Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6797/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2016. Зареєстровано: 24.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2016.
Дата набрання законної сили: 18.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" травня 2016 р.           Справа№ 910/6797/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Агрикової О.В.
		суддів:            Суліма  В.В. 
		          Чорногуза М.Г. 
		секретар судового засідання: Степанець О.В.,
		за участю представників сторін:
		від позивача: Мулярчук І.В. (дов. №01/04/04-160д  від 23.03.2016 року); 
		                      Мальський О.М. (дов. №01/04-160д  від 23.03.2016 року);
		від відповідача: Максименко А.П. (дов. №300-122/02-31  від 04.04.2016 року); 
		                           Новицький М.З. (дов. №300-122/02-30  від 04.04.2016 року);
		від третьої особи 1: не з'явились;
		від третьої особи 2: Руденко Є.О. (дов. № 2-75  від 21.03.2016 року); 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 
		Публічного акціонерного товариства "Газпром"  
		на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року
		у справі №910/6797/16 (суддя В.В. Бондарчук) 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Газпром", Російська Федерація, м. Москва,
		до Антимонопольного комітету України, м. Київ
		треті особи: 1) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
		2) Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ
		про визнання недійсним рішення, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Газпром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, треті особи: 1) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 2) Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" про визнання недійсним рішення. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Газпром" та додані до неї матеріали повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 1, ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
		Обґрунтовуючи повернення позовної заяви без розгляду місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі послався на те, що позовну заяву  Публічного акціонерного товариства  "Газпром"  подано без підтвердження повноважень посадової особи позивача, який підписав довіреність №01/04/04-160д від 23.03.2016 року, на підставі якої представник Публічного акціонерного товариства "Газпром"  ОСОБА_12 підписав позовну заяву.
		Не погодившись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Газпром" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року по справі №910/6797/16 про відмову у прийнятті позовної заяви, справу направити на розгляд Господарського суду м. Києва.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було витребувано у позивача у процесі підготовки справи до розгляду докази на підтвердження наявності у особи, яка видала довіреність на підписання позовної заяви відповідних повноважень.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/6797/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 18.05.2016 року.
		18.05.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив Антимонопольного комітету України №300-20.3/02-5049 від 17.05.2016 року, у відповідності до якого останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Також, 18.05.2016 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про відкладення розгляду справи №910/6797/16 на іншу дату у зв'язку з великою завантаженістю судових засідань 18.05.2016 року.
		У зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Рудченка С.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.
		Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/6797/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Сулім В.В., Чорногуз М.Г.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/6797/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Сулім В.В., Чорногуз М.Г.
		В судове засідання, призначене на 18.05.2016 року, з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи2, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
		Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.
		Розглянувши клопотання третьої особи 1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Колегія суддів зазначає, що третьою особою 1 не надано належних доказів неможливості участі у судовому засіданні 18.05.2016 року уповноваженого представника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
		Враховуючи те, що третя особа 1 була належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, беручи до уваги обмежений строк розгляду апеляційної скаги на ухвалу, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи 1.
		Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви без розгляду.
		Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення і доводи представника скаржника, розглянувши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню з наступних підстав.
		Подання позову здійснюється за правилами, встановленими приписами статей 54 - 57 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно з ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. 
		В силу приписів ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
		Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
		Керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується: 
		а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду;
		б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
		Як вбачається з позовної заяви остання підписана представником ПАТ "Газпром"  ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності №01/04/04-160д від 23.03.2016 року, підписаної головою правління ОСОБА_11, який в свою чергу діє на підставі Статуту.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» від 22.01.1993 року, учасниками якої є, зокрема, Україна та Російська Федерація, зазначено, що документи, що на території однієї з Договірних сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з договірних сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших договірних сторін доказовою силою офіційних документів.
		Частиною 4 статті 185.1 Цивільного кодексу Російської Федерації визначено, що «доверенность от имени юридического лица выдается за подписью его руководителя или иного лица, уполномоченного на это в соответствии с законом и учредительными документами».
		З наданої позивачем довіреності №01/04/04-160д від 23.03.2016 року (а.с. 46-47) вбачається, що ОСОБА_11 є Головою Правління публічного акціонерного товариства «Газпром» і діє на підставі Статуту.
		Однак, зі Статуту публічного акціонерного товариства «Газпром» не вбачається, що саме ОСОБА_11 є Головою Правління публічного акціонерного товариства «Газпром». 
		В підтвердження того, що на момент складання довіреності №01/04/04-160д від 23.03.2016 року  Головою Правління публічного акціонерного товариства «Газпром» є ОСОБА_11, позивачем надано виписку з рішення ради директорів (а.с. 296) №1735 від 22.03.2011 року та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 14.04.2016 року №7718201601220894 (а.с. 170). Однак, вказані докази були надані представником публічного акціонерного товариства «Газпром» лише у суді апеляційної інстанції. Тобто, на момент прийняття оспорюваної ухвали судом першої інстанції, позивачем не було надано до суду доказів, які б підтвердили повноваження ОСОБА_11
		Зі змісту поданих позивачем доказів до суду першої інстанції неможливо дійти беззаперечного висновку що саме ОСОБА_11 є Головою Правління публічного акціонерного товариства «Газпром».
		Суд першої інстанції зазначив, що серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, зокрема, протокол загальних зборів учасників Публічного акціонерного товариства  "Газпром" про призначення на посаду голови правління ОСОБА_11, статут ПАТ "Газпром",  які б станом на день подання позову до суду підтверджували посадове становище ОСОБА_11, як голови правління  ПАТ "Газпром". При цьому, місцевий суд відзначив, що ПАТ "Газпром" є нерезидентом, оскільки зареєстроване на території Російської Федерації, тому суд позбавлений можливості самостійно перевірити посадове становище ОСОБА_11, шляхом здійснення відповідного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву на підставі п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. 
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Газпром» посилається на те, що судом першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства України та п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не було витребувано в процесі підготовки справи до судового розгляду докази на підтвердження повноважень стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень.
		Пунктом 4 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що Вищий спеціалізований суд надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації. 
		За приписами п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" пленум вищого спеціалізованого суду за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації.
		За таких обставин, не дотримання судом першої інстанції вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не є підставою для скасування оспорюваної ухвали.
		Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий суд складається з інституціональних та процесуальних елементів. До інституціональних належать вимоги щодо суду як установи (незалежний, неупереджений, створений на підставі закону), до процесуальних - мінімальні вимоги стосовно процедури судового розгляду (публічність, забезпечення наданих процесуальним законом прав учасникам судового розгляду, змагальність, розумний строк розгляду справи, виконання остаточного судового рішення тощо).
		Частиною 4 ст.129 Конституції закріплено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін, яка полягає, зокрема, у свободі надання ними доказів та доведенні їх переконливості. Важливою умовою забезпечення змагальності сторін є обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати сторонам умови, необхідні для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. При цьому активність суду повинна бути зведена до мінімуму для забезпечення принципу змагальності та рівності  сторін. (ст.ст. 4-2, 4-3, 33,38 ГПК України).
		Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. У відповідності до вказаної статті, суд звільнено від обов'язку витребувати докази, навіть тоді, коли докази, подані сторонами, є недостатніми для вирішення спору. Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України не передбачено активну роль суду у збиранні доказів, оскільки не передбачена його ініціатива у цьому процесі.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Системний аналіз статей 33 та 38 ГПК України  дає можливість дійти висновку, що саме на сторони у справі покладено обов'язок щодо надання та збирання доказів.  
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного Кодексу України. 
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Перевірка доказів є елементом доказування та здійснюється судом для вирішення питання про достовірність, допустимість, достатність та взаємозв'язок у їх сукупності. 
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України). 
		Також, з наведної статті вбачається, що лише суд наділений повноваженнями оцінювати докази подані сторонами. Саме в такому ракурсі слід розглядати питання щодо прийняття судом першої інстанції рішення про достатність або навпаки недостатності документів при поданні позовної заяви.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовну заяву  Публічного акціонерного товариства  "Газпром"  подано без підтвердження повноважень посадової особи позивача, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
		Колегія суддів також зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
		В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. 
		У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. 
		Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
		Пункт 1 статті 6 параграфу 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
		Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).
		Враховуючи вимоги ст. 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що правова конструкція ст. 63 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при поданні позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.
		Колегія суддів, у зв'язку з цим, наголошує на тому, що оспорюванню ухвалою не порушені права позивача на доступ до правосуддя у відповідності до норм чинного законодавства, норм міжнародного права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивач не був позбавлений права повторно звернутись до суду першої інстанції із позовною заявою після усунення порушень.
		На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, належним чином дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку щодо повернення позовної заяви позивачеві без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
		Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
		Керуючись статтями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/6797/16 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/6797/16 залишити без змін.
		3. Справу №910/6797/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Головуючий суддя                                                             О.В. Агрикова 
		 
		Судді                                                                                В.В. Сулім
		 
		                                                                                М.Г. Чорногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...