Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/118/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2016. Зареєстровано: 19.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2016.
Дата набрання законної сили: 07.09.2016
Результат оскарження 07.09.2016 Львівський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ  
		17.05.2016                            Справа  № 907/118/16 
		     
		За позовом Фонду державного майна України, м. Київ
		до ОСОБА_1 обласної ради професійних спілок, м. Ужгород
		з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м. Ужгород
		з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ОСОБА_1 обласної асоціації товариства „Знання, м. Ужгород
		про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на обєкт нерухомого майна  частину будівлі на площі Народній, 5 у м. Ужгороді, загальною площею 3676,4 кв.м (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).  
		Суддя господарського суду  В.В.Мокану  
		представники:
		Позивача  ОСОБА_3, довіреність № 81 від 04.02.2016 року
		Відповідача  ОСОБА_4, довіреність № 06-05/58 від 16.03.2016 року
		Третьої особи УМВС України в Закарпатській області  ОСОБА_5, довіреність № 11/12 від 23.11.2015 року
		Третьої особи ОСОБА_1 обласної асоціації товариства „Знання  ОСОБА_6, голова правління.
		 
		СУТЬ СПОРУ: Фондом державного майна України, м. Київ заявлено позов до ОСОБА_1 обласної ради професійних спілок, м. Ужгород про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на обєкт нерухомого майна  частину будівлі на площі Народній, 5 у м. Ужгороді, загальною площею 4788,95 кв.м. Ухвалою господарського суду від 02.03.2016 року про порушення провадження у справі до участі у справі залучено ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.03.2016 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 обласну асоціацію товариства „Знання, м. Ужгород. Заявою від 13.04.2016 року представник позивача, не змінюючи предмет позову, уточнив предмет позовних вимог в частині площі будівлі, зменшив її до 3767,4 кв. м.
		Представник позивача підтримав позовні вимоги та наголосив, що метою позову є усунення невизначеності відносин власності щодо належного державі індивідуально визначеного майна. Обґрунтовуючи факт належності майна до державної власності, звертає увагу на те, що у період з 1944 року, 60-70-ті та наступні роки Держава не здійснювала реєстрацію права власності за собою, така реєстрація не передбачалась законодавством, оскільки все майно, крім приватного, відносилось до загальнодержавної власності; виготовлення правовстановлюючих документів та державна реєстрація здійснювалась у разі переходу права власності (зокрема, при відчуженні, приватизації).
		 
		 
		Аналізуючи законодавство, яким регламентувалися питання передачі державних підприємств, будівель і споруд, наголошує на порушеннях порядку передачі спірної будівлі з державної власності.
		Відстежуючи історію будинку, в якому знаходяться спірні приміщення, зазначає, що будинок Крайового суду (в подальшому Народний суд), розміщений на пл. Леніна, 5 в м. Ужгороді, після розповсюдження в 1944 році на території Закарпаття дії законів СРСР, відносився до державної власності. До 14.02.1947 року в будівлі розташовувалась Партійна школа, з 14.02.1947 року будівля була передана жіночий середній школі № 4 (п. 1 постанови № 17 ОСОБА_1 обласного виконавчого комітету та бюро Обкому від 14.02.1947 року). До 02.11.1966 року будівля знаходилась на балансі будинкоуправління № 1 Ужгородського міськвиконкому, тобто в оперативному управлінні. Наступну передачу будинку на баланс обласної ради профспілок як громадській організації позивач вважає такою, що здійснена з порушенням чинного законодавства, оскільки Ужгородський міськвиконком за згодою ОСОБА_1 облвиконкому розпорядився державною власністю без згоди ОСОБА_7 ОСОБА_8 СРСР як органу, уповноваженого розпоряджатись державною власністю. 12.09.1991 року Ужгородська міська ОСОБА_8 народних депутатів скасувала рішення свого виконавчого комітету № 484 від 02.11.1966 року про передачу будинку № 5 по пл. Леніна (Народна) в м. Ужгороді з балансу будинкоуправління № 1 на баланс ОСОБА_1 облпрофради. Вказане рішення не оскаржувалось, є чинним. Розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 30.01.2007 року скасовано абзац перший рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих від 17.01.1963 року № 24 „Про використання приміщень, які вивільняються районними організаціями в м. Ужгород, яким прийнято пропозицію обласної ради профспілок про передачу на її баланс адміністративного будинку загальною площею 3676,4 кв. м по пл. Леніна, 5 в м. Ужгороді. Користування ОСОБА_1 обласною радою профспілок будівлею в м. Ужгород по пл. Народній, 5 як власною вважає безпідставним.
		Звертає увагу суду на рішення у судових спорах, які стосувалися спірної будівлі і мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
		Повідомив, що з метою врегулювання питання права власності, РВ ФДМУ по Закарпатській області 14.08.2013 року зверталось до ОСОБА_1 обласної ради професійних спілок з проханням надати копії правовстановлюючих документів щодо розміщення організації у спірній будівлі. Однак, таких надано не було, а з відповіді ОСОБА_1 обласної ради професійних спілок від 02.09.2013 року вбачалось, що вказана будівля належить облпрофраді на праві власності. Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.09.2013 року відомості щодо речових прав стосовно спірних приміщень відсутні.
		Враховуючи, що відповідачем заперечується право державної власності на спірне майно, позивач вважає обраний спосіб захисту прав шляхом визнання права державної власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України таким, що відповідає чинному законодавству та забезпечує належний захист прав.
		Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та поясненнях по справі. Зокрема, стверджує про безпідставність твердження позивача про втрату чинності рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ОСОБА_7 народних депутатів від 02.11.1966 року № 484. Наголошує на задоволенні господарським судом Закарпатської області позову ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 професійних спілок до ОСОБА_1 обласної ради постановою від 06.09.2007 року у справі № 5/34-А, якою визнано нечинним та скасовано рішення ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 від 28.12.2006 року № 218, яким вирішено передати Територіальному управлінню ДСА в
		 
		 
		Закарпатській області спірний обєкт на правах повного господарського відання. Звертає увагу на рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 5-3-18/344 від 14.07.2010 року, яким констатована відсутність підстав для визнання права власності на спірну будівлю за ОСОБА_1 обласною радою. 
		Заперечує твердження позивача про належність спірної будівлі до загальнодержавної власності, оскільки профспілки як громадські обєднання у відповідності до чинного законодавства могли мати у власності майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами, на праві колективної власності. Наголошує на рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2004 року по справі № 16-рп/2004, яким підтверджено поділ власності на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх обєднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій. 
		Спростовує правомірність посилання позивача на постанови Верховної ОСОБА_7 України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України та від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, якими визначено тимчасову передачу у власність держави майна загальносоюзних громадських організацій. Наголошує, що республіканські профспілки не були загальносоюзними громадськими організаціями. Позивач не надав доказів, що спірне майно було прийнято ним, тому відповідач вважає, що спірний обєкт ніколи не перебував у реєстрі державного майна; позивачем не надано доказів на підтвердження участі держави у фінансуванні будівництва, утриманні спірного обєкту, яке зобов'язаний здійснювати власник.
		Подав клопотання про застосування строку позовної давності. Вважає, що про порушення свого права як можливого власника спірного майна позивач повинен був знати ще з моменту, коли в нього виникло право на оформлення права власності. Таке право, на думку відповідача, виникло у позивача з моменту прийняття постанов Верховної ОСОБА_7 України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України та від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.
		Представник позивача заперечив факт пропуску строку позовної давності. Пояснив, що про спірну ситуацію навколо питання власності на будівлю на                      пл. Народній, 5 в м. Ужгороді позивачу стало відомо з моменту звернення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року, у якому було ініційоване питання здійснення державної реєстрації права державної власності на вказане нерухоме майно. РВ ФДМУ по Закарпатській області звернулось до реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області з заявою здійснити реєстрацію права власності на спірну будівлю за Державою Україна. В звязку з відмовою державного реєстратора у здійсненні реєстрації, регіональне відділення звернулось до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій державного реєстратора неправомірними та скасування рішення про відмову в державній реєстрації права власності. ОСОБА_7 ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року у справі № 807/3784/13-а позовні вимоги РВ задоволені частково  скасовано рішення державного реєстратора від 25.10.2013 року                     № 7187007. ОСОБА_7 Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі № 876/1933/14 вказану постанову скасовано, в позові
		 
		 
		відмовлено, оскільки подані для реєстрації документи не відповідають встановленим законодавством вимогам. Посилання відповідача на те, що право на звернення позивача до суду виникло з моменту прийняття постанов Верховної ОСОБА_7 України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України та від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, позивач вважає помилковим, оскільки зазначене законодавство передбачало здійснення відповідних заходів щодо збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та визначення субєктів права власності, а не реєстрацію права власності. Зокрема, було встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Однак, факт передачі центральним органом профспілкових організацій України майна або обєктів, в тому числі, спірної будівлі до відання Фонду відповідач не підтвердив. Крім того, висловив думку про те, що до позовів про визнання права власності позовна давність не застосовується, оскільки такий позов є превентивною формою захисту права і може предявлятися, коли право ще не було порушене, але існує загроза його порушення. 
		Третьою особою ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області надано суду пояснення по суті позову, якими повідомлено, що частина приміщень спірного будинку, розташованих у підвальному, першому та другому поверхах, є складовими частинами обєкта нерухомого майна, яке належить до власності Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, йому присвоєно адресу: м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень № 37472469 від 13.05.2015 року. Приміщення, належні УМВС України в Закарпатській області, не входять до площі приміщень, яких стосується даний спір.
		ОСОБА_1 обласна організація товариства „Знання України звернулась до суду з відповідним листом, у якому висловлює свою позицію стосовно необхідності перебування спірної будівлі у розпорядженні профспілок як найбільш чисельної громадської організації в області. Надала суду рішення виконкому Ужгородської міської ОСОБА_7 депутатів трудящих від 21.05.1956 року № 271, на підставі якого організація займає приміщення у спірній будівлі.
		 
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників спору, суд встановив:
		Відповідно до ст. 318 Цивільного кодексу України субєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 цього Кодексу. Згідно ст. 2 ЦК України учасником цивільних відносин є, зокрема, держава Україна.
		Нормою ст. 326 ЦК України визначено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими субєктами.
		У відповідності до положень Законів України „Про Фонд державного майна України, „Про управління обєктами державної власності Фонд державного майна України є субєктом управління обєктами державної власності, регулює питання використання державного майна, забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами  відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень.
		 
		 
		 
		Згідно положень частини першої ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у раз втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Згідно технічного паспорту на будівлю літ. АА! по пл. Народній, 5 в м. Ужгороді частину будівлі, а саме, приміщення площею 3676,4 кв. м займає ОСОБА_1 обласна рада професійних спілок, яка заперечує належність обєкту до державної власності.
		Відсутність державної реєстрації права власності на спірний обєкт за державою позивач обґрунтовує положеннями законодавства, яке на час виникнення права власності не передбачало таке оформлення.
		Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно  офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2). Отже, виникнення права власності передує його державній реєстрації.
		Як вбачається з матеріалів справи будинок на пл. Леніна, 5 в м. Ужгороді після розповсюдження на території Закарпаття дії законів СРСР використовувався як обєкт державної власності. Так, станом на 24.10.1946 року у приміщенні розташовувалась Партійна школа, з 14.02.1947 року будинок передано жіночій середній школі № 4 відповідно до постанови ОСОБА_7 ОСОБА_8 УРСР від 24.10.1946 року та п. 1 постанови № 17 ОСОБА_1 обласного виконавчого комітету та бюро Обкому від 14.02.1947 року (арк. справи 13  26).
		Протягом періоду до 02.11.1966 року будівля перебувала на балансі будинкоуправління № 1 Ужгородського міськвиконкому і належала до державної власності, оскільки за діючою на той час Конституцією УРСР 1937 року (ст. ст. 5,6) соціалістична власність мала форму державної (загальнонародної), до якої належали земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби звязку, державні сільськогосподарські підприємства, а також комунальні підприємства і основний житловий фонд, та колгоспно-кооперативної (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
		Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих № 24 від 17.01.1963 року „Про використання приміщень, які вивільняються районними організаціями в м. Ужгород прийнято пропозицію обласної ОСОБА_7 профспілок про передачу на її баланс адміністративного будинку загальною площею 3676,4 кв. м по пл. Леніна, 5 в м. Ужгороді, що вивільняється Ужгородськими районними організаціями.
		Порядок передачі будівель у вказаний час регламентувався постановою ОСОБА_7 народних комісарів СРСР від 15.02.36 № 254 "Про порядок передачі державних підприємств, будівель і споруд" із змінами, внесеними постановою ОСОБА_7 ОСОБА_8 СРСР від 18.05.56 № 660, пунктом 4  якої було визначено, що передача будівель і споруд державними органами кооперативним (в тому числі колгоспам) і громадським організаціям здійснюється ОСОБА_8 (керівниками відомств) СРСР і ОСОБА_8 союзних республік, за належністю, залежно від підпорядкованості державного органу, який бере участь у цій передачі. 
		Зазначений нормативний акт діяв до 16.10.1979 року; втратив чинність після введення в дію нового положення, яке також передбачало необхідність дозволу РМ СРСР або РМ УРСР на передачу державного майна громадським організаціям. ОСОБА_7 ОСОБА_8 СРСР від 16.10.1979р. № 940 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель та споруд» передбачала, що 
		 
		 
		міністерства, державні комітети, відомства і виконавчі комітети місцевих ОСОБА_7 депутатів трудящих передають кооперативним та іншим громадським організаціям майно, яке знаходиться у державній власності, за згодою центральних органів цих організацій та з дозволу ОСОБА_7 ОСОБА_8 СРСР або ОСОБА_7 ОСОБА_8 УРСР.
		Враховуючи, що ОСОБА_8 ОСОБА_8 УРСР не давала згоди на передачу будинку по пл. Леніна, 5 в м. Ужгороді з державної власності до власності профспілок, зважаючи також на те, що будинок не знаходився на балансі ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих, тому ні ОСОБА_7, ні виконком не мали повноважень розпоряджатись цим будинком, або давати згоду на зміну суб'єкта права власності щодо майна, яке не належало і не знаходилось в їх оперативному управлінні.
		З наведеного слідує, що ОСОБА_1 облвиконком, давши згоду на передачу будинку № 5 по площі Леніна в місті Ужгороді ОСОБА_1 обласній ОСОБА_7 профспілок рішенням № 24 від 17.01.1963 року, вийшов за межі своєї компетенції і фактично вирішив питання, яке повинна була вирішувати ОСОБА_7 ОСОБА_8 УРСР.
		На виконання рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих № 24 від 17.01.1963 року виконком Ужгородської міської ОСОБА_7 депутатів трудящих 02.11.1966 року прийняв рішення „Про передачу на баланс облпрофради будинку № 5 по пл. Леніна, яким передав з балансу будинкоуправління № 1 на баланс облпрофради будинок № 5 по пл. Леніна вартістю 315851 крб. Вказане рішення Ужгородського міськвиконкому також не відповідало вимогам чинного в той час законодавства, зокрема, ст. 91 Цивільного кодексу УРСР та постанови ОСОБА_7 народних комісарів СРСР від 15.02.36 № 254 "Про порядок передачі державних підприємств, будівель і споруд" із змінами, внесеними постановою ОСОБА_7 ОСОБА_8 СРСР від 18.05.56 № 660, оскільки було прийнято не на підставі дозволу ОСОБА_7 ОСОБА_8 УРСР, а на підставі незаконного рішення облвиконкому.
		Рішенням Ужгородської міської ОСОБА_7 народних депутатів  ХХІ скликання від 12.09.1991 року рішення виконавчого комітету від 02.11.1966 року № 484 було скасовано. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, вказане рішення Ужгородської міської ОСОБА_7 народних депутатів не оскаржувалося, є чинним.
		Розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 30.01.2007 року скасовано абзац 1 рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих від 17.01.1963 року № 24 „Про використання приміщень, які вивільняються районними організаціями в м. Ужгород.
		Таким чином, рішення, з яким відповідач пов'язує набуття прав на спірну будівлю, втратили чинність, а перебування будівлі на балансі відповідача не позбавило її належності до державної власності, оскільки перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації), не є безспірною ознакою його права власності, адже, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату; баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
		Аналізуючи статус спірної будівлі слід врахувати, що з 06.03.1990 року на території України діяв Закон СРСР № 1305-1 „Про власність в СРСР, статтею 22 якого було визначено, що у власності союзної республіки перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об'єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.
		 
		З прийняттям Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII 26.03.1991 року було визначено об'єкти права загальнодержавної (республіканської) власності. Згідно з ст. 34 Закону України "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної ОСОБА_7 України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
		Розподіл державної власності між загальнодержавною та комунальною відбувся на підставі постанови Кабінету ОСОБА_8 України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)". Пунктом 1 вказаної постанови затверджено перелік державного майна України, яке передається до комунальної власності, та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.  
		Передача об'єктів з державної у комунальну власність відповідно до ст. 4 Закону України „Про передачу обєктів права державної та комунальної власності здійснюється за рішенням Кабінету ОСОБА_8 України або органів, уповноважених управляти державним майном.
		Рішенням 11 сесії 21 скликання ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 року „Про комунальну власність області та програму її приватизації затверджено перелік обєктів комунальної власності області та перелік обєктів комунальної власності районів, міст Ужгорода та Мукачево. Згідно вказаних переліків будівля на пл. Леніна (Народна), 5 з державної власності до комунальної не перейшла.
		Враховуючи, що передача спірної будівлі до комунальної власності в процесі розподілу державної власності не відбулась, спірне майно залишилося у власності держави Україна.
		Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд визнає помилковим. Оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність. Така позиція відповідає висловленій у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав.
		У звязку з відстроченням ухвалою господарського суду від 02.03.2016 року сплати судового збору до ухвалення судового рішення, стягнення судового збору в сумі 20917 грн. 86 коп., визначеній від балансової вартості спірного майна станом на 01.01.2016 року, у відповідності до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України належить здійснити безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.
		 
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 49, 82  85 Господарського процесуального кодексу України,
		СУД  ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		 
		2. Визнати право власності на обєкт нерухомого майна  частину будівлі на площі Народній, 5 в м. Ужгороді, загальною площею 3676,4 кв.м за державою Україна  в особі Фонду державного майна України.
		 
		3. Стягнути з ОСОБА_1 обласної ради професійних спілок, м. Ужгород, пл. Народна, 5, код ЄДРПОУ 02658850 в дохід державного бюджету (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 20917 (двадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 86 коп. судового збору.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено 18.05.2016 року.
		 
		Суддя                                                                                      В.В. Мокану

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...