Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/13/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2016. Зареєстровано: 08.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2016.
Дата набрання законної сили: 01.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		01 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/13/16
		Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. 
		ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого  судді  Зуєвої Л.Є.,
		                       суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
		при секретарі Кучмій І.В.
		 
		за участю представників: 
		від апелянта ОСОБА_2;
		від відповідача ОСОБА_3;
		            від 3-ї особи ОСОБА_4;
		від 3-ї особи ОСОБА_5;
		від Генеральної прокуратури ОСОБА_6
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року по справі за позовом Державного підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації, 3-ті особи на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю " Промкомсклад ", товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ", на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю                     "Енерго Продукт ЛТД", за участю Генеральної прокуратури України про скасування розпоряджень, - 
		В С Т А Н О В И В:
		В січні 2016 року Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Южненської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації, 3-ті особи на стороні позивача ТОВ Промкомсклад, ТОВ ОЛСІДЗ БЛЕК СІ, на стороні відповідача ТОВ Енерго Продукт ЛТД та з урахуванням уточнень до позову просить:
		- скасувати розпорядження ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 13.11.2015р. №773/А-2015 «Про надання дозволу ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту); 
		- скасувати розпорядження ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 16.01.2016р. №21/А-2016 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області           (за межами населеного пункту). 
		В обґрунтування позову зазначалося, що відведення земельних ділянок під акваторією Аджалицького лиману у постійне користування Державного підприємства Адміністрація морських портів України обумовлене необхідністю виконання адміністрацією морського порту Южний своїх прямих функціональних обовязків, покладених на підставі Закону України «Про морські порти України», зокрема  утримання та збереження у державній власності стратегічних обєктів портової інфраструктури, модернізація, ремонт, реконструкція та будівництво гідротехнічних споруд, до яких відноситься акваторія морського порту та здійснення контролю і підтримання її оголошених глибин. Наказом голови ДП АМПУ від 03.11.2014 року №216 затверджено план розвитку морського порту Южний до 2038 року. Тому, позивач вважає, що ОСОБА_1 обласна Державна адміністрація приймаючи оскаржувані розпорядження порушила інтереси держави, оскільки оскаржувані розпорядження можуть призвести до неможливості виконання державним підприємством функцій передбачених Законом України Про морські порти України.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відмовлено.
		Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.
		10.05.2016 року до суду апеляційної інстанції від Генеральної прокуратури України надійшло повідомлення за вх.№6638 про вступ прокурора у справу з метою представництва інтересів держави в особі Міністерства, оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року №133-р Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» віднесено до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.
		Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 08.07.2009 року №508/А-2009 ДП "Морський торгівельний порт "Южний" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки для забудови з метою забезпечення ДП "Морський торгівельний порт "Южний" безпеки мореплавства в межах акваторії Аджалицького лиману Комінтернівського району Одеської області та надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 884,0 га під водою. 
		ДП "Морський торгівельний порт "Южний" 23.12.2009 року укладено договір з проектною організацією ПП "Геозем 8" щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення порту земель водного фонду. Проте, позивачем не надано до суду документів, які б підтвердили погодження вказаного проекту з органами виконавчої влади у встановленому законом порядку.
		Відповідно до розпорядження КМУ №133-р від 04.03.2013 року та Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 року №163  внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі   ДП Морський торгівельний порт Южний шляхом виділу, утворено державне підприємство «Адміністрація морських портів України».  
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р №406  ДП «Адміністрація морських портів України» надано у користування  акваторії морських портів, межі яких  визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення  передачі їх або їх частин іншим суб?єктам господарювання.
		Однак не зважаючи на існування зазначених вище розпоряджень КМУ, відповідач ОСОБА_1 обласна Державна адміністрація прийняла розпорядження від 13.11.2015 року №773/А-2015 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,46 га в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). На підставі вказаного розпорядження ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Розпорядженням ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 16.01.2016 року №21/А-2016 "Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано товариству в оренду на 49 років вищезазначену земельну ділянку .
		17 лютого 2016 р. укладено договір оренди земельної ділянки та 19 лютого 2016 р. внесено запис про право власності в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
		Суд першої інстанції, досліджуючи правову природу спірних правовідносин дійшов висновку, що оскільки можливість здійснення відведення земельної ділянки на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року №1356-р не реалізована         ДП "Морський торгівельний порт "Южний", така можливість не є майновим правом, та вказане право не відображено в розподільчому балансі, згідно якого все майно передано         ДП "Адміністрація морських портів України", тому, позивач не може вважатися правонаступником, а отже і мати будь-які права та обов'язки стосовно земельної ділянки зазначеної в оскаржуваних розпорядженнях ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації. На думку суду першої інстанції позивач мав сам звернутись у встановленому порядку для отримання нового дозволу, однак він не скористався зазначеним правом та не здійснив такого звернення.
		Судова колегія з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає що судом першої інстанції під час розгляду справи у суді  не досліджені та не  враховані обставини, що мають важливе значення  для справи, що призвело до прийняття не вірного рішення.
		Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		При цьому у  справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;                6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;  8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Предметом оскарження  по справі є два  розпорядження ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 13.11.2015р. №773/А-2015 та  від 16.01.2016р. №21/А-2016 , якими було спочатку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,46 га в оренду ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», а потім надано цьому підприємству в оренду на 49 років зазначену земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
		Для з?ясування питання, чи прийняті оскаржувані розпорядження ОСОБА_1 обласною Державною адміністрацією на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, судова колегія вважає за необхідне визначити   з огляду на категорію земельної ділянки, встановлену Законом  процедуру  виділення її в користування , у тому числі на умовах оренди.
		Так, згідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про морські порти України» акваторія морського порту - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.
		Ст. 74 Кодексу торгівельного мореплавства України визначено , що організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України 
		Статтею 8 Закону України «Про морські порти України» визначено, що межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.
		Постановою Кабінетом Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 державному підприємству Морський торговельний порт «Южний надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі Аджалицького лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб'єктам господарювання та доручено забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії, визначених у додатку.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р державному підприємству Морський торгівельний порт Южний надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану у межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману та доручено ОСОБА_1 облдержадміністрації і Держкомзему забезпечити виконання цього розпорядження.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі державного підприємства Морський торговельний порт Южний шляхом виділу, утворено державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406 державному підприємству «Адміністрація морських портів України» надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб'єктам господарювання.
		Таким чином постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406 акваторія Аджалицького лиману морського порту Южний надана у користування державному підприємству «Адміністрація морських портів України».
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.
		Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином ОСОБА_1 обласною Державною адміністрацією оскаржувані розпорядження прийнято з перевищенням повноважень, всупереч вимогам вищевказаних законів та актів Кабінету Міністрів України, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
		Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних розпоряджень було порушено встановлений ст. 50, 198 ЗК України, ч. 4 ст. 59 ЗК України Закону України «Про землеустрій», порядок надання земель  в оренду. 
		Так, відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Згідно з частиною першою ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Відповідно до частини другої ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України).
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера - частини третя та четверта ст. 79-1 ЗК України.
		Відповідно до приписів ст. 125 і ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України                  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Відповідно до частини десятої ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Виходячи з системного аналізу викладених норм особа може бути визнана землекористувачем на умовах оренди виключно з моменту державної реєстрації речових прав на відповідну земельну ділянку, що здійснюється (у тому числі технічно) лише після присвоєння такій ділянці кадастрового номера та внесення даних про неї до Державного земельного кадастру.
		Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
		Згідно з частиною третьою ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, серед іншого, обов'язково повинні включати акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки) та матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).
		Порядок встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками врегульовано Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 (далі - Інструкція №376).
		Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції №376 даний нормативний акт визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками (п. 1.2 Інструкції №376).
		Згідно з 2.1 Інструкції №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі                      (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі                     (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками                            (п. 2.3. Інструкції №376).
		Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 р. №56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 р. за № 393/2833 (із змінами) -п. 2.5. Інструкції №376.
		Згідно з п. 3.12. Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
		Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.
		Відповідно до абзацу п'ятого п. 3.12. Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
		Дослідивши наявні у адміністративній справі матеріали, а саме проект відведення земельної ділянки в акваторії порту ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», судова колегія вважає за необхідне зазначити, що поза увагою суду першої інстанції залишились суттєві порушення встановленого Законом порядку передачі земельної ділянки.
		Так, розділ 5 проекту відведення містить «Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість)», зокрема акт прийомки-передачі межових актів на зберігання (підрозділ 5.1.).
		До складу таких матеріалів у проекті відведення було включено технічний звіт           ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» з кадастрової зйомки земельної ділянки. Згідно з даним технічним звітом було проведено роботи з встановлення меж, уточнення площі шляхом виконання кадастрової зйомки, зокрема, відповідно до приписів Інструкції №376 та інших нормативно-правових актів, та нормативно-технічних документів, зазначених у переліку за п. 2.5. Інструкції №376.
		Під кадастровими зйомками відповідно до ст. 198 ЗК України розуміється комплекс робіт, виконаних для визначення меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка, серед іншого, включає обов'язкову процедуру погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (пункт «б» ч. 2 ст. 198 ЗК України).
		Результатом кадастрових зйомок стало складання кадастрового плану земельної ділянки, на якому визначені зовнішні межі ділянки з зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
		Опис меж земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», у кадастровому плані, який був наданий до проекту відведення та досліджуваного технічного звіту ТОВ «Інагро Комінтернівське», містить посилання на межування земельної ділянки з іншою земельною ділянкою ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», кадастровий номер якої не визначено.
		Так, у згаданому описі зазначено, що від точки «А» до точки «Б» земельна ділянка, заявлена до відведення, межує з землями ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», тоді як на вказані землі ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» не було набуто право користування у встановленому порядку, а права на землю, враховуючи положення ст. 125 ЗК України, у ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», не виникло, про що свідчить пряма вказівка на відсутність кадастрового номеру цієї земельної ділянки.
		Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру опис меж земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», доданий  до проекту відведення та досліджуваного технічного звіту, в частині від точки «А» до точки «Б» має містити посилання на Визирську сільську раду Комінтернівського району Одеської області.
		Як вже було зазначено вище, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання за формою, затвердженою Інструкцією № 376, є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі її формування та по суті є єдиним документом, який засвідчує встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		Додатком 2 до Інструкції № 376 затверджено форму акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яка включає в себе список межових знаків, переданих на зберігання, та кроки межового знаку.
		При цьому аналіз вказаної форми акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання дає підстави для висновку про те, що список межових знаків, переданих на зберігання, та кроки межового знаку є невід'ємними складовими частинами відповідного акту та повинні включати інформацію про номер такого межового знака, опис його місцезнаходження, точку закріплення, видимість на суміжні межові знаки тощо.
		Відтак, відсутність вказаного документа або не відповідність його форми вимогам чинного законодавства має бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки свідчить про невідповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Як слідує з актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 08.12.2015 р., що долучені до проекту відведення, межі спірної земельної ділянки закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразку у кількості 3 (трьох) штук, список яких додається.
		Список межових знаків, переданих на зберігання, містить відповідні номери межових знаків та схему їх прив'язки до об'єктів і контурів місцевості, зокрема: межовому знаку з порядковим номером « 1» присвоєно номер 2015.11-002-01001. Місцезнаходження межового знаку з порядковим номером « 1» відповідає точці, позначеній у кадастровому плані літерою «А»; межовому знаку з порядковим номером « 2» присвоєно номер 2015.11-002-01002. Місцезнаходження межового знаку з порядковим номером « 2» відповідає точці, позначеній у кадастровому плані літерою «Б»; межовому знаку з порядковим номером «З» присвоєно номер 2015.11-002-01003.
		Знак з порядковим номером «З» встановлений у поворотній точці меж спірної земельної ділянки, втім у кадастровому плані ця поворотна точка меж земельної ділянки відповідною літерою не позначена. Водночас, за змістом документу «Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості», вміщеного до проекту відведення, місцезнаходження межового знаку з порядковим номером «З» відповідає точці, позначеній цифрою «15» (надалі - точка «15»).
		Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка           ТОВ ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», в частині від точки « 15» до точки «А» межує з іншою земельної ділянкою (кадастровий номер 5122780500:01:003:0035), яка знаходиться у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (землі на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області).
		Отже, проект відведення та технічний звіт ТОВ «Інагро Комінтернівське» в частині від точки « 15» до точки «А» мали містити посилання на суміжного землекористувача -         ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», і тільки в частині від точки «Б» до точки « 15» на Новобілярську селищну раду Комінтернівського району Одеської області (землі ради за межами населеного пункту, розпорядником яких є ОСОБА_1 обласна Державна адміністрація).
		Крім того, присвоєння номерів межових знаків здійснено не у спосіб, встановлений положеннями п.3.2. Інструкції № 376. Зазначені обставини  підтверджуються тим, що перші шість цифр усіх трьох номерів межових знаків визначені як « 2015.11», що згідно з приписами п. 3.2. Інструкції № 376 свідчить про встановлення межових знаків у 11 місяці 2015 року, тобто у листопаді. Водночас, жодних землевпорядних робіт у листопаді не здійснювалось, оскільки лише у грудні 2015 року між ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», та          ТОВ «Земагросервіс» укладений договір №03-1215 на проведення робіт із землеустрою. Самі ж межові знаки, відповідно до актів приймання-передачі межових знаків, нібито, встановлювались та передавались 08 грудня 2015 року. Відтак, перші шість цифр номерів межових знаків мали містити цифри « 2015.12».
		Враховуючи викладене, вбачається, що в дослідженому проекті відведення земельної ділянки було невірно визначено склад суміжних землекористувачів, за участю яких мала відбуватися процедура встановлення меж землі в натурі, що є порушенням ЗК України.
		Про невірне визначення складу суміжних землекористувачів і не зазначення фактичного межування земельної ділянки, переданої ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», з об'єктами прав інших наведених суміжних землекористувачів свідчить  зміст самих актів прийомки-передачі межових актів на зберігання.
		Ці акти не містять відомостей про здійснення завчасного повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є обов'язковими в силу приписів п. 3.12 Інструкції №376, також вони не містять відомостей про присутність власників (користувачів) суміжних земельних ділянок під час здійснення вищезазначених робіт, як власне і не містять підписів представників суміжних землекористувачів. Крім цього акти прийомки-передачі межових актів на зберігання не відповідають формі акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, затвердженій Інструкцією №376 (Додаток 2 до Інструкції №376).
		Вказані порушення не дають змогу встановити наявність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що є порушенням приписів ст. 198 ЗК України, ст. 15, 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді обмінного файлу (розд. 24), затверджених Наказом Держкомзему України від 02.11.2009 р. №573, п. 5.2. Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 р. №97/298/124.
		Крім того, відповідно до ч. З ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в тому числі включає матеріали погодження проекту землеустрою.
		Слід зазначити, що у висновку державної експертизи землевпорядної документації Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, який було надано в результаті проведення експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», наведений перелік зауважень до землевпорядної документації.
		Зокрема, у висновку державної експертизи зазначено, що в проекті землеустрою необхідно доопрацювати завдання на виконання робіт, привести у відповідність до вимог чинного законодавства та визначити категорію земель, за рахунок яких передбачається відведення земельної ділянки. Однак, вказаний недолік в проекті землеустрою усунуто  не було. Жодної згадки у завданні на виконання робіт про категорію земель, за рахунок яких передбачається відведення земельної ділянки, не відображено. 
		Крім того у висновку державної експертизи було зазначено, що на графічних матеріалах необхідно відобразити межі прибережної захисної смуги Чорного моря відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. 
		Проте, ці недоліки розробником землевпорядної документації усунуто не було та на графічних матеріалах межі прибережної захисної смуги не відображено.
		Окрім зазначеного,  проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» не містить позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
		З огляду на це, склад проекту відведення не є повним, не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій», складений з порушеннями Інструкції №376, а кадастрова зйомка, яка є невід'ємною частиною проекту відведення, не відповідає вимогам, передбаченим ст. 198 ЗК України, що не було враховано відповідачем при винесенні розпорядження відповідача від 16.01.2016 р. №21/А- 2016, та призвело до прийняття незаконного рішення органу владних повноважень. 
		Судом першої інстанції також не надано правової оцінки аргументам позивача про порушення відповідачем порядку надання земель, яке полягає у затвердженні проекту відведення земельної ділянки в оренду всупереч ч. 4 ст. 59 ЗК України у взаємозв'язку зі ст.12 Кодексу торговельного мореплавства України
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.1. укладеного між відповідачем та ТОВ«Енерго Продукт ЛТД» договору, об'єктом оренди є земельна ділянка площею              4,4600 га, у тому числі 4,46 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, зокрема під акваторією Аджалицького лиману.
		Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності (п. 6 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про морські порти України»,).
		Межами морського порту є межі його території та акваторії (ст. 8 Закону України «Про морські порти України»),
		Акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України»),
		Акваторія морського порту є стратегічним об'єктом портової інфраструктури загального користування (пп. 9, 14 ч.І ст. 1 Закону України «Про морські порти»).
		Межі акваторії морського порту «Южний» визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1073 «Про межі акваторії морського порту Южний»                (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 406 від 03.06.2013 р.). 
		Постановою КМУ встановлено, що акваторія морського порту Южний включає, серед іншого, акваторію Аджалицького лиману.
		Згідно ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України відведення землі та акваторії для торговельного мореплавства, а також для реалізації проектів здійснення будівництва або проведення будь-яких робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів здійснюється в порядку, встановленому Земельним і Водним кодексами України.
		Частиною другою ст. 12 КТМ України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, погоджує відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання будь-яких робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів за наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
		Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12 травня 2011 р. № 581/2011          «Про Положення про Міністерство інфраструктури України» встановлено, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах морського і річкового транспорту є Міністерство інфраструктури України.
		Визначені вище вимоги ст. 12 КТМ України цілком кореспондують приписам частини 4 ст. 59 ЗК України, якою передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом».
		Таким чином зазначена норма ЗК України встановлює взаємний зв'язок між нормами ЗК України та ст. 12 КТМ України, які у сукупності свідчать про неможливість надання земельної ділянки для реалізації проектів здійснення будівництва або проведення будь-яких робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів за відсутності погодження Міністерства інфраструктури України.
		Відповідач та третя особа ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», не надали доказів наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті та погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
		Зазначені обставини додатково підтверджується листом Міністерства інфраструктури України №2932/16/14-16 від 24.05.2016 р. та листом ДП «АМПУ» №2616 від 10.05.2016 р., наданими представником третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції          (т.4 арк.спр.228-229).
		Крім зазначених вище порушень Закону при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, відповідачем не враховані вимоги  п.«а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
		Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про морські порти України», адміністрація морських портів України утворюється з метою утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту, тощо.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1395-р, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок водного фонду в акваторіях морських торговельних портів доручено Держкомзему, Мінприроди, МОЗ, Мінрегіонбуду та Держводгоспу до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання суб'єктам господарювання, крім водогосподарських підприємств і організацій, морських портів, згоди на погодження матеріалів вибору місця розташування ділянок та погодження таким суб'єктам проектів землеустрою щодо відведення ділянок, зокрема із зміною цільового призначення.
		Аджалицький лиман належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України (ст. 5 Водного кодексу України).
		Розпорядженням ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 13.11.2015р.. передано в оренду земельну ділянку площею 4,46 га яка перебуває в складі водного фонду для «будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту». Водночас дана категорія земель відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010р. № 548 (далі - Класифікація земель) не відноситься до земель водного фонду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
		Згідно з ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, серед яких, в тому числі, передбачені: землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Крім того законодавством встановлений особливий правовий режим використання земель водного фонду.
		У відповідності до ч. 4 ст. 59 ЗКУ громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
		Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм можуть бути передані на умовах оренди виключно для цілей, визначених чинним законодавством України. Також, законодавець передбачає можливість зміни цільового призначення земель водного фонду шляхом віднесення таких земель до земель морського транспорту в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 Земельного кодексу України до земель морського транспорту належать землі під: морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт. 
		Слід зазначити, що землі морського транспорту, Земельним кодексом України,      главою 13, віднесені до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Тобто, землі морського транспорту не віднесені законом до категорії земель водного фонду, а тому при наданні у користування земельної ділянки, що належить до земель водного фонду, для використання як земель морського транспорту відповідний суб'єкт владних повноважень повинен дотриматись встановленого законодавством порядку зміни цільового призначення земельної ділянки.
		Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548         (із змінами і доповненнями) відповідно до п. «г» ст. 15 та ст. 19 ЗКУ, п. «ґ» ст. 14 Закону України «Про землеустрій», пп. 11 п. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від             19.03.2008р. №224, та з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.
		Відповідно до п. 1.4. вказаного вище Класифікатору останній визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
		Виходячи з цього, ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» просило відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що розташована за межами населених пунктів в межах території Визирської сільської та Новобілярської ради Комінтернівського району Одеської області.
		В подальшому ОСОБА_1 ОДА розпорядженням від 01.12.2015р. №818/А-2015 задоволено клопотання ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» та змінено у назві та тексті розпорядження голови ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 13.11.2015 року №773/А-2015 «Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)» слова «для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту» словами «для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту».
		Як вбачається зі змісту клопотань ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» та розпорядження ОСОБА_1 ОДА від 13.11.2015 №773/А-2015 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 01.12.2015 №818/А-2015) спірна земельна ділянка, перебуває у складі земель водного фонду, та її відведення передбачається для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
		Відповідно до Секції І «Землі водного фонду» Розділ 10 Класифікатору землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються за такими цільовими призначеннями: 10.1Для експлуатації та догляду за водними об'єктами; 10.2 Для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.3 Для експлуатації та догляду за смугами відведення;  10.4Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами;  10.5 Для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.6Для сінокосіння;  10.7Для рибогосподарських потреб; 10.8Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, 10.9 Для проведення науково-дослідних робіт; 10.10Для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд;  10.11Для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12Для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
		З наведеного розділу Класифікатору вбачається, що цільові призначення «для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту» та «для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту» не віднесені до земель водного фонду.
		Відповідно до Секції J «Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення» Класифікатору цільове призначення « 12.02 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту» віднесене до категорії земель «Землі транспорту» (Розділ 12 Секції J Класифікатору).
		Таким чином, ОСОБА_1 обласною Державною адміністрацією надано дозвіл             ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 роківіз земель водного фонду без зміни її цільового призначення, оскільки жодної згадки про необхідність зміни цільового призначення на землі транспорту чи іншу категорію земель в оскаржуваному розпорядженні не міститься.
		Більше того, цільове призначення «для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту», для якого надано дозвіл на розроблення проекту відведення, взагалі не передбачено Класифікатором, а тому надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для зазначених потреб є незаконним, оскільки не відповідає та суперечить чинному законодавству України.
		Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
		Правова позиція з приводу процедури зміни категорії земельної ділянки висловлена у Постанові Верховного суду України від 30 березня 2016 р. по справі №21- 6412а15, в якій зазначено, що оскільки зміна категорії земельної ділянки передбачає законодавчо-визначену процедуру і прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, яке е підставою для зміни юридичного статусу земельної ділянки і застосування нового коефіцієнта її функціонального використання, надання органом місцевого самоврядування дозволу на проектування та будівництво багатофункціонального комплексу будівель не змінює цільового призначення використання земельної ділянки і, відповідно, коефіцієнта її функціонального використання».
		Виходячи з системного аналізу досліджених норм Земельного та Водного кодексів України, Кодексу торговельного мореплавства України, Законів України «Про морські порти України», «Про землеустрій» та інших, суд доходить до висновку, що передача в користування земельних ділянок, розміщених на донній частині водного обєкту загальнодержавного значення  акваторії морського порту, безпека мореплавства в межах якої визначена як спеціальне повноваження позивача у справі відповідно до приписів Закону України «Про морські порти України», не може бути здійснена без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, в силу особливого виду правовідносин, які виникають між його учасниками в морських портах України.
		Визначене також кореспондує особливому статусу місцевої державної адміністрації, яка хоча і наділена повноваженнями на розпорядження земельними ділянками в силу приписів ст. 122 ЗК України, натомість виходячи з вимог ч. 4 ст. 59 ЗК України, ст. 12 КТМ України та положень Закону України «Про морські порти», зобовязана враховувати в своїй діяльності загальнодержавні інтереси безпеки судноплавства, повинна діяти у найменш обтяжливий для позивача спосіб, не порушуючи своїми діями та не обмежуючи право на здійснення позивачем його повноважень, визначених Постановами КМ України та Законом України «Про морські порти», в тому числі з приводу забезпечення мореплавства в акваторії морського порту «Южний».
		Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови Державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим  актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
		З урахуванням викладеного, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що недотримання ОСОБА_1 обласною Державною адміністрацією зазначених вимог законодавства при прийнятті спірних розпоряджень призвело до порушення прав та охороняємих законом інтересів Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», у зв??язку з чим оскаржувані розпорядження є незаконними та підлягають скасуванню.
		Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити.
		Скасувати розпорядження ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 13.11.2015р. №773/А-2015 «Про надання дозволу ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
		Скасувати розпорядження ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації від 16.01.2016р. №21/А-2016 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
		Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 обласної Державної адміністрації /65000, м.Одеса, пр..Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585/ на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /65481, Одеська область, м.Южне, вул.Берегова,11 код ЄДРПОУ 38728549/ судовий збір  сплачений за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4249,60 грн. (чотири тисячі двісті сорок девять гривень шістдесят копійок).
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено та підписано   03.06.2016 р.
		 
		 
		Головуючий: суддя                                                Л.Є.Зуєва 
		 
		                                   суддя                                                О.А.Шевчук 
		 
		                                   суддя                                                А.Г.Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...