Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3380/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2016. Зареєстровано: 04.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2016.
Дата набрання законної сили: 30.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 25 травня 2016 року                     № 826/3380/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І. А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» до Державного агентства України з питань кіно про визнання протиправним та скасування Наказу №14 від 18.02.2016 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕТ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державного агентства України з питань кіно (надалі також - відповідач), в якому просило: 
		- визнати нечинним Наказ № 14 від 18 лютого 2016 року щодо визнання недійсними державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатних посвідчень): 
		ь № 1951 - 1952.2015Т від 10.02.2015 року на телевізійний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1», реж. ОСОБА_1, серії 1-20 (перший сезон); серії 21-40 (другий сезон); 
		ь № 14.1234.2014Т від 12.03.2014 року на телевізійний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1», реж. ОСОБА_1, серії 41-60 (третій сезон); 
		ь № 14.3145.2015Т від 09.04.2015 року на телевізійний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1», реж. ОСОБА_1, ОСОБА_2, серії 61-80 (четвертий сезон). 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач безпідставно та необґрунтовано скасував державну реєстрацію фільмів та визнав недійсними прокатні посвідчення №№ 1951 - 1952.2015Т, 14.1234.2014Т та  14.3145.2015Т, чим завдав шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача, з огляду про що позивач позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. 
		Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на п. 12 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 року № 1315, відповідно до якого в разі, якщо після видачі прокатного посвідчення будуть виявлені підстави, передбачені частиною третьою ст. 15 Закону України «Про кінематографію», в тому числі включення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, Держкіно скасовує державну реєстрацію фільму та визнає недійсним прокатне посвідчення. Враховуючи, що в зйомках телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1» брав участь в якості актора ОСОБА_3, якого включено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, Наказ № 14 від 18 лютого 2016 року винесений правомірно. З огляду на вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ».
		 
		 
		В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України. 
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню  з  огляду про наступне. 
		Фактичні обставини справи свідчать, що 08.04.2010 року між Компанією «TV Media Planet» та ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» був укладений Ліцензійний договір на передачу виключних прав на телевізійний показ визначених в договорі фільмів на території України. Згідно з укладеними до цього Ліцензійного договору додатками позивачу передані виключні права на аудіовізуальний твори - серії художнього серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		В подальшому, позивачем були отримані посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатні посвідчення), відповідно до яких позивач набув право на розповсюдження і демонстрування на території України телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1»,  а саме:
		- № 1951 - 1952.2015Т від 10.02,2015 року на 1-20 серії (перший сезон) термін дії прав 13.12.2016 року та 21-40 серії (другий сезон), термін дії прав 31.01.2017 року; 
		- № 14.1234.2014Т від 12.03.2014 року на 41-60 серії (третій сезон) термін дії прав 19.03.2016; 
		- № 14.3145.2015Т від 09.04.2015 року на 61-80 серії (четвертий сезон) термін дії прав 16.07.2016. 
		Однак, Наказом Державного агентства України з питань кіно № 14 від 18.02.2016 року «Про скасування державної реєстрації фільмів» скасовано з 18.02.2016 року державну реєстрацію та визнано недійсними видані раніше прокатні посвідчення на фільми та телесеріали за участю фізичної особи з Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку, а саме - ОСОБА_4.
		В тому числі, скасовано реєстрацію вказаних вище фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (1-20, 21-40, 41-6-, 61-80 серії) та визнано недійсними прокатні посвідчення № 14.1951.2015Т від 10.02.2015 року, №14.1952.2015Т від 10.02.2015 року, №14.1234.2014Т від 12.03.2014 року, №14.3145.2015Т від 09.04.2015 року.
		Категорична незгода із правомірністю Наказу Державного агентства України з питань кіно № 14 від 18.02.2016, обумовила звернення позивача з даним позовом. 
		Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
		Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Завданням адміністративного суду у спірних правовідносинах є перевірка правомірності (легальності) наказу відповідача  від 18.02.2016 № 14 з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Правові та організаційні засади діяльності в галузі кінематографії, в тому числі, відносини, пов'язані з демонструванням фільмів, визначені Законом України «Про кінематографію» № 9/98-ВР. 
		Відповідно до ст. 15 цього Закону право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, і державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Таким центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері кінематографії, є Державне агентство України з питань кіно. 
		Згідно з п. 4. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315 , прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, розповсюджувачам (дистриб'юторам, прокатникам), кіновидовищним закладам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню (далі - відеотелезаклади), незалежно від форми власності. 
		З наведеного слідує, що наслідком визнання недійсними прокатних посвідчень №№14.1951.2015Т, 14.1952.2015Т, 14.1234.2014Т, № 14.3145.2015Т є втрата позивачем прав на розповсюдження та демонстрування на території України 1 - 80 серії телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Як було визначено ч. 3 ст. 15 Закону в редакції, що діяла на час отримання позивачем прокатних посвідчень, зазначено, що державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів видається на платній основі суб'єкту кінематографії протягом десяти робочих днів з дня подання заяви та інших документів і матеріалів, визначених Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав:
		- невідповідність поданих документів та матеріалів вимогам пункту б Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та цього Закону; 
		- наявність висновку експертної комісії на фільми, що пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, неповагу до національних і релігійних святинь, приниження особистості, що пропагують невігластво, неповагу до батьків, а також наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та інші шкідливі звички; фільми порнографічного характеру. 
		На час видачі позивачу державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів (1-80 серій телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1») були відсутні зазначені вище підстави для відмови у видачі прокатних посвідчень. 
		Разом з тим, 05.02.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України». На виконання цього закону були внесені зміни до деяких нормативних актів, зокрема, Законів України «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення». 
		Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про кінематографію» (в редакції від 05.02.2015 року), Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів може бути анульоване та скасована державна реєстрація фільму також у разі: виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, вже після видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку. 
		Поряд з цим, перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. 
		 
		 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників, яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер. 
		Також відповідні зміни були внесені до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, в п. 12 якого встановлено, що Держкіно скасовує державну реєстрацію фільму та визнає недійсним видане прокатне посвідчення у разі виявлення недостовірної інформації, що міститься у документах, зазначених у пункті 6 цього Положення, а також у разі виявлення підстав, передбачених ч. 3 ст. 15 Закону України «Про кінематографію», після видачі прокатного посвідчення, в тому числі включення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку. 
		Скасування державної реєстрації фільму та визнання недійсним прокатного посвідчення оформлюються наказом Держкіно, про що протягом трьох робочих днів Держкіно інформує власника відповідних прав на фільм, якому видано прокатне посвідчення, місцеві органи управління кінематографії, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення (якщо на фільм є телевізійні права), а також у разі потреби засоби масової інформації. 
		З наведених вище приписів законодавства можна дійти висновку, що додаткові підстави скасування державної реєстрації фільмів та визнання недійсними прокатних посвідчень спеціально введені законодавцем з метою недопущення популяризації на території України осіб чиї дії та/або висловлювання становлять загрозу національній безпеці України, схвалюють акти агресії проти України та її територіальної цілісності. 
		Саме тому, законодавець передбачив можливість скасування державної реєстрації фільму навіть добросовісному власнику телевізійного права, в разі якщо особи, що беруть участь у фільмі, в подальшому будуть визнані такими, що становлять загрозу національній безпеці України. 
		Водночас, суд звертає увагу на те, що в розумінні Закону України «Про кінематографію» фільмом є аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. 
		Поряд з цим, виключне право на фільм - це майнове право юридичної або фізичної особи, що дає право тільки цій особі на використання фільму в будь-якій формі і будь-яким дозволеним способом. В свою чергу, особа має виключи права лише на ті аудіовізуальні твори (фільми), права на які були передані їй автором або іншим правоволодільцем. 
		На фільми, розповсюдження і демонстрування яких здійснюється в Україні, особа зобов'язана отримати прокатне посвідчення. 
		Таким чином, під фільмом слід розуміти, в тому числі, окремі серії серіалу - як самостійні аудіовізуальні твори, на які сторона набула виключних прав, та отримала прокатне посвідчення, що дає право розповсюджувати та демонструвати їх на території України. 
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_4 не є учасником 1-80 серії телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», розповсюдження та демонстрацію яких на території України здійснює позивач на підставі прокатних посвідчень. 
		 
		 
		 
		Так, в межах судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 брав участь у 89 серії п'ятого сезону телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», на яку позивач прокатних посвідчень не отримував, відповідно, не набув прав на демонстрацію та розповсюдження цієї серії на території України. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні докази передання Компанією «TV Media Planet» позивачу виключних прав на такий аудіовізуальний твір, як 89 серія серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		В силу наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позивач не має нести негативних наслідків, якщо не демонструє та не розповсюджує фільмів за участю осіб, визначених в Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність Наказу № 14 від 18 лютого 2016 року приписам чинного законодавства. 
		Однак, зі змісту прохальної частини позовної заяви, вбачається, що позивач просив, зокрема: «визнати нечинним Наказ № 14 від 18 лютого 2016», з огляду про що суд вважає за доцільне зазначити таке. 
		Зокрема, частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. 
		Встановлені ж статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних відносин. Так, вимога про визнання не чинним акта може стосуватись лише нормативно-правового акта, а при визнанні протиправним - індивідуального акта. 
		Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акту - визнання його не чинним. 
		У разі помилкового  обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. 
		Таким чином,  враховуючи невідповідність Наказу відповідача № 14 від 18 лютого 2016 приписам чинного законодавства, належним способом відновлення  порушених прав та інтересів позивача, на переконання суду, є визнання оспорюваного наказу протиправним. 
		Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності наказу №14 від 18 лютого 2016. 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправним Наказ № 14 від 18 лютого 2016 року щодо визнання недійсними державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатних посвідчень):
		-№ 1951 - 1952.2015Т від 10.02.2015 року на телевізійний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1», реж. ОСОБА_1, серії 1-20 (перший сезон); серії 21-40 (другий сезон);
		-№ 14.1234.2014Т від 12.03.2014 року на телевізійний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1», реж. ОСОБА_1, серії 41-60 (третій сезон);
		-№ 14.3145.2015Т від 09.04.2015 року на телевізійний серіал «ІНФОРМАЦІЯ_1», реж. ОСОБА_1, ОСОБА_2, серії 61-80 (четвертий сезон).
		Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «ТЕТ» судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
		 
		Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		          Головуючий суддя                                                                             І.А. Качур
		 
		          Судді                                                                                          В.М. Данилишин
		 
		                                                                                                    В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...