного Суду України від 30 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень було залишено без руху та надано заявникові строк до 18 квітня 2016 року для усунення недоліків, а саме для надання документу про сплату судового збору.
		25 квітня 2016 року на виконання цієї ухвали ОСОБА_1 надав, зокрема, заяву про усунення недоліків заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України та повторне клопотання, в якому зазначив, на його думку, підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень.
		В обґрунтування зазначеного клопотання ОСОБА_1 посилається, зокрема, на положення Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» від 1 листопада 1996 року                № 9, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Подбіелські та ППУ Полпуре проти Польщі», «Крейц проти Польщі», «ФК Мретебі проти Грузії». 
		Проаналізувавши зазначені положення законодавства та судової практики, зміст повторного клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень, та додані до нього документи, не знаходжу підстав для його задоволення з огляду на наступне. 
		Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону. 
		За змістом змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявника на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не були взяті до уваги. 
		До того ж, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
		Таким чином, оскільки навіть і в Законі України «Про захист прав споживачів» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за подання заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, то і вимога заявника про застосування до цивільно-процесуальних правовідносин щодо справляння судового збору саме правових приписів, закріплених у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не зумовлює звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у даній справі. 
		З приводу посилання ОСОБА_1 на норми права, закріплені в частині четвертій статті 42 Конституції України, слід зазначити наступне.
		Дійсно, відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		Однак, якщо вважати, як зазначає заявник, що саме Закон України «Про захист прав споживачів» прийнятий на виконання цієї норми права, закріпленої в Конституції України, то, як зазначалося вище, споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
		Крім того, видається за необхідне звернути увагу заявника, що, наприклад, положення Конституції України також захищають право власності (частина четверта статті 41 Конституції України). Тим не менш, особи сплачують судовий збір при поданні позовів та ін. процесуальних документів до суду про захист своїх майнових та немайнових прав, пов'язаних із захистом права власності. 
		Тому, твердження заявника, що захист права Конституцією України, проявляється саме у звільненні осіб від сплати судового збору при поданні позовних заяв та ін. процесуальних документів до суду про захист своїх прав, видається сумнівним.
		З приводу посилання ОСОБА_1 на вищезазначені рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) варто вказати наступне.
		Як зазначає заявник, рішення Суду у справах «Подбіелські та ППУ Полпуре проти Польщі», «Крейц проти Польщі», «ФК Мретебі проти Грузії» мають прецедентний та доктринальний характер для органів державної влади України. 
		Так, дійсно відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		Одночасно, у статті 1 цього Закону зазначено, що поняття «рішення» за вказаним законом означає: а)  остаточне  рішення Суду у справі проти України,  яким визнано  порушення  Конвенції про захист  прав  людини  і  основоположних  свобод; б) остаточне  рішення Суду щодо справедливої  сатисфакції  у  справі  проти  України;  в)  рішення Суду  щодо  дружнього  врегулювання  у справі  проти України; г) рішення Суду про  схвалення  умов  односторонньої  декларації  у  справі  проти України.
		А згідно з частиною першою статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
		У наведених вище справах Україна не була стороною, тому положення вказаних рішень Суду не мають прецедентний характер у даній справі та не можуть бути застосовані до правовідносин щодо обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати, які регулюються національним законодавством України.
		Щодо доктринального характеру рішень Суду, то доктринальні положення не є джерелом права за українським законодавством.
		З цього приводу також варто зазначити, що і посилання заявника на постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» від 1 листопада 1996 року № 9 та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 не можуть бути взяті до уваги, адже також не є джерелом права за українським законодавством. 
		Тому, дана заява не відповідає вимогам ст. 358 ЦПК України. У матеріалах, доданих до заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень, відсутній документ про сплату судового збору. 
		Так, відповідно до п. п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. 
		Отже, за вимогу майнового характеру заявникові слід було сплатити судовий збір у розмірі 130 % від 1 відсотку ціни позову у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
		З огляду на викладене, для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень судовий збір у розмірі, визначеному у відповідності до чинного законодавства, повинен бути доплачений та перерахований на рахунок Верховного Суду України з такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030102 р/о 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030102, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір (Верховний Суд України, 060)" символ звітності 207.
		На адресу Верховного Суду України слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.
		Відповідно до ч. 2 ст. 359 ЦПК України у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
		Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки протягом установленого строку.
		Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, 
		у х в а л и в: 
		Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень залишити без руху, продовжити строк до 16 травня 2016 року для усунення зазначених недоліків заяви. 
		Роз'яснити, що у разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявникові. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.    
		Суддя 
		Верховного Суду України                                                                                                     В.М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...