Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/199/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2016. Зареєстровано: 03.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2016.
Дата набрання законної сили: 14.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_________________________________________
		______________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Від "30" травня 2016 р.                                                     Справа № 906/199/16
		 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Прядко О.В. 
		 
		за участю представників сторін:
		від прокуратури: ОСОБА_1 - служб. посвідчення № 036440 від 30.11.2015;
		                                ОСОБА_2 - служб. посвідчення № 038611 від 11.11.2016; 
		від відповідачів 1, 2: не прибули; 
		від відповідача 3: ОСОБА_3 - директор;
		                               ОСОБА_4 - довіреність від 01.04.2016;
		від відповідача 4: ОСОБА_5 - довіреність від 10.02.2016 вих. № 44;
		                               ОСОБА_6 - довіреність від 17.03.2016 вих. № 116;
		                               ОСОБА_7 - доручення від 16.05.2016 вих. № 177  
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави  
		до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібосоюз" (м. Київ)
		   2) комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Бердичів, Житомирська обл.)
		   3) товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднівська ГЕС" (м. Київ)
		   4) Чуднівської міської ради (м. Чуднів, Житомирська обл.) 
		про визнання незаконним та скасування рішення 7 сесії 5-го скликання від 30.10.2006 №144, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2006, визнання недійсним запису про реєстрацію права власності, витребування та повернення нерухомого майна його власнику 
		 
		За клопотанням сторони, розгляд справи в судовому засіданні здійснювався за допомогою технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". 
		 
		Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Чуднова в особі Чуднівської міської ради звернувся до суду до відповідачів з позовними вимогами наступного змісту:
		- визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії 5-го скликання Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 № 144 "Про комплекс гідроспоруд на річці Терерів в смт. Чуднів";
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.12.2006, укладений між територіальною громадою району в особі Чуднівської селищної ради та ТОВ "Хлібосоюз", щодо передачі у власність нежитлової будівлі гідроелектростанції площею 40 кв.м та гідроспоруди № 1 загальною площею 316,3 кв. м, що розташовані в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б";
		- визнати недійсним запис Державного комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Хлібосоюз" (проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ) реєстраційний номер 16838043 від 29.01.2007 записаного під номером 1672 в книзі 75 на нежитлову будівлю та будівлю гідроелектростанції, що розташовані в. смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б";
		- витребувати у ТОВ "Чуднівська ГЕС" нерухоме майно - нежитлову будівлю гідроелектростанції загальною площею 40 кв. м та гідроспоруду №1 загальною площею 316,3 кв. м, що розташовані в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" та повернути його власнику - територіальній громаді району в особі Чуднівської міської ради.
		Ухвалою від 09.03.2016 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив засідання для її розгляду.
		Ухвалою від 04.04.2016 господарський суд прийняв відмову позивача від позову; за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості іншого відповідача - Чуднівську міську раду, розгляд справи відклав. 
		До початку розгляду справи до суду з відміткою відділу поштового зв'язку: "підприємство не значиться" повернулася не врученою ТОВ "Хлібосоюз" копія ухвали господарського суду від 17.05.2016, направлена йому на адресу вказану у позовній заяві. Окрім того, на виконання вимог п. 3 ухвали суду від 18.05.2016, прокуратурою Житомирської області в обґрунтування позовних вимог було подано до суду письмові пояснення від 27.05.32016 вих. № 05/1-964-16.
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та письмових поясненнях від 04.04.2016 вих. № 05/1-964-16, від 27.05.32016 вих. № 05/1-964-16. В обґрунтування позову прокурор послався, зокрема, на приписи статей 21, 203, 207, 215, 387, 388, 1212 ЦК України; вважає, що Чуднівською селищною радою без відповідних повноважень прийнято на баланс спірне майно (комплекс гідроспоруд) та у подальшому відчужено його суб'єкту господарювання з порушенням вимог чинного законодавства у сфері приватизації комунального майна, а саме Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" без загальнодоступності та не на конкурентних засадах, тобто без затвердження об'єктів, що підлягають приватизації шляхом проведення викупу; продажу на аукціоні; продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, внаслідок чого майно незаконно вибуло з комунальної власності, що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади м. Чуднова в особі Чуднівської міської ради, та має бути повернуто власнику. Разом з тим, прокурор в судовому засіданні не заперечив, що ТОВ "Чуднівська ГЕС" по відношенню до спірного майна є добросовісним набувачем, однак вказав, що майно належить витребувати від товариства на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки комплекс гідроспоруд вибув із володіння власника (територіальної громади м. Чуднова) не з його волі іншим шляхом.
		Відповідачі 1,2 (ТОВ "Хлібосоюз", КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради) в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином. Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідачі 1,2 не скористались. В матеріалах справи міститься лист КП Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 128 від 18.03.2016, згідно якого останній просить розгляд справи здійснювати без участі представника.
		Представник відповідача 3 (ТОВ "Чуднівська ГЕС") в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 04.04.2016, в якому вказав, що недотримання строків набуття права комунальної власності на спірні об'єкти не свідчить про відсутність повноважень у Чуднівської селищної ради щодо прийняття їх на баланс, оскільки 17.11.2006 Чуднівський районний суд виніс рішення, яким визнав за селищною радою право комунальної власності на спірне майно; що прокурор не обґрунтував, яким чином отримання у 2006 році Чуднівською селищною радою у комунальну власність спірних об'єктів порушує права чи інтереси територіальної громади м. Чуднів та в чому полягає необхідність захисту таких прав та інтересів; що договір купівлі-продажу спірного майна від 01.12.2006 та запис державного комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Хлібосоюз" не мають вже жодної юридичної сили, адже єдиним власником даних об'єктів є ТОВ "Чуднівська ГЕС"; що при вирішенні даної справи слід враховувати практику ЄСПЛ в контексті того, що самі по собі допущені органами влади порушення під час передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна; що прокурором не зазначено та не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності набуття майна будь-ким із власників; що законодавством не передбачено такого порядку витребування майна від власника через суд без визнання недійсним документу, на підставі якого дана особа володіє придбаним майном; що прокуратура не наділена повноваженнями виступати від імені територіальної громади та втручатися у їх діяльність; що приписи Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не поширюються на спірні правовідносини, оскільки спірне майно є комунальною, а не державною власністю; що після проведеного відповідачем 3 капітального ремонту вартість нерухомого майна складає 10458000,00 грн.
		В судовому засіданні представники відповідача 4 надали для долучення до матеріалів справи копію ліцензії НКРЕ № 179933 від 23.11.2012 на виробництво електричної енергії та копію декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації.
		Представники відповідача 4 (Чуднівської міської ради) в судовому засіданні, на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2016, надали письмові пояснення від 30.05.2016, в яких вказали, що на момент прийняття рішення Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 № 144 останнє в силу закону не підлягало опублікуванню; що спірне майно не відноситься до об'єктів державної власності та не було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, а гідротехнічна споруда не має загальнодержавного значення. В якості додатків до пояснення представниками Чуднівської міської ради було додано, зокрема, копію протоколу 7-ї сесії 5-го скликання Чуднівської селищної ради, з якого вбачається, що кількість присутніх на сесії 30.10.2006 складала 18 чоловік, однак список останніх до суду надано не було. Крім того, представником відповідача 4 надано усні пояснення, згідно з якими відсутня інформація про присутність прокурора при прийнятті оскаржуваного рішення.
		На підтвердження віднесення смт. Чуднів до категорії міст районного значення, в засіданні суду від 04.04.2016 представником Чуднівської міської ради було надано суду копію постанови Верховної Ради України від 06.09.2012 № 5216-VI та рішення Чуднівської міської ради від 28.09.2012 № 275 "Про першочергові заходи, пов'язані з присвоєнням селищу Чуднів статусу міста".  
		Згідно з відзивом на позовну заяву від 05.05.2016 вих. № 169 відповідач 4 проти позову заперечив, з тих мотивів, що прокурор у позовній заяві не вказав та не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту; який орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду; наявність підстав для такого представництва. За твердженням відповідача 4, на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів держави в суді, а не органу місцевого самоврядування, який не є органом державної влади. Оскільки Чуднівською міською радою не було порушено прав та  інтересів держави при укладенні договору купівлі-продажу від 01.12.2006, кошти від якого надійшли на рахунок міської ради, то прокурором без будь-яких правових підстав було подано позов до господарського суду. Окрім того, прокурор не являється стороною правочину і не є заінтересованою особою, на яку впливають наслідки укладеного договору купівлі-продажу, тобто він не має права вимоги по вказаному договору у зв'язку з тим, що ті правовідносини, які виникли між сторонами правочину, жодним чином не випливають та не порушують права інших осіб, в т. ч. інтереси держави. Відповідач 4 вважає, що прокурором в позові не зазначено, яким правовим нормам суперечать пункти, зазначені в оспорюваному рішенні ради, та яким нормам якого закону прямо передбачено, що оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним. Як зазначено відповідачем 4, договір купівлі-продажу від 01.12.2006 законний, оскільки відповідає дійсній волі сторін договору на його укладення, а прокурором безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з огляду на те, що спірне майно не відноситься до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, не було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та на момент продажу не було єдиним майновим комплексом. Також відповідач 4 у своєму відзиві зазначив, що ТОВ "Чуднівська ГЕС" є добросовісним набувачем - власником спірного майна, оскільки питання законності спірного договору від 01.12.2006 виникло лише в даному судовому процесі, тому товариство як набувач не знало і не могло знати про наявність спору, а тому відсутні правові підстави витребувати у нього це майно.
		І відповідач 3 і відповідач 4 у своїх відзивах, а також заяві від 05.05.2016 вих. № 168 заявляють про необхідність застосування до вимог прокурора строків позовної давності та, відповідно, наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки з моменту прийняття оспорюваних рішення та укладення договору пройшло більше 9-ти років, а строк позовної давності по таким спорам складає 3 роки.
		З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом оглядалися інвентаризаційна та реєстраційна справи на нерухоме майно, розташоване в буд. 62 "Б" по вул. Леніна в смт. Чуднів Житомирської області.  
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідачів та прокурора, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається із позовної заяви, об'єктом спору в даній справі є нерухоме майно - нежитлова будівля гідроелектростанції (А-1) та гідроспоруда №1, що розташовані в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" на річці Тетерів.
		Рішенням 29-ї сесії 4-го скликання Чуднівської селищної ради від 16.06.2005 вище вказану греблю та гідроспоруду, що на річці Тетерів, було визнано безгосподарними, а згідно з рішенням ради 30-ї сесії 5-го скликання від 16.06.2006 прийнято у комунальну власність територіальної громади селища та передано на баланс Чуднівського селищного  комунального підприємства.
		Відповідно до рішення виконкому Чуднівської селищної ради від 24.10.2006 № 111 було надано дозвіл на оформлення права власності з видачею свідоцтва на комплекс гідроспоруд на річці Тетерів в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" за Чуднівською селищною радою.
		Згідно з рішенням 7-ї сесії 5-го скликання Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 № 144 було вирішено:
		- (п. 1) прийняти на баланс Чуднівської селищної ради комплекс гідроспоруд на р. Тетерів в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" (будівля гідроелектростанції, гідроспоруда (водоспускна гребля ГЕС), кріплення відкосів дамби), ринкова вартість яких згідно зі звітом № 4284 Житомирської торгово-промислової палати станом на 30.09.2006 складає 60011,00 грн; 
		- (п. 2) провести продаж гідроспоруд в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" на р. Тетерів за їх ринковою вартістю 60011,00 грн ТОВ "Хлібосоюз", м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 100/2, за умови забезпечення покупцем цільового використання гідроспоруд для виробництва електроенергії та проведення реконструкції гідроелектростанції та водозапірного обладнання, проведення укріплення існуючої дамби;
		- (п. 3) звернути увагу ТОВ "Хлібосоюз", м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 100/2, що при не проведенні першочергових відновлювальних робіт по реконструкції водозапірного обладнання водоспускної греблі ГЕС та укріплення відкосів існуючої дамби до 01.02.2007, а також при недотриманні цільового використання гідроспоруд для виробництва електроенергії договір купівлі-продажу гідроспоруд може бути розірваний Чуднівською селищною радою в односторонньому порядку;
		- (п. 4) продаж комплексу гідроспоруд провести відповідно до вимог чинного законодавства України;
		- (п. 5) питання використання коштів, які надійдуть від продажу комплексу гідроспоруд, винести на розгляд сесії селищної ради;
		- (п. 6)  доручити підписання договору купівлі-продажу комплексу гідроспоруд селищному голові ОСОБА_8;
		- (п. 7) контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань управління комунальною власністю селищної ради.
		За дорученням Чуднівської селищної ради Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічну документацію на комплекс гідроспоруд, однак згідно з листа БТІ від 01.11.2006 відмовлено виконкому Чуднівської селищної ради в оформленні права власності на комплекс гідроспоруд за селищною радою, оскільки подані виконкомом на оформлення документи не відповідали вимогам закону, а саме в рішенні виконкому за № 111 не вказані документи на підставі яких селищна рада є власником об'єкта.
		Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 17.11.2006 у справі за позовом Чуднівської селищної ради до Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації було зобов'язано зареєструвати за Чуднівською селищною радою право комунальної власності на комплекс гідроспоруд (будівля гідроелектростанції, гідроспоруда (водоспускна гребля ГЕС), кріплення відкосів  дамби), розташований на р. Тетерів по вул. Леніна № 62 "Б" в смт. Чуднів Житомирської області.
		22.11.2006 на підставі рішення суду Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації за територіальною громадою району в особі Чуднівської селищної ради було зареєстровано право власності на нерухоме майно (реєстраційний № 16838043, номер запису 1672, в книзі 75).
		01.12.2006 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (зареєстровано в реєстрі за № 1829) територіальна громада району в особі Чуднівської селищної ради продала нежитлову будівлю, будівлю гідроелектростанції, заг. площею 40,0 кв.м, гідроспоруду № 1 заг. площею 316,3 кв.м, товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібосоюз" за 60011,00 грн, а 12.12.2006 передала нерухоме майно у власність товариства згідно з актом прийому-передачі.
		29.01.2007 на підставі листа ТОВ "Хлібосоюз" від 24.01.2007 вих. № 24/01-07 Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації було проведено реєстрацію за ТОВ "Хлібосоюз" права власності на нерухоме майно комунальної власності (реєстраційний № 16838043, номер запису 1672, в книзі 75). 
		В подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2009, ТОВ "Хлібосоюз" за 50000,00 грн продало комплекс гідроспоруд, що у смт. Чуднів по вул. Леніна № 62 "Б", товариству з обмеженою відповідальністю "Чуднівська ГЕС". Державну реєстрацію правочину було проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 23.12.2009 за № 3772440.
		24.12.2009 між продавцем та покупцем було підписано акт приймання-передачі об'єкту у власність, а 25.12.2009 на підставі листа ТОВ "Чуднівська ГЕС" від 25.12.2009 вих. № 25-12-09 Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за товариством право власності на комплекс гідроспоруд.
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Чуднівської селищної ради від 27.12.2011 № 140 ТОВ "Чуднівська ГЕС" було надано дозвіл на реконструкцію та капітальний ремонт будівлі гідроелектростанції (без права спуску води), яка розміщена за адресою: вул. Леніна, 62 "Б", смт. Чуднів Житомирської області.
		На підтвердження закінчення робіт по реконструкції приміщення гідроелектростанції та гідроспоруд ТОВ "Чуднівська ГЕС" надано суду декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану в Інспекції ДАБК у Житомирській області 27.04.2012 за № ЖТ 14212066193, згідно з якою кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією та вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію складає 10458000,00 грн.
		Прокурор у позовній заяві та письмових поясненнях посилається на те, що в результаті вивчення питання законності відчуження селищною радою гідроелектростанції було виявлено порушення Чуднівською селищною радою низки законів, а саме: ст. 335 ЦК України (не дотримано порядок визнання права комунальної власності на нерухоме майно), ст. ст. 11, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. ст. 3, 4, 7, 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (не дотримано процедури відчуження комунального майна, що підлягає приватизації).
		Порушення органом місцевого самоврядування встановленого законом порядку відчуження комунального майна, на думку прокурора, підриває авторитет органів влади, порушує принцип законності. Окрім того, прокурор стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес", тлумачення якого наведено у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України". 
		Враховуючи, що комплекс гідроспоруд, розташованих по вул. Леніна, 62 "Б" в смт. Чуднів Житомирської області, незаконно перейшов у власність ТОВ "Чуднівська ГЕС", внаслідок того, що договір купівлі-продажу від 01.12.2006 був укладений між Чуднівською селищною радою та ТОВ "Хлібозавод" з порушенням процедури відчуження майна комунальної власності та на підставі рішення селищної ради, яке, на думку прокурора, не відповідає вимогам чинного законодавства, вказане робить неможливим подальше існування вказаного договору купівлі-продажу та фактичне володіння майном за ТОВ "Чуднівська ГЕС" без правової підстави, у зв'язку з чим прокурором заявлено вимогу про визнання рішення Чуднівської селищної ради незаконним, а договору від 01.12.2006 недійсним з одночасним поверненням спірного майна територіальній громаді м. Чуднова як законному власнику.
		Надаючи правову характеристику правовідносинам, що склалися між сторонами, та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд зазначає таке.
		Відповідно до ст. 1 ГПК України, звернення до господарських судів здійснюється за захистом порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів; предмет та підстави звернення з позовом визначаються позивачем самостійно у позовній заяві. 
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		При цьому, як зазначено у п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 № 01-08/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" унормовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень.
		Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому субєкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
		У разі відсутності субєкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право, зокрема, витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих субєктів, у порядку, визначеному законом; отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
		У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор набуває статусу позивача і в тому разі, якщо позивач відмовився від позову, поданого прокурором в інтересах держави (ст. 29 ГПК України).
		Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2016 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, спрямованою на захист інтересів держави в особі територіальної громади в особі Чуднівської міської ради.
		04.03.2016 за вих. № 05/1-271 вих-16 прокурор, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" однак з порушенням строку, встановленого для надіслання повідомлення, адресував Чуднівській міській раді листа про здійснення прокуратурою представництва інтересів територіальної громади м. Чуднова в суді.
		Листом від 15.03.2016 вих. № 111 Чуднівська міська рада повідомила прокуратуру про безпідставність заявленого нею позову, що стало підставою для відмови міськради від захисту її права в судовому порядку та залучення останньої ухвалою суду та з ініціативи суду до участі у справі в якості співвідповідача.
		Підтримуючи позовні вимоги в суді, прокурор зазначає, що підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді є порушення, виявлені прокуратурою Житомирської області в процесі вивчення законності приватизації на території Чуднівського району суб'єктами господарювання гідроелектростанцій.
		Зокрема, на вимогу прокурора від органів державної влади та органів місцевого самоврядування прокуратурою було отримано документи щодо відчуження на користь ТОВ "Хлібосоюз" спірної гідроелектростанції та встановлено, що Чуднівська селищна рада при прийнятті рішення та відчуження майна діяла всупереч вимогам Конституції України та Законів України, внаслідок чого відбулося порушення інтересів держави, оскільки держава зацікавлена у дотриманні усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування та їх посадовими особами вимог Закону.
		На думку прокурора, територіальна громада також зацікавлена у тому, щоб Чуднівська селищна рада як орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси цієї громади діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі проведення відповідно до вимог Закону відкритого аукціону з продажу майна комунальної власності, що підлягає приватизації, інші бажаючі придбати майно могли б запропонувати вищу ціну, ніж та, за яку продано спірне майно, відповідно надійшли б більші кошти до селищного бюджету, що також є інтересом територіальної громади.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів прокурора з приводу наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в даній справі, суд враховує рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99856, в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. 
		Положення аналогічного змісту, яке розкриває зміст поняття "органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" наведено в п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року". 
		На думку суду, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 КУ), а правильне застосування законодавства складає суспільний інтерес та є запорукою стабільності суспільних відносин і сприяє дотриманню справедливої рівноваги між інтересами суспільства та держави; враховуючи, що право прокурора подати позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення, а є інструментом захисту суспільних інтересів, в т. ч. і інтересів територіальної громади, господарський суд вважає, що прокурором в процесі розгляду справи було обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави та територіальної громади м. Чуднова, з огляду на що доводи Чуднівської міської ради та ТОВ "Чуднівська ГЕС" про протилежне судом відхиляються.
		Приписами статті 16 ЦК України унормовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Розглядаючи вимогу про визнання незаконним і скасування рішення 7 сесії 5-го скликання Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 № 144 "Про комплекс гідроспоруд на річці Терерів в смт. Чуднів", зважаючи на наведене прокурором обґрунтування цих вимог, господарський суд враховує таке.
		Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ч. 1 ст. 41 КУ), а також рівність суб'єктів права власності перед законом (ч. 4 ст. 13 КУ). 
		Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Законом України "Про приватизацію державного майна".
		Так, Законом України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 3 Закону).
		В свою чергу, приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) передбачено, що об'єктами малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно. 
		Враховуючи положення ч. 2 ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) комплекс гідроспоруд, що складається з нежитлової будівлі гідроелектростанції (А-1) та гідроспоруди №1, розташованих в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" на річці Тетерів, є об'єктом малої приватизації та відносяться до індивідуально визначеного майна. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними. 
		Як зазначено в ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до цих переліків здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті. 
		Враховуючи вище викладене слід зазначити, що місцеві ради є органами, які здійснюють функції щодо розпорядження комунальною власністю, при цьому відповідно до роз'яснень, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 року у справі № 1-16/2000, способи приватизації об'єктів комунальної власності та доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначаються радами шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження переліків об'єктів приватизації.
		З письмових пояснень Чуднівської міської ради вбачається, що нерухоме майно, яке складається з нежитлової будівлі гідроелектростанції (А-1) та гідроспоруди №1, розташованих в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" на річці Тетерів, не було включено у 2006 році та в подальшому до переліку об'єктів комунальної власності смт. Чуднів, що підлягають приватизації, оскільки майно не підлягало приватизації.
		Однак такі посилання Чуднівської міської ради на те, що спірний комплекс гідроспоруд не належить до об'єктів, що підлягають приватизації, відхиляються судом з огляду на п. г ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в якому зазначено, що приватизації не підлягають, зокрема, тільки ті обєкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди. 
		Водночас приписами ч. 8 ст. 25 Земельного кодексу України передбачено, що гідротехнічні споруди, можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. 
		Отже, чинне законодавство містить заборону на приватизацію лише тих гідротехнічних споруд, що виконують захисні функції. 
		Проте як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, виготовленої Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації на гідроспоруди, що перебувають у власності ТОВ "Чуднівська ГЕС", останні не є захисними. 
		До того ж, про те, що вказані гідроспоруди не є гідротехнічними захисними спорудами загальнодержавного значення вказано і у поясненнях Чуднівської міської ради від 30.05.2016.
		Таким чином, комплекс гідротехнічних споруд, що розташований в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" на річці Тетерів, не відносяться до переліку обєктів, які згідно зі ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації. Звідси їх відчуження могло бути проведено не інакше як у спосіб, передбачений ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст. 15 Законом України "Про приватизацію державного майна".
		Всупереч зазначеному, 30.10.2006 Чуднівською селищною радою було прийнято рішення № 144 про продаж гідроспоруд в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" ТОВ "Хлібосоюз" без проведення конкурсу чи аукціону.
		В пункті 2 розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 зазначено, що обовязковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
		З огляду на викладене слід зазначити, що існування спірного рішення прийнятого Чуднівською селищною радою з перевищенням наданих їй законом повноважень, без дотримання відповідної процедури, передбаченої для продажу майна комунальної власності, що підлягає приватизації, та з порушенням вимог Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію державного майна", порушує права держави, яка має законний інтерес, що полягає в правомірному наданні органами місцевого самоврядування як органами влади комунального майна у власність зацікавлених осіб, у спосіб, встановлений згідно з існуючим в державі законодавством, та з дотриманням принципу рівності всіх суб'єктів господарювання.
		Фактично, уникнувши складного, однак законного процесу відчуження на користь ТОВ "Хлібосоюз" комунального майна, яке підлягає приватизації, без дотримання законної процедури його продажу, орган місцевого самоврядування на власний розсуд розмежував осіб, які діють в межах правового поля та тих, які обирають інший, більш зручний механізм, який суперечить усім існуючим вимогам законодавства та принципу рівності сторін. 
		Враховуючи вище викладене, рішення Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 №144 визнається судом незаконним в частині положень, що стосуються продажу майна ТОВ "Хлібосоюз" (п. п. 2 - 6). 
		Що стосується інших положень оспорюваного рішення ради від 30.10.2006 № 144, то суд не вбачає наявними підстави для визнання їх незаконним, в т. ч. з огляду на відсутність порушень при прийнятті спірного майна на баланс Чуднівської селищної ради.
		Як було зазначено раніше, рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 17.11.2006 було зобов'язано зареєструвати за Чуднівською селищною радою право комунальної власності на комплекс гідроспоруд (будівля гідроелектростанції, гідроспоруда (водоспускна гребля ГЕС), кріплення відкосів  дамби), розташований на р. Тетерів по вул. Леніна № 62 "б" в смт. Чуднів Житомирської області. 
		В обґрунтування поданого до Чуднівського районного суду позову, Чуднівською селищною радою було зазначено про відкрите, безперервне володіння протягом тривалого часу (в. т. ч. останніх 10 років) комплексом гідроспоруд колишньої гідроелектростанції на річці Тетерів в смт. Чуднів. Проведення фінансування робіт по ремонту гідроспоруди за рахунок бюджетних коштів та втрата первинної технічної та правовстановлюючої документації викликало необхідність документального оформлення перебування гідроспоруд у власності селищної ради.
		Як вбачається з рішення Чуднівського районного суду Житомирської області, при його прийнятті судом досліджувалися питання добросовісності користування Чуднівською селищною радою комплексом гідроспоруд та визнано, що відмова в оформленні правовстановлюючих документів на об'єкт суттєво порушує охоронювані законом права та інтереси територіальної громади селища Чуднів.
		Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Оскільки рішенням Чуднівського районного суду було перевірено законність набуття Чуднівською селищною радою та прийняття у комунальну власність територіальної громади селища комплексу гідроспоруд, що є об'єктом спору в даній справі, дане рішення ніким не оскаржене та набрало законної сили, господарський суд не уповноважений давати переоцінку встановленим Чуднівським районним судом фактам та враховує обставини, за яких селищна рада набула право власності на спірне майно як такі, що не потребують дослідження при розгляді спору в даній справі щодо вирішення питання правомірності передачі на баланс Чуднівської селищної ради комплексу гідроспоруд.
		Отже, в частині визнання незаконними та скасування п. 1 та п. 7 рішення Чуднівської селищної ради "Про комплекс гідроспоруд на річці Тетерів в смт. Чуднів" від 30.10.2006 № 144 суд відмовляє. 
		Що стосується вимог прокурора про визнання недійсним договору договір купівлі-продажу від 01.12.2006, укладеного між територіальною громадою району в особі Чуднівської селищної ради та ТОВ "Хлібосоюз", щодо передачі у власність нежитлової будівлі гідроелектростанції площею 40 кв.м та гідроспоруди № 1 загальною площею 316,3 кв. м, що розташовані в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б", слід вказати таке.
		Згідно зі ст. ст. 215, 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин); недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Частиною  першою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Приписами ч. 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 
		За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 п. 5 постанови Пленуму  Верховного  Суду  України  від  06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).
		Прокурор по відношенню до оспорюваного договору оренди є заінтересованою особою.
		Як зазначено в абзаці 2 п. 3.5 рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним. 
		Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України). Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (ч. 3 ст. 207 ГК України).
		Відповідно до розяснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 2.1 постанови від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та відсутність у Чуднівської селищної ради повноважень на відчуження ТОВ "Хлібосоюз" комунального майна без дотримання процедури приватизації, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 01.12.2006, укладений між Чуднівською селищною радою та ТОВ "Хлібосоюз", не узгоджується із вимогами чинного законодавства України, оскільки продаж комунального майна на користь ТОВ "Хлібосоюз" відбувся на підставі угоди, укладеної без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому відповідна вимога прокурора підлягає задоволенню, договір визнається судом недійсним.
		Одночасно суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним запису Державного комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Хлібосоюз" (проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ), реєстраційний номер 16838043 від 29.01.2007, записаного під номером 1672 в книзі 75, на нежитлову будівлю та будівлю гідроелектростанції, що розташовані в. смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б", оскільки дана позовна вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2006, за результатами укладення якого і було внесено запис про визнання за ТОВ "Хлібосоюз" права власності на спірне майно. 
		Розглядаючи вимогу прокурора про витребування у ТОВ "Чуднівська ГЕС" нерухомого майна - нежитлової будівлі гідроелектростанції загальною площею 40 кв. м та гідроспоруди №1 загальною площею 316,3 кв. м, що розташовані в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 "Б" та про зобов'язання повернути його власнику - територіальній громаді району в особі Чуднівської міської ради, слід зазначити таке.
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
		Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Приписами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що  є предметом позову.
		Водночас, вимога про витребування майна на користь особи передбачає набуття нею, зокрема, права володіння та користування майном.
		Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобовязально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України.
		Отже, у разі встановлення наявності речово-правових відносин, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
		Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.
		Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
		Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.
		Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.  Від добросовісного лише у випадках передбачених ст. 388 ЦК України.
		Нормами ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Таким чином, ст. 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, однак такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. 
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Чуднівська ГЕС" набуло право власності на спірне майно на підставі укладеного з ТОВ "Хлібосоюз" договору купівлі-продажу від 23.12.2009, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3772440, тобто на умовах оплатності.
		В свою чергу, на час укладення вказаного правочину ТОВ "Хлібосоюз" було власником спірного об'єкту, а тому відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України володіло, користувалось та розпоряджалось цим майном на власний розсуд.
		За таких обставин суд погоджується з доводами відповідачів, що ТОВ  "Чуднівська ГЕС" є добросовісним набувачем. 
		В той же час, господарський суд не погоджується з твердженнями прокурора, що відчуження спірного об'єкту здійснено Чуднівською селищною радою поза її волею з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.    
		Частиною першою ст. 10 цього Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до п. 6 та п. 8 ст. 60 Закону, доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
		З матеріалів справи вбачається, що первісне відчуження комплексу гідроспоруд як об'єктів комунальної власності відбулось на підставі рішення Чуднівської селищної ради в межах повноважень, наданих їй Законом України "Про місцеве самоврядування" щодо розпорядження майном комунальної власності. При цьому порушення органом місцевого самоврядування порядку відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, встановленого Законом України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент прийняття рішення ради від 30.10.2006), не створює умов для витребування спірного майна у ТОВ "Чуднівська ГЕС", у зв'язку з наявністю волі Чуднівської селищної ради на вчинення відповідної дії, вираженої у рішенні від 30.10.2006 № 144, яке частково визнано господарським судом незаконним.
		У матеріалах справи відсутні докази того, що спірне майно вибуло з володіння територіальної громади смт. Чуднова не з волі Чуднівської селищної ради як її представника, натомість, прийняття Чуднівською селищною радою рішення № 144 від 30.10.2006 свідчить про направленість волі територіальної громади смт. Чуднова в особі її представників, депутатів ради, на відчуження спірного об'єкту.
		Наявні в матеріалах справи документи також не містять доказів того, що ТОВ "Чуднівська ГЕС" протиправно заволоділо спірним майном чи під час укладення договору купівлі продажу від 23.12.2009 знало про порушення Чуднівською селищною радою порядку відчуження об'єктів комунальної власності у 2006 році.
		Доводи прокуратури, викладені в позовній заяві, стосовного того, що спірне майно вибуло поза волею власника (територіальної громади м. Чуднова в особі Чуднівської міської ради) з посиланням на те, що Чуднівська селищна рада, приймаючи рішення про його відчуження від 30.10.2006 та укладаючи договір купівлі-продажу майна від 01.12.2006 з ТОВ "Хлібосоюз", на виконання вказаного рішення, вийшла за межі визначених законом повноважень, господарський суд відхиляє, враховуючи, що неправомірність рішення органу місцевого самоврядування і визнання недійсним договору, укладеного на підставі цього рішення, не свідчать про відсутність волі власника, виключно з наявністю якої закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача, а також зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003, в якому суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
		Аналогічної позиції щодо вказаних правовідносин притримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 11.05.2016 у справі № 916/2144/15.
		Зважаючи, що наслідком угоди, укладеної з фактичним володільцем майна шляхом його перепродажу, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, в той час як наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, для витребування спірного нерухомого майна з володіння ТОВ "Чуднівська ГЕС".
		Окрім того, при прийнятті рішення щодо відмови у позові в частині витребування майна від ТОВ "Чуднівська ГЕС", судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 16.10.2014 (справа № 916/2454/13), де зазначено, що віндикаційний позов (витребування майна) має бути заявлений власником. У даній справі власником спірного майна, яке вибуло з володіння та про повернення якого заявлено позов, є територіальна громада м. Чуднова в особі Чуднівської міської ради і саме вона має право звернутись до суду з позовом в порядку ст. 388 ЦК України, однак Чуднівська міська рада як суб'єкт, що здійснює права власника, не є позивачем у справі. До того ж, діючим господарським законодавством не передбачено зобов'язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача.
		Безпідставним вважає суд і посилання прокурора на ст. 1212 ЦК України в обґрунтування заявлених вимог про повернення майна власнику, оскільки як зазначено в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 №6-3090цс15 права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру  б е з п о с е р е д н ь о  між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, що і має місце в даній справі. 
		Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість прокурором позовних вимог. Відновлення судом порушених державних інтересів шляхом прийняття рішення про визнання незаконним спірного рішення Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 № 144 та недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2006, з одночасним скасуванням запису щодо його державної реєстрації, передбачатиме приведення правовідносин сторін у межі дії правового поля відповідно до вимог діючого законодавства, забезпечення рівності усім суб'єктам господарювання, які перебувають у аналогічних правовідносинах, адже держава, в першу чергу, має гарантувати рівність усіх фізичних та юридичних осіб шляхом встановлення одного механізму набуття комунального майна у власність. 
		Щодо строків позовної давності, про застосування яких заявлено Чуднівською міською радою та ТОВ "Чуднівська ГЕС" у своїх відзивах, а також заяві від 05.05.2016 вих. № 168, слід вказати, що змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Положеннями статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 № 4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
		Однак пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.
		Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 № 4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
		На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Разом із тим частинами 1, 2 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		З огляду на викладене, при вирішенні питання про пропуск прокурором позовної давності у справі, де він виступає позивачем, визначальним є час встановлення ним факту порушення прав держави незаконними діями відповідача.
		З письмових пояснень прокуратури вбачається, що про порушення Чуднівською міською радою вимог законодавства та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави у сфері комунальної власності прокурору стало відомо у жовтні 2015 року під час вивчення інвентаризаційної справи щодо спірного майна та документів, які засвідчують момент вибуття вказаного майна з володіння територіальної громади м. Чуднова до інших суб'єктів господарювання.
		Зокрема як на обставину, що стала приводом для проведення перевірки законності набуття ТОВ "Чуднівська ГЕС" права власності на комплекс гідроспоруд, розташованих на землях комунальної власності, прокурор посилається на лист прокуратури Житомирської області від 16.09.2015 вих. № 05/1-1319вих-15, адресований прокурору Чуднівського району, з доручення провести вивчення законності приватизації на території району суб'єктами господарювання гідроелектростанцій.
		На виконання вказаного доручення, прокуратурою від органів державної влади було отримано ряд документів, після ознайомлення з якими, прокурор дійшов висновку про необхідність захисту прав держави у спірних правовідносинах.
		Посилання Чуднівської міської ради у заяві від 22.03.2016 вих. № 122 на те, що за вимогою прокуратури району Чуднівська селищна рада регулярно направляла прокурору копії всіх рішень сесій та виконавчого комітету селищної ради для вивчення, що свідчить про обізнаність прокуратури з приводу прийняття Чуднівською селищною радою оскаржуваного рішення від 30.10.2006, в процесі розгляду не було підтверджено документально, натомість як зазначено в ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що за відсутності доказів, що засвідчують протилежне, про порушення прав держави та наявності підстав для здійснення захисту прав територіальної громади м. Чуднова у спорі про визнання рішення Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 № 144 незаконним та договору купівлі-продажу від 01.12.2006 недійсним, прокурору стало відомо в жовтні 2015 року, отже твердження відповідачів щодо пропуску прокурором строку звернення до суду з даним позовом для захисту прав держави є безпідставними.
		За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.
		При вирішення питання пропуску прокурором строку позовної давності у справі суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах № 3-23гс14 від 27.05.2014 та № 3-374гс15 від 30.09.2015.
		Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов прокурора заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню частково. Натомість доводи відповідачів з приводу відсутності підстав для задоволення позову суд вважає недоведеними.
		При вирішення питання щодо розподілу судового збору у даній справі, суд, керуючись приписами ч. ч. 1 і 2 ст. 49 ГПК України, зазначає про необхідність його часткового стягнення з Чуднівської міської ради за вимогою про визнання рішення ради від 30.10.2006 № 144 незаконним (1378/2), пропорційне стягнення з Чуднівської міської ради та ТОВ "Хлібосоюз" за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2006, покладення судового збору у повному обсязі на ТОВ "Хлібосоюз" за вимогою про визнання запису про реєстрацію права власності на спірне майно недійсним та на прокуратуру у зв'язку з відмовою у задоволенні позову в частині витребування майна у ТОВ "Чуднівська ГЕС" та частково про визнання рішення ради від 30.10.2006 № 144 незаконним.
		При цьому, зважаючи, що при зверненні прокурора до суду останнім було сплачено 6890,00 грн судового збору та в процесі розгляду справи подано заяву про повернення зайво сплаченого судового збору, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", прокурору слід повернути з Державного бюджету України 1378,00 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 115 від 29.02.2016, про що необхідно винести відповідну ухвалу суду.
		Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати незаконним та скасувати пункти 2-6 рішення 7 сесії 5-го скликання Чуднівської селищної ради від 30.10.2006 №144 "Про комплекс гідроспоруд на річці Терерів в смт. Чуднів".
		3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.12.2006, укладений між територіальною громадою району в особі Чуднівської селищної ради від імені селищного голови та ТОВ "Хлібосоюз" (проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ), щодо передачі у власність нежитлової будівлі гідроелектростанції площею 40 кв.м та гідроспоруди № 1 загальною площею 316,3 кв. м, що розташовані в смт. Чуднів по вул. Леніна, 62 б.
		4. Визнати недійсним запис Державного комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Хлібосоюз" (проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ) реєстраційний номер 16838043 від 29.01.2007 записаного під номером 1672 в книзі 75 на нежитлову будівлю та будівлю гідроелектростанції, що розташовані в. смт. Чуднів по вул. Леніна, 62б.
		5. Стягнути з Чуднівської міської ради (13200, Житомирська обл., Чуднівський район, м. Чуднів, вул. Героїв Майдану, 146, ідентифікаційний код 04344952) на користь Прокуратури Житомирської області  (р/р 35215069011049, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950, ДКСУ м. Київ) 1378 грн. судового збору. 
		6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібосоюз" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2,  ідентифікаційний код 32822826) на користь Прокуратури Житомирської області  (р/р 35215069011049, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950, ДКСУ м. Київ) 2067,00 грн. судового збору
		7. В іншій частині  в позові відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено:  02.06.16 
		 
		Суддя                                                                     Прядко О.В.  
		 
		 
		Віддрукувати: 
		 1 - в справу
		 2 - відповідачу 4 (Чуднівській міській раді - 13200, м. Чуднів, вул. Героїв Майдану, 146)
		 3,4- відповідачам 1,2  (ТОВ "Хлібосоюз" та КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" ) - рек. з пов.
		 5- відповідачу 3 ( ТОВ "Чуднівська ГЕС" - м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Чорновола, буд. 41-Д, офіс 13) 
		 6 - прокуратурі Житомирської обл.- рек

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...