Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8244/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); передачі майна у податкову заставу; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2016. Зареєстровано: 11.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2016.
Дата набрання законної сили: 16.07.2020
Результат оскарження 16.07.2020 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		09 червня 2016 року                                         № 826/8244/14
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом:Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківдо  треті особи:Державного підприємства «Антонов» Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києвіпростягнення боргу,
		ВСТАНОВИВ:
		Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державного підприємства «Антонов», треті особи: Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з Державного підприємства «Антонов» на користь Державного бюджету України заборгованість за позикою, залученою під державну гарантію у розмірі 927  604  730,29 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 706  030  000,00 грн., що мають бути зараховані на рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України № 31132402024026 за кодом бюджетної класифікації 03511630; пені, нарахованої за заборгованість по основному боргу у розмірі 221  574  730,29 грн., що мають бути зараховані на рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України №31114105701028 за кодом бюджетної класифікації 21081000.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 року у справі № 826/8244/14 позов задоволено. Стягнуто з ДП "Антонов" на користь Державного бюджету України суму заборгованості за іноземним кредитом, наданим державою або під державні гарантії в розмірі 72 118 861,45 грн. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року апеляційну скаргу ДП «Антонов» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 року у справі № 826/8244/14 скасовано. Постановлено нову, якою в позові відмовлено. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 р. касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві задоволено частково. Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задоволено частково. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 року у справі № 826/8244/14 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що під час нового розгляду справи, слід надати оцінку доводам учасників процесу щодо правової природи спірних відносин, встановити на підставі допустимих доказів розмір заборгованості, підстави її виникнення, дотримання порядку її обліку та стягнення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовні, і вирішити спір згідно із законодавством. 
		При цьому, Вищий адміністративний суд України зазначив, що спірні відносини мають іншу правову природу та стосуються позики під державну гарантію, водночас зауваживши, що такі нормативно-правові акти як Порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 року № 1002; Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174; Порядок зарахування до Державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.04.1996 року № 88, не застосовуються до спірних відносин. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.10.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Іщуком І.О. та призначено судовий розгляд справи.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача. 
		Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
		Представник третьої особи 1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з огляду на те, що Міністерством фінансів України було сплачено відповідну суму відсоткового доходу за облігаціями ДП «Антонов», у зв'язку із чим, у останнього виникла заборгованість перед Державним бюджетом України щодо погашення здійснених витрат за гарантійними платежами.
		Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно наданих письмових пояснень повністю підтримує позовні вимоги, вважає, що відповідачем мають бути відшкодовані витрати, здійснені Міністерством фінансів України на виконання гарантійних зобов'язань. 
		Зважаючи на неявку в судове засідання представника третьої особи 2, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		 
		Кабінетом Міністрів України 22.04.2009 року прийнято розпорядження №476-р «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (надалі - розпорядження №476-р), правонаступником якого є державне підприємство «Антонов». Вказане розпорядження №476-р було опубліковане в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» 21.05.2009 року №88.
		Відповідно до пункту 1 розпорядження № 476-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства промислової політики України (надалі - Мінпромполітики) щодо випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1 620 000 000,00 грн. та ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 000 000,00 грн. з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема, погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років (далі - облігації), в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії.
		На виконання пункту 4 розпорядження № 476-р, інвестиційний проект ДП «КАЗ «Авіант» впровадження серійного виробництва літаків і агрегатів Ан-148 погоджено ЦС ДП «Укрдержбудекспертиза» та Міністерством економіки України.
		На виконання пункту 5 розпорядження № 476-р, з метою фінансування виробничої діяльності підприємства ДП «КАЗ «Авіант» та формування ресурсної бази, зокрема, погашення кредиторської заборгованості перед банками на суму 515 млн. грн. та добудови літаків на суму 343 млн. грн., в рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років Мінпромполітики, як органом управління ДП «КАЗ «Авіант», видано наказ від 30.06.2009 року № 438 (надалі - наказ № 438) щодо відкритого (публічного) розміщення облігацій ДП «КАЗ «Авіант» (надалі - емітент) загальною кількістю 858,0 тис., вартістю 1000,00 грн.
		В свою чергу, на виконання вимог статті 17 Бюджетного кодексу України, статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та розпорядження № 476-р Кабінет Міністрів України, в особі першого заступника Міністра фінансів України (надалі - гарант) надано державну гарантію від 30.06.2009 року № 28010-02/76 (надалі - Державна гарантія) в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 млн. гривень. Емітентом є ДП «КАЗ «Авіант».
		Наказом Міністерства промислової політики України № 476 від 10.07.2009 р. вирішено припинити Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова». 
		При  цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного підприємства «Антонов» від 31 березня 2015 р. № 269 Державне підприємство «Антонов» включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Антонов» із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну «Укроборонпром»; внесено відповідні зміни до Статуту Державного концерну «Укроборонпром».
		Позивач, з метою стягнення з Державного підприємства «Антонов» на користь Державного бюджету України заборгованості за позикою, залученою під державну гарантію у розмірі 927  604  730,29 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 706  030  000,00 грн., звернувся до суду із позовом.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. 
		До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. 
		Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.
		За загальним визначенням Державна гарантія (франц. - засіб забезпечення виконання зобов'язань) надається юридичним особам, які можуть отримати кредити від іноземних банків, фінансових та інших міжнародних організацій. Надійною є гарантія, яка дається за рахунок бюджетних коштів. Ці гарантії може надавати держава і місцеві органи самоврядування за рахунок відповідних бюджетів.
		Гарантії можуть надаватися за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування з міжнародними фінансовими організаціями, а також повернення яких передбачається здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України, та за кредитами, які спрямовуються на реалізацію інфраструктурних проектів, що мають загальнодержавне значення.
		Державна гарантія виступає засобом державного впливу на економічні процеси, зокрема, шляхом створення умов для ефективної діяльності суб'єктів господарювання та підвищення їх конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках та має на меті мінімізацію ризикового характеру здійснення господарської діяльності та утворення стимулів для залучення інвестиційних ресурсів у господарські проекти, зокрема, щодо попередження обставин невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань за рахунок системи засобів забезпечення таких зобов'язань. 
		Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
		За визначенням пунктів 17, 19, 20 названого Кодексу гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями;
		державне запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету; 
		державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення;
		Статтею 17 цього ж Кодексу визначено умови надання державних та місцевих гарантій. 
		Так, державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини щодо його рішень вчиняє Міністр фінансів України.
		Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.
		Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов'язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.
		Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між Міністерством фінансів України (відповідним місцевим фінансовим органом), та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов'язань. Істотними умовами такого договору мають бути  зобов'язання суб'єкта господарювання:
		внести плату за надання державної (місцевої) гарантії;
		надати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за гарантією;
		відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань;
		сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується за кожний день прострочення сплати заборгованості у  національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені;
		надати гаранту права на договірне списання банком коштів з рахунків суб'єкта господарювання на користь гаранта.
		Державні (місцеві) гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов'язань суб'єктів господарювання, якщо безпосереднім джерелом повернення кредитів (позик) передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету (крім боргових зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій).
		Суб'єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов'язані надати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
		У разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, суб'єктам господарювання, у віданні яких є майно державної (комунальної) власності, необхідність надання такими суб'єктами господарювання майнового забезпечення, його розмір та вид визначає Кабінет Міністрів України щодо державного майна (Верховна Рада Автономної Республіки Крим - щодо майна Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада - щодо комунального майна).
		Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною шостою статті 16 цього Кодексу, та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані.
		У разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами. 
		Якщо договором між Кабінетом Міністрів України (Радою міністрів Автономної Республіки Крим чи виконавчим органом міської ради за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради) та суб'єктом господарювання передбачаються зобов'язання такого суб'єкта господарювання з погашення та обслуговування кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань за договором тягне перехід до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) зобов'язань за такими кредитами (позиками). 
		Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
		Отже, Державна гарантія є інститутом, що має господарську-правову природу, якому притаманні ознаки та властивості змішаного публічно-правового і приватноправового регулювання, реалізація якого спрямована на задоволення як приватних так і публічних інтересів у сфері господарювання. Гарантія держави як засіб державного регулювання господарської діяльності є проявом стриманого державного втручання в господарську діяльність суб'єктів господарювання, яке застосовується лише з метою підтримки і стимулювання їх діяльності шляхом забезпечення виконання господарських зобов'язань між ними. До специфічних ознак Державної гарантії слід віднести особливий суб'єктний склад (пов'язано з участю держави), бюджетний характер фінансування, виконання державних гарантій та можливість надання гарантій Урядом лише в межах і за напрямами, що визначені Законом України «Про Державний бюджет України». Гарантійні зобов'язання виникають на підставі письмового правочину про надання державної гарантії. 
		Передбачені Податковим кодексом України повноваження податкового органу щодо стягнення заборгованості за гарантованими державною кредитами (позиками) ґрунтується на ч. 8 та 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, згідно яких у разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів на рахунок коштів державного (місцевого) бюджету, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві гарантії), а до держави, у свою чергу, переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості. Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
		При цьому, ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачає, що згадані у ч. 8 та 9 ст. 17 Кодексу гарантійні зобов'язання держави стосуються лише кредиту (позики); про облігації кодекс не згадує, вказуючи (п. 15 1 ст. 1), що гарантійне зобов'язання  - зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання  суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію; п. 17 ст. 1) гарантований державною борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом  на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями. Оскільки Бюджетний кодекс України не містить спеціального визначення кредиту, позики, облігацій, при вирішенні даного  спору слід керуватися загальними визначеннями даних понять, які містяться у Цивільному кодексі України та Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок».
		Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
		Так, на відміну від позики, оформлення облігацій здійснюється не шляхом оформлення окремого договору, а з допомогою складного юридичного факту у вигляді емісії, порядок якої регулюється спеціальним законодавством про емісію цінних паперів. При цьому, предметом договору позики є грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України). В той же час, виконання зобов'язань за облігаціями може здійснюватися шляхом передачі товарі та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України), тобто є реальним договором. В той же час, облігація виникає як об'єкт цивільних прав з моменту її розміщення (ч. 7 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
		Суд зазначає, що чинне законодавство України (Цивільний кодекс України) чітко розмежовує облігації (які належать до цінних паперів та є річчю (об'єктом речових прав) у розумінні ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України) та кредит/позику, які є правочинами (об'єктами зобов'язального права) та оформляються відповідними договорами, згідно із ст.ст. 1047 та 1055 Цивільного кодексу України.
		За наявності такого розмежування той факт, що за визначенням облігація як цінний папір засвідчує відносини позики, не дає підстави ототожнювати облігацію з позикою/кредитом, як у розумінні Цивільного кодексу України, так і розумінні Цивільного кодексу України, так і у розумінні Бюджетного кодексу України.
		Таким чином, на думку суду, аналіз нормативно-правових актів у сфері надання Державної гарантії, свідчить про їх недосконалість в частині її надання та реалізації, неузгодженості в частині нормативних підходів щодо застосування наслідків її застосування шляхом відшкодування державі збитків. 
		Разом з тим, щодо застосування позивачем постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 року № 1002; Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174; Порядку зарахування до Державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.04.1996 року № 88, слід зазначити наступне.
		Так, позивач наводить обґрунтування своїх повноважень та порядку дій щодо стягнення вищезазначеної заборгованості, кваліфікуючи ї як заборгованість за іноземним кредитом та, посилаючись на Порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду країни, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 р. № 1002; Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174; Порядок зарахування до Державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.04.1996 року № 88.
		З приводу наведених вище тверджень позивача Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.04.2015 р. зазначає, що перелічені вище нормативні акти взагалі не застосовуються до спірних правовідносин.
		При цьому суд зазначає, що Порядок № 1002 втратив силу ще у 2011 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 р. № 174, тобто не міг застосовуватися на час виконання гарантійних зобов'язань (2012-2014 роки).
		Порядок № 174 регулює правовідносини щодо державних гарантій, які були видані у 1993 -1998 роках, в той час як спірні правовідносини виникли у 2009 році (рік емісії облігацій та отримання державної гарантії).
		Порядок № 88 був прийнятий на виконання скасованого у 2011 році Порядку № 1002 (про що зазначено безпосередньо у преамбулі Порядку № 88). Окрім того, даний порядок стосується іноземних кредитів, в той час як облігації було номіновано у гривні та розміщено серед резидентів України.
		Суд також звертає увагу на те, що Порядок № 88 стосується саме кредитів та не надає підстав для його застосування до облігацій.
		Таким чином, позивач обґрунтовує позовні вимоги до ДП «Антонов» нормативно-правовими актами, що втратили чинність, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та не надають позивачеві відповідних повноважень.
		Відповідно до положення ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Щодо розміру заборгованості за зобов'язаннями ДП «Антонов», підстав її виникнення, дотримання порядку її стягнення, суд зазначає наступне.
		Згідно із пунктами 21.1, 2.2 Державної гарантії, остання видається гарантом у забезпечення виконання емітентом гарантованих зобов'язань за умови використання емітентом коштів, залучених від емісії облігацій на мету, визначену наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.2009 № 438.
		Окрім того, у разі невиконання емітентом гарантованих зобов'язань гарант зобов'язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред'явлення вимоги про виконання гарантом зобов'язань за Державною гарантією.
		У разі невиконання емітентом гарантованих зобов'язань, будь-яка особа, що є власником облігацій, має право пред'явити гарантові вимоги щодо виконання зобов'язань за Державною гарантією за умов, у порядку та строки, зазначені в Державній гарантії (п. 3.1 Держаної гарантії).
		Статтею 4 Державної гарантії визначено підстави виконання зобов'язань за Державною гарантією. 
		Так, гарант зобов'язується виконати зобов'язання за Державною гарантією тільки після того, як настав факт невиконання, відповідно до положень п. 4.3, та до гаранта буде направлена вимога власника облігацій, відповідно до п. 4.4 цієї Державної гарантії.
		Гарант зобов'язується сплатити власнику облігацій суму, що належить до сплати емітентом за гарантованими зобов'язаннями, тільки в тій частині, у якій така сума не сплачена емітентом. 
		Пунктом 4.3 визначено умови, за яких має місце факт невиконання зобов'язань, якими вважається:
		-          власник облігацій дотримався всіх вимог та умов щодо пред'явлення їх до погашення, визначених наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.2009 № 438, але емітент, в порушення гарантованих зобов'язань, не виплатив чи виплатив не в повному обсязі номінальну вартість облігацій;
		-          власник облігацій належним чином пред'явив емітенту вимогу про негайне виконання гарантованих зобов'язань, і протягом 30 днів з моменту пред'явлення зазначеної вимоги власник облігацій не одержав від емітента відповіді на пред'явлену вимогу або, до закінчення тридцятиденного строку, одержав від емітента відмову в задоволенні вимоги.
		Після факту невиконання власник облігацій має право пред'явити гарантові вимогу про виконання зобов'язань за Державною гарантією шляхом направлення такої вимоги за формою, у порядку та строки, установлені пп. 4.5, 4.6 та 4.7 цієї Державної гарантії (п. 4.4).
		Відповідно до змін № 28010-02/76-1 від 30.07.2010 р. до Державної гарантії за зобов'язаннями ДП «КАЗ «Авіант» від 30.06.2009 № 28010-02/76, пункт 4.5.1 викладено в наступній редакції: «Вимога про виконання зобов'язань за Державною гарантією повинна бути пред'явлена гарантові протягом 90 днів з дати погашення облігацій (щодо виплати номінальної вартості облігацій) або з дати закінчення виплати відсоткового доходу за облігаціями (щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями).
		Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик», який є власником облігацій ДП «Антонов» серії А на загальну суму 159  202  000,00 грн., що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах на 28.07.2014 р., було направлено Міністру фінансів України листа від 01.09.2014 р. № 28-06/6/4634 з якого вбачається, що ПАТ «КБ «Хрещатик» відповідно до проспекту емісії облігацій 27.07.2014 р. пред'явив облігації ДП «Антонов» до погашення та направив на адресу емітента лист з пропозицією погашення облігацій та перерахування грошових коштів від такого погашення на рахунок банку. Однак на свою пропозицію банк отримав лист ДП «Антонов» про неможливість погашення облігацій за рахунок коштів підприємства та просив розглянути можливість погашення облігацій, належних ПАТ «КБ «Хрещатик» за рахунок коштів Державного бюджету України та перерахувати кошти, належні банку від погашених облігацій, на розрахунковий рахунок. 
		В подальшому Міністру фінансів України ПАТ «КБ «Хрещатик» було скеровано вимогу від 01.09.2014 р. № 28-06.6/4635 про виконання зобов'язання за Державною гарантією за зобов'язаннями державного підприємства «КАЗ «Авіант» від 30.06.2009 р. № 28010-02/76, зі змінами № 28010-02/76-1 щодо сплати відсоткового доходу на суму 17  512  220,00 грн. 
		Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк», який є власником іменних відсоткових забезпечених облігацій серії А в обсязі 183  959 шт., що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 28.07.2014 р., Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України було скеровано вимогу від 16.09.2014 р. № 82316-45-176016 про виконання зобов'язань за державною гарантією за зобов'язаннями ДП «КАЗ «Авіант» № 28010-02/76 від 30.06.2009 р., з якої вбачається, що емітентом не виконано своїх зобов'язань з виплати банку відсоткового доходу за облігаціями у сумі 20  235  490,00 грн. за п'ятий відсотковий період. 
		У зв'язку із невиплатою емітентом у строк з 27.07.2014 р. по 26.08.2014 р. банку відсоткового доходу за облігаціями, 27.08.2014 р. банк, як власник облігацій, надіслав емітенту вимогу негайно виконати зобов'язання емітента перед банком з виплати відсоткового доходу за облігаціями у сумі 20  235  490,00 грн. шляхом перерахування відсоткового доходу за облігаціями на розрахунковий рахунок. 
		10.09.2014 р. банком було одержано відповідь емітента за № 057-135/14 від 05.09.2014 р. щодо неможливості оплати купонного відсоткового доходу та номінальної вартості облігацій за рахунок власних коштів емітента. Обсяг невиконаних емітентом перед банком зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями складає 20  235  490,00 грн.
		Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», звернулось до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України з вимогою від 17.09.2014 р. № 739-08-01/11 про виконання зобов'язань за державною гарантією за облігаціями ДП «Антонов». ПАТ «Промінвестбанк» є власником облігацій ДП «КАЗ «Антонов» серії А в кількості 47  263 шт., що підтверджується виписками про стан рахунку у цінних паперах станом на 17.09.2014 р., 25.07.2014 р., 28.07.2014 р. Сума невиконаного зобов'язання ДП «Антонов» перед ПАТ «Промінвестбанк» складає 5  198  930,00 грн. ПАТ «Промінвестбанк» направив ДП «Антонов» письмову вимогу про негайну сплату заборгованості (лист № 11-16/267 від 27.08.2014 р.) та отримав від ДП «Антонов» відмову від виконання зобов'язань по сплаті відсоткового доходу за облігаціями (лист ДП «Антонов» № 057-136/14 від 05.09.2014 р.). 
		Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» направлено Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України вимогу від 16.09.2014 р. № 151-00/6078 про виконання зобов'язань за державною гарантією. Так, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» є власником 188  482 шт. іменних відсоткових забезпечених облігацій серій А (94  354 штук) та серії В (94  128 штук) загальною номінальною вартістю 188  482  000,00 грн., що підтверджується обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах АТ «Укрексімбанк». АТ «Укрексімбанк» на адресу емітента 28.08.2014 р. було надіслано вимогу від 28.08.2014 р. № 151-01/5578 щодо негайної виплати несплаченого відсоткового доходу за облігаціями за п'ятий відсотковий період. У відповідь листом від 05.09.2014 р. № 057-134/14 емітентом було проінформовано АТ «Укрексімбанк» щодо неможливості оплати відсоткового доходу за облігаціями за п'ятий відсотковий період.
		Таким чином, власниками облігацій ДП «Антонов» було дотримано порядок звернення щодо пред'явлення вимог про виконання зобов'язань за Державною гарантією.
		Разом з тим, враховуючи зобов'язання, що випливають із умов запозичень, визначених наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.2009 р. № 438 «Щодо відкритого публічного розміщення облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант» та Державної гарантії за зобов'язаннями емітента, між Міністерством фінансів України та ДП Київський авіаційний завод «Авіант» укладено договір від 30.06.2009 року № 28010-02/79 «Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантій зобов'язань Кабінету Міністрів України».
		Відповідно до п. 3.2 ст. 3 названого договору виконання зобов'язання емітента щодо відшкодування витрат (витрати державного бюджету на виконання Кабінету Міністрів України гарантійних зобов'язань, згідно з вищезазначеною державною гарантією) забезпечується: правом договірного списання коштів у сумі витрат на користь держави України та на вимогу Мінфіна з усіх поточних та вкладних (депозитних) рахунків емітента; нарахуванням, та сплатою пені, відповідно до договору № 28010-02/79.
		За визначенням умов вказаного договору, термін «запозичення» означає, зобов'язання емітента, які випливають із відкритого (публічного) розміщення облігацій емітентом на умовах, визначених наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.2009 р. № 438 в частині виплати власникам облігацій їх номінальної вартості.
		Термін «Витрати» означає витрати державного бюджету на виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань згідно із державною гарантією за запозиченнями. 
		Згідно із п. 6.2 ст. 6 договору емітент зобов'язується, у разі виникнення витрат, протягом 30 календарних днів з моменту здійснення платежу гарантом на виконання гарантійних зобов'язань, відшкодувати ці витрати шляхом перерахування відповідних сум на користь держави України на вказаний Мінфіном рахунок Державного казначейства України.
		Водночас, п. 3.11 наказу від 30.06.2009 р. № 438 «Щодо відкритого розміщення облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант», передбачено порядок оголошення емітентом дефолту та порядок дій емітента в разі оголошення ним дефолту.
		Так, в разі неспроможності виконання зобов'язань за іменними відсотковими забезпеченими облігаціями, емітент зобов'язаний оголосити дефолт шляхом надсилання до дати виплати відсоткового доходу та/або погашення облігацій відповідного повідомлення до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та опублікування відповідного повідомлення в офіційному друкованому виданні, в якому опублікований зареєстрований проспект емісії облігацій емітента у строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту оголошення дефолту. Емітент зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати оголошення дефолту здійснити персональне письмове повідомлення про оголошення дефолту власників облігацій, але не пізніше 20 календарних днів до дати початку виплати відсоткового дозоду та /або погашення облігацій в терміни та в строки, зазначені у цьому проспекті емісії, шляхом направлення рекомендованим листом відповідних повідомлень на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на дату оголошення дефолту.
		В разі неспроможності виплати емітентом номінальної вартості облігацій (погашення облігацій) задоволення вимог власників облігацій здійснюється у відповідності із наданою Державною гарантією № 28010-02/76 від 30.06.2009 р.
		В разі неспроможності виплати емітентом відсоткового доходу за облігаціями задоволення вимог власників облігацій здійснюється у відповідності із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 88 том 1).
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.8.3 Договору № 28010-02/79, який передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання емітентом (ДП "Антонов") зобов'язань, передбачених п. 6.2 Договору №28010-02/79, емітент на повідомлений Мінфіном рахунок, відкритий у Державному казначействі України, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, яка нараховується на суму невідшкодованих Витрат за кожен день такого прострочення, Міністерство фінансів України листом від 22.10.2012 року №31-12130-16-10/25423 повідомило Державне підприємство «Антонов» про виконання гарантійних зобов'язань за Договором №28010-02/79 та надання відповідних реквізитів для сплати втрат.
		Поданнями Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 25.12.2013 року № 510 та № 511 на виконання постанови Кабінету Міністрів України, від 02.03.2011 року № 174 внесло подання для здійснення до ДП «Антонов» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості.
		Позивачем 11.01.2014 року № 202/10/11-333 направлено лист до ДП «Антонов» про стягнення простроченої заборгованості за іноземними кредитами, наданими державою або під гарантії держави.
		Між тим, листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 25.01.2014 року № 06-08/392-1091 ДП «Антонов» повідомлено про відшкодування витрат Держбюджету та нагадано по необхідність здійснення проплат в рахунок погашення сум заборгованості перед Держбюджетом за відповідними реквізитами.
		Також, 27.01.2014 року за №2136/10/28-10-25-00-17 заступником начальника позивача було винесено рішення про опис майна у податкову заставу і, відповідно податковим керуючим Омельчук В.В., на підставі вищезазначеного рішення про опис майна у податкову заставу, складено акт опису майна від 21,03.2014 №6 ДП «Антонов», а саме Літак Ан-32Б, заводський номер 3604, виготовлений 22.09.2010 року, в експлуатації не перебував, в кількості 1 шт. вартістю 153 600,00 грн.
		Листом Головною управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 29.05.2014 року №06-08/2665-7357 «Про направлення подань» вдруге надіслано ДП «Антонов» подання від 27.05.2014 року №746 та № 747, відповідно до якого заборгованість по основному боргу  залишилась незмінною та становила 63 914 980,00 грн. по пені 3 628 269,60 грн.
		Станом на день розгляду даної справи, на підтвердження наявності заборгованості ДП «Антонов» перед Державним бюджетом України за Державною гарантією від 30.06.2009 р. № 28010-02/76 Міністерством фінансів України надано суду наступні платіжні доручення: від 30.10.2013 р. № 4 на суму 17  512  220,00 грн.; від 30.10.2013 р. № 2 на суму 5  198  930,00 грн.; від 30.10.2013 р. № 1 на суму 20  235  490,00 грн.;  від 30.10.2013 р. № 3 на суму 20  968  340,00 грн.; від 17.09.2014 р. № 20 на суму 176  714  220,00 грн.; від 25.09.2014 р. № 24 на суму 20  235  490,00 грн.; від 07.10.2014 р. № 26 на суму 5  198  930,00 грн.; від 07.10.2014 р. № 25 на суму 20  262  380,00 грн.;  від 28.10.2014 р. № 37 на суму 188  482  000,00 грн.; від 21.11.2014 р. № 43 на суму 47  263  000,00 грн.; від 10.12.2014 р. № 47 на суму 183  959  000,00 грн.
		Згідно інформаційної довідки про стан простроченої заборгованості ДП «Антонов» перед державним бюджетом за договором про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантійних зобов'язань Кабінетом Міністрів України від 30.06.2009 р. № 28010-02/79 станом на 01.07.2015 р. сума боргу ДП «Антонов» складає 927  604  730,29 грн., з якого основний борг - 578  906  000,00 грн., відсотки - 127  124  000,00 грн., штрафи - 221  574  730,29 грн.
		Отже, як встановлено судом вищевказана заборгованість виникла у ДП «Антонов» на підставі зобов'язань, що випливають із умов запозичень, визначених наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.2009 р. № 438 «Щодо відкритого публічного розміщення облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант», Державної гарантії за зобов'язаннями емітента та договору від 30.06.2009 року № 28010-02/79 «Про порядок відшкодування витрат державного бюджету».
		Слід зазначити, що передумовою для укладення укладених вище правочинів стало прийняття 22.04.2009 р. розпорядження №476-р «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант», правонаступником якого є державне підприємство «Антонов».
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.12.2015 р. по справі № 826/23023/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 р., визнано незаконними та скасовано п. п. 1, 2, 3, 5, 6 розпорядження Кабінету Міністрів України № 476-р від 22 квітня 2009 року «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» в частині, що стосується випуску облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант»/погодження з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант». Рішення набрало законної сили.
		У постанові № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 р. Пленум Вищого адміністративного суду України, зокрема, вказує (п. 10.2): «… Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень … Скасування акта суб'єкта владних повноважень як спосіб захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта…..».
		Судом у зазначеній справі встановлено, що Державний концерн "Укроборонпром" було утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1221, а постановою Уряду "Деякі питання державного підприємства "Антонов" від 31 березня 2015 року № 269 Державне підприємство "Антонов" включено до складу Державного концерну "Укроборонпром"; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Антонов" із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну "Укроборонпром"; внесено відповідні зміни до Статуту Державного концерну "Укроборонпром". Постанова КМУ № 269 від 31.03.2015 року опублікована в Урядовому кур'єрі від 13.05.2015 року № 83. 
		22.04.2009 р. розпорядженням №476-р «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (спірне Розпорядження Відповідача) Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Харківським Державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1 620 000 тис. гривень та Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" (ДП КиАЗ "Авіант") на суму 858 000 тис. гривень з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років, в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії (пункт 1 в редакції розпорядження КМ № 821-р ( 821-2009-р ) від 17.07.09 р.; із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМ № 1480-р ( 1480-2010-р ) від 21.07.10 р.). Пунктом 2 спірного розпорядження уповноважено виконуючого обов'язки Міністра фінансів Уманського І.І. підписати документи щодо надання державних гарантій в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями. 
		Також, судом у зазначеній справі встановлено, що відповідач доручив Мінпромполітики з метою випуску облігацій вжити заходів до: проведення аудиторської перевірки діяльності Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" у 2008 році та I кварталі 2009 року; визначення рівня рейтингової оцінки відповідного випуску облігацій, визначеної одним з уповноважених рейтингових агентств або одним із визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку міжнародних рейтингових агентств; підготовки підприємствами інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років з урахуванням затверджених Мінекономіки методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємств та подання їх зазначеному Міністерству для проведення експертизи; складення підприємствами планів реструктуризації кредиторської заборгованості; внесення відповідних змін до фінансових планів підприємств з урахуванням випуску облігацій; Мінекономіки організувати проведення експертизи поданих підприємствами інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років; Мінпромполітики після проведення експертизи інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років: 1) разом з Мінфіном, Мінекономіки і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку забезпечити в межах своєї компетенції випуск облігацій; 2) для надання державних гарантій в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями вжити заходів до: відкриття підприємствами в органах Державного казначейства рахунків для зарахування коштів, що надходитимуть від розміщення облігацій; укладення підприємствами з Мінфіном договорів про відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути у разі виконання державою гарантійних зобов'язань. У договорах передбачається відшкодування підприємствами витрат державного бюджету, пов'язаних з виконанням державою гарантійних зобов'язань, і сплата пені за кожний день прострочення відшкодування зазначених витрат; 3) разом з Мінфіном внести до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями за рахунок коштів державного бюджету, зокрема за рахунок коштів Стабілізаційного фонду; 4) забезпечити звернення підприємств до банків з клопотаннями про купівлю облігацій: Харківського державного авіаційного підприємства на суму 1 620 000 тис. гривень, у тому числі 1 237 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 383 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями усіх серій (Абзац другий підпункту 4 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1480-р (1480-2010-р) від 21.07.10 р.); Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" на суму 858 000 тис. гривень, у тому числі 515 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 343 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим Розпорядженням облігаціями усіх серій (Абзац третій підпункту 4 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1480-р (1480-2010-р) від 21.07.10 р.). 
		Відповідачем в особі першого заступника Міністра фінансів України в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями ДП КиАЗ "Авіант" було надано Державну гарантію від 30.06.2009 року № 28010-02/76 на суму 858 млн. грн. зі змінами від 30.07.2010 року № 28010-02/76/1. 
		Однак, на день емісії розмір власного капіталу емітента - Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант", дорівнював 284 748 942 14 грн., в той час як сукупний обсяг емісії склав 858 000 000, 00 грн. Тобто, обсяг погодженої відповідачем емісії, перевищив трикратний розмір власного капіталу емітента. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач не мав права надавати згоду на випуск облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант».
		Таким чином, суд дійшов висновку, що розміщення облігацій Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" було забезпечено (шляхом надання державної гарантії від 30.06.2009 року № 28010-02/76 зі змінами від 30.07.2010 року № 28010-02/76/1) всупереч чинному законодавству України.
		Також, суд зауважив, що зі змісту спірного розпорядження не вбачається, які саме кошти іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій було використано з метою надання позики з огляду на що, спірним розпорядженням Кабінет Міністрів України, всупереч приписам чинного законодавства України, виступив гарантом щодо зобов'язань (як за змістом, так і за суб'єктним складом), для яких можливість надання державних гарантій законом не передбачено. 
		Київський апеляційний адміністративний суд  27.01.2016 р., залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, додатково зазначив, що Кабінет Міністрів України не мав права надавати згоду на випуск облігацій Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант", оскільки ст. 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року, що встановлювала, які державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України у 2009 році, безпосередньо не передбачала надання державних гарантій для забезпечення виконання зобов'язань ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" з виплати власникам облігацій номінальної вартості облігацій (повернення основної суми боргу) при їх погашенні емітентом на дату закінчення обігу облігацій, а надання державних гарантій для забезпечення зобов'язань ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" з виплати власникам облігацій номінальної вартості облігацій не є спрямуванням коштів на "забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і утримання Державної авіаційної адміністрації".
		Таким чином, надаючи державну гарантію, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, встановлених відповідним законом про Державний бюджет України, а отже, порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (у чинній на той момент редакції).
		Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. 
		Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. 
		До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
		У разі визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.
		Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, беручи до уваги відсутність прозорого механізму порядку забезпечення виконання зобов'язань за державною гарантією, зокрема, шляхом відшкодування витрат, понесених на забезпечення її виконання суб'єктом господарювання, враховуючи відсутність чіткого нормативного визнання правової природи державної гарантії, а також те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 р. № 476-р, яким було забезпечено розміщення облігацій ДП «Антонов» шляхом надання Державної гарантії від 30.06.2009 р. № 28010-02/76, визнано незаконним та скасовано, суд приходить до висновку про те, що, в даному випадку, повинні бути застосовані наслідки, передбачені для недійсності правочину, як такого, що укладений без належних правових підстав. Відтак Державну гарантію як таку не можна вважати самостійною підставою для виконання Міністерством фінансів України зобов'язань ДП «Антонов» шляхом погашення облігацій та сплати відсотків їх власникам.
		При цьому, стягнення заборгованості за здійсненими платежами, на думку суду, повинно відбуватися в порядку стягнення заборгованості за господарсько-правовими договорами або, у випадку неможливості погашення заборгованості, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від  23 лютого 2006 року N 3480-IV (надалі - Закон N 3480-IV).
		За визначенням п. п. 11, 13 Закону N 3480-IV обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів.
		Погашення емісійних цінних паперів - сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів;
		За визначенням ч. 2 ст. 2 названого Закону учасниками фондового ринку є емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об'єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.
		Емітент - юридична особа, у тому числі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Автономна Республіка Крим або міська рада, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.
		Особа, яка видала неемісійний цінний папір, - фізична або юридична особа, яка від свого імені видає (заповнює) сертифікат неемісійного цінного паперу та бере на себе зобов'язання за таким цінним папером перед його власником.
		Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Отже, порядок обліку емісійних цінних паперів, відносини між емітентом та власниками цінних паперів, зокрема, власників облігацій регулюється Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».
		Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів погашення випущених облігацій, власниками яких є ПАТ «КБ «Хрещатик», ПАТ «Альфа-банк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», доказів викупу облігацій Кабінетом Міністрів України. 
		В контексті наведеного слід також дійти висновку про те, що повноваження податкового органу щодо стягнення заборгованості за гарантованими державними кредитами (позиками), зокрема, випущеними в обіг цінними паперами (облігаціями), на вказані правовідносини не поширюються, оскільки, в даному випадку, слід керуватися положеннями Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, які регулюють відносини між емітентом та власником цінних паперів (облігацій), а також порядок стягнення заборгованості за господарсько-правовими договорами, тобто в подальшому слід вважати дані відносини господарсько-правовими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Суд вважає, що позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню. 
		Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		У позові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників відмовити.
		 
		Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                            І.О.Іщук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...