Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1262/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2016. Зареєстровано: 24.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"19" травня 2016 р. Справа № 363/1262/16-к
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 травня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
		 головуючого судді           ОСОБА_1 
		 при секретарі           ОСОБА_2 
		 за участю:
		 прокурора               ОСОБА_3 , 
		 підозрюваного           ОСОБА_4 , 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		   До Вишгородського районного суду Київської області від прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із дійовим каяттям та закрити кримінальне провадження №42016000000000751 від 17.03.2016 року на підставі ст.45 КК України.
		   У судовому засіданні прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та зазначив, що оскільки кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.366 КК України, відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, враховуючи дані щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 , зокрема, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, у зв`язку із чим неодноразово був нагороджений відомчими нагородами, представлений до нагородження державною нагородою. Під час досудового розслідування провину визнав повністю, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Вчиненим ним кримінальним правопорушенням фактично не було завдано збитків та не заподіяно шкоди, усе зазначене свідчить про дійове каяття, у зв`язку із чим прокурор просив суд звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі ст.285-288 КПК України.
		Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання щодо його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із дійовим каяттям.
		Заслухавши прокурора, підозрюваного ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо підозрюваного закрити виходячи із наступного.
		ОСОБА_4 підозрюється в тому, що наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) від 04.07.2014 № 44 о/с був призначений першим заступником командира частини НОМЕР_1  начальником штабу. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.08.2014 № 4 на підполковника ОСОБА_4 покладено виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Відповідно до п. 16 Статуту Внутрішньої служби від 24.03.1999, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 (далі Статут), кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
		Пунктами 26, 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
		Крім того, у п. 28 Статуту зазначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
		Згідно п. п. 35, 36 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. 
		Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. 
		Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. 
		Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
		Юридичне значення наказу командира військової частини по стройовій частині та правові наслідки його видання визначені у Настанові з обліку особового складу Радянської армії та Військово-морського флоту, затвердженої наказом Міністра оборони СРСР № 0200 від 01.11.1982 (Таємно) та Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. 
		Відповідно до п. 12 зазначеного указу встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
		Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище.
		Присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
		Таким чином, відповідно примітки до ст. 358 КК України наказ командира військової частини по стройовій частині є офіційним документом.
		Пунктами 58, 59 Статуту передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
		Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів
		Крім того, командир серед іншого зобов`язаний:
		?знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі, ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною;
		?завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
		?організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; 
		?особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військово-навчальних закладів; 
		У ст. 6, 8 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України» від 24.03.1999, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. 
		Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
		Під час тимчасового виконання обов`язків, якщо про це оголошено наказом, командир користується дисциплінарною владою відповідно до посади, яку він обіймає тимчасово.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 (станом на 01.08.2014) (далі Закон) діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, безперервності, законності, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, відповідальності, централізованого керівництва та єдиноначальності.
		Частина 5 статті 5 Закону визначає, що порядок організації та виконання службово-бойових завдань оперативно-територіальними об`єднаннями, з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами визначається на підставі відповідних статутів бойової служби, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Згідно ст. 14 Закону за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
		Таким чином, ОСОБА_4 , здійснюючи повноваження представника виконавчої влади, під час тимчасового виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, відповідно до ч. 3 ст. 18, примітки до ст. 364 КК України, був службовою особою.
		Крім того, відповідно до функціональних обов`язків начальника відділення обліку особового складу штабу, затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 , Настанови з обліку особового складу Радянської армії та Військово-морського флоту, затвердженої наказом Міністра оборони СРСР № 0200 від 01.11.1982 (Таємно), наказу Міністра внутрішніх справ України від 17.12.2009 № 530 ДСК, начальник відділення обліку особового складу відповідає серед іншого за ведення кількісного та штатно-посадового обліку особового складу військової частини, за складання проекту наказу по стройовій частині, організацію та проведення звірок даних обліку підрозділів з даними обліку штату військової частини і наявності записів у відповідних облікових даних, відпрацювання проектів управлінських документів (наказів, розпоряджень, планів, донесень, тощо) за напрямком діяльності. Також, останній зобов`язаний разом з іншим вести своєчасний облік особового складу, щоденно складати проект наказу по стройовій частині, добової відомості, слідкувати за своєчасним, достовірним відображенням штатної, спис очної чисельності та переміщення особового складу частини.
		Однак, тимчасово виконуючий обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 , маючи звання підполковник, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом президента України, Глави 1 Настанови з обліку особового складу Радянської армії та Військово-морського флоту, затвердженої наказом Міністра оборони СРСР, інших нормативно-правових актів, виконуючи визначені ними службові обов`язки, в порушення зазначених вимог, вчинив службове підроблення офіційного документу шляхом складання та видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 13 від 11.08.2014 (далі Наказ № 13 від 11.08.2014), внісши до нього завідомо неправдиві відомості в частині, за наступних обставин.
		Так, протягом квітня-серпня 2014 року ОСОБА_5 у засобах масової інформації був представлений як особа з видуманим позивним (псевдонімом) « ОСОБА_6 », який нібито є командиром батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який військовослужбовці неофіційно називали батальйоном «Донбас».
		Проте, 11 серпня 2014 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не будучи офіційно зарахованим та призначеним на посаду командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, подав на адресу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від імені командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 капітана резерву ОСОБА_7 заяву щодо зарахування його на військову службу до військової частини НОМЕР_1 . Крім зазначеної заяви документи, що підтверджують особу, громадянство, стан здоров`я, наявність військової освіти та військового звання ОСОБА_7 , до військової частини НОМЕР_1 не надавалися та не надходили. Крім того, ОСОБА_5 змінив свій паспорт громадянина України із зазначенням нового імені та прізвища « ОСОБА_6 » лише 12.08.2014 року, отримавши його у Вишгородському РВ УМВС України у Київській області 13 серпня 2014 року.
		Водночас, 11 серпня 2014 року начальник відділення обліку особового складу штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майор ОСОБА_8 , в обов`язки якого зокрема входить щоденно складати проект наказу командира частини по стройовій частині, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, який знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 06 год. 00 хв. по 16 год. 45 хв., отримавши вказану заяву від імені командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014, адресовану командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, буквально виконуючи свої службові обов`язки, склав проект Наказу № 13 від 11.08.2014, внісши до цього наказу наступні відомості до п. 4: «Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» резервіста служби у військовому резерві призначити на посаду: капітана резерву ОСОБА_7  командиром 2 батальйону спеціального призначення» та примітку до п. 4.1: «підстава: рапорт командира 2 батальйону спеціального призначення капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014 року», що не відповідало дійсності.
		Після чого ОСОБА_8 складений ним проект Наказу № 13 від 11.08.2014 року із зазначеними відомостями надав, невстановленому слідством військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який у подальшому передав цей проект наказу тимчасово виконуючому обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковнику ОСОБА_4 для вивчення достовірності внесених відомостей до нього.
		У подальшому ОСОБА_4 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, маючи військове звання підполковник, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, який знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 11 серпня 2014 року у післяобідній час отримавши від невстановленого слідством військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України проект Наказу № 13 від 11.08.2014, вивчив його зміст, в тому числі в частині щодо підстав призначення та самого призначення капітана резерву ОСОБА_7 командиром 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ. 
		Після вивчення змісту проекту Наказу № 13 від 11.08.2014, у тому числі змісту п. 4.1 та примітки до п. 4.1 цього наказу, які містять в собі завідомо неправдиві відомості, тимчасово виконуючий обов`язки командира військової часини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковник ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму робочому кабінеті, який знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 11 серпня 2014 року у період часу з 16 год. 46 хв. до 23 год. 59 хв., будучи службовою особою, усвідомлюючи, що Наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу про зарахування у списки особового складу частини капітана резерву ОСОБА_7 станом на 11.08.2014 не видавався, документально підтверджені відомості про достовірність прізвища, ім`я, та по батькові, наявність військової освіти, звання та стану здоров`я особи ОСОБА_7 у військовій частині відсутні, маючи у наявності лише заяву від імені командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014, адресовану командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка містила завідомо неправдиві відомості, знаючи, що особи із анкетними даними ОСОБА_6 та військовим званням «капітан резерву» не існує, усвідомлюючи, що висвітлений у засобах масової інформації « ОСОБА_6 » є лише видуманим позивним (псевдонімом) іншої особи, з метою пришвидшення юридичної легітимізації особи з позивним (псевдонімом) « ОСОБА_9 » на посаді командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , у порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Глави 1 Настанови з обліку особового складу Радянської армії та Військово-морського флоту, затвердженої наказом Міністра оборони СРСР (Таємно), вчинив службове підроблення, а саме: умисно виконав підпис від імені тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 у Наказі № 13 від 11.08.2014 із наявними у ньому завідомо неправдивими відомостями в частині та у подальшому видав вказаний наказ підлеглим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 як офіційний документ для належного його виконання.
		Зазначений Наказ № 13 від 11.08.2014 є завідомо неправдивим в частині, так як містить відомості, які завідомо для ОСОБА_4 не відповідають дійсності, зокрема про те, що: станом на 11.08.2014 існував військовослужбовець - капітан резерву ОСОБА_6 ; що ОСОБА_6 мав військове звання «капітан резерву»; що підставою призначення ОСОБА_7 на посаду командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 був рапорт командира НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014; що наказ в цій частині відповідає Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки: ОСОБА_5 змінив свої паспортні дані на ОСОБА_6 лише 12.08.2014; тимчасове посвідчення офіцера запасу  капітан-лейтенант запасу ОСОБА_7 на його ім`я видано лише 13.08.2014; рапорт командира 2 батальйону спеціального призначення капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014 у військовій частині у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 був відсутній; враховуючи вказане, зазначена інформація у п. 4, 4.1 Наказу від 11.08.2014 № 13 не могла відповідати положенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 
		У подальшому на підставі Наказу № 13 від 11.08.2014, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , не усвідомлюючи неправдивість внесених відомостей у цей наказ про призначення капітана резерву ОСОБА_7  командиром 2 батальйону спеціального призначення, склав, підписав та надав командувачу Національної гвардії України подання про присвоєння ОСОБА_7 чергового військового звання  «майор резерву», зазначивши у ньому відомості з цього документу щодо початку військової служби ОСОБА_7 з 11.08.2014 та наявного у останнього військового звання «капітан резерву». 
		За результатами розгляду вказаного подання наказом командувача Національної гвардії України ОСОБА_10 № 71 о/с від 20.08.2014, «командиру 2 батальйону спеціального призначення (резервного) військової часини НОМЕР_1 Національної гвардії України капітану резерву ОСОБА_7 присвоєно чергове військове звання «майор резерву».
		Крім того, ОСОБА_4 , будучи першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - начальником штабу, маючи військове звання підполковник, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у порушення вказаних вище положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Глави 1 Настанови з обліку особового складу Радянської армії та Військово-морського флоту, затвердженої наказом Міністра оборони СРСР (Таємний), інших нормативно-правових актів, виконуючи визначені ними службові обов`язки, в порушення зазначених вимог, продовжив вчиняти службове підроблення офіційного документу шляхом видачі завідомо неправдивого витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 13 від 11.08.2014 (далі Наказ № 13 від 11.08.2014) за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_4 , у період часу з 19 серпня 2014 року по 04 серпня 2015 року, точний час та дату у ході досудового розслідування встановити не представилося можливим, перебуваючи у своєму робочому кабінеті, який знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що 11 серпня 2014 року видав Наказ № 13 від 11.08.2014, який містив завідомо неправдиві відомості в частині, зокрема про те, що станом на 11.08.2014 існував військовослужбовець - капітан резерву ОСОБА_6 , що останній мав військове звання «капітан резерву», що підставою призначення ОСОБА_7 на посаду командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 став рапорт командира 2 батальйону спеціального призначення капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014, що наказ в цій частині відповідає Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», знаючи, що 11.08.2014 накази командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по особовому складу та по стройовій часині щодо зарахування до військової частини НОМЕР_1 капітана резерву ОСОБА_7 не складалися та не видавалися, з метою подальшого підтвердження юридичної легітимізації особи з позивним (псевдонімом) « ОСОБА_9 » на посаді командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 саме з 11.08.2014, вчинив службове підроблення, умисно нанісши гербову печатку в/ч НОМЕР_1 НГУ у витязі з Наказу № 13 від 11.08.2014 із наявними у ньому завідомо неправдивими відомостями, який у подальшому видав, як офіційний документ, що до 18.11.2015 знаходився у відділенні кадрів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особовій справі військовослужбовця ОСОБА_7 . 
		Водночас, у період часу з 19.08.2014 по 04.08.2015, точний час та дату у ході досудового розслідування встановити не представилося можливим, витяг із Наказу № 13 від 11.08.2014 використовувався працівниками відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у своїй службовій діяльності та ОСОБА_7 в особистих цілях.
		Вказаний витяг з Наказу № 13 від 11.08.2014 є завідомо неправдивим, так як містить відомості, які не відповідають дійсності, а саме: про те, що станом на 11.08.2014 існував військовослужбовець - капітан резерву ОСОБА_6 ; що ОСОБА_6 мав військове звання «капітан резерву»; що підставою призначення ОСОБА_7 на посаду командира 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 став рапорт командира 2 батальйону спеціального призначення капітана резерву ОСОБА_7 від 11.08.2014; що капітан запасу ОСОБА_6 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення; що підставою зарахування ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_1 є заява капітана запасу ОСОБА_7 від 11.08.2014; що наказ в цій частині відповідає Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 366 КК України, а саме у складанні та видачі наказу, як командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 13 від 11.08.2014, який містить завідомо неправдиві відомості в частині, та у видачі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 13 від 11.08.2014, який містить завідомо неправдиві відомості, то б то у вчиненні службового підроблення офіційних документів.
		Відповідно до статті 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
		Так, відповідно до частини 2 статті 12 КК України злочин за частиною 1 статті 366 КК України є злочином невеликої тяжкості. 
		Як відомо із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Череповець, Вологодської області, РФ, громадянина України, з вищою освітою, працює на посаді першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії  начальника штабу, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2001 та 2007 років народження, раніше не судимий, є учасником бойових дій та має відомчі нагороди, за місцем роботи характеризується виключно позитивно та за сміливість, героїзм та професіоналізм, проявлені під час виконання службового обов`язку представлений на нагородження державною нагородою, має почесні грамоти, зокрема - Кабінету Міністрів України, СБУ України, Вишгородської районної державної адміністрації. У вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
		У відповідності до частини 3 статті 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбаченні КК України.
		З урахуванням викладеного, судом зазначається, що клопотання є таким, що ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, суд вважає за можливе, у відповідності до вимог ст.45 КК України, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям, а кримінальне провадження, у відповідності до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, закрити.
		Керуючись ст.ст.284,285-286,288,314 КПК України, ст.46 КК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 42016000000000751 про вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 , на підставі статті 45 КК України  задовольнити.
		Кримінальне провадження за №42016000000000751 відносно ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України  закрити відповідно до статті 288 КПК України.
		Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України відповідно до статті 45 КК України.
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області у порядку і строки визначені у статті 395 КПК України, з підстав, визначених статтею 394 КПК України.
		 
		Суддя:                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...