Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6939/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2016. Зареєстровано: 14.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2016.
Дата набрання законної сили: 25.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		  
		07.06.16р. Справа № 904/6939/15
		За позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ 
		до відповідачів:
		1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна", м. Дніпропетровськ
		2. Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ 
		про стягнення 5700739,68 доларів США (в національній валюті 124550746,76 грн) за договором про відкриття кредитної лінії № 154-МВ/13 від 20.12.2013       
		 
		Головуючий колегії - суддя:  Воронько В.Д.
		Члени колегії - судді: Фещенко Ю.В., Юзіков С.Г.
		 
		Представники:
		від позивача: представник ОСОБА_2, довіреність №001190/15 від 14.01.2015;
		від відповідача-1: представник ОСОБА_3, довіреність № 68 від 27.11.2014;
		від відповідача-2: начальник юридичного відділу ОСОБА_4, довіреність № 24-5-01 від 31.12.2015.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		04.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАП ""Альфа-Банк", позивач) звернулося з позовною заявою від 20.07.2015 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (далі - ТОВ "ОСОБА_1 Україна", 1-й відповідач) та Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - ПАТ "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод", 2-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості про відкриття кредитної лінії № 154-МВ/13 від 20.12.2013 в сумі 5700739,68 доларів США, що станом на 10.07.2015 в національній валюті складає 124550746,76 грн. 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2015. 
		На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 20.08.2015 на 17.09.2015 та з 17.09.2015 на 05.10.2015.
		17.09.2015 до суду надійшло клопотання від ТОВ "ОСОБА_1 Тьюб" з проханням про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Представником 1-го відповідача у судовому засіданні, призначеному на 17.09.2015, заявлено усно аналогічне клопотання.
		Представник позивача заперечив проти задоволення цього клопотання, мотивуючи це відсутністю потреби у залученні ТОВ "ОСОБА_1 Тьюб" 3-ю особою у цій справі.
		Представник позивача 17.09.2015 заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно 1-го відповідача, а також про залучення до матеріалів справи пояснень до позовної заяви.
		Того ж дня представник 1-го відповідача заявив клопотання про проведення судово-економічної експертизи.
		У зв'язку з необхідністю вивчення поданих клопотань, витребування необхідних доказів, повного з'ясування всіх обставин справи суд ухвалою від 17.09.2015 відклав розгляд вищевказаних клопотань до наступного судового засідання.
		24.09.2015 ПАТ "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою №24-1-651 від 18.09.2015 до ПАТ "Альфа-Банк" з вимогами про визнання договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 недійсним.
		Ухвалою господарського суду від 28.09.2015 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви на підставі того, що суд приступив до розгляду справи № 904/6939/15 по суті у судовому засіданні 17.09.2015, посилаючись на положення ст. 60 ГПК України та п. 3.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
		29.09.2015 до господарського суду Дніпропетровської області від ПАТ "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод" надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 28.09.2015.
		Ухвалою суду від 29.09.2015 провадження у справі зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на ухвалу суду від 28.09.2015, та до повернення матеріалів справи до господарського суду Дніпропетровської області.
		Ухвалою суду від 01.12.2015 провадження у справі поновлено.
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 розгляд справи №904/6939/15 призначено колегіально.
		На підставі розпорядження керівника апарату суду № 1170 від 02.12.2015 автоматизованою системою визначено наступний склад колегії: головуючий колегії суддя - Воронько В.Д., судді  Манько Г.В., Юзіков С.Г.
		Ухвалою суду від 03.12.2015 судова колегія прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд на 29.12.2015. 
		Відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на підставі розпорядження керівника апарату суду №1258 від 29.12.2015, здійснено повторний автоматизований розподіл для визначення судді з метою заміни судді Манько Г.В. через його відпустку. Автоматизованою системою визначено наступний склад колегії: головуючий колегії суддя - Воронько В.Д., судді  Фещенко Ю.В., Юзіков С.Г.
		23.12.2015 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 154-МВ/13 від 20.12.2013 в розмірі, яка виникла станом на 10.07.2015 - 5 633 393, 09 доларів США (що станом на 10.07.2015 в національній валюті становить 123 079 346, 80 грн), з якої: прострочена заборгованість за кредитом у сумі 4 440 000, 00 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 936 912, 40 доларів США, строкова заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 13 764, 00 доларів США, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 208 081, 38 доларів США та заборгованість по пені за прострочення сплати процентів у сумі 34 635, 31 доларів США.
		Ухвалою суду від 30.12.2015 судова колегія прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд на 21.01.2016.
		У судовому засіданні, призначеному на 17.02.2016, представник позивача підтримав подану раніше заяву про зменшення розміру позовних вимог та заявою від 12.02.2016 уточнив заявлені позовні вимоги, а саме: просив суд стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за кредитом у сумі 4 440 000, 00 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 469 829, 20 грн, строкову заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 13 764, 00 доларів США, прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 208 081, 38 доларів США та заборгованість по пені за прострочення сплати процентів у сумі 756 718, 02 грн.
		Суд, розглянувши заяву, дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а тому вона прийнята та врахована при вирішенні спору по суті. 
		1-й та 2-й відповідачі участі своїх повноважних представників у засіданні суду не забезпечили та витребуваних судом документів не надали, але 16.02.2016 від обох відповідачів до суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість їх представників в судовому засіданні Вищого господарського суду України. Крім того, 1-м відповідачем викладене клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке з огляду на обставини справи судом задоволено. Ухвалою суду від 17.02.2016 строк розгляду справи продовжено на 15 днів - до 15.03.2016 включно та розгляд справи відкладено на 09.03.2016.
		24.02.2016 на електронну адресу господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов електронний запит про надання матеріалів справи № 904/6939/15 для їх подальшого направлення до Вищого господарського суду України у зв'язку з надходженням касаційної скарги відповідача-2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2015.
		З огляду на що ухвалою суду від 24.02.2016 провадження у справі було зупинено до повернення справи із суду вищої інстанції до господарського суду.
		Враховуючи той факт, що обставини, які зумовили зупинення справи були усунуті, ухвалою від 24.05.2016 суд поновив провадження у справі та призначив її до розгляду на 07.06.2016.
		У судовому засіданні представник 1-го відповідача подав відзив, у якому не погодився з заявою позивача щодо уточнення розміру позовних вимог, вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, посилаючись на те, що заборгованість заявлена позивачем в іноземній валюті. На думку відповідача, іноземна валюта може бути лише способом вираження грошових зобов'язань, оскільки платежі на території України здійснюються виключно в національній валюті, тому просить сформувати вимоги саме в національній одиниці України - гривні, за курсом на день подання позовної заяви. Крім того, відповідач також не погоджується з заявленим періодом нарахування заборгованості, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову. 
		В ході судового засідання судом встановлено, що надані матеріали справи не потребують призначення судової економічної експертизи, заявленої 1-м відповідачем 17.09.2015, з огляду на наступне.
		Так, згідно роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4  "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для призначення експертизи по справі, оскільки відповідь на запропоновані питання для проведення експертизи не вплине на результати розгляду справи,  а тому клопотання щодо її проведення відхиляться судом за необгрунтованістю.      
		Крім того, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі ТОВ "ОСОБА_1 Тьюб" у якості 3-ї особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, зважаючи на те, що рішення у цій справі не впливає на його права та обов'язки щодо однієї з сторін.
		Стосовно ж заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно боржників (1-го та 2-го відповідачів), яке буде виявлено в ході виконання в межах заявленої суми позовних вимог, то суд вважає за необхідне зазначити.  
		Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов. 
		Відповідно  до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у  вирішенні  питання про забезпечення  позову господарський  суд має  здійснити  оцінку  обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
		- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника забезпечення позову;
		- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
		- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
		- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
		- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
		Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, що можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, факту отримання сторонами акту опису та арешту майна боржника, результатів визначення вартості майна, а тим більш, початку процедури його реалізації (шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах), з огляду на що у вищевказаній заяві слід відмовити.
		Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		20.12.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" (банк) та ТОВ "ОСОБА_1 Україна" (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13.
		Відповідно до п. 1.1 договору, банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором. 
		Згідно з п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту): сума еквівалентна 20000000 доларів США. 
		Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що строк дії кредитної лінії закінчується 20.12.2016.
		Відповідно до умов кредитної лінії з позичальником були укладені додаткові угоди про надання траншу № 1 - № 24, якими сторони погоджували надання траншів та порядок їх повернення:
		- № 1 від 08.01.2014,   відповідно до якої банком було надано кредит в сумі 10000000 дол. США, процентна ставка  8% річних, на строк до 29.01.2014; 
		- № 2 від 20.01.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  10,25% річних, на строк до 20.03.2014; 
		- № 3 від 20.01.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  11,25% річних, на строк до 18.04.2014; 
		- № 4 від 28.04.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 27.06.2014; 
		- № 6 від 13.06.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 13.08.2014; 
		- № 7 від 13.06.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 13.08.2014; 
		- № 8 від 15.07.2014,   кредит - 940000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 15.09.2014;
		- №9 від 12.08.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 10.10.2014; 
		- № 10 від 12.08.2014,   кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 10.10.2014;
		- №11 від 29.09.2014,   кредит - 940000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 28.11.2014; 
		- № 12 від 29.09.2014,   кредит - 3000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 28.11.2014;  
		- № 13 від 29.09.2014,   кредит - 3000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 28.11.2014; 
		- № 14 від 29.09.2014,   кредит - 500000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 28.11.2014; 
		- № 15 від 09.10.2014,   кредит - 2000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 29.10.2014; 
		- № 16 від 09.10.2014,   кредит - 1500000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 28.10.2014; 
		- № 17 від 28.11.2014,   кредит - 2000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 24.12.2014; 
		- № 18 від 28.11.2014,   кредит - 1000000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 24.12.2014; 
		- № 19 від 28.11.2014,   кредит - 940000 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 28.01.2015; 
		- № 20 від 26.12.2014,   кредит - 2250244,05 дол. США, процентна ставка  12% річних, на строк до 15.01.2015. 
		- № 21 від 29.01.2015, кредит - 540000 дол. США;
		- № 22 від 29.01.2015, кредит - 1300000 дол. США;
		- № 23 від 29.01.2015, кредит - 1300000 дол. США; 
		- № 24 від 29.01.2015 відповідно до якої банком було надано кредит в сумі - 1300000 дол. США).
		В п. 10.3 кредитного договору зазначено, що всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів і т.д.) здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунка позичальника на відповідний рахунок, зазначений у пункті 13.3 цього договору або письмово повідомлений банком. Для цілей цього договору днем здійснення позичальником будь-якого платежу за цим договором вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок.
		30 грудня 2013 року між ПАТ "Альфа-Банк" (банк) та ТОВ ОСОБА_1 нижньодніпровський трубопрокатний завод" (поручитель) був укладений договір поруки №381-П/13, за умовами п.1.1 якого боржником є товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (код ЄДРПОУ 3366860, 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського,1а).
		Згідно з п. 2.1 договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
		- обов'язок повернути банку наданий за основним договором кредит, загальна сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий такий кредит, повинен бути повернутий у валюті, у якій його надано, та у останній день строку, що складає 6 (шість) місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого чи більшого строку, якщо такий буде визначений згідно з основним договором та/або додатковою угодою, а транші надані менше ніж на 6 (шість) місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, - у день закінчення строку дії кредитної лінії;
		- обовязок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у наступному розмірі: 25% річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 15,75 % річних за користування частиною кредиту, наданою у доларах США, 14,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у євро, та 18,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у російських рублях, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки визначені в основному договорі;
		- обов'язок сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі і строки визначені в основному договорі;
		- обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення / сплати, зазначених  вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов'язки, що передбачені основним договором або випливають з нього;
		- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) в разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором;
		- обов'язок відшкодувати збитки понад суму неустойки (пені, штрафів), що заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором, які підтверджені відповідними офіційними документами.
		На виконання умов основного договору № 154-МВ/13 від 20.12.2013 позивач виконав своє зобовязання шляхом надання 1-му відповідачу - ТОВ "ОСОБА_1 Україна" кредиту у розмірі 4440000 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами від 29.01.2015: № 62751 на суму 540000 доларів США, № 61783 - 1300000 доларів США, № 61588 - 1300000 доларів США, № 60901 - 1300000 доларів США.
		Відповідно до п.п. 1 додаткових угод про надання траншу № 21 - № 24 від 29.01.2015 до договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 банк надав кредит позичальнику в розмірі 4440000 доларів США. 
		Пунктом 9.1 основного договору, в редакції п. 5 додаткової угоди № 24 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути транші 27 березня 2015 року. Повернення траншу до зазначеного терміну вважається достроковим.
		ТОВ "ОСОБА_1 Україна" (1-й відповідач) не повернуло кредит та заборгованість перед позивачем станом на 10.07.2015 складала 4440000 доларів США.
		Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за основним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, 1-й та 2-й відповідачі, в свою чергу, зобов'язання за основним договором та договором поруки не виконали, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5 633 393,09 доларів США (що у національній валюті станом на 10.07.2015 складає 123 079 346,80 грн), яка до цього часу залишається непогашеною.
		Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази суд дійшов наступного.        
		У відповідності з приписами ст.ст.   33,   34 Господарського процесуального кодексу України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.        
		На підставі    ст. 43 Господарського процесуального кодексу України    господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З матеріалів    справи слідує, що між    сторонами    існують    кредитні    відносини. 
		Згідно з ч. 2   ст. 345 Господарського кодексу України    кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Згідно   ст. 629 Цивільного кодексу України   договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до   ст. 1046 Цивільного кодексу України   за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму    позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Відповідно до    ст. 1054 Цивільного кодексу України    за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до   ст. 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1    ст. 193 Господарського кодексу України.
		Відповідно до статей    610,    611 Цивільного кодексу України    порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Факт порушення відповідачами умов обох договорів підтверджено матеріалами справи. Отже, позовні вимоги відповідають вимогам законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.         
		Згідно із ч.1   ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Враховуючи викладене та те, що на момент прийняття рішення, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення 1-м та 2-м відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 440 000,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 13 764,00 доларів США строкової заборгованості по процентам за користування кредитом та 208 081,38 доларів США простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, нормативно та документально обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з 1-го та 2-го відповідачів 20 469 824,20 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту за загальний період з 16.09.2014 по 10.07.2015 та 756 718,02 грн пені за прострочення сплати процентів за загальний період з 05.02.2015 по 10.07.2015, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Відповідно до п. 2 додаткових угод про надання траншу № 21 - № 24 від 29.01.2015 за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти у розмірі 12,4% річних.
		Згідно з абз. 1 п. 6.2 кредитного договору проценти нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
		Згідно із   ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).
		За умовами п. 11.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та /або комісії за управління кредитною лінію позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
		Позивач нарахував суму пені, з урахуванням    Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, та в порядку ч.6         ст.232 Господарського кодексу України.
		З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
		Таким чином, невиконання позичальником зобовязань за основним договором призвело до виникнення простроченої заборгованості по кредиту - 4 440 000,00 доларів США;  заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.09.2014 по 10.07.2015 - 20 469 824,20 грн; строкової заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.01.2015 по 09.07.2015 - 13 764,00  долари США; простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.07.2015 по 21.09.2015 - 208 081,38 доларів США та заборгованість по пені за прострочення сплати процентів за період з 05.02.2015 по 10.07.2015 - 756 718,02 грн.
		Не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи доводи 1-го відповідача про те, що позивачем неправомірно заявлені вимоги в іноземній валюті.
		Згідно з п. 10.1 кредитного договору повернення кредиту, сплата процентів за користування ним здійснюється окремо щодо частини кредиту у кожній з валют у валюті, в якій цю частину надано, що надалі іменуються "валюта кредиту".
		З матеріалів справи слідує, що кредитні кошти надавались 1-му відповідачу у валюті  долар США, а тому є правомірним стягнення основної заборгованості та процентів у відповідній валюті.
		Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.
		Частиною першою   статті 543 Цивільного кодексу України   встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 1-го відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013, яка з урахуванням договору поруки №381-П/13 від 30.12.2013 підлягає стягненню з обох відповідачів солідарно.
		На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з солідарним стягнення з 1-го та 2-го відповідачів сум заборгованості з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
		Стосовно витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.
		При зверненні позивача до суду з цим позовом останнім було сплачено судовий збір у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у максимальній сумі 78 080,00 грн за платіжним дорученням № 20308 від 30.07.2015. Під час розгляду спору позовні вимоги були зменшені позивачем.
		Пунктом першим ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. 
		Проте, слід зазначити, що сума судового збору у відсотковому співвідношенні до ціни позову (за зменшеними позовними вимогами) перевищує максимальну ставку, встановлену Законом України "Про судовий збір", а тому судовий збір становить максимальну ставку у розмірі 73 080,00 грн через що не підлягає поверненню позивачу. 
		Згідно з ч. 5   ст. 49 ГПК України   суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"    встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або   якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
		Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 36 540,00 грн.
		Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 609,00 грн відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.   4,   32-34,   36,   43,   44,   49,   82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А, ідентифікаційний код 33668606) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) 4 440 000,00 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 20 469 824,20грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 13 764,00 долари США - строкової заборгованості по процентам за користування кредитом, 208 081,38 доларів США - простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 756 718,02грн - пені за прострочення сплати процентів. 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А, ідентифікаційний код 33668606) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) витрати по сплаті судового збору у сумі 36 540,00 грн.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) витрати по сплаті судового збору у сумі 36 540,00 грн.
		Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.
		5. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
		6. Витрати по сплаті судового збору у сумі 609,00 грн покласти на позивача.
		В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повний текст рішення складено та підписано - 10.06.2016.
		 
		Головуючий колегії                                                                             ОСОБА_5
		 
		 
		Суддя                           Ю.В. Фещенко
		 
		 
		Суддя С.Г. Юзіков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...