Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1622/16159/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2016. Зареєстровано: 17.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 1622/16159/2012
		1-кп/554/82/2016
		 
		 ВИРОК
		 Іменем України 
		Дата документу 28.03.2016 м.Полтава 
		 
		 Октябрський районний суд м. Полтава у складі:
		 судді ОСОБА_1 
		 при секретарях: ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		 ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5 
		 ОСОБА_6 
		 за участю прокурора ОСОБА_7 
		 адвоката ОСОБА_8  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави кримінальну справу по обвинуваченню:
		ОСОБА_9  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України,, позапартійного, військовозобов`язаного, освіта вища, з березня 2011 року працював слідчим слідчого відділу УСБУ в Харківській області, проживає АДРЕСА_1 , значиться зареєстрованим АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчинені злочину , передбаченого ст. 368 ч.3 КК України,
		 
		в с т а н о в и в :
		   Відповідно до обвинувального висновку, ОСОБА_9 обвинувачується в одержанні, пов`язаному з вимаганням, службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища за таких обставин.
		   Відповідно до наказу №62-ос від 18.03.2011 року ОСОБА_9 обіймав посаду слідчого слідчого відділу УСБ України в Харківській області у званні старшого лейтенанта юстиції, був державним службовцем і посадовою особою.
		 У відповідності до функціональних обов`язків на ОСОБА_9 покладено обов`язки щодо розслідування у відповідності до кримінально-процесуального законодавства кримінальних справ, які віднесені до підслідності слідчих органів СБУ України.
		ОСОБА_9 , будучи співробітником служби безпеки, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», був співробітником правоохоронного органу.
		Відповідно до ст.19 Конституції України, посадова особа органів державної влади зобов`язана діяти тільки на підставі та в рамках повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією і Законами України.
		Відповідно до Закону України «Про службу безпеки України» до повноважень СБУ віднесено попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції і організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки і інших протиправних діянь, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		Діяльність Служби Безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на принципах законності, поваги до прав і свобод громадянина і відповідальності перед народом України.
		   Так, 19.06.2012 р ОСОБА_9 , за письмовою резолюцією начальника слідчого відділення УСБ України в Харківській області ОСОБА_10 , прийняв до свого провадження кримінальну справу №2012/807/22, порушену Харківською обласною митницею відносно ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 . за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України, якій було присвоєно реєстраційний №2380.
		   19.06.2012 року ОСОБА_9 утримуючи ОСОБА_11 в приміщенні УСБ України в Харківській області та перебуваючи в парку розташованому навпроти Харківського академічного театру опери та балету по вул.. Сумській,25, близько 18 годин 15 хвилин зустрівся зі знайомим ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , з яким у нього відбулася розмова. У ході якої ОСОБА_9 з метою створення умов для отримання хабара, роз`яснив ОСОБА_12 , що він може прийняти рішення про затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 115 КПК України і для того, щоб цього не здійснити він поставив ОСОБА_12 в безвихідне становище, пов`язане з необхідністю передачі йому грошової винагороди у розмірі 3000 доларів США.
		   Слідчий УСБУ ОСОБА_9 19.06.2012 року близько 21 години 30 хвилин, переслідуючи умисел на отримання хабара шляхом вимагання, будучи посадовою особою, на території вказаного парку, користуючись службовим становищем отримав від ОСОБА_12 частину хабара в розмірі еквівалентному 1000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 7992 грн. 50 коп., за неприйняття рішення про затримання , ОСОБА_11 в порядку ст.115 КПК України в ході розслідування кримінальної справи №2380.
		   Потім, слідчий УСБУ ОСОБА_9 22.06.2012 року близько 15 години 55 хвилин, продовжуючи реалізовувати умисел на отримання хабара шляхом вимагання, будучи посадовою особою, перебуваючи в автомобілі марки «БМВ» зеленого кольору, держномер НОМЕР_1 біля будинку № .10 по вулиці Гоголя в місті Харкові отримав від ОСОБА_12 хабар у розмірі 800 доларів США і 9600 грн., за неприйняття рішення про затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 115 КПК України в ході розслідування кримінальної справи №2380, але діяльність слідчого була припинена співробітниками правоохоронних органів.
		   Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_9 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, тобто отримання, поєднане з вимаганням, службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища.
		   Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив, що він дійсно був слідчим слідчого відділу УСБУ в Харківській області. У його провадженні з 19 червня 2012 року перебувала кримінальна справа відносно ОСОБА_11 . Після отримання кримінальної справи, ознайомився з нею і в бесіді з ОСОБА_11 , став виясняти у нього обставини виявлення наркотичного засобу. Потім визначатися із запобіжним заходом, переконуючи ОСОБА_11 в необхідності сприяння слідству, дачі правдивих свідчень та роз`яснив вимоги ст.115 КПК України ( 1960 року).
		   Роз`яснивши по суті обставини, які стали причиною порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_11 , останній сприяв органу досудового слідства, що дозволяло проводити необхідні слідчі дії. Однак, в кінці робочого дня ОСОБА_11 поскаржився на свою втому, викликану тим що йому довелося три доби знаходиться в органах митниці та УБНОНу і у зв`язку з цим, відповідно до ч.2 ст.107 КПК України (1960 року) маючи процесуальні повноваження провести допит гр. ОСОБА_11 протягом 24-х годин. Враховуючи що останній бажав давати свідчення, прийняв рішення призупинити проведення слідчих дій до 9 години ранку 20-го червня 2012 року, про що вручив під розписку повістку гр.. ОСОБА_11 , також вручив під розписку гр.. ОСОБА_11 повістку про виклик його в Управління для проведення слідчих дій і на 21 червня 2012 року.
		   Однак, наступного дня 20-го червня 2012 року та 21-го червня 2012 року гр.. ОСОБА_11 до Управління не з`явився. Інформації, про його місце знаходження не було, тому виникала необхідність змінити громадянину ОСОБА_11 запобіжний захід і оголосити останнього в розшук, як особу, що переховується від органів слідства.
		   Одночасно з цим до нього звертався громадянин ОСОБА_12 , який цікавився ситуацією з гр.. ОСОБА_11 , говорив, що хоче допомогти йому і цікавився, чи можна припинити справу стосовно ОСОБА_11 . На дане питання він відповів, що це неможливо. Також пояснив, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_11 переховується, то змушений змінити останньому запобіжний захід і оголосити його в розшук. На це гр.. ОСОБА_12 сказав, що не хоче проблем для ОСОБА_11 і пообіцяв допомогти знайти останнього, щоб провести з ним необхідні слідчі дії.
		   Так, 22 червня 2012 року гр.. ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_9 , що йому відоме місце знаходження гр.. ОСОБА_11 , нібито той перебуває у лікарні і запропонував звозити його до останнього для того, щоб провести необхідні слідчі дії. ОСОБА_12 призначив час, в який повинні були зустрітися біля парку «Дзеркальна струя» для того, щоб проїхати до гр. ОСОБА_11 .
		   В обумовлений час ОСОБА_12 зустрівся з ним. Він взяв з собою процесуальні документи і бланки для проведення необхідних слідчих дій.
		   Проте, вже перебуваючи в автомобілі ОСОБА_12 , останній зателефонував і повідомив йому, що зустріч переноситься на кілька годин пізніше і попросив ОСОБА_9 покинути його автомобіль марки БМВ з державним номером НОМЕР_1 .
		   Так, після прохання ОСОБА_12 він. вийшов з його автомобіля, відкрив задні двері, де знаходилася його барсетка і документи і після того як закрив задні двері автомобіля його затримали особи в чорному спецодязі, з масками на обличчях, які закрутили йому руки за спину, поклали обличчям на асфальт і наділи наручники, попередньо вибивши з руки барсетку та документи.
		   Ознайомившись зі змістом тексту роздруківок протоколу по ОРД ОСОБА_9 заявив, що діалог, який ведеться між кількома людьми йому не знайомий і не відповідає тим розмовам, які відбувалися між ним і гр.. ОСОБА_12 .
		   Він не заперечує, що зустрічався і спілкувався з гр.. ОСОБА_12 з ініціативи останнього 19.06.2012 року. ОСОБА_12 особисто наполягав на зустрічі і цікавився ситуацією, що склалася відносно ОСОБА_11 ..
		   Він не підтверджує зміст розмови між Ф і З, а також сказав, що не впізнав свого голосу на записах наданих у матеріалах справи.
		   До того ж йому не зрозуміла і не відома природа походження даних записів, оскільки сам ОСОБА_12 заперечував існування будь-яких записів і не дозволяв нікому встановлювати на ньому або в його автомобілі будь-які спеціальні технічні пристрої. Відповідно у ОСОБА_9  є сумніви щодо того, що ці записи здійснювалися в той час і в тих місцях.
		   Також, він зробив заяву щодо його затримання співробітниками правоохоронних органів, а саме при затриманні, наділи йому наручники за спиною і поклали обличчям в асфальт, то з його рук вибили барсетку та пакет з документами, після чого ці речі перебували якийсь тривалий час за межами його видимості, а потім один із співробітників УБОЗу вклав йому вказані речі в руки.
		   Причину зміни показань пояснив наступним чином. При допиті його на досудовому слідстві до нього було застосовано психологічний тиск із загрозою взяття під варту. Він змушений був дати свідчення, які є в матеріалах кримінальної справи, оскільки після затримання він на протязі 15 хвилин був доставлений до Прокуратури Харківської області і був поміщений в підсобне приміщення в якому на нього до пізнього вечора працівниками прокуратури та УБОЗу здійснювався психологічний тиск, так як до допиту його в якості підозрюваного ніякі слідчі дії з ним не проводились. При первинному допиті в якості підозрюваного близько 21 години 53 хвилини він відмовився від дачі показів на підставі ст.63 Конституції України, але це не влаштовувало слідчого. Після співбесіди з працівниками вказаних служб, він вимушений був давати необхідні слідчому покази, оскільки являється опікуном свого хворого брата а інших осіб, які б могли на той час надати йому допомогу не було. Цими ж обставинами пояснив і видачу 1000 (однієї тисячі) доларів США, знаючи, що це були гроші його батьків.
		 Стверджує, що йому перед допитом в якості підозрюваного не дали можливості поспілкуватися з адвокатом та зателефонувати батькам. 
		 Вказані твердження ОСОБА_9 судом досліджені в судовому засіданні та встановлено, його опікунство над братом ОСОБА_13 , відсутність його батьків за місцем проживання підтверджено санаторно-курортними книгами на ім`я ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , які перебували з 05.06. по 25.06.2012 року в медичному реабілітаційному центрі МВС України «Шаян» Закарпатської області.
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 16.06.2012 року він був затриманий працівниками Митниці та прикордонної служби за контрабанду наркотиків. Він знаходився на території митниці до 19.06.2012 року. Складалися якісь документи, співробітники митниці, дізнавач переконували його в підписанні документів, чинили тиск, пояснювали яке він може понести покарання. Потім, 19.06.2012 року він був доставлений в Управління СБУ Харківської області. З ним розмовляв ОСОБА_9 , який надав роз`яснення йому про порушену кримінальну справу, переконував у необхідності співпраці, пропонував дати свідчення. Він дуже втомився і попросив у ОСОБА_9 зателефонувати ОСОБА_12 зі свого мобільного телефону. Зателефонувавши до останнього він повідомив про своє знаходженні в СБУ. Потім, вийшовши з кабінету, з ОСОБА_12  розмовляв ОСОБА_9 . Він запропонував ОСОБА_9 200 гривень і 1 000 рублів РФ для залагодження цієї справи, але ОСОБА_9 відмовився. Він написав явку з повинною, відмовившись від її підпису, також він відмовився підписувати протокол, в якому визнав свою провину.
		    ОСОБА_9 при розмові з ним розповів про домовленості між ним і ОСОБА_12 про 3 000 доларів США, а він, ОСОБА_11 , отримає умовне покарання. У робочому кабінеті ОСОБА_9 діставав з кишені свого одягу долари США і наполягав на підписі явки з повинною і зізнань. Він сказав, що поки не поговорить з ОСОБА_12 , нічого підписувати не буде. ОСОБА_9 дав йому можливість зателефонувати ОСОБА_12 із зазначених питань. ОСОБА_12 попередив його щоб він нічого не підписував і відмовився від дачі показань у відповідності до ст. 63 Конституції України. Він розповів ОСОБА_9 про розмову, яка відбулась. ОСОБА_9 виписав повістки, попередив про необхідність явки на наступний день і вивів його з будівлі СБУ.
		   20.06.2012 року він потрапив до лікарні. ОСОБА_9 дзвонив йому, говорив про необхідність підписання документів. 22.06.2012 року ОСОБА_9 знову дзвонив йому і говорив про необхідність підписання документів.
		    ОСОБА_12 , будучи допитаним як свідок, а потім і як потерпілий, на досудовому слідстві і в судовому засіданні, пояснював, що він знає ОСОБА_11 тривалий час і підтримує з ним дружні стосунки. ОСОБА_11 , на його прохання їздив в місто Бєлгород для переговорів з питань виготовлення і реалізації меблів. 17.06.2012 року йому стало відомо про затримання ОСОБА_11 , який до 19.06.2012 року знаходився в будівлі митниці. Він намагався з`ясувати подальшу долю ОСОБА_11 , намагався допомогти йому, розмовляв з дізнавачем.
		   19.06.2012 року ОСОБА_11 подзвонив йому і повідомив, що перебуває в СБУ. Потім трубку взяв слідчий і запропонував терміново зустрітися і сказав, що стосовно ОСОБА_11 порушено кримінальну справу. В цей же день він зустрівся з ОСОБА_9 , який став вимагати 5 000 доларів США за не обрання відносно ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою і гарантував умовний строк покарання. Під час розмови вказана сума була зменшена до 3 000 доларів США. Того ж дня він знову зустрівся з ОСОБА_9 і передав йому 1 000 доларів США. Після отримання грошей ОСОБА_9 вивів ОСОБА_11 з будівлі СБУ. Наступного дня ОСОБА_11 потрапив до лікарні. Обміркувавши все, що відбувається і враховуючи, що ОСОБА_9 постійно дзвонив йому і вимагав гроші, 22.06.2012 року він звернувся в УБОЗ де написав заяву про вимагання у нього грошей. Співробітник УБОЗу прийняв від нього заяву, і він самостійно написав пояснення про подію. У його присутності і присутності понятих спеціальним аерозолем були помічені грошові купюри - 800 (вісімсот) доларів США і 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень, які він передав для цих цілей. Процедура позначки була відзначена в протоколі. ОСОБА_9 дзвонив і вони домовилися зустрітися в парку «Дзеркальна струя ». ОСОБА_9 вийшов у парк, запропонував пройти до нього на роботу для допиту по особистості ОСОБА_11 , але він відмовився і запропонував ОСОБА_9 пройти до нього в автомобіль, де він сів на водійське місце, а ОСОБА_9 на переднє пасажирське, але перед тим як сісти ОСОБА_9 відкрив задні двері і поклав на заднє сидіння поліетиленовий пакет, поліетиленову папку з документами і сумку зі шкіри чорного кольору. Він дістав гроші і показав їх ОСОБА_9 , на що останній вказав рукою в район куліси і сказав «поклади сюди». Потім, ОСОБА_9 взяв свою сумку чорного кольору, відкрив її і сказав «поклади сюди». Він поклав гроші, і ОСОБА_9 запропонував їхати до ОСОБА_11 для дачі свідчень. Він подзвонив ОСОБА_11 , який пояснив, що він на процедурах і звільниться через дві години. Про цю розмову він повідомив ОСОБА_9 , якого це влаштувало і забравши речі той пішов.
		   При оцінці належності, допустимості і достовірності доказів суд, здійснюючи системний аналіз чинного кримінально-процесуального законодавства України, приходить до наступних висновків.
		   У відповідності зі ст. 64 КПК України (в редакції 1960 року) при проведенні досудового слідства, дізнання та розслідування кримінальної справи в суді підлягає доведенню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини скоєного злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину, мотив і мета злочину, обставини які впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують і обтяжують покарання, характер і розмір збитку, розмір коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілого.
		   При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України про необхідність тлумачити всі сумніви на користь особи яка притягається до відповідальності. А обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		   Зазначена гарантія Конституції України, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 20.10.2011 року «№12 2011» не може бути обмеженою. Визнаватися доказами і використовуватися, як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
		   З протоколу огляду предметів (т.2 а.с. 67-71) випливає, що слідчій перевірці були піддані два протоколи про результати оперативно-розшукових заходів від 03.07.2012 року (т.2 а.с. 75-97), що містять розшифровку аудіо записів, які зафіксували розмову двох осіб.
		    ОСОБА_12 , даючи свідчення про момент передачі грошей, пояснював, що нібито ОСОБА_9 даючи вказівки куди і як помістити гроші, говорячи при цьому «поклади сюди (або сюди)». Разом з тим, згідно протоколу по роздруківці розмови пройшов між двома особами таких слів «поклади сюди (або сюди)» в протоколі не міститься.
		 Під час проведення очної ставки між ОСОБА_9  та ОСОБА_12 (т.2 а.с. 6-10 ) останній взагалі не згадував будь-яких слів, які говорив ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_12 уточнив відсутність у нього будь-якої зацікавленості для передачі грошей ОСОБА_9 та не надав переконливих пояснень у цій частині щодо свого знайомства з ОСОБА_11 . 
		   Одночасно суд зазначає, що згідно деталізації вказаних показань, пропозиції про передачу грошей виходили від заявника ( ОСОБА_12 ).
		   З повідомлення апеляційного суду Харківської області випливає, що саме в день 22.06.2012 року УБОЗ ГУМВС України в Харківській області отримано рішення суду на проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, які тимчасово обмежують права і свободи громадян. Однак, судом встановлено, що такі обмеження співробітниками УБОЗу вже були застосовані 19.06.2012 року без будь-якого рішення суду, а отримані таким чином докази не можуть бути використані у кримінальному судочинстві та визнаються судом неприпустимими по даній кримінальній справі. Природу походження аудіо, відеозаписів суду не представилося можливим встановити.
		   Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_12 категорично заперечив застосування ним особисто будь-яких технічних засобів, а також він не дозволяв будь-кому встановлювати на ньому технічні засоби, свій автомобіль або ключі від нього для встановлення технічних засобів нікому не передавав. Пояснити походження аудіо, відеозапису він не зміг.
		   Не містять матеріали кримінальної справи процесуальних рішень співробітників УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області про застосування таких технічних засобів.
		   Крім цього, згідно висновку судової відео-фоноскопічної експертизи за №15805/14-35 від 19.06 2015 року проведеної на підставі рішення суду, вказано, що у зазначених вище записах розбирається мова, нібито від імені осіб, які фігурують у справі, виконана не ОСОБА_9 ( т.4 а.с.185-195).
		   Нічим не підтверджується свідчення ОСОБА_12 і не дають суду підстав для однозначного висновку про те, що хабар ініційовано і отримано ОСОБА_9 , а причетність ОСОБА_9 до розмови, яка нібито відбулася між ним і ОСОБА_12 , представленої в якості доказу, судом не встановлена.
		   Даючи оцінку доказам, здобутим в рамках оперативно-розшукових заходів суд приходить до наступного.
		   Відповідно до Закону України від 18.09.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про оперативно-розшукову діяльність» підставою для проведення оперативно-розшукових заходів є, зокрема:
		 - наявність достатньої інформації отриманої в установленому законом порядку, яка вимагає перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і способів;
		 - злочини, які готуються або вчинені невстановленими особами;
		 - особи, які готують або вчинили злочин.
		 З повідомлення заступника начальника УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області від 04.12.2013 року за №4-7345 видно, що з метою отримання фактичних даних у невідкладному порядку відносно ОСОБА_9 19.06.2012 року були проведені оперативно-розшукові заходи із застосуванням технічних засобів негласного отримання інформації. 20.06.2012 року УБОЗ звернувся до прокуратури Харківської області з відповідним поданням на отримання дозволу на проведення вказаних заходів, а 22.06.2012 року близько 10 години Апеляційним судом Харківської області було винесено відповідне рішення.(т.3 а.с.150-151)
		   Таке повідомлення суперечить даним наданим Апеляційним судом Харківської області (лист від 07.02.2014 року, вих. №01-09 / 1768), де зазначено, що за ухвалою суду від 22.06.2012 року було дозволено проведення оперативно-розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової справи №10 / 2011 від 23.02.2012 року. (т.3 а.с.224 )
		    ОСОБА_12 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, вказав, що з заявою про скоєний злочин він звернувся лише 22.06.2012 року і раніше з подібними заявами не звертався. ОСОБА_11 також не вказував на звернення його до органів міліції та прокуратури з подібними заявами.
		   Таким чином, стороною обвинувачення не представлено доказів про наявність у оперативних працівників станом на 23.02.2012 року і на 19.06.2012 року належним чином зібраними відомості про умисел ОСОБА_9 на вчинення злочину. Не слідує це і з інших матеріалів кримінальної справи. Такі докази не були надані і державним обвинувачем як стороною обвинувачення в ході судового розгляду.
		   Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України від 18.02.1992 року №2135-ХІІ «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення такої справи проводити будь-які заходи заборонено. У матеріалах кримінальної справи немає яких-небудь відомостей про проведення таких дій щодо ОСОБА_9 .
		   Відповідно до ч.3 ст. 63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви про доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Європейський Суд з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе & Хабард проти Espagne» від 06.12.1998 року (п. 146) встановив, що обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь підсудного.
		   Досудовим слідством і стороною обвинувачення не представлені докази про спрямованості наміру ОСОБА_9 на отримання грошової вигоди.
		   Відповідно до п. 23 постанови №5 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 22.06.1990 року вказано, що всі сумніви про доведеність обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.
		   Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ судді застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		   Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ваньяла проти РФ» (скарга №53203 / 99, рішення суду від 15.12.2005 року) зазначив, що докази, отримані шляхом провокації не можуть бути використані в судочинстві, оскільки це є порушенням п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, у зв`язку з порушенням принципу справедливості.
		   Стороною обвинувачення в якості доказів додано заяву ОСОБА_12 від 22.06.2012 року (т.1 а.с. 5) про вимагання у нього хабара. При цьому заявник вказав і суму хабара 3000 (три тисячі) доларів США, але у даній заяві нічого не говориться про часткову передачу хабара.
		   Для перевірки заяви ОСОБА_12 (т.1 а.с.14-27) був складений акт огляду, позначки та вручення грошових коштів від 22.06.2012 року в період часу з 9 години 30 хвилин до 10 години. При цьому суд звертає увагу, що для такої перевірки був представлений еквівалент 2 000 (двох тисяч) доларів США, а не 3000 (трьох тисяч) доларів США, як зазначено в заяві. Причину цих розбіжностей ОСОБА_12 пояснити суду не зміг.
		   Судом також встановлено, що заява ОСОБА_12 була зареєстрована в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, які вчинені або готуються 22.06.2012 року о 10 годині 40 хвилин. Дана обставина підтверджена повідомленнями УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області та відомостями з електронної бази з фіксування таких заяв. (т.5 а.с.63-66 )
		   Судом встановлено, що запис у журналі обліку відвідувачів та запрошених в адмінбудівлю УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області за 22.06.2012 від імені ОСОБА_12 виконано не цією особою.
		   Згідно висновку почеркознавчої експертизи №604 від 03.08.2015 року рукописний текст від імені ОСОБА_17 : «Претензій немає» у журналі обліку відвідувачів та запрошених в адмінбудівлю УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області на а.с. 190 в графі №8 «наявність чи відсутність претензій до працівників міліції» виконано не ОСОБА_12 , а іншою особою.
		   Підпис від імені ОСОБА_12 в журналі обліку відвідувачів та запрошених в адмінбудівлю УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області на а.с.190 в графі №9 «особистий підпис відвідувача» виконано не ОСОБА_12 , а іншою особою. .( т.4 а.с.211-222 ).
		   Судом також встановлено, що у вказаному акті огляду, позначки та вручення грошових коштів від 22.06.2012 року є запис про участь ОСОБА_18 - начальника представництва СБ в Харківській області УВБ СБУ, але встановлено, що ОСОБА_18 участі у проведенні цієї дії не приймав і заперечує будь-яку участь у кримінальній справі стосовно ОСОБА_9 (т.5 а.с.136 ).
		   Таким чином, судом встановлено, що на момент складання вказаного вище акту, заява ОСОБА_12 ще взагалі не існувала, а зазначений акт, з точки зору його допустимості, суд не може віднести до доказу по даній справі. Участь же двох осіб як «понятих» - ОСОБА_19 і ОСОБА_20 і подальший їх допит не надає цьому акту силу законності. Представлений ??стороною обвинувачення відеозапис з укладання грошей в якусь сумку не дозволяє зробити висновок де це виконано, ким виконано і чи має ОСОБА_9 до цього відношення.
		   Потерпілий у даній кримінальній справі, він же заявник, ОСОБА_12 , щодо якої, нібито скоєно вимагання хабара, 19.06.2012 року починає своє спілкування з ОСОБА_9 з прохання припинити кримінальну справу стосовно ОСОБА_11 . Він каже, що ОСОБА_11 «Потрібен йому чистим» для отримання на нього кредиту, намагався переконати ОСОБА_9 , що таке припинення можливе, обіцяє винагороду, намагається впливати, провокуючи на вчинення протиправних дій. У відповідь на це він отримує відмову.
		   Побачивши, що дана провокація свого розвитку не знаходить, ОСОБА_12 просить обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд і знову отримує негативну відповідь. ОСОБА_9 , як видно з його свідчень, при спілкуванні з ОСОБА_12 намагається забезпечити виконання свого службового обов`язку, чим і викликана його зустріч з ОСОБА_12 22.06.2012 року та наявність у нього матеріалів кримінальної справи.
		 Вказані обставини підтверджені ОСОБА_9 в ході очної ставки з ОСОБА_12  ( т.2 а.с.6-10 )
		   У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_12 слідчий визнає, що ОСОБА_12 діяв під оперативним контролем співробітників УБОЗу ГУ МВС України в Харківській області (т.2 а.с. 148-149).
		   Таким чином, аналіз наведених вище доказів дозволяє суду зробити висновок, що ініціатива з проведення зазначених дій виходила від заявника та органів міліції, а все кримінальне переслідування є логічним продовженням підбурювання з боку співробітників міліції.
		   Доводи ОСОБА_9 про здійснення на нього психологічного тиску судом визнаються обгрунтованими. Факт того, що ОСОБА_9 вимушено був поставлений в умови видачі грошей і проведення обшуку не в денний час, наведено вище.
		   У відповідності зі ст. 180 КПК України ( в редакції 1960 року) передбачено проведення обшуку в денний час і лише в деяких випадках проведення обшуку можливо в інший час. Обшук житла, відповідно до ст. 177 КПК України ( в редакції 1960 року ) проводиться тільки за постановою судді. Відповідно до ч.6 вказаної статті проведення обшуку в житлі без постанови судді лише у невідкладних випадках, до яких законодавець відніс:
		 - невідкладність пов`язана із врятуванням життя та майна;
		 - безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчинені злочину.
		   Разом з тим ні подання слідчого, ні постанова судді Червонозаводського районного суду в місті Харкові (т.1 а.с. 62-63) посилання на невідкладність цієї слідчої дії не містить. Таким чином, проводячи обшук в нічний час (з 2 години 40 хвилин по 4 годину) слідчий переслідував мету, на думку суду, зламити морально опір особи яка притягається до відповідальності.
		   Про чинення тиску на осіб, допитаних як свідків, вказують показання свідка ОСОБА_21 , яка здійснювала дізнання відносно ОСОБА_11 . Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що вона була викликана в УБОЗ ГУ МВС України в Харківській області, де провела тривалий час, у тому числі і нічний. На неї чинився тиск з метою обмовити себе і ОСОБА_9 , підтвердити наявність у них попередньої змови і злочинної групи. Вона була піддана моральним стражданням, обмежена у свободі пересування і принижуючого людську гідність поводження. Вона вказала на дії оперативних працівників УБОЗу, які підкинули на робочий стіл дізнавача відділу дізнання Харківської обласної митниці ОСОБА_22 пакет з речовиною схожою на наркотичну.
		   Ці показання ОСОБА_21 затверджені постановою слідчого (т.2 а.с. 158-159) про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом відносно ОСОБА_22 .
		   Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Ірландія проти Сполученого Королівства» (18 січня 1978 р.) визнав такими, що суперечать ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року п`яти методів сенсорної депривації, до них суд відніс і принижуюче гідність поводження.
		   Пленум Верховного Суду України в постанові №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року роз`яснив: докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановлених кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на те особою або органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		   У відповідності зі ст. 114 КПК України (в редакції 1960 року ) слідчий може виконувати роль суб`єкта доведення по збиранню доказів при дотриманні наступних умов:
		 а) відсутні підстави його відводу;
		 б) дотримані правила, що стосуються підслідності;
		 в) кримінальну справу прийнято до свого провадження про що є запис в постанові про порушення кримінальної справи або окремою постановою.
		   Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника прокурора Харківської області (т.1 а.с. 3 ) була створена слідча група, старшим в якій був призначений слідчий ОСОБА_23 . При цьому, в досліджених у судовому засіданні матеріалах кримінальної справи відсутня постанова старшого слідчого слідчої групи ОСОБА_23 про прийняття справи до свого провадження.
		   На підставі цього суд прийшов до висновку, що в порушення вимог ст. 119 КПК України ( в редакції 1960 року) старший слідчий слідчої групи ОСОБА_23 постанови про прийняття справи до свого провадження не виносив. Суд також вважає, що після визначення підслідності (т.1 а.с. 2 ) дану кримінальну справу так і не було прийнято до провадження ні прокуратурою Харківської області, ні окремим слідчим.
		   Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України (в редакції 1960 року), у разі прийняття до свого провадження раніше порушеної кримінальної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.
		   Виходячи з аналізу норм процесуального права, закріплених у гл. 11 КПК України (в редакції 1960 року), суд приходить до висновку про те, що особа, якій направлено справу для провадження досудового розслідування, набуває повноважень слідчого виключно після виконання вимог ст. 113 КПК України (в редакції 1960 року).
		   Таким чином, всі слідчі дії були виконані слідчим без прийняття справи до свого провадження, отже особою, яка не має на те передбачених кримінально-процесуальним законом України, повноважень.
		   Разом з тим суд зазначає, що за окремим дорученням УБОЗ ГУ МВС України в Харківській області, як орган дізнання, здійснював обшук за місцем проживання ОСОБА_9 .
		   Участь ОСОБА_24 у проведенні цієї слідчої дії відповідно до ст.. 60 КПК України (в редакції 1960 року) у суду викликає сумніви в його об`єктивності, оскільки в такому випадку особа, що здійснювала оперативно-розшукові заходи по оперативній справі зацікавлена в легалізації та реалізації даних від оперативно-розшукових заходів та підлягала б відводу.
		   За таких обставин протокол допиту ОСОБА_9 в якості підозрюваного (т.1 а.с. 54-59), обвинуваченого (т.1 а.с. 69), протокол обшуку (т.1 а.с..64-65) судом не визнаються як допустимі докази у цій кримінальній справі.
		   У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду і постановлення вироку» вказано судам, що коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		   Аналізуючи надані обвинуваченням докази, суд прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_9 ґрунтується тільки на припущеннях або доказах, одержаних не в установленому вимогами КПК України (в редакції 1960 р.) порядку, або внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		   Оскільки стороною обвинувачення вина ОСОБА_9 не була доведена поза всякими сумнівами, встановлені в ході судового розгляду протиріччя у встановленні обставин злочину, а також доводи ОСОБА_9 про його невинність і фальсифікації доказів, суд приймає всі сумніви про доведеність вини обвинуваченого на користь останнього.
		   Конституція України ст.8 проголошує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 Відповідно до ч.4 ст.327 КПК України ( в редакції 1960 р ) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчинені злочину.
		   Під час судового розслідування кримінальної справи не знайшло свого підтвердження достатньо допустимими та достовірними доказами твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_9 злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		   Таким чином суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено одержання, поєднаному з вимаганням, службовою особою, яка займає відповідальне посадове становище, хабара за виконання в інтересах особи, що дає хабар якої-небудь дії з використанням наданої їй службового становища, а тому ОСОБА_9 підлягає виправданню за ч.3 ст..368 КК України за недоведеністю його вини у вчинені вказаного злочину.
		 На підставі викладеного та керуючись ст..ст.323,324 КПК України ( в редакції 1960 року), суд,-
		 з а с у д и в:
		 ОСОБА_9  - виправдати за недоведеністю його вини у вчинені злочину передбаченого ст..368 ч.3 КК України.
		 Запобіжний захід  підписку про невиїзд відносно ОСОБА_9  - скасувати.
		Речові докази: флеш-карта формату mikroSDHS, Team, 8Гб, реєстраційний номер 355-12 нетаємно - 1 шт., флеш-карта формату mikroSDHS, Team, 8Гб, реєстраційний номер 356нт -12 нетаємно - 1 шт., флеш-карта формату mikroSDHS, Transcend, 8 Гб, реєстраційний номер 357нт -12 нетаємно - 1 шт., оптичний DVD-R диск з надписом «19.06.12» - 1 шт., оптичний DVD-R диск з надписом «22.06.12» - 1 шт. Протокол №111/4- 7449 нетаємно від 03.07.2012, протокол № 111/4-7448 нетаємно від 03.07.2012.2 відеокасети Mini DV до протоколу допиту підозрюваного від 22.06.2012; 2 відеокасети Mini DV до протоколу огляду місця події  залишити при матеріалах даної кримінальної справи.
		 Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Полтавської області через Октябрський райсуд м.Полтави протягом 15 діб.
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...