Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15019/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2016. Зареєстровано: 01.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2016.
Дата набрання законної сили: 19.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" травня 2016 р.           Справа№ 910/15019/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тищенко  А.І.
		суддів:            Отрюха  Б.В. 
		          Михальської  Ю.Б. 
		від позивача: Сукманова О.В. - представник, Боков І.О. - представник
		від відповідача-1: Чернюк В.В. - представник
		від відповідача-2: Циба Л.А. - представник
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи 
		на рішення
		Господарського суду міста Києва 
		від 06.10.2015 
		у справі № 910/15019/15 ( головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Головіна К.І., Стасюк С.В.) 
		за позовом Державної іпотечної установи
		до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра",  Національного банку України
		про визнання договору частково недійсним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та Національного банку України про визнання недійсним договору застави майнових прав б/н від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008. 
		Рішенням   Господарського суду  м. Києва  від 06.10.2015 року у справі  № 910/15019/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою,  просить  рішення  скасувати  та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю,  посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставини справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів існування обставин, з якими положення законодавства пов»язують можливість визнати недійсним спірний договір, а наданий позивачем витяг № 214478284 визнано неналежним доказом існування у Реєстрі відомостей про попереднє обтяження спірного майна, оскільки такий витяг сформовано 28.10.2008.  
		Крім того, місцевий суд, мотивуючи  відмову у  позові, зазначив, що у витязі з реєстру, який було надано на запит суду, запис про реєстрацію обтяження на підставі договору застави № 7/1-З від   15.10.2008 раніше ніж 16.02.2015, відсутній.
		Апелянт зазначає, що вищевикладені висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи, оскільки витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна № 214478284 від 28.10.2008 встановлений термін дії до 28.10.2013, а спірний договір між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 було укладено 10.08.2011.
		Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що  на  даний момент ПАТ КБ «Надра»  не виконав своїх зобов'язань за Кредитним договором № 7/1, що підтверджується заявою позивача  до Уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» з кредиторськими вимогами на загальну суму 438 786 432,77 грн. та чисельними  судовими рішеннями Господарського суду м. Києва на користь позивача, які додані до матеріалів даної справи (рішення Господарського суду від 11.09.2013р. № 9/343-33/125; рішення Господарського суду від 11.09.2013р. №34/218-22/171; рішення Господарського суду від 10.10.2013р. №54/267; рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013р. №5011-35/14679-2012 та додаткового рішення від 14.08.2013р. № 5011-35/14679-2012; рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2014р. № 910/14247/14.
		Апелянт зазначає, що з огляду на чинність договору застави та невиконанням відповідачем - 1 зобов'язань за Кредитним договором №7/1, у позивача  були відсутні підстави подачі заяви щодо внесення до Реєстру відповідного запису про припинення обтяження відповідно до ч.5 ст. 43 Закону України 18.11.2003 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"
		Крім того, апелянт вважає, що єдиним належним доказом відсутності станом на 10.08.2011р. існування доказів в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження майнових прав ПАТ «КБ «Надра» за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008р. можуть бути відповідні відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на дату укладення Договору застави кредитного портфеля ПАТ «КБ «Надра» відповідачу-2. Однак зазначену інформацію з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявні обтяження станом на певну дату отримати неможливо, з огляду на те, що у заяві про надання інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відсутня відповідна графа для подібного запиту (Додаток 5 до Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2008 р. № 829/5).
		Також апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не звернув увагу  на той факт, що за Договором застави сторони не покладали на позивача,  як заставодержателя за Договором застави майнових прав № 7/1-З  від 15.10.2008 р. перевіряти добросовісність виконання ПАТ «КБ «Надра» своїх обов'язків у вказаних правовідносинах, зокрема, передачу належного йому майна та активів в заставу іншим особам.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача,  колегія встановила наступне.
		15.10.2008 між Державною іпотечною установою (кредитор за договором) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", позичальник за договором) укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700000000,00 грн. (кредит рефінансування) та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. 
		Пунктом 1.3 кредитного договору сторони передбачили необхідність укладення між кредитором та позичальником договору застави майнових прав за іпотечними кредитами, які відповідають вимогам до кредитів на суму, що становить не менше 120% від суми кредиту рефінансування згідно п.1.1 цього договору.
		15.10.2008 між Державною іпотечною установою (заставодержатель за договором) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (заставодавець за договором) було укладено договір застави майнових прав №7/1-З (надалі - Договір застави №7/1-З), відповідно до п. 1.1 якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку №1 до цього договору. 
		В додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік відповідних кредитних договорів та договорів забезпечення (укладених між відповідачем-1 та фізичними особами), права вимоги за якими передано у заставу за Договором застави № 7/1-З.
		Відповідно до п. 1.1 Договору застави № 7/1-З майнові права сторони за домовленістю оцінюють у еквіваленті 840 000 000,00 грн.
		За змістом п. 1.3 Договору застави № 7/1-З надане у заставу майно забезпечує виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за кредитом, наданим згідно з кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю у повному обсязі кредит рефінансування, а також сплатити відсотки за користування ним та суми штрафів та неустойки в разі їх витребування заставодержателем.
		Відповідно до п. 1.4. Договору застави за рахунок заставленого майна вимоги заставодержателя задовольняються у повному обсязі. 
		Пунктом 6.1 Договору застави № 7/1-З встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором та цим договором. 
		Позивач зазначає, що з листа відповідача-1 від 19.03.2015р. вих. № 2517/15/2 позивачу стало відомо, що майнові права відповідача-1 за договорами, визначеними у додатку № 1 до Договору застави, передані у заставу Національному банку України (відповідач-2). 
		Позивачем 27.03.2015 було отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 46666606 із запису № 8 якого стало відомо, що  10.08.2011 між Національним банком України (заставодержатель за договором) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (заставодавець за договором) укладено договір застави майнових прав (надалі  Договір від 10.08.2011).
		Відповідно до п. 1.1 Договору від 10.08.2011 предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами (кредитні договори), перелік яких наведений у додатках №1 та №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами. Станом на 01.04.2011 заборгованість за кредитними договорами становить 20 911 198 159,09 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.
		Майнові права сторони за домовленістю оцінюють у розмірі 10 455 599 079,55 грн. (п. 1.2 Договору від 10.08.2011).
		У відповідності до п. 1.3 Договору від 10.08.2011 боржниками щодо заставодавця є юридичні і фізичні особи, перелік яких наведено у додатках №1 та №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
		Згідно з п. 6.1 Договору від 10.08.2011 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" Договір застави майнових прав від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку № 1 до Договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008, суперечить положенням ст.ст. 586, 588 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про заставу", оскільки такий правочин укладено без згоди позивача як заставодержателя за попереднім договором застави  Договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008. 
		Позивач вважає, що наявні всі підстави для задоволення позову та просить суд визнанти недійсним Договору застави майнових прав від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку № 1 до Договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008.
		У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		За змістом ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
		Згідно зі ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. 
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, майнові права Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, виступають також предметом застави за укладеним пізніше Договором застави майнових прав від 10.08.2011.
		Тобто, фактично в даному випадку має місце наступна застава відповідного майна (майнових прав).
		За приписами ст. 588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя. 
		Відповідно до ст. 18 Закону України "Про заставу" наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу. 
		Отже, з огляду на положення ст. 588 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про заставу" наступна застава вже заставленого майна допускається, зокрема, якщо інше не встановлено попереднім договором застави.
		Згідно з п. 3.4.3 Договору застави №7/1-З заставодержатель зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
		Сторонами не заперечується, що згода на передачу майнових прав, які є предметом застави за Договором застави № 7/1-З в наступну заставу Державною іпотечною установою (як заставодержателем відповідних майнових прав) не надавалась. 
		Таким чином,  відповідач-1 не мав права без згоди позивача передавати у заставу відповідачу-2 відповідні майнові права. 
		Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань регулюється положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
		За змістом ст.ст. 11, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. 
		Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
		Місцевий господарський суд дійшов до висновку по відмову у задоволенні позову на підставі того, що із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №47803444 від 08.09.2015, наданого Державним підприємством "Національні інформаційні системи" на запит суду,  вбачається, що реєстрація обтяження, яке виникло на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору застави № 7/1-З від 15.10.2008, було здійснено 16.02.2015 за №15083831, тобто після укладення між відповідачами спірного Договору застави майнових прав від 10.08.2011. 
		Наданий позивачем витяг № 214478284 (а.с. 15 том ІІ) місцевим судом не прийнято до уваги, оскільки місцевий суд дійшов висновку про те, що зазначений витяг  сформовано 28.10.2008, а згідно  витягу з Державного реєстру, який було надано на запит місцевого господарського суду, запис про реєстрацію обтяження на підставі Договору застави №7/1-З від 15.10.2008 раніше, ніж 16.02.2015,  відсутній. 
		Колегія не погоджується  з вищевикладеним висновком місцевого господарського  суду, виходячи з наступних підстав.
		Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про виникнення, зміни та припинення обтяжень регламентується Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-ІУ (далі - Закон), Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541.
		Відповідно до статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувана.
		28.10.2008 Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яке на той час було реєстратором Державного реєстру, на підставі заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна, поданої обтяжувачем - Державною іпотечною установою у м. Києві, до Державного реєстру було внесено відомості щодо реєстрації обтяження рухомого майна на підставі договору застави майнових прав №7/1-3 від 15.10.2008, яке належить Відкритому акціонерному товариству комерційному банку «Надра».
		Відповідно до ч. 2. ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи зберігаються у Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право у будь - який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш,  як п'ятирічний строк.
		У разі, якщо на протязі всього терміну дії обтяження, обтяжувачем не було подано заяву про внесення змін в частині подовження строку дії на наступні п'ять років, то від дня закінчення терміну дії стан реєстрації автоматично змінюється на «запис вилучено за завершенням п'ятирічного терміну зберігання».
		Згідно даних Державного реєстру запис № 8121604 був автоматично вилучений з Державного реєстру 29.10.2013 за завершенням п'ятирічного терміну зберігання відповідно до вимог законодавства.
		На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що станом на 10.08.2011 запис №  8121604 був чинним та існував у державному реєстрі, що також підтверджується листом Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 27.01.2016 р. № 257/01-04 направленого Голові правління Державної іпотечної установи на лист № 10/15/1-1 від 21.01.2016. Аналогічна відповідь  була направлена  01.03.2016р. вих. № 844/01-07 до Київського апеляційного господарського суду на ухвалу суду № 910/15019/15  від 03.02.2016.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися          усно або в письмовій формі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до п. 3.4.3 Договору застави №7/1-З заставодержатель зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
		Відповідачем -1 не надано доказів згоди позивача  на передачу майнових прав, які є предметом застави за Договором застави № 7/1-З в наступну заставу Державною іпотечною установою (як заставодержателем відповідних майнових прав).
		Таким чином,  укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" Договір застави майнових прав від 10.08.2011 в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, суперечить положенням ст.ст.  586, 588 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про заставу", оскільки  правочин укладено без згоди позивача як заставодержателя за попереднім договором застави - Договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги  про визнання  Договору застави майнових прав б/н від 10.08.2011 укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008 недійсним, підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову в повній мірі не врахував  норми матеріального права і, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов безпідставного  висновку про відмову у задоволенні позову.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному  і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Оцінюючи вищевикладені обставини  колегія приходить до висновку,  що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає  задоволенню 
		Витрати по сплаті судового збору  покладаються на відповідачів згідно ст. 49 ГПК України в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-  
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва  від 06.10.2015 у справі № 910/15019/15 задовольнити.
		Рішення Господарського суду міста Києва  від 06.10.2015 у справі № 910/15019/15 скасувати.
		Прийняти нове рішення.
		Позовні вимоги задовольнити  повністю.
		Визнати недійсним договір застави майнових прав б/н від 10.08.2011 укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"  за договорами, зазначеними у додатку № 1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, що укладний між  Державною іпотечною установою та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра".
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" ( 04053, м.Київ, вул. Артема, 15, індентифікаційний код 20025456)  на користь  Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л.України, 34, індентифікаційний код 33304730)  609, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 669,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		Видати наказ.
		Стягнути з  Національного банку України (01601, м. Київ, вул.Інститутська, 9, індентифікаційний код 00032106) на користь  Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л.України, 34, індентифікаційний код 33304730)   609,00грн.  витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 669,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		Видати наказ.
		Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
		Матеріали справи № 910/15019/15 повернути до Господарського суду м. Києва.   
		 
		     
		Головуючий суддя                                                             А.І. Тищенко 
		 
		Судді                                                                                Б.В. Отрюх
		 
		                                                                                Ю.Б. Михальська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...