Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/216/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2016. Зареєстровано: 18.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А
		______________________________________________________
		УХВАЛА       
		"13" травня 2016 р.                                                                Справа  № 918/216/16
		  
		 Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали позовної заяви: Державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів"
		до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
		про        стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на твір
		 
		Представники:
		Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 01 грудня 2015 року);
		Від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 01 грудня 2015 року);
		Від відповідача: не з'явився;
		ВСТАНОВИВ:
		Державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на твір.
		Позовні вимоги аргументовані тим, що позивачу належать виключні майнові права на аудіовізуальний твір під назвою "Як козаки в футбол грали" 1970 року випуску.
		Позивач зазначає, що в кінці грудня 2015 року йому стало відомо, що відповідач здійснив неправомірне використання епізоду (фрагменту) аудіовізуального твору під назвою "Як козаки в футбол грали" 1970 року випуску. Жодного дозволу на використання аудіовізуального твору позивач відповідачу не надавав.
		Неправомірне використання фрагменту аудіовізуального твору було здійснено на сайті відповідача https://www.privat24.ua/#login у розділі "Новини Приватбанку".
		Позивач зазначає, що факт публічного показу у різних регіонах (на території Львівської та Рівненської областей) підтверджується висновком № 4696 експертного дослідження від 29 грудня 2015 року Львівського НДІСЕ та звітом № 01/1801 про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18 січня 2016 року, складеним у м. Рівному Комунальним підприємством "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради.
		Як стверджує позивач, сайт відповідача "www.privat24.ua" зареєстрований у зоні першого рівня (UA). Згідно з чинними Правилами домену ".ua", доменні імена в зоні ".ua" делегуються власникам прав на відповідні торгові марки. Відповідно до відкритого реєстру БД "Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетня "Промислова власність", відповідач є власником двох торгових марок "Приват24" та "Privat24". Належні відповідачу знаки для товарів і послуг, у тому числі використані у оформленні сайту та інформація, а саме: © ПриватБанк, Ліцензія №22 від 05 жовтня 2011 року вказують безпосереднє ведення основної діяльності банківської установи і за допомогою сайту "www.privat24.ua".
		Позивач зазначає, що вірогідно, що трансляція (публічний показ) згаданого рекламного ролику зафіксовано щонайменше у 2 областях України - Рівненській та Львівській.
		Обґрунтовуючи територіальну підсудність спору позивач посилається на частину 4 статті 16 Господарського процесуального кодексу України.
		На думку позивача, відповідач здійснив публічний показ фрагменту аудіовізуального твору "Як козаки в футбол грали" на території Рівненської та Львівської області, відповідно враховуючи роз'яснення пункту 1.4. постанови пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", позивач, користуючись своїм правом, прийняв рішення звернутись до господарського суду Рівненської області.
		28 квітня 2016 року відповідачем подано до суду клопотання про передачу справи за підсудністю для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Вказане клопотання аргументоване тим, що позивачем не надано суду належних підтверджень того, що порушення його майнових прав інтелектуальної власності дійсно відбулося в Рівненській або Львівській областях. На думку відповідача надані позивачем експертні висновки не підтверджують вказаних обставин, також відповідач зазначає, що особи, які здійснювали експертизу не є атестованими судовими експертами. Крім того відповідач вказує, що доводи фіксування здійснення показу на території Рівненської чи Львівської областей не є підтвердженням порушення в цих областях, адже позивач посилається на відомості з мережі Інтернет. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що в даному конкретному випадку в питанні визначення підсудності потрібно застосовувати частину 2 статті 15 ГПК України.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Для визначення підсудності має значення не спосіб формулювання позивачем вимог до відповідача, а їхній дійсний зміст (перевага змісту над формою). 
		З метою дотримання вимог процесуального закону та недопущення спорів про підсудність цього спору, суд звертає увагу на таке.
		Відповідно до статей 13, 15 ГПК України, підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.
		Відповідно до частини 4 статті 16 ГПК України, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
		Як роз'яснено в пункті 1.4. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення (частина четверта статті 16 ГПК). Якщо відповідне порушення здійснено поза межами України, юрисдикція господарських судів України не поширюється на відносини сторін, пов'язані з таким порушенням (навіть якщо відповідач є резидентом або має представництво в Україні). Місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві. Якщо господарським судом буде з'ясовано (в тому числі під час розгляду вже порушеної провадженням справи), що остання не підсудна даному суду, він надсилає її матеріали за встановленою підсудністю в порядку частини першої статті 17 ГПК. У разі коли порушення вчинено на території двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, областей, що входять до складу України (частина друга статті 133 Конституції України), то розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.
		Так, позивач зазначає, що вірогідно трансляція (публічний показ) рекламного ролику зафіксовано щонайменше у 2 областях України - Рівненській та Львівській.
		Відповідно до пункту 41 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).
		Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
		З аналізу пункту 46 роз'яснень висвітлених у постанові Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12 слідує, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
		Окрім зазначеного, запис твору чи об'єкта суміжних прав у пам'ять комп'ютера є використанням, якщо з ініціативи особи, яка здійснює запис, необмежене коло осіб одержує доступ до цього об'єкта авторських чи суміжних прав. Якщо при цьому порушуються вимоги Закону України "Про авторське право і суміжні права", то створені чи одержані в результаті такого використання примірники творів є контрафактними.
		Особи, які вчинили відповідні дії (зокрема, власники сайту, на якому було розміщено твори чи об'єкти суміжних прав без надання дозволів згідно з названим Законом), визнаються порушниками авторського права та/або суміжних прав.
		У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень пункту 4 статті 65, статті 38 ГПК у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет.
		З наданих сторонами пояснень слідує, що сайт, на якому, за твердженням позивача було розміщено відеоролик, належить, перебуває в розпорядженні та використовується відповідачем. Вказані обставини сторонами не заперечувались.
		В обгрунтування своїх вимог позивач стверджує, що відповідачем було здійснено публічний показ твору, права на який належать позивачу.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічний показ   -   будь-яка   демонстрація  оригіналу  або примірника  твору,  виконання,  фонограми,  відеограми,   передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на  екрані  за  допомогою  плівки, слайда,  телевізійного  кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де  присутні  чи можуть бути присутніми особи,  які не належать до  кола  сім'ї  чи  близьких  знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ,  незалежно  від  того,  чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ   аудіовізуального   твору   чи   відеограми  означає  також демонстрацію  окремих  кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).
		Крім того, вказаною статтею Закону України "Про авторське право і суміжні права", надано визначення іншим термінам та поняттям.
		Так, розповсюдженням об'єктів  авторського  права  і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або)  суміжних  прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці,  в тому числі доведення цих об'єктів  до  відома  публіки таким  чином,  що  її  представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
		Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер; 
		При цьому, на думку суду, слід відмежовувати особу яка здійснила перегляд або публічний показ (оскільки в обґрунтуванні позову зазначено, що відеоролик відображався після вчинення активних дій користувачем сайту, а саме шляхом натискання клавіші програвання відео) від особи, яка здійснила розповсюдження твору (надала можливість для такого показу розмістивши на власному веб-ресурсі відеоролик чи посилання на такий відеоролик, та у зв'язку з таким розміщенням відбулось порушення авторських майнових прав).
		Отже, публічний показ передбачає процес демонстрації, виконання певною особою, яка вочевидь є суб'єктом такого показу (особою, яка активними діями впливає на демонстрацію, виконання певного твору або іншого об'єкта авторського права). При цьому, такий показ має здійснюватись в місцях де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, що має також враховуватись особою, яка здійснює такий показ.
		Таким чином, посилання позивача на здійснення відповідачем публічного показу на території Рівненської області, а саме в Комунальному підприємстві "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради, як обгрунтування для застосування правил виключної підсудності є безпідставним.
		З метою правильного визначення підсудності даного спору судом враховується фізична природа та сутність мережі Інтернет.
		Загальновизнаний у світі інтернет-ресурс Вікіпедія дає наступні визначення, що розкривають природу Інтернету.
		Інтерне?т (від англ. Internet) - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web  WWW) та електронна пошта (Інтернет [Електронний ресурс] // Вікіпедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтернет).
		Веб-сторінка (англ. Web-page) - інформаційний ресурс доступний в мережі World Wide Web (Всесвітня павутина), який можна переглянути у веб-браузері. Зазвичай, інформація веб-сторінки записана в форматі HTML, XHTML, або рідше Wml (для wap-сторінок).
		Веб-сторінки можуть зберігатись на локальному комп'ютері або отримуватись із віддаленого веб-сервера. Веб-сервер може накладати обмеження на доступ до веб-сторінок, наприклад, дозволяти перегляд лише з локальної мережі (інтранет), або відкривати доступ до сторінок в мережі Інтернет. Запити на отримання та передача веб-сторінок з веб-серверів відбувається за протоколом HTTP.
		Веб-сторінки можуть складатись із статичних текстових файлів, що зберігаються у файловій системі веб-сервера (статичні веб-сторінки), або веб-сервер може створювати сторінки за запитом браузера (динамічні веб-сторінки). Застосування сценаріїв на стороні клієнта після завершення завантаження сторінки може прискорювати роботу користувача з нею (Веб-сторінка [Електронний ресурс] // Вікіпедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Веб-сторінка).
		Сайт або веб-сайт (від англ. website, місце, майданчик в інтернеті) - сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і за навігацією. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах.
		Сайтом також називають вузол мережі Інтернет, комп'ютер, за яким закріплена унікальна ІР-адреса, і взагалі будь-який об'єкт в Інтернеті, за яким закріплена адреса, що ідентифікує його в мережі (FTP-site, WWW-site тощо).
		Набір зв'язаних між собою інформаційних онлайнових ресурсів, призначених для перегляду через комп'ютерну мережу за допомогою спеціальних програм  браузерів. Веб-вузол може бути набором документів в електронному вигляді, онлайн службою (Веб-сайт [Електронний ресурс] // Вікіпедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Веб-сайт).
		Як роз'яснено в пункті 1.4. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення (частина четверта статті 16 ГПК). Якщо відповідне порушення здійснено поза межами України, юрисдикція господарських судів України не поширюється на відносини сторін, пов'язані з таким порушенням (навіть якщо відповідач є резидентом або має представництво в Україні). Місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві. Особи, які вчинили відповідні дії (зокрема, власники сайту, на якому було розміщено твори чи об'єкти суміжних прав без надання дозволів згідно з названим Законом), визнаються порушниками авторського права та/або суміжних прав.
		Таким чином, суд повинен дослідити, чи дійсно місце вчинення порушення авторських прав територіально пов'язане з територією адміністративної одиниці (області), на яку розповсюджуються повноваження відповідного господарського суду, та чи підтверджені належними та допустимими доказами обставини, на які посилається позивач обгрунтовуючи своє звернення до конкретного господарського суду.
		Проте, звертаючись до господарського суду Рівненської області, позивач не надав суду належних та допустимих доказів такого порушення саме на території Рівненської області.  Ухвалою суду про порушення провадження у справі судом було зобов'язано позивача надати відповідні докази. Вимог ухвали суду позивач не виконав.
		Щодо наданих позивачем доказів, які, на його думку, свідчать про те, що місцем вчинення правопорушення, в розумінні частини четвертої статті 16 ГПК України, є саме територія Рівненської області, то, на думку суду, такі докази можуть свідчити лише про факт виявлення можливого порушення, а не про місце вчинення такого порушення.
		Враховуючи вище перелічені обставини, беручи до уваги роз'яснення висвітлені в пункті 1.4. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, з метою встановлення територіальної підсудності даного спору та відповідно в подальшому прийняття рішення, судом досліджено матеріали справи на предмет ймовірного місця вчинення порушення майнових прав, яке визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві.
		Оскільки, доказів такого порушення на території Рівненської області або на іншій території позивачем не надано, а позовні вимоги аргументовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача, шляхом розміщення на веб-сайті відповідача частини аудіовізуального твору та відповідно публічного показу такого твору, суд, з метою недопущення позбавлення позивача  права на захист авторських прав констатує, що можливе порушення відповідачем майнових авторських прав могло відбутися за місцем знаходження відповідача, шляхом вчинення відповідачем дій (в тому числі розпорядчих, а також дій з адміністрування власного інтернет-ресурсу) щодо використання (розміщення/розповсюдження/відтворення на веб-сайті) відповідного контенту, та у зв'язку із зазначеним приходить до висновку, що матеріали справи №  918/216/16 слід направити за належною підсудністю за місцем знаходження відповідача як власника та розпорядника веб-сайту.
		Така ж правова позиція, на думку суду, простежується у роз'ясненнях наведених у постанові пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, зокрема у пункті 46 вказаної постанови, щодо взаємозв'язку між незаконним розміщенням творів на певному сайті у мережі Інтернет та визнанням порушником саме власника сайту, який вчинив відповідні дії щодо розміщення творів чи об'єктів суміжних прав без надання дозволів згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права".
		Так, згідно з наявним в матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ, Публічне акціонерне товариство КБ "ПриватБанк" зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Відповідно до пункту 1.4. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві. Якщо господарським судом буде з'ясовано (в тому числі під час розгляду вже порушеної провадженням справи), що остання не підсудна даному суду, він надсилає її матеріали за встановленою підсудністю в порядку частини першої статті 17 ГПК.
		Згідно з частинами 1-3 статті 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 17, 86 ГПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Надіслати матеріали справи № 918/216/16 за позовом Державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на твір за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області (вулиця Володимира Винниченка, 1А, Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49000).  
		 
		Суддя                                                                                Качур А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...