Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0870/2371/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2016. Зареєстровано: 01.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2016.
Дата набрання законної сили: 06.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           17 травня 2016 року                                  м. Київ                              К/800/13670/15 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		Головуючого                                                  Моторного О.А.,
		Суддів                                                            Борисенко І.В.,
		                                                                      Кошіля В.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області 
		на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2013
		та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015
		у справі № 0870/2371/12
		за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»
		до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
		про скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 15.02.2012 № 0000172301.
		В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період березень 2008 року, липень-вересень 2008 року, березень-квітень 2009 року, квітень-травень 2010 року, серпень 2010 року, складений акт № 93/23/05535349 від 25.01.2012, яким встановлені порушення позивачем: пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме Товариством занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету всього на суму 1 495 277 грн.
		В акті перевірки зазначено, що у січні та березні 2011 року ВАТ «Мелітопольгаз» подано до податкової інспекції 11 уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно заявлених помилок за березень 2008 року, липень-вересень 2008 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, серпень 2010 року. 
		Виправлення помилки полягало у заміні одного реквізиту у додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», а саме: Товариством змінений період виписки податкових накладних, отриманих від ДК «Газ України» НК «Нафтогаз України». 
		Внаслідок виправлення позивачем помилок зменшена сума податкового кредиту на загальну суму 1 495 277,97 грн. з одночасним збільшенням суми податкового кредиту на цю ж саму суму.
		При цьому, періоди виписки податкових накладних, по яких здійснено виправлення, 2007 та 2008 роки.
		Також, в акті зазначається, що ВАТ «Мелітопольгаз» надавались до перевірки акти про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду на підставі «Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів». 
		На підставі акта перевірки, 15.02.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 869 096,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 495 277 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 373 819,50 грн.).
		Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
		Відповідно до п. 5.1. ст.  5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
		Аналогічні приписи закріплено абз.1 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, з відмінністю, що згідно даної норми, подання платником податків уточнюючого розрахунку при самостійному виявленні помилок є не правом, а обов'язком останнього з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. 
		Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
		Аналогічне встановлено статтею 102 Податкового кодексу України.
		Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України зазначений строк визначений як строк, протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом.
		Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. 
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (абз.2 п.102.1 ст.102 ПК України). 
		Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
		Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		Відповідно до абз.1-3 пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
		У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. 
		Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
		Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
		Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
		Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. 
		У відповідності із пп.6.6 п.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Мінюсті від 05.06.1995 за № 168/704, строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
		Згідно приписів пп.315 п.4.2 частини 1 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41 від 20.07.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.09.1998 за № 576/3016 первинні документи і додатки до них, які фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, виписки і повідомлення банків, авансові звіти тощо) мають зберігатись 3 роки.
		Як вірно зазначено судами, внаслідок виправлення помилок ВАТ «Мелітопольгаз» уточнений (виправлений) лише період виписки податкових накладних, що ніяким чином не вплинуло на суму задекларованого податкового кредиту.
		У зв'язку з тим, що податкові накладні, щодо яких уточнювався (виправлявся) Товариством період їх виписки, складені у період жовтень 2007 року та січень 2008 року, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що станом на грудень 2011 року (коли відповідачем були надіслані запити позивачу про надання податкових накладних за цей період), термін зберігання податкових накладних закінчився. 
		Про підтвердження сум податкового кредиту за період березень 2008 року, липень-вересень 2008 року, березень-квітень 2009 року, квітень-травень 2010 року, серпень 2010 року належним чином оформленими податковими накладними свідчить акт перевірки № 103/23/05535349 від 31.01.2011 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Мелітопольгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2010, що проводилась Мелітопольскою ОДПІ з 23.11.2010 по 24.01.2011, зі змісту якого вбачається, що позивачем надавались до перевірки облікові регістри з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), первинні документи (накладні, акти, інше) з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, отримані та видані податкові накладні (Додаток 4 до акту перевірки від 31.01.2011). За результатами перевірки наданих позивачем документів, податковим органом не виявлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 року, липень-вересень 2008 року, березень-квітень 2009 року, квітень-травень 2010 року, серпень 2010 року та не встановлено відсутності податкових накладних за вищевказані періоди. 
		За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з урахуванням відсутності доказів порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 № 0000172301.
		Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
		Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
		Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - відхилити.
		Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236  238 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя: (підпис)       О.А. Моторний  Судді(підпис)       І.В. Борисенко    (підпис)       В.В. Кошіль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...