Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/357/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2016. Зареєстровано: 09.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2016.
Дата набрання законної сили: 02.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 червня 2016 р.Справа № 820/357/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Жигилія С.П.
		Суддів: Дюкарєвої С.В. ,  Перцової Т.С. 
		за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
		представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від   19.02.2016р. по справі №   820/357/16
		за позовом     Приватне підприємство " Технобазіс"        
		до     Сумської митниці ДФС                    
		про скасування рішення та картки відмови,
		ВСТАНОВИЛА:
		Приватне підприємство «Технобазіс» (далі по тексту  позивач, ПП «Технобазіс») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту  відповідач, Сумська митниця ДФС), в якому просило суд:
		- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2016/000005/2 від 20 січня 2015 року;
		- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00008.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року по справі № 820/357/16 адміністративний позов Приватного підприємства "Технобазіс" до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови задоволено.
		Скасовано рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 805130000/2016/000005/2 від 20 січня 2016 року.
		Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00008.
		Стягнуто з Сумської митниці Державної фіскальної служби (код 39420037) на користь Приватного підприємства "Технобазіс" (код 38630430) сплачений судовий збір в сумі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп.
		Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року по справі № 820/357/16 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Технобазіс» відмовити у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не давали можливості відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, передбачених Митним кодексом України, при здійсненні митної оцінки застосований резервний метод. При цьому зазначає, що відповідачем цілком обґрунтовано, у відповідності до приписів п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724 «Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів», ч.6 ст.54 Митного кодексу України при визначенні реальної митної вартості задекларованого позивачем товару було використано орієнтовні показники митної вартості, сформовані системою управління ризиками. Враховуючи викладене, вважає, що Сумською митницею ДФС правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2016/000005/2 від 20 січня 2015 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00008.
		Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. 
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Національні традиції», яке відповідно до умов Договору № 21/04-15 від 21.04.2015 року про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати Приватному підприємству «Технобазіс» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, 20.01.2016 року звернулося до Сумської митниці ДФС з митною декларацією № 805130000/2016/000397 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту №ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, укладеного між Приватним підприємством Технобазіс та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Постачальник) , відповідно до умов якого Постачальник  взяв на себе зобов'язання поставити Приватному підприємству Технобазіс товари в асортименті, а Приватне підприємство Технобазіс зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного Контракту.
		Відповідно до ст. 3 Контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010, а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі.
		Судовим розглядом також встановлено, що партія товару, яку було поставлено на виконання умов контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року та за митним оформленням (випуском) якої Приватне підприємство Національні традиції звернулася до Сумської митниці ДФС, поставлялася на умовах, визначених інвойсом № BTCN2015430 від 02.12.2015 року, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки СFR Одеса (вартість і фрахт) Інкотермс 2010. Тобто, Постачальник  взяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.
		Статтею 2 Контракту передбачено, що загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.
		Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі № BTCN2015430 від 02.12.2015 року та пакувальному листі до зазначеного інвойсу, партія товару, яка підлягає поставці складається з загальною вартістю 8341,68 доларів США.
		Товар, визначений інвойсом було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом WMS 15111170 від 02.12.2015 року, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером ZIMU1324195, як і вказано в пакувальному листі до інвойсу.
		Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується видатковою накладною № 0000002015430 від 30.11.2015 року, яка визначає, що на виконання Контракту буде здійснено поставку товару у асортименті, загальною вартістю 8341,68 доларів США.
		Судовим розглядом встановлено, що до порту призначення товар, якій поставлено за Контрактом, прибув у січні 2016 року.
		Матеріалами справи підтверджено, що вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) отримано Товариством з обмеженою відповідальністю Клівер ТІМ, який відповідно до умов Договору №3/11К від 03.11.2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між Приватним підприємством Технобазіс та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ, надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, та передано перевізнику Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОМЕТЕЙ для доправлення його до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів.
		20.01.2015 року Сумська митниця ДФС прийняла рішення № 805130000/2016/000005/2 про коригування митної вартості товарів, у якому, не погоджуючись з вартістю товару, задекларованого позивачем, відповідач збільшив вартість за одиницю митного оформлення та загальну митну вартість товару (т.1, а.с. 16-21).
		Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00008, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) ввезених позивачем товарів через порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 в частині заповнення гр. № 44 у зв'язку з винесенням Рішення про визначення митної вартості товарів № 805130000/2016/000005/2 від 20.01.2016 року (а.с.22-24).
		Не погодившись із вищевказаною карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів), а також рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		За приписами ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
		1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		Згідно з ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
		Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було визначено митну вартість ввезеного товару з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
		Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених Митним кодексом України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
		В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
		З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Вказана норма закону кореспондує з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Вищенаведені норми права також відповідають пунктам 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
		1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
		2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
		3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МК України).
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
		Згідно з п.1 ч.4, п.п.1, 2 ч.5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій  четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Зі змісту положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України випливає, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
		При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
		Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
		При цьому, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
		Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов вказаного Контракту декларантом було подано: Контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року; Міжнародну товарно-транспортну накладну №1878 від 13.01.2016 року; Коносамент WMS15111170 від 02.12.2015 року; Калькуляцію №BTCN2015430/01 від 02.12..2015 року; Інвойс №BTCN2015430 від 02.12.2015 року; Пакувальний лист до інвойсу № BTCN2015430 від 02.12.2015 року; Видаткова накладна 0000002015430 від 30.11.2015 року; Відвантажувальна специфікація BTCN2015430/149/1-1 від 03.12.2015 року; Звіт про оцінку майна №05-04/01/04 від 18.01.2016 року; Лист № 387/17-12 від 17.12.2015 року; Лист № 388/17-12 від 17.12.2015 року; Лист № 389/17-12 від 17.12.2015 року; лист № 23 від 19.01.2016 року; лист 28 від 20.01.2016 року; лист № 45 від 19.01.2016 року; Лист № BTCN2015430/14 від 14.12.2015 року; Лист № BTCN2015430/15 від 15.12.2015 року; Лист № BTCN2015430/16 від 16.12.2015 року; лист BASM2015/188/17 від 17.12.2015 року; Прайс-лист № 90149/1 від 24.11.2015 року.
		Таким чином, позивачем було надано пакет усіх можливих за умовами зовнішньоекономічного контракту документів з питань, документальне висвітлення яких є обов'язковим в силу ч.1 ст.53 МК України (зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, видаткові накладні, відвантажувальну специфікацію), а також за власною ініціативою - деякі з документів, що можуть бути надані на вимогу митного органу відповідно до ч.3 та ч.4 ст.53 МК України (міжнародна товарно-транспортна накладна, коносамент, калькуляція ціни товару, звіт про оцінку майна, прайс-лист).
		Разом з тим, 19.01.2016 року посадовою особою митного поста "Суми-центральний" направлено запит декларанту про необхідність надання додаткових документів, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.
		Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку із бухгалтерської документації; каталоги, прас-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні показника товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
		Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
		Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі № BTCN2015430 від 02.12.2015 року, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса, а отже, у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).
		Товар, визначений інвойсом було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом WMS15111170 від 02.12.2015 року, в якому визначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсі № BTCN2015430 від 02.12.2015 року.
		Про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить також калькуляція, копія якої наявна в матеріалах справи.
		Колегія суддів зазначає, що оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) Інкотермс 2010 не передбачають обов'язку страхування товару, постачальником CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення. Вказана обставина підтверджується листом постачальника № BTCN2015430/15 від 15.12.2015 року (т.1, а.с. 90-91).
		При цьому, позивачем, який за умовами поставки CFR ніс ризик втрати або ушкодження товару від моменту навантаження, також не здійснювалося страхування товару, що підтверджується листом № 389/17-12 від 17.12.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи та який надавався позивачем при митному оформленні (т.1, а.с.84).
		Враховуючи вказані обставини, для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року за інвойсом № BTCN2015430 від 02.12.2015 року, такі складові митної вартості поставленого товару, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.
		Колегія суддів також відмічає, що позивачем надавались до митного оформлення листи постачальника № BTCN2015430/16 від 16.12.2015 року та №BASM2015/188/17 від 17.12.2015 року, якими засвідчено, що відносно партії товару, відвантаженої за інвойсом № BTCN2015430 від 02.12.2015 року посередницькі послуги не залучались, відносно контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року жодних платежів від третіх осіб отримано не було (т.1, а.с.92-95).
		Слід вказати, що позивачем надавався до митного оформлення звіт про оцінку майна № 05-04/01/04 від 18.01.2016 року, виконаний ТОВ «Професіонал», копія якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.96-125).
		При цьому, як вбачається зі змісту контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, станом на час митного оформлення товару час оплати поставки не настав, у зв'язку з чим надати бухгалтерські платіжні документи до митного оформлення було неможливо.
		Таким чином, декларантом було надано до митного оформлення усі можливі та необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає виключно за наявності обґрунтованих підстав, зокрема, належним чином обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
		Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
		Однак, відповідач не повідомив ані декларанту, ані суду першої та апеляційної інстанції жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів.
		При цьому, відповідач, пропонуючи позивачеві надати певний перелік документів, не звернув уваги, що окремі з цих документів, як зазначалось вище, були надані позивачем самостійно, а деякі не могли бути надані в силу умов договору.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, крім тих, що були надані декларантом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише зазначено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
		Щодо визначення Сумською митницею ДФС митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № 805130000/2016/000005/2 від 20 січня 2016 року колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
		При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем було визначено митну вартість на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД № 805130000/2015/016967 від 18.12.2015 року, № 805150000/2015/002423 29.12.2015 року, № 110120000/2015/411853 від 14.09.2015 року та інших ( т.1, а.с. 21)
		При цьому, відповідач в якості підстави для сумнівів у правильності заявленої митної вартості послався на встановлення Системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор - 2006" можливого заниження митної вартості товару за митною декларацією № 805130000/2016/000397 (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 724: товар № 1- 7,604 USD/кг, заявлено декларантом  2.7889 USD/кг; товар № 2- 10,559 USD/кг; заявлено декларантом  2,0748 USD/кг, Товар № 3- 3,718 USD /кг; заявлено декларантом  2,0696 USD/кг, Товар № 4- 1,287 USD /кг; заявлено декларантом  0,8440 USD/кг, Товар № 5- 6,832 USD /кг; заявлено декларантом  1,1322 USD/кг, Товар № 7- 4,178 USD /кг; заявлено декларантом  1,0357 USD/кг, Товар № 8- 3,046 USD /кг; заявлено декларантом - 1,1497 USD/кг, Товар № 12- 14,011 USD /кг; заявлено декларантом - 1,7198 USD/кг, Товар № 13- 4,870 USD /кг; заявлено декларантом  2,9222 USD/кг, Товар № 14- 2,463 USD /кг; заявлено декларантом - 1,1598 USD/кг, Товар № 14- 2,463 USD /кг; заявлено декларантом - 1,1598 USD/кг, Товар № 15- 2,336 USD /кг; заявлено декларантом  1,4843 USD/кг, Товар № 16- 3,091 USD /кг; заявлено декларантом - 1,0357 USD/кг, Товар № 17- 3,575 USD /кг; заявлено декларантом  2,0806 USD/кг, Товар № 18- 2,889 USD /кг; заявлено декларантом - 1,4643 USD/кг, Товар № 19- 4,678 USD /кг; заявлено декларантом - 1,4729 USD/кг, Товар № 20- 5,061 USD /кг; заявлено декларантом  1,4509 USD/кг, Товар № 21- 17,896 USD /кг; заявлено декларантом - 1,3988 USD/кг,
		Товар № 23- 4,469 USD /кг; заявлено декларантом  1,4748 USD/кг, Товар № 24- 4,914 USP/кг; заявлено декларантом - 0,8519 USD/кг, Товар № 25- 9,141 USD/кг; заявлено декларантом  1,5120 USD/кг, Товар № 28- 1,972 USD /кг; заявлено декларантом  0,4479 USD/кг, Товар № 29- 2,769 USD /кг; заявлено декларантом - 1,1089USD/кг.
		Колегія суддів зазначає, що згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів" запроваджено використання органами доходів і зборів у системі управління ризиками єдиних орієнтовних показників митної вартості товарів під час митного оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту.
		Між тим, згідно роз'яснень наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17 відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
		Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
		Враховуючи викладене, колегія суддів, не заперечуючи загальнообов'язкового значення Постанови КМУ № 724 від 16.09.2015 року, зауважує, що з урахуванням повного підтвердження наданими декларантом документами заявленої митної вартості товарів, самостійне визначення митним органом митної вартості, відображеної в оскаржуваному рішенні, лише на підставі даних системи управління ризиками є необґрунтованим.
		Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність використання Системи управління ризиками з вказівкою на п.п.7.1, 7.2, 7.3 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.2012 року № 597, оскільки вказаний Порядок станом на час виникнення спірних відносин втратив чинність згідно з Наказом Мінфіну України від 31.07.2015 року № 684.
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості неможливо чітко встановити, який метод з тих, що передбачені статтею 57 МК України, було використано при визначенні митної вартості задекларованих позивачем товарів, що свідчить про невідповідність вказаного рішення вимогам ст.55 МК України.
		Згідно зі ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
		У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
		Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та оформленні картки відмови у митному оформленні діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а отже, наявні підстави для скасування даних рішень.
		У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Однак, відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності свого рішення про коригування митної вартості та рішення у формі картки відмови у митному оформленні належним чином не довів, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
		У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року по справі № 820/357/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Сумської митниці ДФС колегією суддів не встановлено.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. 
		Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.   
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі №      820/357/16 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3Судді   ОСОБА_4    ОСОБА_5   Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...