Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 443/463/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2016. Зареєстровано: 30.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2016.
Дата набрання законної сили: 13.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа №443/463/16-ц  Провадження №2/443/257/16 
		 
		РІШЕННЯ
		                                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                 (ЗАОЧНЕ)
		16 травня 2016 року                                                 Жидачівський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді Сидорака Б.Г.                                                                                                                                                 за участю секретаря Шальвірі І.І.,                                                                                                                           розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-
		в с т а н о в и в :
		Позивач ОСОБА_1 15.03.2016 року звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із вказаним позовом,  в якому просить: визнати Договір фінансового лізингу №003053 від 27.02.2016 року недійсним та стягнути з ТзОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" грошові коштів у розмірі 70000 гривень, які сплачені на виконання договору, 700 грн. - оплаченого судового збору та 3150 грн. понесених ним витрат на правову допомогу. Позов мотивує тим, що 27 лютого 2016 року між ним та "Лізинговою компанія "ВАШ АВТО" було укладено договір фінансового лізингу №003053 за наступних обставин: у лютому 2016 року з метою придбання автомобіля Chevrolet Captiva 2013 він приїхав в офіс відповідача у м.Камянець-Подільський Хмельницької області, де йому було запропоновано укласти договір лізингу, який передбачав поступову оплату автомобіля певними частинами. В усній формі представник відповідача ОСОБА_2 розяснила, що автомобіль, передається у лізинг за ціною 353 600,00 грн. і що позивач повинен спершу сплатити передплату в сумі 70 000 грн. шляхом переказу коштів на банківський рахунок відповідача, після чого буде укладено договір лізингу і протягом 5-ти наступних днів відповідач передасть в користування предмет лізингу (автомобіль Chevrolet Captiva 2013). На підставі наданого рахунку позивач переказав кошти в сумі 70 000,00 грн. на рахунок ТзОВ "ЛК "ВАШ АВТО" згідно квитанції №0.0.512796935.1 від 27 лютого 2016 року. Після оплати рахунку написав заявку на автомобіль, в якій вказав марку, модель та інші характеристики потрібного автомобіля: Chevrolet Captiva 2013 (Коробка передач - ручна/механічна; колір  сірий; паливо  бензин; обєм двигуна - 2.4 л) та зазначив вартість предмета лізингу у розмірі 353 600,00 грн. (без визначення еквіваленту цієї суми у доларах США). Представник відповідача забрала у нього заяву для того, щоб, за її словами, передати її на затвердження керівництву. Копії такої заяви чи іншого документу, який би засвідчував отримання ТзОВ "ЛК "ВАШ АВТО" написаної позивачем власноручно заяви, йому не було надано. Представник відповідача запевнила у швидкому та оперативному виконанні відповідачем своїх обовязків із передач у користування автомобіля Chevrolet Captiva 2013. Після оформлення заяви представник відповідача надала на підпис Договір фінансового лізингу №003053 від 27 лютого 2016 року, в якому, як виявилося згодом, передбачені кардинально інші умови оплати предмету лізингу та його отримання у користування, ніж ті, які були оголошені в усній формі представником відповідача. До підписання ОСОБА_3 представник відповідача не дала можливості прочитати текст ОСОБА_3 з додатками до нього, який викладений складними юридичними формулюваннями на 14-ти сторінках дрібним шрифтом. На прохання прочитати Договір, представник відповідача сказала, що вона дуже поспішає, у неї ще багато інших клієнтів, а тому попросила поставити підписи в графах "Лізингоодержувач", при цьому не випускала Договір із рук та пальцем вказувала, де ставити підписи. Також вона запевнила, що умови ОСОБА_3 абсолютно відповідають інформації, наданій перед тим усно щодо умов передачі автомобіля у лізинг. Крім того, вона гарантувала, що доставка автомобіля Chevrolet Captiva 2013 відбудеться протягом 5-ти днів, після чого у позивача виникне обовязок оплатити решту його вартості протягом 7 (семи) років щомісячними рівними платежами. Таким чином, 27 лютого 2016 року внаслідок поспіху, з яким представник відповідача оформляла договірні відносини, не читаючи та не розуміючи змісту, позивачем було підписано Договір фінансового лізингу №003053. Представник відповідача всіма своїми діями спонукала позивача до швидкого підписання ОСОБА_3 без, навіть, поверхневого ознайомлення із його умовами, позбавила його достатнього часу для прийняття свідомого рішення, ввела в оману щодо істотних умов ОСОБА_3, при знанні яких позивач відмовився б від його підписання. Після підписання ОСОБА_3 позивач покинув офіс відповідача та поїхав додому у смт.Журавно Жидачівського району Львівської області. По дорозі виявив, що у підписаному ОСОБА_3 вказані інші умови лізингу, ніж ті, що бути погоджені в розмові з представником Відповідача, а саме: предмет лізингу  автомобіль Zotye Z600 luxury; ціна предмета лізингу  380000,00 грн. (13818,18 дол. США при валютному курсі 27,50).
		Для зясування причини таких розбіжностей позивач зателефонував у офіс Відповідача у м.Камянець-Подільський. Представник відповідача у телефонній розмові порадив не зважати на положення ОСОБА_3, пояснила, що згідно внутрішніх положень Відповідача у договорах фінансового лізингу дозволено вказувати лише автомобілі модельного ряду 2016 року, але фактично поставлено буде саме той автомобіль, який позивач обрав  Chevrolet Captiva 2013. Щодо ціни, вона також зазначила, що вартість предмета лізингу залишається незмінною (353 600,00 грн.), можливі лише незначні коливання вартості, викликані валютними потрясіннями. В цілому, представник відповідача порадила не хвилюватися з приводу положень ОСОБА_3 та ще раз гарантувала, що автомобіль буде переданий на тих умовах, які погодженні в усній розмові.
		Однак, у 5-ти денний строк автомобіль не був поставлений, а тому він зателефонував у центральний офіс відповідача в м. Києві, де йому вказали, що обраного ним автомобіля немає, є автомобілі лише 2016 року випуску. З метою передачі  автомобіля у користування згідно умов ОСОБА_3 необхідно сплатити 63 % його вартості (10 % - адміністративний платіж, 50 % - авансовий платіж, 3% - комісія за передачу предмета лізингу). За умови оплати таких платежів, Відповідач протягом 120 (сто двадцять) робочих днів має передати предмет лізингу. Почувши вказане, позивач ретельно ознайомився із умовами ОСОБА_3 і зрозумів, що його ввели в оману щодо істотних умов договору (предмету договору  інший автомобіль, ціна - вища). Підписання договору на таких умовах не відповідало його внутрішній волі, а сплачені ним за автомобіль кошти в сумі 70000,00 грн. лише часткова передоплата за автомобіль (представник Відповідача запевняла мене, що 70000,00 грн. я оплачую як попередню оплату за автомобіль Chevrolet Captiva 2013). Сума у розмірі 38000,00 грн. із сплачених 70000,00 грн. згідно ОСОБА_3 є адміністративним платежем (10 % від вартості предмету лізингу), яка спачується за оформлення договору. Відповідно до умов договору, у разі його розірвання відповідач не повертає йому адміністративний платіж в сумі 38000,00 грн., а також відповідач не повертає 12800,00грн. (40 % від суми 32000,00 грн. сплаченого авансового платежу). За вказаних обставин він звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним і стягнення сплачених коштів. Вважає,  що ряд умов договору також є несправедливими та такими, що суперечать законодавству, а тому договір лізингу повинен бути визнаним недійсним. Крім того, цей договір лізингу підлягає нотаріальному посвідченню, чого під час укладення здійснено не було. Вважає, що відповідач порушив його права, як споживача, так як під час укладення даного правочину застосував нечесну підприємницьку діяльність, а умови оспорюваного правочину порушують Закон України "Про захист прав споживачів", оскільки суперечать принципу добросовісності, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.                                                                                                                                                                   Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.                                                                               Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце слухання справи, а тому згідно із ст.ст.169,224 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін, та ухвалити по справі заочне рішення.                                                                                    Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, виходячи із наступного. 
		Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Зі змісту ст. 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.   
		Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню всіх обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.
		Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.
		А відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи                                                                                                                                                              Судом встановлено, що 27.02.2016 року між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу №003053, предметом якого є транспортний засіб  Zotye Z600 luxury; ціна предмета лізингу  380000,00 грн. (13818,18 дол. США при валютному курсі 27,50)(а.с.12-27) та цього дня  позивачем ОСОБА_1 за вказаним вище договором лізингу сплачено 70000,00 грн. адміністративного платежу(а.с.28).                                                                              Згідно з п.1.4 ОСОБА_3 фінансового лізингу від 27.02.2016 року №003053 лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов"язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.
		В договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.
		Відповідно до ч.1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
		Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 ОСОБА_3, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст.808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках.
		Отже, на переконання суду такі умови є несправедливими.
		Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
		Згідно ОСОБА_3 фінансового лізингу, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.
		Але на підставі п.7.3 даного ОСОБА_3, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача, але на користь лізингодавця.
		До істотних умов договору лізингу Закон України "Про фінансовий лізинг" відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.
		Умовами спірного договору передбачені такі лізингові платежі (ст.1, п.1.7 ст.2 договору) перший лізинговий платіж, який складається із: адміністративного платежу у розмірі 10% вартості предмета лізингу згідно додатку № 1 до договору; авансу ціни предмета лізингу, який становить 50% вартості предмета лізингу; комісію за передачу предмета лізингу у розмірі 3% вартості предмета лізингу.
		Як вбачається із договірних умов, складова першого лізингового платежу-"адміністративний платіж" - виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом.
		Розділом 12 ОСОБА_3 "Порядок розірвання договору. Порядок повернення коштів. Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу" встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 12.1-12.13 ОСОБА_3 стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.
		Згідно із п.12.1 ОСОБА_3 передбачено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж та частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, письмово повідомивши лізингодавця. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу, а 40% лізингодавець утримує в вигляді штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.
		Відповідно ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.
		У зв"язку з цим положення розділу 12 ОСОБА_3 є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму адміністративного платежу у випадку дострокового розірвання договору споживачем.
		Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд приходить до висновку, що є доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов (п. 1.4, та розділ 12).
		Згідно ч.ч.5,6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
		На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.
		Також суд зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а статтею 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.
		Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.                                                   Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Відповідно до ч.1 ст.15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
		Згідно п. 4.3 ОСОБА_3 разом з підписаним Актом приймання-передачі Лізингодавець передає Лізингоодержувачу Графік сплати лізингових платежів (План відшкодування або Додаток № 3 до даного ОСОБА_3), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання Акту приймання-передачі Предмета Лізингу.Введення Позивача в оману щодо істотних умов ОСОБА_3 та створення можливості їх зміни в подальшому шляхом підписання Додатку № 3, який Позивач зобовязаний підписати відповідно до чинного ОСОБА_3, свідчить про недійсність та несправедливість положень ОСОБА_3. 
		Такі дії відідповідача визначає, як  нечесну підприємницьку практику, яка відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонена. 
		Згідно з п.2 ч.1 ст.19, ч.2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.Забороняються як такі дії, що вводять в оману: пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення з позбавленням їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.
		Згідно ч. 6 ст. 19 Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" для цілей застосування законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача або висловлене ним волевиявлення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		У даному випадку обман відбувся у вигляді активної поведінки представника відповідача шляхом свідомого замовчування обставин, які могли перешкодити укладенню правочину, та повідомлення ним неправдивих відомостей про істотні умови лізингу автомобіля. Зокрема, позивач був свідомо введений представником відповідача в оману щодо природи і призначення здійсненого ним перед укладенням ОСОБА_3 платежу у розмірі 70 000,00 грн., який розцінював, як авансовий внесок в рахунок оплати частини вартості автомобіля. Однак, як виявилося згодом, 38000,00 грн. із сплачених 70000,00 грн. є адміністративним платежем, який сплачується за оформлення договору фінансового лізингу. При цьому адміністративний платіж фактично покриває витрати відповідача на роздрукування на фірмовому бланку типового договору фінансового лізингу, що свідчить про абсолютну не співмірність його розміру та понесених витрат на укладання договору, неможливість віднесення його до передбачених законом та звичаями ділового обороту платежів за договором фінансового лізингу.
		Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач фактично не давав згоди на викладення у ОСОБА_3 багатьох умов (предмет лізингу, розмір лізингових платежів та порядок їх перегляду, передача предмету лізингу у користування та набуття права власності на предмет лізингу, штрафні санкції тощо), які позбавляють його будь-яких прав, покладають на нього колосальний обсяг обовязків за відсутності будь-яких чітких зобовязань відповідача і механізму притягнення останнього до відповідальності за порушення положень ОСОБА_3. 
		За вказаних обставин та враховуючи правові приписи, суд проходить до висновку про недійсність укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, норми якого мають яскраво виражений несправедливий характер та укладення якого відбулося внаслідок обману позивача щодо істотних умов фінансового лізингу автомобіля з використанням нечесної підприємницької практики (ч.1 ст.230 ЦК України, ст.ст.18,19,21 Закону України "Про захист прав споживачів").
		Як зазначає Верховний Суд України в своїй постанові від 16.12.2015 року до спірних правовідносин також застосовуються вимоги Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пункт 4 частини першої статті 34 цього закону вказує, що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
		Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").
		Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.
		Відповідачем не надано суду доказів про наявність в нього відповідної ліцензії.
		Підсумовуючи вище наведене, можна стверджувати про наявність законних підстав для визнання ОСОБА_3 фінансового лізингу № 003053 від 27 лютого 2016 року недійсним в силу несправедливості його умов, укладення його під впливом навмисного обману позивача щодо істотних умов лізингу автомобіля з використанням нечесної підприємницької практики, відсутності у відповідача необхідної ліцензії для надання фінансових активів та без нотаріального посвідчення ОСОБА_3.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		Таким чином, наявні правові підстави для застосування правових наслідків недійсності укладеного між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_3 фінансового лізингу № 003053 від 27 лютого 2016 року, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої ним суми у розмірі 70000,00грн. 
		А тому, суд оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про задоволення позову.
		Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.
		З урахуванням вище зазначеного та керуючись ст.ст. 3,4,10,15,26,27,31,118-120,209,215 ЦПК України, ст.ст. 6, 15,16,88,202,203,215,216,220,227,230,236,626-628,638,639,799,806-809 ЦК України, ст.ст. 1,4,5,15,18,19,21,22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст 1,2,6,11,16,17 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.1,4,5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг",
		вирішив:
		Позов задовольнити.
		Визнати Договір фінансового лізингу № 003053 від 27 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" - недійсним. 
		     Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (01601, м.Київ, вул.Шовковична 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ "ОСОБА_5 Аваль", МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачену суму грошових коштів у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.   
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (01601, м.Київ, вул.Шовковична 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ "ОСОБА_5 Аваль", МФО 380805) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у у розмірі 700 (сімсот) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 3150 (три тисячі сто п"ятдесять) гривень.    
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд.
		Головуючий - суддя  _______________________
		    16.05.2016

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...