Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/1127/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2016. Зареєстровано: 03.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    Справа № 367/1127/15-ц
		 
		ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 травня 2016 року               Ірпінський міський суд Київської області в складі:
		головуючого судді                 Пархоменко О.В.
		з участю секретарів                Проценко Є.О., Григорян Н.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
		в с т а н о в и в :
		Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому після уточнень посилається на те, що 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) депутатом Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 було опубліковано статтю під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд. У вказаній статті ОСОБА_2 поширив щодо ОСОБА_1 інформацію, яка не відповідає дійсності та дискредитує його як державного службовця, оскільки 06 листопада 2014 року позивача було обрано на посаду секретаря Ірпінської міської ради Київської області. У своїй статті ОСОБА_2 зокрема зазначає наступне (цитати мовою оригіналу) : А от що за ним тюрма плаче  це вже факт; - Адже ж це він, разом із заступником міського голови ОСОБА_4 підробив печатки виконавчого комітету та Ірпінської міської ради, з допомогою яких сфальшував заяви про внесення змін до ЄДР і картки зі зразками своїх підписів для подачі у Держказначейство. І все заради того, щоб дістати доступ до розподілу державних коштів; - Більше того, ОСОБА_1 зробив липову довідку про проходження спец. перевірки на посаду держслужбовця, будучи засновником та директором ТДВ Дека консалтинг, а ще керівником і засновником Адвокатського бюро ОСОБА_1О. та керівником і засновником Адвокатського обєднання ОСОБА_1 і партнери, які не мають статусу неприбуткових організацій.
		Вказує, що очевидним фактом є те, що інформація, наведена у статті відповідача, безпосередньо стосується ОСОБА_1, його професійної діяльності, як секретаря Ірпінської міської ради Київської області та побудована у формі фактичних тверджень у поєднанні із звинуваченнями у порушенні чинного законодавства України, що несуть завідомо неправдиву інформацію та направлені на дискредитацію позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування. Розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною, її поширення ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача як депутата та секретаря Ірпінської міської ради. 
		Вважає, що поширення зазначеної інформації відповідачем невизначеному колу осіб мали на меті опорочення честі і гідності та ділової репутації позивача як депутата та керівника Ірпінської міської ради. Застосовуючи обман, відповідач намагається переконати значну кількість громадян в корисливих, меркантильних мотивах діяльності позивача, зокрема в тому, що позивач, начебто, в чомусь винуватий, Порушує норми Закону заради того, щоб дістати доступ до розподілу державних коштів. Поряд із цим відповідач намагається створити враження для невизначеного кола осіб про начебто відношення позивача до політичної махінації, метою якої є маніпулювання посадами і державними інституціями з використанням фінансових ресурсів для забезпечення своїх корисливих мотивів, підроблення документів, вчинення інших протиправних дій, в тому числі злочинів. Це завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що позивач чинить аморально, зневажає закон, порушує дану присягу депутата Ірпінської міської ради додержуватися Конституції і законів України. 
		Позивач вказує, що він є професійним адвокатом, рішенням контрольно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області № 148 від 22 лютого 2007 року позивачу було видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Тому, очевидно, що відомості наведені та поширені у виступі відповідача щодо моральних, професійних якостей позивача є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди діловій репутації позивача, в тому числі як професійного адвоката.
		Крім того, позивач вказує, що український парламент, усі вищі органи влади в Україні та органи місцевого самоврядування зараз переживають період політичної та суспільної кризи, який висуває особливі вимоги до ділової репутації політиків, державних і місцевих діячів та її суспільної оцінки  неухильного додержання приписів чинного законодавства, утримання від будь-яких дій, що можуть призвести до поглиблення чи продовження політичної та суспільної кризи в державі. Поширена відповідачем недостовірна інформація несправедливо та безпідставно звинувачує його у вдаванні саме до деструктивних, корисливих, інших негативних дій. Поширена відповідачем вищезазначена недостовірна негативна інформація про позивача становить саме наклеп. Недостовірна негативна інформація про позивача була поширена відповідачем на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) серед невизначеної кількості жителів України, які є користувачами мережі Інтернет. Недостовірність, неправдивість поширеної відповідачами вищезазначеної негативної інформації про позивача, обєктивна неможливість підтвердили її у судовому процесі належними і допустимими доказами були завідомо відомі відповідачу, ця інформація була вигадкою саме відповідача, метою якого є створення негативного ставлення з боку суспільства до позивача.
		В результаті цілеспрямованих дій відповідача щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про позивача, усвідомленням при цьому ним наслідків своїх дій, що опорочили честь, гідність і ділову репутацію позивачеві було спричинено значну моральну шкоду  втрати немайнового характеру внаслідок приниження його честі, гідності і ділової репутації як публічної людини і місцевого діяча, ускладнення подальшого активного громадсько-політичного життя, ускладнення його стосунків із виборцями, що негативно сприймають нібито вчинені дії позивачем і поширену інформацію, про яку йдеться у зазначеному виступі та відеоматеріалі. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, повязаних з цілеспрямованим поширенням відповідачем вищезазначеної недостовірної інформації, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко, однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, спосіб розповсюдження недостовірної інформації про позивача, складні політичні та соціальні умови у суспільстві на момент розповсюдження вказаної недостовірної інформації та той факт, що вона була розповсюджена у момент перебування позивача на посаді секретаря Ірпінської міської ради Київської області, що є виборною посадою, заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у розмірі однієї гривні.
		В звязку із викладеними обставинами позивач просив визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 наступні відомості, опубліковані депутатом Ірпінської міської ради Київської області 6-го скликання ОСОБА_2 та власником веб-сайту http://www.kotsubynske. сom.ua ОСОБА_3 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) у статті під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд: - А от що за ним тюрма плаче  це вже факт; - Адже ж це він, разом із заступником міського голови ОСОБА_4 підробив печатки виконавчого комітету та Ірпінської міської ради, з допомогою яких сфальшував заяви про внесення змін до ЄДР і картки зі зразками своїх підписів для подачі у Держказначейство. І все заради того, щоб дістати доступ до розподілу державних коштів; - Більше того, ОСОБА_1 зробив липову довідку про проходження спец. перевірки на посаду держслужбовця, будучи засновником та директором ТДВ Дека консалтинг, а ще керівником і засновником Адвокатського бюро ОСОБА_1О. та керівником і засновником Адвокатського обєднання ОСОБА_1 і партнери, які не мають статусу неприбуткових організацій; визнати наклепом дії відповідачів щодо поширення інформації відносно позивача 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) у статті під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд; зобовязати відповідачів спростувати відомості, поширені ними щодо ОСОБА_1 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) у статті під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд, у спосіб найбільш близький до способу їх поширення шляхом опублікування статті на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua); зобовязати відповідачів опублікувати офіційне вибачення перед ОСОБА_1 у газеті Ірпінський вісник про те, що ними 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) у статті під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформація, у термін не пізніше пятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривню; витрати повязані зі спростуванням відомостей щодо ОСОБА_1 поширених відповідачами 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) у статті під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд та опублікуванням офіційного вибачення перед ОСОБА_1 покласти на відповідачів; судові витрати покласти на відповідачів.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
		Представники відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких позов не визнають у повному обсязі, просили у позові відмовити.
		Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення у засобах масової інформації  газеті Урядовий курєр від 12 травня 2016 року № 88 (5708), причини неявки суду не повідомив, у звязку із чим суд, заслухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності даного відповідача, вважав за можливе розглянути справу у його відсутність.
		Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
		У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
		У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є секретарем Ірпінської міської ради Київської області. Також ОСОБА_1 є керівником Адвокатського бюро ОСОБА_1О., засновником Товариства з додатковою відповідальністю ДЕКА КОНСАЛТИНГ та Адвокатського обєднання ОСОБА_1 і партнери, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ .
		Встановлено, що згідно ОСОБА_5 адвокатів Київської області Національної асоціації адвокатів України від 01.07.2014 року № 362/0/2-14, яка видана ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3248/10, видане КДКА Київської області 22.02.2007 року) його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено відповідно до п. 1 ч.1 ст. 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі поданої ним заяви від 01.07.2014 року. Згідно заяви ОСОБА_1 від 14 липня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрована в реєстрі за № 520 ОСОБА_1 цією заявою повідомляє про вихід зі складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю Дека Консалтинг, всю належну йому частку у Статутному фонді (капіталі) в розмірі 50 відсотків, що становить 500 гривень відступає на користь Товариства з додатковою відповідальністю Дека Консалтинг, від придбання часток інших учасників Товариства з додатковою відповідальністю Дека Консалтинг відмовляється.
		В судовому засіданні встановлено, що 13.10.14 року в. о. міського голови - секретар Ірпінської міської ради ОСОБА_2 звернувся до прокуратури міста Ірпеня Київської області із заявою про злочин, в якій посилався на те, що до загального відділу виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області надійшло на реєстрацію Розпорядження Про затвердження нових печаток № 118 від 17.07.2014 року підписане депутатом Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 та Першим заступником міського голови ОСОБА_4, згідно якого було затверджено нові печатки Ірпінської міської ради Київської області та виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області у звязку із втратою попередні печаток. При цьому, печатки виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та Ірпінської міської ради Київської області не втрачалися, а знаходилися та знаходяться у в. о. міського голови-секретаря ради ОСОБА_2 Також у даній заяві ОСОБА_7 зазначає, що реалізуючи свій злочинний умисел депутат Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 та Перший заступник міського голови ОСОБА_4 з використанням підроблених печаток виготовили картку зі зразками своїх підписів та подали до державного казначейства з метою мати доступ до розпорядження державними коштами. Після цього вказані особи почали використовувати підроблені печатки на офіційних документах виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та Ірпінської міської ради Київської області, в тому числі і на платіжних дорученнях, які подавалися до органів державного казначейства для перерахування грошових коштів з місцевого бюджету підприємствам, установам, організаціям. У звязку із цим ОСОБА_2 просив прокуратуру міста Ірпеня Київської області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву про злочин разом з матеріалами передати органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування по вказаних у заяві фактах, відповідно до ст. 214 КПК України.
		Крім того, 24.07.2014 в. о. міського голови - секретар Ірпінської міської ради ОСОБА_2 звертався до прокуратури міста Ірпеня Київської області, прокуратури Київської області та Управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області із повідомленням про вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення. Згідно листа Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 04 вересня 2014 року № 9/16-10966 ОСОБА_2 було повідомлено, що відомості, викладені у його скарзі унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110040001309 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем) КК України, досудове розслідування проводить Ірпінський МВ ГУ МВС України в Київській області.
		Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2014 року у справі № 367/4037/14-а за позовом ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним рішень і розпоряджень, їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу визнано протиправним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2014 року № 4124-57-УІ Про дострокове припинення повноважень секретаря Ірпінської міської ради ОСОБА_2О.; визнано протиправним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2014 року № 4125-57-УІ Про обрання ОСОБА_1 на посаду секретаря Ірпінської міської ради шостого скликання; визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Ірпінської міської ради за підписом секретаря ради від 02.07.2014 року № 119-о Про дострокове припинення повноважень, визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Ірпінської міської ради за підписом секретаря ради від 02.07.2014 року № 120-о Про виконання обовязків, поновлено ОСОБА_2 на посаді секретаря Ірпінської міської ради Київської області з 27.06.2014 року, в інший частині позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29.07.2013 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог щодо негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Ірпінської міської ради Київської області та постановлено в цій частині нову, якою допущено негайне виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 29.07.2013 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Ірпінської міської ради Київської області, в решті постанову залишено без змін.
		Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2014 року у справі № 367/5157/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа  ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення та розпорядження, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа  ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення та розпорядження залишено без задоволення.
		Встановлено, що 05 лютого 2015 року на Інтернет порталі Сайт громади Приірпіння (www.kotsubynske.сom.ua) депутатом Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 було опубліковано статтю під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд. У вказаній статті ОСОБА_2 зокрема зазначає наступне: А от що за ним тюрма плаче  це вже факт; - Адже ж це він, разом із заступником міського голови ОСОБА_4 підробив печатки виконавчого комітету та Ірпінської міської ради, з допомогою яких сфальшував заяви про внесення змін до ЄДР і картки зі зразками своїх підписів для подачі у Держказначейство. І все заради того, щоб дістати доступ до розподілу державних коштів; - Більше того, ОСОБА_1 зробив липову довідку про проходження спец. перевірки на посаду держслужбовця, будучи засновником та директором ТДВ Дека консалтинг, а ще керівником і засновником Адвокатського бюро ОСОБА_1О. та керівником і засновником Адвокатського обєднання ОСОБА_1 і партнери, які не мають статусу неприбуткових організацій.
		У відповідності до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації..
		Відповідно до абзацу 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певно фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Таким чином, для задоволення вимог позивача потрібно довести не лише факт поширення інформації та те, що поширена інформація стосується позивача, а й те, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		На тому, що оціночні судження не можуть бути спростовані, наголосив також Верховний Суд України: відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (абзац 3 п. 19 Постанови).
		Твердження про те, що у статті під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд - А от що за ним тюрма плаче  це вже факт, - Адже ж це він, разом із заступником міського голови ОСОБА_4 підробив печатки виконавчого комітету та Ірпінської міської ради, з допомогою яких сфальшував заяви про внесення змін до ЄДР і картки зі зразками своїх підписів для подачі у Держказначейство. І все заради того, щоб дістати доступ до розподілу державних коштів; - Більше того, ОСОБА_1 зробив липову довідку про проходження спец. перевірки на посаду держслужбовця, будучи засновником та директором ТДВ Дека консалтинг, а ще керівником і засновником Адвокатського бюро ОСОБА_1О. та керівником і засновником Адвокатського обєднання ОСОБА_1 і партнери, які не мають статусу неприбуткових організацій є власною оцінкою відповідача, яка ґрунтується на його особистих трактуваннях матеріалів адміністративних справ та документів, які були надані ним. Така оцінка не може бути ані доведена, ані спростована, оскільки є вираженням субєктивної думки відповідача.
		Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на ч. 3 ст. 277 ЦК України, однак, позивачем не було врахованого того факту, що ч. 3 ст. 277 ЦК України була виключена на підставі п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 1170-VІІ від 27.03.2014. Закон про внесення змін набув чинності 19.04.2014 року, а отже на момент поширення оспорюваної інформації відповідачем 05.02.2015 року та на час звернення позивача до суду норма ч. 3 ст. 277 ЦК України була нечинною.
		Закон про внесення змін скасував презумпцію недостовірності негативної інформації, поширеної про особу. В той же час, законодавець змінив підхід, за яким тягар доведення достовірності поширеної інформації, було покладено на особу, яка здійснила таке поширення. З моменту вступу закону про внесення змін в силу обовязок доводити достовірність (недостовірність) поширеної інформації покладається як на особу, яка поширила інформацію, так і на особу, якої стосується поширена інформація.
		У відповідності ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Поширюючи статтю під назвою Оскаженілий ОСОБА_1 програв суд відповідач реалізовував своє конституційне право на вільне вираження поглядів, а тому засудження відповідача буде порушенням його прав, гарантованих Основним законом.
		Як стверджує у позовній заяві позивач, оскаржувана ним стаття відповідача стосувалася політичної діяльності позивача як секретаря Ірпінської міської ради Київської області. 
		Згідно з п. 3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року перебування особи на посаді, повязаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Відповідно до п. 4 даного Рішення згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302). Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити. Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону № 2657), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України. 
		На думку суду, інформація, яку просить спростувати позивач, є результатом критичної оцінки фактів, які передували розповсюдженню спірної інформації та є оціночними судженнями ОСОБА_2, вираженням його субєктивної думки, яка не є предметом судового захисту. 
		Таким чином, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позову.
		На підставі ст. ст. 3, 8, 22, 28, 32, 34, 36, 55 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 16, 23, 269, 271-273, 275-278, 280, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 46, 48, 49 Закону України Про інформацію, керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:
		в и р і ш и в :
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
		Копію рішення направити відповідачу ОСОБА_3 для відома.
		Повне рішення буде виготовлене протягом пяти днів з дня закінчення розгляду справи 25.05.2016 року.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Суддя: ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...