Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/3687/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2016. Зареєстровано: 25.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2016.
Дата набрання законної сили: 19.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		19 травня 2016 р. Справа № 821/3687/15-а
		Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. 
		Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду  в складі:  
		 
		                головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О.судді -Єщенко О.В. при секретарі   - Алексєєвої Т.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ у Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому, з урахуваннями змінених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ у Херсонській області від 06.11.2015 р. № 420 о/с в частині звільнення його з посади начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області; поновити його на посаді начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області з 06.11.2015 року; визнати протиправними заперечення відділу інспекції по особовому складу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які стали підставою для відмови позивачеві у прийнятті на службу до поліції згідно рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області, від 03.11.2015 року № 2/4038; визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015 року № 2/4038 в частині відмови позивачу в проходженні служби в поліції; визнати протиправним та скасувати рішення управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 19.11.2015 р. № 2/69 про відмову в прийнятті позивача на службу до поліції; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про прийняття на службу до поліції від 06.11.2015 року. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 06.11.2015 року його звільнено із займаної посади за скороченням штату. Із відповіді управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області позивач дізнався, що 03.11.2015 року на засіданні комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення прийнято рішення про відмову ОСОБА_4 у проходженні служби в лавах Національної поліції, яке оформлене протоколом № 2/4038, з посиланням на негативну інформацію щодо професійної діяльності позивача, надану відділом інспекції з особового складу УКЗ УМВС України в Херсонській області, як на підставу для відмови. Позивач вважає незаконними такі дії та рішення комісії з кадрового забезпечення, зважаючи на ті обставини, що протягом проходження служби в органах внутрішніх справ у нього не було жодного дисциплінарного стягнення, а тільки заохочення. Позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції та має статус учасника бойових дій, а тому користується передбаченими законодавством пільгами при звільненні з роботи та першочерговим правом на працевлаштування. Крім того, як стверджував позивач, на засіданні кадрової комісії не було жодного письмового документу, який би підтверджував неналежне виконання ним своїх професійних обов'язків, недоліки щодо його роботи висловлені в усній формі присутніми на засіданні. Представник позивача наголошував, що відповідачами у жоден спосіб не наведено підстав, з якими останні пов'язують відсутність можливості використання позивача на службі чи невідповідності його вимогам до поліцейських. За вказаних обставин позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.
		Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, зазначивши, що позивач виявив бажання проходити службу в поліції у спосіб подання рапорту. З метою розгляду питання щодо можливості подальшого проходження служби працівників УМВС України в Херсонській області, в тому числі позивача ОСОБА_4, в лавах Національної поліції, Управлінням Міністерства внутрішніх справ у Херсонській області на засіданні комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення, що відбулося 03.11.2015 року, розглянуті питання щодо подальшого проходження працівниками ОВС служби в лавах Національної поліції. На даному засіданні заслуховували працівників управління кадрового забезпечення та керівників підрозділів УМВС, які в усній формі надавали характеристики особам, бажаючим працювати в поліції, як щодо особистих якостей, так і по результатам їх професійної діяльності. Щодо позивача прийнято рішення про відмову в подальшому проходженні служби в Національній поліції, зважаючи на неналежне виконання ним своїх службових обов'язків та негативної характеристики особистих та професійних якостей ОСОБА_4
		Також представники відповідачів зазначили, що учасники бойових дій мають переважне право залишення на роботі у порядку черговості, яка визначена статтею 42 КЗпП України, тобто тільки після надання такого права іншим працівникам, що мають вищий рівень кваліфікації, двох і більше утриманців, що мають безперервний стаж роботи, тощо. Про те, що буде ліквідація МВС, всі працівники були ознайомлені в силу Закону України «Про Національну поліцію». Вказаний Закон, зокрема, Прикінцеві та перехідні положення визначають умови, за яких працівник міліції може бути прийнятий на службу до поліції, й у разі відповідності працівників таким умовам та їх дотримання, видається наказ про призначення. Оскільки відбулась ліквідація органів внутрішніх справ, станом на 07.11.2015 р. в УМВС України в Херсонській області було скорочено більше п'ятисот посад, а тому працевлаштувати всіх бажаючих було неможливо. Головне управління Національної поліції в Херсонській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ у Херсонській області, а тому не має обов'язку щодо працевлаштування працівників ОВС. Приймати рішення про прийняття на службу до поліції є правом керівника ГУ Національної поліції в Херсонській області, а не його обов'язком. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015 р. №420 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з посади начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області. Поновлено капітана міліції ОСОБА_4 на посаді начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області з 06 листопада 2015 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття на службу до поліції від 06 листопада 2015 року та прийняти з цього приводу відповідний наказ. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення капітана міліції ОСОБА_4 на посаді начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області з 06 листопада 2015 року. 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подали апеляційні скарги.
		В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		Вислухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
		Позивач ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03 серпня 2004 року.
		Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 22.07.2015 р. № 244 о/с капітана міліції ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області.
		Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 21.08.2015 р. № 16/І/ХХІІ/8 ОСОБА_4 надано статус учасника бойових дій, про що 30.09.2015 р. видано посвідчення № НОМЕР_1. 
		06.11.2015 р. начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області винесено наказ № 420 о/с про звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з посади начальника відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).
		Як вбачається із оскаржуваного наказу, прийнятий він відповідно до пунктів 10 та 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		Вирішуючи справу, суд першої інстанції, проаналізувавши зміст ст. 81 ЦК України, положень Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, якою затверджений Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, прийшов до висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.  Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (Держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		Також, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови позивачу в подальшому проходженні служби у поліції були усні заперечення присутніх на засіданні працівників ОВС, що є неправомірним. Крім того, матеріали справи містять докази сумлінного ставлення позивача до виконання службових обов'язків, а також наявність у зазначеної особи статусу учасника бойових дій. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов, в тому числі, висновку, що для реалізації пунктів 8-10 Розділу XI Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI щодо звільнення працівників міліції за скороченням штатів необхідними є наступні ознаки: скорочення штату, пропонування посад, згода працівника.
		Крім того, на думку суду першої інстанції, звільняючи позивача з посади за скороченням штатів, відповідачі повинні були вирішити питання щодо запропонування позивачеві ОСОБА_4 посади в будь-якому органі поліції.   
		Колегія суддів, приймаючи до уваги наведені обставини та висновки суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
		Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 р. № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI).
		Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень (ч. 3 ст. 5 Закону № 3166-VI).
		Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (ч. 4 ст. 5 Закону № 3166-VI). Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч. 5 ст. 5 Закону №3166-VI). Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (ч. 7 ст. 5 Закону № 3166-VI).
		Актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується (ч. 8 ст. 5 Закону № 3166-VI).
		Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 5 Закону № 3166-VI).
		Відповідно до частини дев'ятої статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Кабінет Міністрів України 20.10.2011 р. прийняв постанову № 1074, якою затвердив Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), що визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
		За приписами пунктів 4-6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
		Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
		Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
		Проводячи системний аналіз та застосовуючи положення зазначених нормативних актів, необхідно обов'язково враховувати положення Закону України «Про національну поліцію», який є спеціальним нормативно-правовим актом і регулює, в тому числі, питання звільнення працівників з органу, який ліквідується, а також прийняття на службу у новоствореному органі виконавчої влади.  
		Стосовно позовних вимог про визнання протиправними заперечення відділу інспекції по особовому складу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які стали підставою для відмови позивачеві у прийнятті на службу до поліції згідно рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області, від 03.11.2015 року № 2/4038, а також визнання протиправним та скасувати рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015 року № 2/4038 в частині відмови позивачу в проходженні служби в поліції, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 8 Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
		Відповідно до п.63 "з" Положення №114 звільнення осіб рядового і молодшого начальницького складу зі служби провадиться через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
		Між тим, з 07.11.2015р.       втратив чинність Закон № 565-ХІІ, та набрав законної сили   Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI, згідно зі ст.1 якого Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
		Пунктом 8 розділу XI  Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII встановлено, що з дня опублікування цього   Закону    всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
		Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу вимог закону.
		Приписами пунктів 9,10,11   Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього     Закону    можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
		Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
		Таким чином, Законом № 580-VIII передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
		При цьому, на думку колегії суддів, УМВС у Херсонській області має дотримуватись процедури звільнення, що встановлена Положенням № 114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.
		Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено п.47 Положення № 114 та п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої     наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі.
		Така атестація, на виконання зазначених вище Положення № 114 та Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої   наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, була проведена відносно працівників Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, в тому числі відносно позивача ОСОБА_4, якому за результатами атестації відмовлено у проходженні служби в лавах Національної поліції України.
		Висновки суду першої інстанції про наявність в матеріалах справи письмових доказів сумлінного ставлення ОСОБА_4 до несення служби підтверджуються наявними у справі доказами, проте у своїй сукупності висновків атестаційної комісії не спростовують.
		Не можна погодитися також з висновками суду першої інстанції про те, що для реалізації положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI щодо звільнення працівників міліції за скороченням штатів необхідними є наступні ознаки: скорочення штату, пропонування посад, згода працівника.
		Так, пунктами 9,10,11     Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього     Закону    можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
		Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
		Згідно п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (з наступними змінами та доповненнями), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас  (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.   
		Нормативне визначення поняття скорочення штатів, в даному випадку, необхідно розуміти не в контексті положень Кодексу законів про працю України, а в аспекті спеціальних нормативно-правових актів, якими є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №885, чинної на день звільнення позивача).     
		Отже, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин належні нормативні акти, проте дійшов до помилкових висновків.   
		Не можуть вважатися обґрунтованими також висновки суду першої інстанції про переважне право позивача на зайняття посади зважаючи на його статус учасника бойових дій.
		Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"   учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:   переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.
		Враховуючи, що Закон України "Про національну поліцію" є спеціальним по відношенню до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та прийнято пізніше, отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню заме Закон України "Про національну поліцію".
		Більш того, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не може бути застосований в даному випадку також з огляду на те, що посади були скорочені, а переважне право на залишення на службі може бути застосовано виключно при можливості будь-якого подальшого використання особи на службі, що, враховуючи висновок атестаційної комісії стосовно позивача, не вбачалося можливим.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що відмова позивачу у прийнятті його на службу до Національної поліції України, яка міститься у повідомленні від 19.11.2015 року №2/69, не є мотивованим, що свідчить про порушення прав позивача в цій частині.    
		Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково, зобов'язавши Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття на службу до поліції від 06.11.2015 року та прийняти мотивоване рішення щодо цього. В іншій частині позовних вимог відмовити.  
		Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - задовольнити частково.
		Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття на службу до поліції від 06.11.2015 року та прийняти мотивоване рішення щодо цього. 
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Повний текст судового рішення виготовлено  23 травня 2016 року. 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий: Л    Л.П. Шеметенко    Суддя: О.О. Димерлій  Суддя:   О.В. Єщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...