Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-174кз16 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах 
		Верховного Суду України у складі:
		 
		судді-доповідачаОСОБА_6.,суддів ОСОБА_7. і ОСОБА_8.,
		розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2016 року заяву адвоката ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_5,
		 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 5 грудня 2014 року засудив ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з конфіскацією майна. 
		Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 22 вересня 2015 року вказаний вирок залишив без зміни. 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 лютого 2016 року вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 залишив без зміни. 
		Адвокат ОСОБА_4 звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2016 року, в якій порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Як на підставу своїх вимог посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), невідповідність рішення касаційного суду правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду України, а також практиці Європейського суду з прав людини. 
		На підтвердження неоднакового правозастосування долучає до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року та від 12 березня 2015 року та копію ухвали Верховного Суду України від 6 липня 2006 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви і долучені до неї матеріали, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що передбачених законом підстав для відкриття провадження немає. 
		1.Згідно зі статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 
		У статті 445 КПК (редакція Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року) визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, Верховним Судом України, який розширеному тлумаченню не підлягає. 
		Верховний Суд України свою правову позицію щодо можливості перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2  статті 445 КПК висловив у постанові №5-249 кс  15 від 21 січня 2016 року.
		Згідно з цим висновком здійснення процедури оцінки Верховним Судом України однаковості/неоднаковості застосування норм права судом касаційної інстанції можливе за умови наявності  факту неоднакового реального застосування однієї і тієї самої норми права (її положення, припису) одного і того самого закону судом касаційної інстанції під час розгляду справи за касаційною процедурою. Такий факт повинен мати певний зовнішній вияв, знаходити відображення у фактичному процесуальному документі (рішенні), тобто неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права має бути реально відображеним в оспореному та порівнюваному рішеннях, що зумовило ухвалення рішень, які мають різний зміст.
		Співставлення ж висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм, передбачених КПК, які містяться в оспореному та наданих заявником для порівняння рішенях свідчить про відсутність факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції  однієї і тієї самої норми, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Таким чином, підстава для перегляду судових рішень Верховним Судом України, передбачена пунктом 2 статті 445 КПК, відсутня. 
		Так, порушуючи питання про скасування постановлених рішень, заявник твердить про невідповідність обвинувального акту вимогам, передбаченим статтею 291 КПК, що всупереч вимогам чинного законодавства безпосереднє формулювання пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення знайшло своє відображення лише в зміненому прокурором обвинувальному акті під час судового розгляду судом першої інстанції. При цьому захисник зазначає, що суд касаційної інстанції не перевіряв законність процедури пред'явлення обвинувачення  ОСОБА_5 та дійшов висновку, що під час зміни обвинувачення його обсяг збільшений не був і становище обвинуваченої не погіршилося, зміна обвинувачення в суді відбулася відповідно до вимог статті 338 КПК. Такий висновок касаційний суд обґрунтував тим, що обвинувальний акт, поданий прокурором під час судового розгляду, стосувався лише уточнення фактичних обставин подій та не змінював формулювання обвинувачення і правову кваліфікацію дій обвинуваченої, що не суперечить положенням статті 338 КПК.  
		У судовому  ж рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2015 року, яке, на думку заявника, має визнаватись порівнюваним, касаційний суд керувався положеннями норми процесуального закону, які містяться в статті 291 КПК. Висновок про порушення вимог цієї норми, що стало підставою для скасування постановлених щодо ОСОБИ 2 судових рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, касаційний суд обґрунтував неконкретністю пред'явленого досудовим слідством обвинувачення. 
		На неконкретність обвинувачення звернуто увагу і в  ухвалі касаційного суду від 28 травня 2015 року, однак безпосередньою підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 стало недотримання судом першої інстанції вимог частини четвертої статті 107 КПК, а саме: відсутність на долученому до матеріалів судового провадження технічному носії інформації аудіозаписів судових засідань за 14, 21 та 22 серпня 2014 року, що   згідно пункту 7 частини другої статті 412 КПК визнано безумовною підставою для скасування судового рішення. 
		Отже, в оспореному та порівнюваних рішеннях судом касаційної інстанції висловлені правові позиції щодо застосування різних положень норм КПК, тому порушувати питання про неоднакове застосування цим судом однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, немає підстав. 
		2. Пунктом 3 частини першої статті 445 КПК передбачено, що підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Верховного Суду України.
		При цьому, виходячи з аналізу положень статей 445 і  458 КПК, під «постановою Верховного Суду України» в аспекті положень пункту 3 частини першої статті 445 КПК України розуміється судове рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду конкретної кримінальної справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 КПК, яке містить висновок щодо застосування відповідної норми права, обов'язковий для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності цю норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції.      
		Ухвала ж Верховного Суду України від 6 липня 2006 року надана заявником, до таких судових рішень не належить, оскільки була ухвалена за наслідком розгляду касаційної скарги в касаційному порядку, тобто за іншою процедурою, а тому не може вважатися висновком Верховного Суду України щодо застосування норми права.
		Отже, ОСОБА_4 у заяві, хоча і послався на пункт 3 частини першої статті 445 КПК, фактично не навів належного обґрунтування зазначеної підстави. 
		3. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є  встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. У заяві адвокат ОСОБА_4 послався на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року та «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року, проте ці рішення  не встановлюють порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом щодо ОСОБА_5, а тому не можуть бути підставою для перегляду  судових рішень щодо останньої Верховним Судом України за заявою захисника. 
		З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що подана адвокатом ОСОБА_4 заява про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_5 є необґрунтованою, і не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
		Керуючись статтями 445, 451 КПК, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		відмовити адвокату ОСОБА_4 у допуску справи до провадження Верховного Суду України за його заявою  про перегляд судових рішень  щодо ОСОБА_5 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_7.                          ОСОБА_6                                                                    ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...