Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/799/16 : не визначено.
Надіслано судом: 09.06.2016. Зареєстровано: 10.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2016.

Результат оскарження 26.12.2016 Вищий господарський суд України: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		Київської області
		01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" травня 2016 р.            Справа № 911/799/16  
		 
		За позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Київська обл., смт. Козин 
		до 1) Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., 
		м. Обухів
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Київ
		треті особи: 1) ОСОБА_3
		2) ОСОБА_4
		3) ОСОБА_5
		4) ОСОБА_6
		5) ОСОБА_7
		6) ОСОБА_8
		7) ОСОБА_9
		8) ОСОБА_10
		9) ОСОБА_11
		10) Громадська організація Яхт-клуб "Борей"
		про визнання недійсними та скасування розпоряджень та витребування майна з чужого незаконного володіння
		 
		Суддя  Мальована Л.Я.
		Представники сторін:
		прокурор  Підяш О.С. (посв. № 028911 від 17.09.2014 р.);
		позивач  не зявився;
		відповідач 1  не зявився;
		відповідач 2  не зявився;
		треті особи  не зявились;
		                                              Обставини справи: 
		 
		Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 36 від 16.01.2009, та розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 588 від 13.05.2009 р., а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 на земельну ділянку для індивідуального садівництва, витребувати з незаконного володіння ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" земельну ділянку загальною площею 8 га, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області (кадастровий номер: 3223155400:03:031:0319).
		Прокурор підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити в повному обсязі.
		Представник позивача, відповідачів та третіх осіб в засідання суду не зявились, про причини неявки не повідомили суд належним чином.
		Щодо пояснень третьої особи ГО Яхт-клуб "Борей", то суд зазначає, що земельні ділянки, які були придбані громадянином ОСОБА_11, накладались на земельну ділянку якою користуюється третя особа з 1993 року. Зазначені земельні ділянки, які були відведені ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не порушують права та законні інтереси ГО Яхт-клуб "Борей", оскільки вони не перетинаються та не межують з третьою особою, про що було зазначено в рішенні господарського суду Київської області № 911/4611/13, тому суд не приймає до уваги пояснення третьої особи.
		Враховуючи те, що незявлення представників позивача, відповідачів та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, відповідачів та третіх осіб згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд  встановив: 
		16.01.2009 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 36 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2 га кожна у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, на підставі якого ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0310) серії ЯЖ № 691926 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100010 від 27.03.2009; ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0311) серії ЯЖ № 691930 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100016 від 27.03.2009; ОСОБА_9 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0312) серії ЯЖ № 691921 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100014 від 27.03.2009.
		В подальшому, громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу від 29.04.2009 № № 1879, 1900, 1907 відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_11, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0318) серії ЯЖ № 460937 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010991600475.
		Крім того, на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16.01.2009 № 36 ОСОБА_12 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0313) серії ЯЖ № 691927 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100012 від 27.03.09, ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0309) серії ЯЖ № 691928 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100011 від 27.03.09, ОСОБА_13 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0314) серії ЯЖ № 691929 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100013 від 27.03.09, ОСОБА_10 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0315) серії ЯЖ № 691932 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 010933100015 від 27.03.09.
		У подальшому вищевказані громадяни на підставі договорів-купівлі продажу від 30.04.2009 № № 1933, 1940, 1947, 1954 відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_14
		На підставі заяви ОСОБА_15 розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 588 від 13.05.2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки площею 8 га з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району.
		Згідно договорів купівлі-продажу та вищевказаного розпорядження ОСОБА_15 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8 га (кадастровий номер 3223155400:03:031:0319) серії ЯЖ № 460936, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010991600491.
		Відповідно до свідоцтва на право на спадщину за законом від 23.12.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 3-1837, спадкоємцем земельної ділянки, яка належала відповідно до державного акту серії ЯЖ № 460936 на право власності на земельну ділянку площею 8 га для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3223155400:03:031:0319, розташованої в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області ОСОБА_15 є ОСОБА_3 про що, на державному акті серії ЯЖ № 460936, виданого на імя ОСОБА_15 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3, який на підставі договору дарування № 778 від 28.04.2015 року, подарував земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:031:0319 ОСОБА_16.
		11.06.2015 року протоколом загальних зборів № 003/2015 ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» вищевказану земельну ділянку зарахувало до статутного фонду товариства (свідоцтво про право власності № 45436063 від 09.10.15 року).
		В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що оскаржуване розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 36 від 16.01.2009 року прийнято з перевищенням повноважень, всупереч ст. 19 Конституції України, ст. ст. 12, 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також на те, що незаконним є розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 13.05.09 № 588, яким змінено цільове призначення земельної ділянки площею 8 га, яка належить ОСОБА_15 на праві власності з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Козинської селищної ради виходячи з того, що при прийнятті рішення було порушено вимоги ч. 2, 3 ст. 20 Земельного кодексу Українита та п. 2  Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11.04.2002 № 502.
		27.04.2016 року представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про скасування рішень Обухівської районної державної адміністрації № 36 від 16.01.2009 року та № 588 від 13.05.2009 року посилаючись на те, що відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області у справі № 1018/3439/12 (2-600/12) (2/1018/600/12) від 21 травня 2012 року - Козинську селищну раду Обухівського району Київської області було залучено до справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому строк звернення до суду з даними вимогами було пропущено.
		Прокурор заперечив проти застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що заступник керівника Києво-Святошинської прокуратури Київської області в позовній заяві зазначає, що Козинська селищна рада Обухівського району Київської області участі у справі № 1018/3439/12 за позовом ГО яхт-клуб «БОРЕЙ» до ОСОБА_5Г, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_11, Обухівської районної Державної адміністрації, управління Держкомзему в Обухівському районі про визнання недійсними державних актів про право власність на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок не приймала, тому строк позовної давності - не пропущено.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності щодо вимог про скасування рішень Обухівської районної державної адміністрації № 36 від 16.01.2009 року та № 588 від 13.05.2009 року з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253 255 ЦК України.
		Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
		Відтак, для юридичної особи (субєкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
		Відповідно до частин першої та другої статті      11128      ГПК України      висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті      111      16      цього      Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014 зі справи № 5011-32/13806-2012, що була допущена до провадження з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2013, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 про задоволення позову та поновлення заступнику прокурора міста Києва позовної давності, яку пропущено з поважних причин, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		У постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 зі справи № 5011-32/13806-2012 вказано таке:
		- коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі      статті 267 ЦК України      ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту;
		- при цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права;
		- початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил      статті 261 ЦК України;
		- за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша      статті 261 ЦК України);
		- згідно з частинами першою та четвертою      статті 29 ГПК України      прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди;
		- отже, норми, установлені частиною першою      статті 261 ЦК України      щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Таким чином, початок перебігу строку позовної давності, яку встановлено для сторін, особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист прав цієї особи.
		Відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області у справі № 1018/3439/12 (2-600/12) (2/1018/600/12) від 21 травня 2012 року - Козинську селищну раду Обухівського району Київської області було залучено до справи в якості третьої особи яка не заявляють самостійних вимог, тому трирічний строк позовної давності почав свій перебіг з 21.05.2012 року.
		Отже, строк позовної давності у даному випадку сплинув 21.05.2015 року.
		Прокурор та позивач не пояснили і документально не підтвердили причини зволікання із поданням даної позовної заяви та відповідного клопотання щодо поновлення строку позовної давності.
		Враховуючи сплив позовної давності, у позові в частині вимог про скасування розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації № 36 від 16.01.2009 року та № 588 від 13.05.2009 року слід відмовити.
		Слід звернути увагу на те, що прокурор не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами безпосередньо до осіб, які вчинили дії спрямовані на порушення інтересів держави для відшкодування в установленому порядку збитків за незаконно передану земельну ділянку.
		Стосовно вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «ОСОБА_18 груп» на земельну ділянку для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 3223155400:03:031:0319 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 25162738 від 09.10.2015 року (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 627436932231) то суд зазначає, що вказане рішення прийняте на підставі свідоцтва про право власності № 45436063 від 09.10.2015 року, доказів визнання недійсним останнього суду не надано, а вказане рішення не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.
		Враховуючи, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень фактично само по собі не породжує правових наслідків, тобто не є правовстановлюючим документом, а є лише юридичною формою закріплення рішення щодо визнання державою за відповідачем-2 права власності на спірне майно, вимоги про скасування такого документу не можуть розглядатися господарським судом.
		Щодо вимог про витребування з незаконного володіння земельної ділянки то суд зазначає таке:
		Обгрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_18 ОСОБА_2» на вищевказану земельну ділянку є незаконною.
		Виходячи зі змісту позовних вимог Києво-Святошинської місцевої прокуратури вбачається, що останнє фактично оспорює право власності відповідача 2 на об'єкт нерухомого майна  земельну ділянку для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 3223155400:03:031:0319.
		Відповідно до      ст.15 Цивільного кодексу України      кожна             особа             має право на захист свого цивільного права      у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Реалізація права на захист в суді здійснюється в межах самостійного процесуального правовідношення, яке виникає у особи з моменту звернення до суду за захистом порушеного цивільного права (інтересу) з певною матеріально-правовою вимогою адресованою особі, яка за суб'єктивним уявленням позивача має нести відповідальність у спірних правовідносинах - відповідачу у справі.
		Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Позов визначається у правовій літературі як вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських/цивільних правовідносин.
		Під предметом позову розуміється певна      матеріально-правова      вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Загальні положення про право власності, а також підстави та порядок його набуття та реалізації встановлені      Цивільним кодексом України.
		Так, відповідно до      ст. 316 Цивільного кодексу України      правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		У відповідності до ст. 317      Цивільного кодексу України      власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Статтею 319 Цивільного кодексу України      встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно з ч. 1      ст. 328 Цивільного кодексу України      право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно із      ст. 392 Цивільного кодексу України      власник майна може             пред'явити             позов             про             визнання             його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Однак, звертаючись до суду з позовом та визначаючи відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_18 ОСОБА_2», прокурором та позивачем не враховано, що відповідачами не приймалось оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 25162738 від 09.10.2015 р. та, відповідно, не видавало свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
		Тож, виходячи з вищенаведеного, суд відзначає, що      у даному випадку      Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_18 ОСОБА_2» не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача стосовно спірної земельної ділянки.
		При цьому, прокурором та позивачем не наведено правових обґрунтувань щодо можливості відновлення порушеного права позивача саме Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_18 ОСОБА_2» шляхом реалізації обраного позивачем способу захисту.
		Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України      встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		Відповідно до      ст. 33 Господарського процесуального кодексу України      кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до      ст. 34 Господарського процесуального кодексу України      господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що прокурором не наведено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_18 ОСОБА_2» щодо витребування спірної земельної ділянки.
		Щодо застосування строків позовної давності до вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «ОСОБА_18 груп» на земельну ділянку для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 3223155400:03:031:0319 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 25162738 від 09.10.2015 року (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 627436932231) та витребування спірного майна з чужого незаконного володіння то суд зазначає таке:
		Пунктом 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      (далі - Конвенція), ратифікованої      Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Наведена позиція узгоджується також з постановою Верховного Суду України судової палати у цивільних та господарських справах від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15.
		При цьому, виходячи із заявлених сторонами спору заяв про застосування до вимог прокурора строку позовної давності, суд зазначає, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, про захист яких прокурор просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє прокурору у позові (в частині позовних вимог щодо скасування рішення та витребування з володіння відповідача-2 спірного майна) по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору в цій частині застосуванню не підлягає.
		Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.
		Керуючись ст. 257-261 ЦК України, ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		 
		              Суддя                         Л.Я. Мальована

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...