Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2152/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2016. Зареєстровано: 01.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2016.

Результат оскарження 10.09.2021 Верховний Суд: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		27 квітня 2016 року           11:52           № 826/2152/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Шевчишин О.І.,  розглянувши адміністративну справу
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , за участю представників сторін:
		від позивача 1: Коваль Олександр Анатолійович
		від позивача 2: Гук Олексій Олегович
		від відповідача: Васильєва Ірина Василівна
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"  (надалі - Позивачі), звернулися  з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного   акціонерного   товариства   "Дельта   Банк" Кадирова Владислава Володимировича.
		          Позивачі просять суд :
		« Визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемними:
		- Договору Поруки № П 2002859-5 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_6 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-6 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_7 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-7 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_8 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-8 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_9 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-9 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_10 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-10 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_11 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_12 та AT «Дельта Банк»;
		- Договору про відступлення права вимоги №8/l-VIP від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент».
		Скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича з приводу визнання нікчемними:
		-   Договору Поруки № П 2002859-5 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_6 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-6 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_7 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-7 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_8 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-8 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_9 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-9 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_10 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-10 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_11 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений* між ОСОБА_12 та AT «Дельта Банк»;
		- Договору про відступлення права вимоги №8/l-VIP від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Компаній з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент».
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що дії відповідача є протиправними та незаконними, тобто такими що суперечать чинному законодавству України та порушують права позивачів, як сторін даного договору. Крім того, позивачі посилаються, що ціна, за якою здійснено відступлення прав вимоги була погоджена сторонами та оплачена банку. 
		Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що погашення заборгованості було штучним, договори було укладено не в зазначену в них дату, без погодження з куратором банку, та призвело до отримання права вимоги активів банку.
		Відповідач стверджує, що уклавши вищезазначені договори банк надав окремим кредиторам переваги, що передбачено передумовою для  визнання нікчемними договорів п. 7 ч.3 статті 38  Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому відповідач стверджує про те, що передача прав вимоги до позичальника банку є перевагою, не обумовленою законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
		Так, судом встановлено, а сторонами не заперечується наступне.
		13 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»  та товариством з обмеженою відповідальністю «Айбокс» було укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859 (далі - кредитний договір 1) та відкрито кредитну лінію з лімітом 64 000 000,00 грн. 
		          Заборгованість ТОВ «Айбокс» по кредитному договору 1 забезпечувалась:
		- укладеним з ТОВ «Айбокс» Договором застави № HKJI-2002859/S-2 від 27 вересня 2013 року;
		- укладеним з компанією «БЕНЕЗІЯ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» Договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-l від 31 жовтня 2013 року;
		- укладеним з компанією «Ардо Істеблішмент Лімітед» Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-3;
		- укладеним з компанією «МІНОЛА ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-2  від 31 жовтня 2013 року;
		- укладеним з ТОВ «Айбокс» Договором застави № HKJI-2002859/S-3 від 22 січня 2014 року;
		- укладеним з ОСОБА_15 Договором поруки № П-2002859/4 від 31 липня 2014 року; 
		- укладеними з ОСОБА_16 Договором поруки № П-2002859/3 від 31 липня 2014 року та  договором поруки № П-2002859 від 18 вересня 2013 року; 
		22 травня 2014 року між AT «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» було укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 (далі - кредитний договір 2) та  відкрито кредитну лінію з лімітом 80 000 000,00 грн., 
		Заборгованість ТОВ «Айбокс» по Кредитному договору 2 забезпечувалась:
		- укладеним з компанією «БЕНЕЗІЯ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-1 (частки в статутному капіталі) від 31 жовтня 2013 року;
		- укладеним з компанією «Ардо Істеблішмент Лімітед» Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-3 (частки в статутному капіталі) від 31 жовтня 2013 року ;
		- укладеним з компанією «МІНОЛА ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-2 (частки в статутному капіталі) від 31 жовтня 2013 року ;
		- укладеним з ТОВ «Айбокс» Договором застави № HKJI-2002859/S-3 від 22 січня 2014 року;
		- укладеним з ОСОБА_15 Договором поруки № П-2002859/4 від 31 липня 2014 року;
		- укладеним з ОСОБА_16 Договором поруки № П-2002859/3 від 31 липня 2014 року .
		          Також 25 червня 2014 року AT «Дельта Банк» було укладено договори :
		          з  ОСОБА_7 було укладено Договір поруки № П-2002859-6 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 1;
		          з ОСОБА_8 ОСОБА_13 поруки № П-2002859-7 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 2;
		          з ОСОБА_9 № П-2002859-8 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 2 ;
		з ОСОБА_6 № П-2002859-5 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 2; 
		          з ОСОБА_10 № П-2002859-9 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 2 ;
		          з ОСОБА_11 № П-2002859-10 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 2 ;.
		          з ОСОБА_12 № П-2002859-7 з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 2 ;
		          Відповідно до п. 1.1. вищезазначених Договорів поруки від 25 червня 2014 року, Поручитель зобов'язується перед Кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Айбокс» зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та можливих штрафних санкцій та пені.
		          У зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «Айбокс» кредитних договорів 4 та 12 лютого 2015 року Банком було списано заборгованість з рахунків вищезазначених поручителів. 
		           12 лютого 2015 року між AT «Дельта Банк» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» було укладено Договір № 8/1-VP про відступлення права вимоги відповідно до якого ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» набуло  право вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 1 125 959,47 грн. за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 від 22 травня 2014 року.
		          12 лютого 2015 року, з метою виконання умов зазначеного вище Договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» здійснило перерахування грошових коштів на користь AT «Дельта Банк» у сумі 1 125 959,47 грн. 
		           2 березня 2015  року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії  неплатоспроможних»,   виконавчою  дирекцією  Фонду  гарантування   вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.
		           08 квітня 2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняло рішення № 71 Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від ffl березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до якого тимчасову адміністрацію стосовно AT «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців: з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року.
		           03 серпня 2015 року Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО за № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у AT «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
		           28 вересня 2015 року за результатами поведеної перевірки в межах ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11 березня 2015 року, були складені протоколи № 80 та № 81, якими віднесено до категорії нікчемних :
		          Договір поруки № П-2002859-6 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_7, у забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13 вересня 2013 року з ТОВ «Айбокс» (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38).
		          Договір про відступлення права вимоги № 8/1-VP від 12 лютого 2015 року, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (згідно п.п. 1, 2, 3, 5, 7 ч. З ст. 38).
		          Договір поруки № П-2002859-11 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_12 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38).
		          Договір поруки № П-2002859-7 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_8 (згідно п.п. 1,2, 5, 7 ч. З ст. 38).
		          Договір поруки № П-2002859-8 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_9 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38).
		          Договір поруки № П-2002859-10 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_11 (згідно п.п.1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38).          
		          Договір поруки № П-2002859-9 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_10 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38).
		          Договір поруки № П-2002859-5 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_6 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7, 8 ч. З ст. 38).
		          Суд не погоджується з наявності вищезазначених підстав для визнання договорів нікчемними, виходячи з такого.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
		Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		Відповідно до ч. 8 ст. 35 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону №4452-VI (в редакції станом вересень 2015 року), Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій   статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
		Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI (в редакції станом вересень 2015 року), Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
		Згідно з ч. 5 Закону №4452-VI, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
		Отже, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою   статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі ст. 177, ст. 190 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
		У відповідності до ст. 512 - ст. 515 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ст. 627, ст. 629, ст. 632, ст. 655 та ч. 3. 656 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених   законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З аналізу матеріалів справи та норм права суд приходить до висновку, що підстав для визнання правочину нікчемним у відповідачу були відсутні.
		Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку більш повно регулюється Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (надалі - Положення).
		Зі змісту п. 1.1. глави 1 розділу І Положення слідує, що положення встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України.
		Відповідно до абзацу другому п. 1.20. глави 1 розділу III Положення, Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму   закону, у якій зазначені підстави нікчемності.
		Отже, Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що під час проведення перевірки правочинів було залучено до перевірки договорів фахових спеціалістів, як передбачено та п. 7 ч. 2   ст. 37 Закону №4452-VI, що в свою чергу свідчить про передчасність висновків про нікчемність правочинів.
		Крім того, з аналізу норм права вбачається, що уповноважена особа Фонду з метою реалізації наданих їй Законом повноважень, застосовуючи норми статті 38 Закону до конкретних правовідносин, ухвалює на основі норм права рішення у конкретній справі. З погляду формальної логіки це процес, який полягає у підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також ухвалення на цій основі рішення, що є актом застосування норм права, який породжує, змінює чи припиняє конкретні правовідносини, а також встановлює права чи обов'язки їх учасників.
		В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
		Суд звертає увагу, що Відповідачем в спірному рішенні не вказано та не обґрунтовано підстав для нікчемності правочинів відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
		Загального посилання Відповідача на ст. 38 Закону №4452-VI без аргументації конкретної підстави нікчемності правочинів недостатньо, адже незрозуміло чому саме Відповідач прийшов до висновку щодо нікчемності правочинів. Одне з правил принципу обґрунтованості рішення встановлює, що несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вмотивованим. Крім того, за правилом правової визначеності рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованим, якщо підстави, на яких ґрунтується рішення, належно зазначені, а доводи та мотиви, на яких базується рішення, зазначені з достатньою ясністю. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виправдати свої дії шляхом наведення обґрунтування своїх рішень.
		Посилання Відповідача у повідомлені про нікчемність правочинів на ст. 216 Цивільного кодексу України не є належним обґрунтуванням, адже вказані норми регламентують загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину. Закон визначив вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів, які можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при проведенні перевірки. Серед них відсутні будь-які посилання на нікчемність правочинів у зв'язку з переважним правом одного Кредитора над іншими.
		Судом не приймаються заперечення відповідача з огляду на наступне.
		          Пунктом 1.3 сторони Договорів поруки погодили, що у разі невиконання Позичальником забезпечених порукою зобов'язань, Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Договором кредиту та будь - яким іншим договором укладеним між Позичальником та Кредитором, щодо погашення заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає Кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній Кредитором самостійно на підставі Договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього Договору до повного виконання будь-яких зобов'язань Поручителя перед Кредитором за цим Договором. При цьому Сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій Формі.
		Таким чином, відповідач безпідставно посилається на факт відсутності направлення вимог зі сторони AT «Дельта Банк» на адресу Поручителів, оскільки згідно п.1.3. Договорів поруки, сторони погодили право списання грошових коштів на користь AT «Дельта Банк» з рахунків Поручителів без будь-яких вимог чи повідомлень Поручителів та/або Позичальника з боку AT «Дельта Банк».
		Стосовно посилання Відповідача на незаконність Договорів поруки у зв'язку з тим, що відповідні договори укладені з порушенням Постанови Національного банку України №892/БТ від 30.10.2014 року та Наказу AT «Дельта Банк» від 03.11.2014 року №2650 «Щодо стабілізації діяльності Банку», суд відзначає наступне.
		          Так, відповідно до Постанови НБУ №892/БТ від 30.10.2014 року AT «Дельта Банк» було введено обмеження стосовно «погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, приймати тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об'єкти застави за погодженням з куратором Банку)».
		          Пунктом 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" передбачено, що договірне списання - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
		Таким чином, погашення заборгованості шляхом списання грошових коштів з рахунків здійснюється в грошовій формі, що підтверджується виписками та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи.
		Крім того, суд враховує, що ні договори поруки, ні будь - які інші правочини, які містяться в матеріалах справи не передбачають жодної переваги для поручителів - дисконту, розстрочення, відстрочки, тощо.
		          Відповідачем визнано нікчемними Договори поруки на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		          При цьому в матеріалах справи відсутні будь - які посилання на те, які саме переваги отримали поручителі внаслідок укладення договорів.  При цьому укладення Договорів поруки прямо передбачено нормами Цивільного Кодексу України.
		          Стосовно посилання відповідача на те, що  договори було укладено не в зазначену в них дату, суд зазначає наступне.
		          Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.  
		Відповідач стверджує про фальсифікацію даних договорів поруки, тобто про можливе вчинення кримінально - караного діяння (злочину), при цьому не надаючи жодних доказів такого вчинення - постанов слідчого, прокурора, відомостей про реєстрацію кримінальних проваджень, винесення вироків, пред'явлення обвинувачення, тощо.   
		Зазначене, враховуючи значний проміжок часу, який минув з моменту визнання договорів нікчемними, та відповідно, виявлення таких обставин, (вересень 2015 року), позбавляє суд можливості приймати такі посилання, з огляду на відсутність належних доказів.  
		Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 3   ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" задовольнити повністю.
		          2. Визнати протиправними дії та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним:
		-  Договору Поруки № П 2002859-5 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_6 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-6 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_7 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-7 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_8 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-8 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_9 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-9 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_10 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-10 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_11 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору Поруки № П 2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_12 та AT «Дельта Банк»;
		-  Договору про відступлення права вимоги №8/l-VIP від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент».
		3.Стягнути судові витрати в сумі 22048,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (код ЄДРПОУ 34046074) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (код ЄДРПОУ 34729245) шляхом їх безспірного списання з рахунків Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.
		Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...