Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-411гс16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 
		18 травня 2016 року   м. Київ
		Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого         Потильчака О.І.,                   
		суддів:          Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,
		                                  Колесника П.І., Шицького І.Б., -
		                                  
		 
		за участю представників:
		Генеральної прокуратури України  -                                    Гнатюка М.М.,        
		                                      
		Державної авіаційної служби України  -                              Кушпіля Д.С.,
		 
		приватного акціонерного товариства
		«Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» -              Сівовни Ю.В.,
		                                                                                               Козуба Б.Ю.,
		                                                                                               Ткаченка К.В.,
		 
		           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2015 року у справі № 910/25212/14 за позовом першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба) до ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» про стягнення державного збору,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		 
		Суб'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 липня          2015 року у справі № 910/25212/14 із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3    частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), і просить скасувати усі постановлені у справі судові рішення та припинити провадження у справі.
		У заяві про перегляд постанови ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 3, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 4, 12 ГПК, статей 509,        526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). 
		В обґрунтування заяви ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 22 лютого 2016 року у справі                    № 921/466/15-г/3, від 03 лютого 2016 року у справі № 910/23512/15, від 25 квітня 2013 року у справі № 5011-22/7568-2012, від 21 вересня 2010 року у справі           № 17/041-10, від 22 грудня 2014 року у справі № 907/640/14, від 19 травня       2009 року у справі № 6/359, від 19 квітня 2012 року у справі                                    № 5015/3733/11(26/249(5/222), від 02 квітня 2008 року у справі № 15/590, від       04 березня 2015 року у справі № 914/3819/13, копії постанов Верховного Суду України від 12 січня 2016 року у справі № 21-633а15, від 29 вересня 2009 року у справі № 6/63, від 04 лютого 2014 року у справі № 903/610/13, від 05 грудня    2011 року у справі № 16/164(2010), від 29 вересня 2009 року у справі № 37/405, від 30 березня 2004 року у справі № 4/603, від 05 жовтня 2004 року у справі         № 5/43/03, від 17 лютого 2016 року у справі № 908/4911/14. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову у справі № 910/25212/14   є вимога першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державіаслужби про стягнення з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Фонд) заборгованості зі сплати державного збору за послуги з перевезення пасажирів і вантажів у сумі 5 375 609,13 грн  за липень 2014 року.
		Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем передбачених чинним законодавством України зобов'язань зі сплати державного збору.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року,  позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з         ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» до Фонду 5 375 609,13 грн   державного збору за послуги з перевезення пасажирів та вантажів. Стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080,00 грн.
		Суди виходили із того, що державні збори, які надходять до Фонду, є складовою частиною Державного бюджету України і ці платежі є обов'язковими для всіх суб'єктів авіаційної діяльності. 
		Однак ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» як суб'єкт авіаційної діяльності, отримавши грошові кошти за перевезення пасажирів і вантажів, до вартості яких включено збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, у розмірі, що дорівнює ставці збору, який справляється зі споживача стосовно українських експлуатантів під час виконання аналогічних польотів, не виконало обов'язку зі сплати державного збору за липень 2014 року у сумі          5 375 609,13 грн, що суперечить положенням частин п'ятої, сьомої, дев'ятої статті 12 Повітряного кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819.
		Постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції і, відповідно, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		При цьому суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 11, 509, 526 ЦК, статті 193 ГК, статті 6 Податкового кодексу України, статті 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», статті 29 Бюджетного кодексу України, статті 12 Повітряного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від             16 червня 1998 року № 889 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту України від 26 листопада  2001 року № 139/821, пункту 5 розділу ІІ додатку «Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо» до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819, виходив із того, що відповідач як суб'єкт авіаційної діяльності, надавши в липні 2014 року  послуги з перевезення пасажирів і вантажів, отримавши від пасажирів і відправників вантажу грошові кошти за надані послуги, не сплатив до Фонду передбачений чинним законодавством державний збір, що є підставою для стягнення сум заборгованості з відповідача.
		Разом із тим суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо підвідомчості цієї справи господарським судам з огляду на те, що суб'єктний склад сторін і предмет спору стосовно стягнення сум заборгованості, яка виникла в процесі господарської діяльності відповідача, не віднесені до категорії спорів, що виникають із публічно-правових відносин.  
		У судових рішеннях, наданих ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» на підтвердження підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2015 року, суд касаційної інстанції, на думку заявника, по-іншому застосував одні й ті самі норми матеріального та процесуального права при вирішенні спорів за участі суб'єкта владних повноважень, а також при вирішенні питання підвідомчості спору господарському суду.
		Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.   
		Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому за змістом статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
		Згідно з частиною першою статті 12 Повітряного кодексу України загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюються відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. 
		Відповідно до положень частин другої-четвертої статті 12 Повітряного кодексу України загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність - витрати, пов'язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, у тому числі державного регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики щодо використання повітряного простору України, нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації.
		Порядок використання коштів на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.
		Для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Фонд.
		За змістом частини п'ятої статті 12 цього Кодексу надходженнями Фонду є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності, зокрема, за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України (пункти 3 і 4).
		Забезпечення надходження та використання коштів Фонду здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації. Платежі, що підлягають сплаті до Фонду, є обов'язковими для всіх суб'єктів авіаційної діяльності. Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Фонду визначаються Кабінетом Міністрів України (частини сьома-дев'ята статті 12 Повітряного кодексу України).
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889), Фонд створюється при Державному департаменті авіаційного транспорту (Укравітранс) з метою  фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до  вимог  Конвенції  про  міжнародну цивільну авіацію  та  участі  України у міжнародних авіаційних  організаціях.
		За змістом пунктів 2, 4 цього Положення Фонд утворюється за рахунок, зокрема, державних зборів, розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України, та які сплачуються юридичними і фізичними особами у розмірах згідно з додатком.
		Пунктом 5 розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» додатку до Положення, яким визначено розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо, передбачено, що у разі видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній в межах України та/чи міжнародних повітряних ліній державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у визначених розмірах, що стягуються зі споживача.
		Частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, надходження до Фонду (пункт 43).
		Положеннями статті 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що у загальному фонді Державного бюджету України на 2014 рік до доходів належать, зокрема, надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України, а згідно з додатком № 1 до цього Закону в розділі «Інші надходження» значаться надходження до Фонду.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний збір, який надходить до Фонду, формує загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність, здійснення яких проводиться відповідно до  Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України, та є обов'язковим для всіх суб'єктів авіаційної діяльності платежем за надання певних видів державних послуг, який перераховується до Державного бюджету України та є його складовою частиною. 
		Водночас згідно з наведеними нормами контроль за забезпеченням надходження та використання таких коштів Фонду покладено на уповноважений орган із питань цивільної авіації.
		Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, органом державної влади, який організовує і є відповідальним за надходження державного збору до Фонду та його цільове використання, є Державіаслужба - позивач у справі.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 398/2011, Державіаслужба - центральний орган виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільної авіації.
		Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої).
		Отже, за ознаками, наведеними у зазначеній нормі, Державіаслужба охоплюється визначенням суб'єкта владних повноважень, здійснення яким владних управлінських функцій в межах наданих повноважень призводить до виникнення правовідносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Разом із тим слід зазначити, що за змістом положень статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у наведених у цій нормі спорах, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами: по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. При цьому згідно із зазначеною нормою господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.
		Натомість відповідно до  частини першої, пункту 5 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється саме на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
		Оскільки предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення суми державного збору, що є обов'язковим платежем до Державного бюджету України, позивач у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету, правові підстави вважати цей спір таким, що виник із господарських відносин, відсутні, суди всіх інстанцій дійшли помилкового висновку про підвідомчість зазначеного спору господарському суду.
		Також не можна визнати правомірним застосування судами всіх інстанцій до спірних правовідносин положень статті 526 ЦК та статті 193 ГК, якими урегульовано загальні умови виконання цивільних та, відповідно, господарських зобов'язань.
		Так, згідно з частиною другою статті 1 ЦК до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до положень частини першої статті 4 ГК не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. 
		Оскільки державний збір, стосовно якого заявлено вимогу про стягнення з відповідача у справі, що розглядається, є платежем до Державного бюджету України, а отже, доходом державного бюджету, відносини між сторонами спору є такими, що виникли із бюджетного законодавства, тому вони не можуть регулюватися нормами ЦК і ГК.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
		Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини другої статті 11125 ГПК Верховний Суд України за наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, має право скасувати судове рішення повністю або частково і припинити провадження у справі повністю або в певній частині.
		Таким чином, неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права призвело до того, що господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі на підставі статей 80, 11125 ГПК.
		Відповідно до частини третьої статті 80 ГПК про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. У разі припинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК, сума судового збору, сплачена в усіх інстанціях, повертається в повному обсязі.
		За таких обставин судовий збір, стягнутий з відповідача за рішенням суду першої інстанції, а також сплачений ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» за подання апеляційної, касаційної скарг та заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, підлягає поверненню заявникові із Державного бюджету України.
		Керуючись статтями 80, 11114, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а :
		Заяву приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» задовольнити.
		Постанову Вищого господарського суду України від 30 липня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2015 року у справі          № 910/25212/14 скасувати.
		Провадження у справі № 910/25212/14 за позовом першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення державного збору припинити.
		Повернути приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (код 14348681) з Державного бюджету України судовий збір: стягнутий за рішенням Господарського суду міста Києва від           03 лютого 2015 року у сумі 73 080,00 грн; сплачений за платіжними дорученнями  від 11 лютого 2015 року № 233 у сумі 36 540,00 грн за подання апеляційної скарги, від 28 травня 2015 року № 932 у сумі 36 540,00 грн за подання касаційної скарги, від 31 березня 2016 року № 1898 у сумі 95 004,00 грн за подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2015 року у справі № 910/25212/14.
		Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.
		 
		 
		  Головуючий                                                                                  О.І. Потильчак
		 
		Судді:В.П. Барбара  І.С. БерднікТ.Є. ЖайворонокП.І. Колесник  І.Б. Шицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...