Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/17313/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2016. Зареєстровано: 27.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2016.
Дата набрання законної сили: 17.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/2929/16
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач Процик М. В.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		            17.05.2016 року                                             м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: 
		головуючої судді Процик М.В., 
		суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,
		при секретарі Сідлецькій Ю.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат, 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року,-
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 3000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину у сумі 1500 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття. (а.с.41-42) 
		В обґрунтування позову ОСОБА_2 та її представник посилались на те, що позивач і відповідач є батьками неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом з матір'ю, що відповідач матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини не надає, що дитина постійно потребує ліків, навчається за контрактом, у зв'язку з чим потребує додаткових коштів, а батько від участі у додаткових витратах на дитину ухиляється. 
		Відповідач у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, відповідно до яких позовні вимоги визнав частково, і посилаючись на склад сім'ї та незадовільний матеріальний стан, погодився виплачувати аліменти на утримання дитини в меншому розмірі, а саме у сумі 500 гривень щомісячно, а вимоги про стягнення додаткових витрат вважав безпідставними та недоведеними.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задоволено частково.   
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_1, уродженця Одеської області, с. Петрівка, Іванівського району, який зареєстрований в АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2, ФОП, аліменти  від всіх видів доходів щомісяця на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - 2600,00 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН № НОМЕР_2, зареєстрована в АДРЕСА_3, до повноліття - до 08 серпня 2016 року включно, починаючи з 09 листопада 2015 року.
		Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, уродженця Одеської області, с. Петрівка, Іванівського району, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2, ФОП, додаткові витрати від всіх видів доходів щомісяця, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - 1100,00 грн. щомісячно, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН № НОМЕР_2, зареєстрована в АДРЕСА_3, до повноліття - до 08 серпня 2016 року включно, починаючи з 09 листопада 2015 року. 
		В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у сумі 243,60 гривні.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду від 11 лютого 2016 року скасувати, і ухвалити нове про часткове задоволення позову ОСОБА_2, стягнувши з нього аліменти на користь позивача, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 у твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн. щомісячно, до досягнення донькою повноліття, тобто до 08.08.2016 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
		Проти апеляційної скарги заперечує представник ОСОБА_2
		Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні і скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
		За правилами ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки у сумі 2600 грн. щомісячно, та про стягнення додаткових витрат на дитину у сумі 1100 грн. щомісячно, суд 1-ої інстанції виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що відповідач не довів неспроможності сплачувати аліменти у вказаному розмірі, та з того, що дитина навчається за контрактом на 2 курсі Одеського коледжу транспортних технологій, позивач оплачує освітні послуги, а тому відповідач повинен брати участь у додаткових витратах на дитину. 
		З таким висновком суду колегія суддів погоджується частково.
		Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.10.1993р. Від шлюбу 8 серпня 1998 року у них народилась донька ОСОБА_4. (а.с.7,8) Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.(а.с.6) Дитина залишилась проживати з матір'ю і знаходиться на її утриманні, що сторонами не оспорюється. 
		Доказів про склад сім'ї позивача та розмір її доходів матеріали справи не містять і позивачем не надавались. Вбачається, що позивачем здійснювались платні обстеження неповнолітньої ОСОБА_4 в медичній лабораторії «Сінево», та в жіночій консультації № 12. Згідно з наданими позивачем копією договору про надання освітніх послуг від 29 серпня 2014 року та довідкою від 10.12.2015р. ОСОБА_4 навчається на 2 курсі Одеського коледжу транспортних технологій на денному відділенні, за контрактом, з 01.09.2014р. по 30.06.2017р., загальна вартість освітніх послуг складає 14760 грн. ( по 4920 грн. щорічно).(а.с.61-62) За наявними у справі копіями квитанцій оплату освітніх послуг в 2014-2015р.р. здійснювала позивач по 2460 грн. за семестр. (а.с.60) Згідно з наданим представником позивача листом ринку «Північний» ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність на території ТОВ «Ринок Північний», займає торгівельне місце № 0-30, облаштоване тимчасовою нестаціонарною спорудою - павільйоном, площею 15 кв. м ( договір оренди торгівельного місця укладений 12.07.2013р. строком на 5 років).(а.с.63)
		За наданою відповідачем випискою з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та витягом з реєстру платників єдиного податку відповідач на момент ухвалення рішення був зареєстрованим в якості фізичної особи-підприємця, який здійснює роздрібну торгівлю з лотків і на ринках іншими товарами в м. Одесі на ринку «Північний».(а.с.22,47) За довідкою державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси за 9 місяців 2015 року відповідач отримав доходи від підприємницької діяльності у сумі 9000 грн. (а.с.45) Окрім того, представником відповідача надано апеляційному суду копію витягу про відсутність у відповідача транспортних засобів та про наявність у нього на праві власності двох кімнат у гуртожитку ( 511/3000 частин) по вул. Курська,163 в м. Одесі, в якій зареєстровані сторони і мешкає позивач.(а.с.129-130) Відомості про наявність у відповідача інших доходів та їх розмір суду не надано.
		Із матеріалів справи також вбачається, що відповідач з 17 червня 2014 року знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а.с.24) Від шлюбу 30 листопада 2014 року у них народилася донька Дарина. (а.с.25) За наданою апеляційному суд довідкою дружина відповідача ОСОБА_5 з 22 січня 2015 року по 30.11.2017 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.(а.с.117)
		За змістом ст.ст. 180,181-182,184 ч.1 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають значення для справи. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої доньки, яка навчається і постійно проживає разом з матір'ю, та погоджується про необхідність визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, враховуючи нерегулярний і мінливий дохід відповідача.
		Проте, з огляду на обсяг наданих сторонами вищенаведених доказів щодо їх сімейного і матеріального стану, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ої інстанції про спроможність відповідача сплачувати позивачу аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки у розмірі 2600 грн. щомісячно є таким, що не підтверджений матеріалами справи. Водночас судом не враховано наявність у відповідача на утриманні малолітньої доньки Дарини, 30.11.2014р.н., та дружини ОСОБА_5, яка не працює, і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
		           Разом з тим, за змістом ст. ст. 11,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, а відтак в рівних частках зобов'язані надавати своїм дітям таке матеріальне утримання, яке б забезпечувало їх нормальний фізичний, інтелектуальний, духовний і моральний розвиток.
		Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів враховує усі обставини зазначені в ст.182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і стягувача; стан здоров'я та матеріальне і сімейне становище платника аліментів, а також прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, встановлений ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII, за яким у 2016 році  прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років років: з 1 січня 2016 року складає 1455 гривень, а з 1 травня - 1531 грн.
		З огляду на те, що донька сторін навчається, що обов'язок по утриманню дитини покладається не тільки на матір, але й на батька, і батьки мають рівні обов'язки в частині надання дітям матеріального утримання, то колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 750 грн., щомісячно, що складає приблизно ? частину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до моменту досягнення нею повноліття.
		Виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2016 рік, доводи відповідача про те, що він спроможний сплачувати на утримання своєї неповнолітньої доньки тільки 500 грн. щомісячно до уваги не беруться. Не можуть братися до уваги також посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у відповідача на утриманні знаходиться син дружини від першого шлюбу ОСОБА_6 та бабуся дружини ОСОБА_7, оскільки кожен із зазначених осіб є сторонніми для відповідача, і кожен з них має право на отримання пенсії за втратою годувальника та у зв'язку з інвалідністю або за віком, і обов'язку по їх утриманню позивач немає. Доводи представника відповідача про те, що відповідачем припинено підприємницьку діяльність і він будь-яких доходів на теперішній час немає також до уваги не беруться, оскільки підприємницьку діяльність відповідачем припинено 23.02.2016 року, тоді як суд перевіряє правильність рішення на момент його ухвалення. Та за будь-яких обставин відповідач зобов'язаний забезпечити неповнолітній доньці утримання в межах ? частини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Стягуючи щомісячно додаткові витрати на дитину до досягнення нею повноліття, суд першої інстанції виходив виключно із того, що дитина навчається за контрактом. А тому є підстави для стягнення додаткових витрат.
		Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливим обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення; додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед, покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		Так у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 Верховний Суд України зазначив, що «виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.»
		Згідно зі ст. 43 Закону України «Про освіту» коледж є вищим навчальним закладом, який здійснює підготовку фахівців певного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня).
		Виходячи з наведеного, сам по собі вступ дитини на навчання до такого навчального закладу з метою здобуття відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) не може свідчити, що витрати, пов'язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами, зокрема, розвитком здібностей дитини, талантів і виникненням у зв'язку із цим обов'язків у батьків брати у них участь. Вступ дитини до навчального закладу колегією суддів враховано при визначенні розміру аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття.
		Розмір додаткових витрат у зв'язку з хворобою позивач повинна була обґрунтовувати відповідними доказами: довідкою медичного закладу, випискою із історії хвороби, висновками та рецептами лікарів, чеками, рахунками тощо.
		Доказів про те, що дитина страждає на хронічну хворобу, і у зв'язку з цим щомісячно потребує вживання певних ліків на визначену позивачем щомісячну суму (1500 грн.) суду не надавались. Надані позивачем лабораторні дослідження без висновку лікарів, без зроблених ними відповідних призначень, рецептів тощо потребу в придбанні позивачем ліків у розмірі 1100грн. щомісячно не доводять. Та водночас суд на вказані обставини у мотивувальній частині рішення не посилався, і позивач рішення суду з цього приводу не оскаржила. 
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку встановленим фактам і обставинам справи, помилився при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання неповнолітньої дитини, та безпідставно вважав за можливе стягувати з відповідача на користь позивача щомісячно додаткові витрати на дитину до досягнення нею повноліття. 
		За таких обставин, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає зміні, а в частині стягнення додаткових витрат на дитину скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині у позові, задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково.
		На підставі ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 93 грн. 70 коп.
		Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 рокузмінити і скасувати.
		Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, уродженця Одеської області, с. Петрівка, Іванівського району, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2, ФОП) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН № НОМЕР_2, зареєстрована в АДРЕСА_3) аліменти  на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі по 750 грн. щомісячно, починаючи з 09 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 08 серпня 2016 року, включно. 
		В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3та в позові про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3) на користь держави судовий збір у сумі 93 грн. 70 коп..
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		Головуюча:                                                                   М.В. Процик                                         
		Судді:                      Є.С. Сєвєрова      А.І. Дрішлюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...