Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/18239/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2016. Зареєстровано: 14.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 554/18239/14-к
		Дата документу 14.06.2016 
		 
		Справа № 554/18239/14-к
		Провадження № 1 кп/554/34/2015
		В И Р О К
		Іменем України
		14 червня 2016 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
		     головуючого - судді  ОСОБА_1 
		     при секретарях      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5      за участю прокурорів              ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		   потерпілого                      ОСОБА_8 
		   представників потерпілого              ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		   цивільних позивачів               ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		   захисника                       ОСОБА_13 
		   обвинуваченого           ОСОБА_14 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12014170010000166 по обвинуваченню 
		    ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вороньки Чорнухівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не судимого
		 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		    Органами досудового розслідування ОСОБА_14 обвинувачується в тому, що він 19 квітня 2014 року всупереч вимогам підпункту «а» п. 2.9 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правил), яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «Audi А6» д. н. з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. 
		   Приблизно о 20 год. 08 хв., він, керуючи вказаним автомобілем в умовах недостатньої освітленості внаслідок темної пори доби та вологого стану дорожнього покриття, при наявності незначних опадів у вигляді дощу, рухався в м. Полтаві по вул. Фрунзе в напрямку вул. Київське Шосе від вул. Петровського. 
		   Рухаючись по вул. Фрунзе в м. Полтаві, обвинувачений в порушення вимог п. п. 10.1, 12.2 та 12.3 Правил перед перестроюванням та виїздом на крайню ліву смугу проїзної частини, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав швидкість руху з врахуванням можливості зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, при виникненні небезпеки та перешкоди у вигляді пішохода, яку він об`єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, із-за чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_15 навпроти будинку № 255 по вул. Фрунзе, яка переходила проїжджу частину дороги перед автомобілем по ходу руху останнього. 
		   Внаслідок наїзду автомобіля пішохід ОСОБА_15 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події. 
		   Згідно висновку судово-медичної експертизи № 416 від 14 травня 2014 року смерть потерпілої ОСОБА_15 настала внаслідок черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. 
		   Відповідно до висновку експертизи № 1289 при токсикологічному дослідженні крові обвинуваченого ОСОБА_14 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,0 проміле. 
		   Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 25 від 21 листопада 2014 року обвинувачений порушив вимоги п. п. 2.9, 12.2 та 12.3 Правил. 
		   Допитаний в ході розгляду матеріалів кримінального провадження в суді обвинувачений ОСОБА_14 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і заявив, що його не скоював, так як за кермом автомобіля «Audi А6» д. н. з. НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, в момент наїзду на загиблу ОСОБА_15 9 квітня 2014 року не перебував, яким чином трапилася ДТП він не знає і подій, які передували цьому не пам`ятає. Пам`ятає, що в той день він був за містом разом зі свідком ОСОБА_16 , де вживав спиртні напої. Був одягнений в футболку, джинси і светр. Від випитого йому стало зле. Після цього він сів на переднє пасажирське сидіння свого автомобіля, перебуваючи на якому, відчув сильний удар, який повернув його до пам`яті. Отямившись, він відчув, що з лоба у нього тече кров. Доторкнувшись до рани, він відчув, що в ній є якісь інородці предмети. На вулиці було темно і йшов сильний дощ, поруч з ним біля передньої частини автомобіля знаходився ОСОБА_16 , який і повідомив йому, що сталася ДТП, а коли оглянувся, то побачив розбитий автомобіль «Маzdа 3», з якого виходили люди, а також труп потерпілої і людей, які почали сходитися. ОСОБА_16 говорив також щось про те, що рух здійснювався на зелений сигнал світлофора, але він не розумів, про що йшла мова. Він також вийшов з автомобіля, але з якої його частини, не пам`ятає, і підійшов до потерпілої, яка лежала на проїжджій частині дороги головою в напрямку центру м. Полтави ближче до осьової лінії. ОСОБА_16 після цього кудись зник. На місце пригоди приїхали працівники ДАІ, яким він, перебуваючи в шоковому стані, повідомив, що автомобіль належить йому і що, напевне, він вчинив ДТП, внаслідок якого і загинула потерпіла. На вимогу працівників ДАІ він надав їм документи на автомобіль. Лікарями швидкої медичної допомоги, яка була викликана на місце ДТП, йому була надана медична допомога, після чого працівниками ДАІ він був доставлений на освідування для встановлення ступеню сп`яніння і знову повернутий на місце ДТП. Звідти він був доставлений в міське управління міліції, де він відмовився давати пояснення, зіславшись на статтю 63 Конституції України, після чого був відпущений додому. Зазначив, що на місце пригоди виїжджав його безпосередній керівник і військовий прокурор, з якими він спілкувався і яким, як і працівникам ДАІ, розповідав, що це він був за кермом автомобіля під час ДТП, але стверджував це тому, що був в шоковому стані і вважав, що оскільки автомобіль належить йому, то ніхто інший не міг на ньому їхати. Саме тому, що він перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння і нікого іншого в автомобілі, коли він повернувся до свідомості після ДТП не було, він і стверджував спочатку, що став винуватцем дорожньої пригоди. Осмисливши в послідуючому все, що відбулося, він зрозумів, що не він керував транспортним засобом, а інша особа, а він в той час знаходився на передньому пасажирському сидінні. Походження його крові на водійському і задньому пасажирському сидінні його автомобіля пояснив тим, що на пропозицію працівників ДАІ, надавав документи і саме тому міг сідати на ці місця, де й залишилась його кров. Все, про що він розповідав працівникам ДАІ, він стверджував не тому, що пам`ятав це, а тому, що йому здавалося, що ніхто інший за кермом його автомобіля бути не міг та йому пригадувались ті слова, які зразу ж після ДТП він почув від ОСОБА_16 . 
		   Потерпілий ОСОБА_8 під час допиту в суді показав, що близько 22 год. 9 квітня 2014 року йому зателефонувала мати і повідомила, що на вулиці Фрунзе в м. Полтаві сталася ДТП, внаслідок якого загинула його сестра. Він зразу ж приїхав на місце пригоди. Там були працівники ДАІ, які повідомили йому, що труп його сестри вже вивезли з місця пригоди. З приводу винуватця ДТП йому повідомили, що той п`яний спить на задньому сидінні автомобіля. На місці пригоди він бачив розбиті автомобілі «Маzdа 3» та «Аudі А6». Потім він поїхав в міське управління міліції, де бачив обвинуваченого, якого супроводжували працівники міліції, який був дуже п`яний, і він чув як той говорив: «Так що мені тепер, застрелитися із-за того, що я збив дівчину?», - і зробив жест імітації пострілу, приставивши вказівний палець до своєї скроні. 
		   Свідок ОСОБА_16 під час допиту в суді показав, що є військовослужбовцем тієї ж частини, що і обвинувачений та перебуває з ним в службових стосунках. Він також є професійним водієм. 20 квітня 2014 року близько 18-ї год. після закінчення роботи він збирався йти додому. ОСОБА_14 , якого він зустрів ще з одним співробітником, назвати якого відмовився, зіславшись на характер своєї службової діяльності, сказав, що підвезе його, якщо він не заперечує заїхати по дорозі в с. Розсошенці, щоб завезти останнього. Він погодився. ОСОБА_14 сів за кермо, а він на пасажирське сидіння справа. Поїхали в с. Розсошенці до особи, яку підвозили. Там ОСОБА_14 та та особа розпили спочатку пляшку горілки, а потім ще почату пляшку коньяку, яку дістав обвинувачений. Почався дощ. Він запропонував ОСОБА_14 їхати додому. Той погодився і сів за кермо свого автомобіля, а він сів на переднє пасажирське сидіння. Пасками безпеки при цьому не прив`язувались. Так доїхали до заводу «Медскло», де зупинились на червоний сигнал світлофору. Коли включилося зелене світло, ОСОБА_14 продовжив рух до наступного світлофора, що перед вулицею Боженка, перестроївшись при цьому на крайню ліву смугу. На світлофорі він знову зупинився на червоний сигнал світлофора, який світився, ставши за автомобілем «Газель». Після того як включилося зелене світло, «Газель» рушила, за нею поїхав і ОСОБА_14 , рухаючись зі швидкістю приблизно 60 км на год. Він в цей час з вікна оглядав обстановку на дорозі. На вулиці йшов сильний дощ. Раптом він за 0,5-1 м від капоту автомобіля навпроти пасажира побачив силует людини. Рухалася вона чи стояла, він не зрозумів. На ОСОБА_14 в цей час уваги не звертав і як той діяв, не бачив. В очікуванні наїзду на пішохода, він згрупувався, упершись при цьому лівою рукою об панель, а правою схопившись за ручку на дверях. Відчув удар в лобове скло автомобіля. На ньому появились тріщини. Зразу ж після цього він відчув другий, але вже дуже сильний удар. Як це сталося, він не зрозумів. При цьому ОСОБА_14 , не зрозуміло яким чином, навалився на нього зліва і вдарив його головою в лоб. Він не бачив, чи вдарявся той ще об щось головою. Його ж підкинуло вгору і він вдарився головою об сонцезахисний «козирьок» над лобовим склом, спричинивши собі синяк. У ОСОБА_14 від чогось появились порізи на голові і звідти текла кров. Автомобіль після цього відкинуло на узбіччя дороги. Коли автомобіль зупинився, він сказав ОСОБА_14 , що той збив людину і що потрібно щось робити. Останній спробував зателефонувати комусь, потім кинув телефон, віддав йому свої документи і сказав, щоб він йшов додому. Серед цих документів було і службове посвідчення ОСОБА_14 . Приблизно о 20 год. 30 хв., коли він вже був вдома, йому зателефонував керівник і запитав, чи знає він, що ОСОБА_14 вчинив ДТП. Він відповів ствердно. Після цього з керівником вони виїхали на місце пригоди, а звідти в Октябрський райвідділ міліції. Наголосив, що ОСОБА_14 йому ніколи не передавав керування своїм автомобілем. Зазначив, що під час досудового розслідування з ним було проведено слідчий експеримент, в ході якого він розповідав про обставини виникнення ДТП та розстановку його учасників. При цьому про темп руху пішохода (загиблої), його напрямок безпосередньо перед виникненням пригоди він ніяких показань не давав і ці дані задавав експерт, який брав участь у його проведенні. Вказав, що в момент пригоди він був одягнений в сині джинси, куртку та джемпер і взутий в кросівки. ОСОБА_14 також був одягнений в джинси, светр та куртку. Підкреслив, що не пам`ятає, як була одягнена третя особа, яку вони до цього підвозили в с. Розсошенці. Наголосив, що в ході досудового розслідування кримінального провадження він неодноразово змінював свої показання про те, як і чому він опинився в салоні автомобіля обвинуваченого перед пригодою, але причини цього пояснити не зміг, відмовившись відповідати на питання. Як появилася його кров на лобовому склі автомобіля «Audi-А6» навпроти місця водія, в якому він знаходився під час ДТП, пояснити не зміг, зазначивши, що її могли «підкинути».
		   При зводинах віч на віч зі свідком ОСОБА_17 під час допиту в суді заперечив, що останній бачив його на місці пригоди, зазначивши, що до приїзду працівників міліції він уже пішов додому і той бачити його, а більше того, спілкуватись з ним, не міг.
		   Показання про обставини ДТП свідок ОСОБА_16 також давав в ході проведення слідчого експерименту з його участю під час досудового розслідування, протокол про що був досліджений в суді (том 2 а. п. 39-46).
		   Аналізуючи показання свідка ОСОБА_16 , суд враховує, що за обставин, які склалися на час виникнення ДТП, крім обвинуваченого, тільки він знаходився в салоні його автомобіля, а тому суб`єктивно, що він продемонстрував під час досудового розслідування та розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, вважає себе особою, на яку падає підозра на причетність до виникнення ДТП, в разі визнання невинуватим ОСОБА_14 , в зв`язку з чим, на думку суду, є зацікавленою у вирішенні справи особою, що дає підстави суду не приймати до уваги його показань, розцінюючи їх такими, що не відповідають дійсності. При цьому суд враховує також їх непослідовність і суперечність з іншими доказами по справі та у своїх міркуваннях виходить з наступного.
		   Відповідно до додаткового висновку судово-медичного експерта № 719 від 23 травня 2014 року (том 2 а. п. 86) у ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден шкіри лобної та тім`яної ділянок, які утворились від дії предмету(ів) з гострими краями, яким могло бути і скло, в строк на який вказано в постанові і кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
		   Згідно висновку комплексної комісійної судово-медичної та транспортної трасологічної експертизи № 96/495 від 19 червня 2014 року (том 1 а. п. 138-175) на момент ДТП свідок ОСОБА_16 знаходився за кермом автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 .
		   Відповідно до висновку експерта № 20-492 від 29 липня 2014 року судової імунологічної експертизи (том 2 а. п. 47-71) генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові, виявлених у змиві з лобового скла навпроти водія, збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_16 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_15 та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_14 . Походження слідів крові у змиві з лобового скла навпроти водія від ОСОБА_15 та ОСОБА_14 виключається.
		   Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 17/15-і від 7 серпня 2015 року (том 3 а. п. 230-239) волосини, що вилучені із фрагмента лобового скла автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 (об. № 1-4, № 5-7, 9, 10, 13, 15-24) та пасажирського сидіння (об. № 35, 37-39, 41, 43) можуть походити з голови обвинуваченого ОСОБА_14 і не схожі з зразками волосся ОСОБА_16 .
		   Відповідно до висновку повторної комплексної комісійної судово-медичної та транспортної трасологічної експертизи № 109,110/15/18523/15-52,18524/15-52 від 5 листопада 2015 року (том 3 а. п. 211-229) показання свідка ОСОБА_16 про механізм утворення у нього тілесних ушкоджень, що дані ним у судовому засіданні від 3 лютого 2015 року з урахуванням локалізації тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_14 в даній дорожньо-транспортній пригоді не спроможні з судово-медичної та технічної точки зору. Виходячи з комплексу судово-медичних та транспортно-трасологічних даних тілесні ушкодження заподіяні ОСОБА_14 , характерні для пасажира переднього сидіння автомобіля «Аudi А6».
		   Підтверджуючи обґрунтованість висновку, кожний із експертів, які проводили експертизу, під час допиту в суді, виходячи з своєї компетенції, детально вказав на механізм пошкодження транспортних засобів та виникнення ушкоджень у осіб, які знаходилися в салоні автомобіля «Аudi А6» під час ДТП, розмежувавши їх в залежності від їх розташування, тобто водія і переднього пасажира. 
		   Описуючи механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди експерти під час допиту в суді зазначили, що перед зіткненням транспортних засобів відбувся наїзд автомобіля «Ауді А6» на пішохода з його падінням на автомобіль та полотно дороги. При цьому, враховуючи значну різницю в масах автомобіля «Аudі А6» та пішохода, а також різницю енергії руху транспортного засобу та тіла пішохода (швидкість руху «Аudі А6» д. н. з. НОМЕР_2 значно перевищувала швидкість руху пішохода), наведений вище наїзд автомобіля «Аudі А6» на пішохода ОСОБА_15 не міг вплинути на характер руху автомобіля «Аudі А6» д. н. з. НОМЕР_2 та відповідно призвести до будь-якого інерційного переміщення осіб, які перебували в салоні даного транспортного засобу. В подальшому після наїзду відбулося зіткнення двох транспортних засобів (автомобілів «Аudі А6» д. н. з. НОМЕР_2 та «Маzdа 3»), при якому мав місце контакт між передньою правою кутовою частиною автомобіля «Аudі А6» з передньою (більше лівою) частиною автомобіля «Маzdа 3». При такому контактуванні транспортних засобів на тіла осіб, що знаходились в салоні автомобіля «Аudі А6» діяли інерційній сили направлені вперед та дещо праворуч. 
		Наголошуючи на тому, що саме обвинувачений в момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Аudi А6», експерти одностайно, виходячи з локалізації та характеру тілесних ушкоджень у свідка ОСОБА_16 у вигляді садна в ділянці чола зліва з переходом на тім`яну ділянку та садна в тім`яній ділянці справа, та у ОСОБА_14 у вигляді закритої черепно-мозкової травми  струсу головного мозку та забою м`яких тканин обличчя, саден в ділянці лобу справа, підшкірної гематоми, незначних ран, гематоми верхньої повіки справа, приходять до висновку, що вони виникли, у першого із названих, за рахунок контакту з внутрішніми деталями салону транспортного засобу, а у останнього, за рахунок контакту з лобовим склом в ділянці розташування пасажира переднього сидіння, яке вже було пошкоджене за рахунок падіння пішохода на автомобіль. На це, на думку експертів, також вказує наявність волосся, яке було вилучено з ділянки скла в проекції пасажира переднього сидіння, яке за морфологічними ознаками може походити з голови ОСОБА_14 та не схоже за рядом морфологічних ознак із волоссям з голови свідка ОСОБА_16 . Крім того, підтвердженням перебування ОСОБА_14 на місці пасажира переднього сидіння, на їх думку, є виявлення чужорідних рентгенопозитивних тіл в м`яких тканинах його параорбітальної області справа, які можуть бути залишками частково зруйнованого лобового скла. Наявність крові на передньому пасажирському сидінні, на рульовому колесі та порозі водія, яка за результатами ДНК  експертизи належить ОСОБА_14 , на переконання експертів, обумовлена не характером його травмування, а можливим переміщенням обвинуваченого в салоні транспортного засобу вже після дорожньо-транспортної пригоди, що і мало місце в даному випадку та знайшло своє підтвердження під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді. 
		Вказуючи на неспроможність показань ОСОБА_16 відносно того, що ОСОБА_14 , будучи водієм, після зіткнення контактував головою з лівою частиною його голови, який нібито перебував на місці пасажира переднього сидіння і в подальшому вдарився головою в лобове скло, на переконання експертів, не відповідають об`єктивним судово-медичним та автотехнічним даним. Водій автомобіля є більш фіксованим, аніж пасажир переднього сидіння і при фронтальних зіткненнях може переміщуватися в межах сидіння водія. Переміщення ОСОБА_14 з місця водія з контактом в ділянці лобового скла, де було виявлене його волосся, є малоймовірним, тому що вільному переміщенню до вказаного місця перешкоджають елементи внутрішнього простору даного транспортного засобу (першочергово рульове кермо). Крім того, за обставин, на які посилається ОСОБА_16 , на склі в ділянці водія не могли залишитися сліди крові, які за результатами ДНК  експертизи належать ОСОБА_16 . Зазначений в показаннях останнього механізм взаємного зміщення осіб в салоні транспортного засобу не відповідає динаміці переміщення тіл в салоні автомобіля «Ауді А6» за наявного механізму дорожньо-транспортної пригоди. 
		Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про невідповідність показань свідка ОСОБА_16 як наведеним, так і іншим доказам, які були досліджені під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, а тому розцінює їх як неправдиві та до уваги не приймає.
		   Свідок ОСОБА_18 , водій автомобіля «Маzdа 3», в суді показав, що 9 квітня 2014 року, приблизно о 20 год. 10 хв., він на власному автомобілі повертався додому. На передньому пасажирському сидінні у нього знаходився його знайомий ОСОБА_19 , якого він підвозив. Рухався по середній смузі в напрямку с. Розсошенці зі швидкістю не більше 50 км на год., збавляючи швидкість, оскільки на світлофорі мав намір звертати на вулицю Боженка. Йшов дощ, але видимість була нормальною. Вулиця була освітленою. Звернув увагу, що на зустрічній смузі інший автомобіль намагається уникнути наїзду на пішохода, який невідомо як опинився на шляху руху того, і по обстановці зрозумів, що зараз відбудеться зіткнення з ним, про що висловив свою думку вголос і різко вжив заходів до уникнення цього, загальмувавши та повернувши кермо різко вправо. Однак, зіткнення уникнути не вдалося. Автомобіль «Аudi А6» вдарив його в ліву частину спереду. Після зіткнення його автомобіль відкинуло вправо. Спрацювали подушки безпеки, в салоні автомобіля появився дим. Йому разом з пасажиром вдалося вийти з автомобіля. Після цього побачив, що на протилежній стороні стоїть розбитий автомобіль «Аudi А6», а по середині проїзної частини на роздільній смузі лежить потерпіла, якій перехожі надають допомогу, на що вони в першу чергу звернули увагу. Тільки потім він подивився на автомобіль «Аudi А6», який був учасником ДТП і знаходився від його автомобіля на відстані приблизно 7 м. Побачив біля автомобіля двох чоловіків спортивної зовнішності, у яких були розбиті лоби. В що вони були одягнені, не пам`ятає, а лише пригадує, що на обох них були темні куртки. По їх поведінці йому здалося, що вони просто знайомі між собою і не більше. На той час, коли вони вийшли з свого автомобіля, особи, що знаходилися в салоні автомобіля «Аudi А6», вже вийшли з нього. Тому він не бачив, хто із них і звідки виходив з автомобіля. Хто із них перебував за кермом автомобіля «Аudi А6», він також не бачив. На місце пригоди була викликана і прибула карета швидкої медичної допомоги, працівники якої констатували смерть потерпілої. Наголосив, що не бачив, йшла чи бігла потерпіла, з якого боку і в якому напрямку переходила проїжджу частину дороги, а бачив тільки як вона після наїзду на неї автомобіля падала на середину проїжджої частини дороги. Він також чітко не бачив, де саме на проїжджій частині вона знаходилась в момент наїзду на неї автомобіля «Аudi А6». Підкреслив, що потерпіла переходила проїжджу частину дороги не по пішохідному переході, а на значній відстані, приблизно за 100 м від нього.
		   Свідок ОСОБА_19 під час допиту в суді показав, що близько 20 год. 10 хв. того дня він, повертаючись додому, їхав в автомобілі «Маzdа 3» під керуванням свого знайомого ОСОБА_18  по вулиці Фрунзе в м. Полтаві в напрямку с. Розсошенці. На вулиці йшов дощ і він не звертав уваги на те, що відбувалося на дорозі аж доти, доки не почув голос останнього: «Оце попали». Глянув і побачив, що на них суне чорна маса з включеними фарами. Це був автомобіль. Відбулось зіткнення. Удар при зіткненні прийшовся в передню ліву частину автомобіля «Маzdа 3». Спрацювали подушки безпеки і в салоні появився дим. Почав відчиняти двері, які були заклинені. Йому вдалося їх відчинити і вийти на вулицю. Зразу ж підійшов до водійських дверей і допоміг водію вийти з автомобіля. Після цього побачив, що на осьовій лінії лежала потерпіла, якій надавали допомогу, і тільки після цього звернув увагу на автомобіль «Audi А6», з яким відбулось зіткнення і який знаходився на відстані не більше 15 м від нього. До нього автомобіль був повернутий задньою частиною. Зовнішнє освітлення, де стояв цей автомобіль було включене. Біля автомобіля зліва і справа навпроти дверей водія і пасажира відповідно стояли два чоловіки, видно було лише контури їх статур. Як і коли вони вийшли з автомобіля, він не бачив. Той, що стояв зліва, тримався за голову, був одягнений в костюм сіруватого кольору. Саме він підійшов до місця, де лежала потерпіла і запропонував викликати швидку допомогу. Обличчя його він не бачив, пізніше бачив його з забинтованою головою. Крові на ньому також не бачив. Бачив, що йому надавали медичну допомогу в кареті швидкої медичної допомоги. Іншу особу, ту, що стояла справа, взагалі не розгледів. Ця особа була одягнена в джемпер і джинси. До осіб, що знаходилися в автомобілі «Аudі А6» не наближався і близько їх не бачив. Нікого із цих осіб йому на впізнання раніше на представляли і впізнати їх зараз він не може. Знаходячись на місці пригоди, він знайшов мобільний телефон, який належав потерпілій та передав його працівникам міліції.
		   Свідок ОСОБА_11 , мати загиблої, під час допиту в суді показала, що 9 квітня 2014 року, приблизно о 20 год., вона спілкувалась зі своєю донькою по мобільному телефону. Та їй повідомила, що вона йде по вулиці і раптово зв`язок з нею припинився. Вона декілька раз спробувала зателефонувати їй, але донька не відповідала. Через деякий час, приблизно о 21 год. 35 хв., з телефону доньки зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що вона потрапила в ДТП. Тоді вона зателефонувала сину, який мешкає в м. Полтаві, і попросила, щоб він сходив на місце ДТП. Від нього вона дізналася, що донька загинула. Після цього з чоловіком вона приїхала в м. Полтаву в Октябрський райвідділ міліції, де, приблизно в 00 год. 30 хв., й побачила обвинуваченого, який був не сам і був п`яний. Від нього було чути запах спиртного. Вона чула як він сказав: «Так що, мені застрелитися із-за того, що збив дівчину». Вона також наполягала на задоволенні заявленого нею цивільного позову, зазначивши при цьому, що батько обвинуваченого сплатив їй 2 чи 2,5 тис. доларів США на похорони доньки.
		   Свідок ОСОБА_17 , інспектор з організації дорожнього руху ВДАІ м. Полтави, в суді показав, що 9 квітня 2014 року, приблизно о 20-й год., від чергового він отримав повідомлення про ДТП на вулиці Фрунзе в м. Полтаві в районі зупинки громадського транспорту «Боженка». Зразу ж після цього, не більше ніж через 10 хв., він з напарником ОСОБА_20 прибув туди, де вже знаходився автомобіль швидкої медичної допомоги, від працівників якої він дізнався, що тяжко травмована дівчина, яка ще була живою і лежала на осьовій лінії проїжджої частини. На місці ДТП знаходились два автомобілі «Маzdа 3» і «Аudi А6», пошкоджені внаслідок зіткнення. На вулиці йшов сильний дощ. Водій автомобіля «Маzdа 3» сам підійшов до нього. А хто являється водієм іншого автомобіля, він з`ясував сам, запитавши про це у присутнього на місці ДТП чоловіка з тілесними ушкодженнями. Той пішов до автомобіля «Аudi А6», який був припаркований аж на стоянці біля «Укрпошти», сів на водійське сидіння, взяв і передав йому документи. Але це був не обвинувачений, а інша особа, яка перебувала в стані сп`яніння. Обвинуваченого на місці пригоди він не бачив. Після передачі документів цій особі було запропоновано залишатись в службовому автомобілі, на якому приїхали працівники ДАІ, щоб він нікуди не зник. Які саме ушкодження були на цій особі, він не пам`ятає. З приводу ДТП ця особа чітко і зрозуміло нічого пояснити не могла. Пригадав, що особу, яка передавала йому свої документи, звали ОСОБА_21 .
		   При зводинах віч на віч зі свідком ОСОБА_16 під час допиту в суді підтвердив, що ймовірно бачив його на місці пригоди і спілкувався з ним, коли приїхав на місце пригоди, але категорично ствердити цього не міг, як не міг і констатувати, що обвинувачений це не та особа, з якою він спілкувався на місці пригоди.
		   Свідок ОСОБА_20 , інспектор відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави, під час допиту в суді показав, що разом з інспектором ОСОБА_17 того дня, приблизно о 20 год. 14 хв., від чергового ДАІ отримали повідомлення про ДТП на вулиці Фрунзе в м. Полтаві. Прибули на місце пригоди, де виявили потерпілу, яка лежала непритомною. На місці пригоди вже була карета швидкої медичної допомоги, в яку поклали потерпілу і вивезли з місця пригоди. Там він виявив мобільний телефон, як він припустив потерпілої, і спробував зателефонувати по одному із номерів, який був у списку. На дзвінки ніхто не відповів і тоді він передав телефон іншому працівнику ДАІ, який зміг зв`язатись з матір`ю загиблої та повідомити про цей факт. Через деякий час на місце пригоди прибув брат потерпілої, через якого вони встановили особу загиблої. Зазначив, що в той час, коли вони прибули на місце пригоди, на вулиці йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим. На місці пригоди він бачив пошкоджені транспортні засоби автомобілі «Аudi А6» і «Маzdа 3», а також водія і пасажира автомобіля «Маzdа 3». Там він також бачив обвинуваченого та ще одного чоловіка, які стояли біля автомобіля «Аudi А6». Що говорив обвинувачений під час спілкування з ним, він не пам`ятає, як не пам`ятає і того, чи перебував той у стані сп`яніння. Бачив, як обвинувачений передавав свої документи іншому інспектору. Пам`ятає, що обидві особи, які знаходились в автомобілі «Аudi А6», були одягнуті в джинси і куртку, нікого одягненого в костюм біля цього автомобіля він не бачив.
		   Свідок ОСОБА_22 , інспектор з оформлення ДТП, в суді показав, що 9 квітня 2014 року, ввечері, виїжджав для оформлення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на вулиці Фрунзе в м. Полтаві. Учасниками пригоди були автомобілі «Аudi А6» та «Маzdа 3». Обидва автомобілі були пошкоджені спереду. На час його прибуття на місце ДТП потерпіла вже знаходилась в кареті швидкої медичної допомоги і йому повідомили, що вона мертва. Обвинуваченого на місці пригоди не бачив і з ним не спілкувався.
		   Свідок ОСОБА_23 , інспектор ДПС з обслуговування м. Полтави, під час допиту в суді показав, що ввечері 9 квітня 2014 року він знаходився на службі і був викликаний на місце ДТП по вулиці Фрунзе в м. Полтаві. Коли прибув туди, то побачив, що там вже знаходились карета швидкої медичної допомоги, на проїжджій частині дороги лежала потерпіла, за межами проїжджої частини знаходився пошкоджений автомобіль «Аudi А6», а на проїжджій частині пошкоджений автомобіль «Маzdа 3». Він з`ясував, чи є на місці пригоди водій автомобіля, з вини якого сталося ДТП. Коли йому повідомили, що той знаходиться тут, він доставив його на освідування для встановлення факту його сп`яніння. При цьому його посадили на заднє сидіння службового автомобіля і повезли. По дорозі з ним не спілкувався, оскільки водій був у стані шоку і дуже подавлений, він мовчав, виглядав зляканим. Він не пам`ятає, чи були у нього тілесні ушкодження, а також як саме він був одягнений. Після освідування знову повернулися на місце пригоди.
		   Свідок ОСОБА_24 , інспектор ДПС з обслуговування м. Полтави, в суді показав, що він разом з іншим інспектором 9 квітня 2014 року ввечері виїжджав на місце ДТП, яке знаходилося на проїжджій частині дороги навпроти меблевого кварталу по вулиці Фрунзе в м. Полтаві. Коли прибув туди, то побачив, що там знаходилися два пошкоджених автомобілі «Аudi А6» і «Маzdа 3» - учасники ДТП, потерпілої на місці пригоди вже не було. Він з інспектором ОСОБА_17 підійшли до автомобіля «Аudi А6», в якому на водійському місці за кермом сидів ОСОБА_14 і запропонували пересісти йому в службовий автомобіль, щоб поїхати на освідування. Він пересів. В що той був одягнений, він не пам`ятає. По дорозі до наркодиспансеру ні про що з ним не говорили. Він сам про себе говорив: «Що тепер буде, що я наробив?». 
		   Свідок ОСОБА_25 , сторож ЦПП, в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження показав, що 9 квітня 2014 року, він перебував на чергуванні, на яке заступив, приблизно о 19 год. В той час йшов дуже сильний дощ, вулиця Фрунзе, де він знаходився під час чергування, освітлювалася. Коли трапилася ДТП, він не бачив, а бачив вже, коли там знаходилося багато людей і на чиюсь пропозицію викликав карету швидкої медичної допомоги. Після цього виходив на місце пригоди і бачив пошкоджені автомобілі «Аudi А6» і «Маzdа 3».
		   Свідок ОСОБА_26 , в суді показав, що ввечері 9 квітня 2014 року він повертався додому, йшов пішки. Почув удар від зіткнення автомобілів. Коли оглянувся, то побачив автомобілі «Аudi А6» і «Маzda 3», які знаходилися один від одного на відстані не більше 10 м, і біля багажника автомобіля «Аudi А6» стояв чоловік, а на проїжджій частині дороги лежала дівчина. Обличчя чоловіка, який стояв біля «Аudi А6» було в крові. У нього, як йому здалося, була розсічена брова. Цьому чоловікові на вигляд було до 30 років. Цей чоловік при ньому сів в автомобіль «Аudi А6» на заднє сидіння, промовивши при цьому: « ОСОБА_27 , Боже!». На ньому був темного кольору одяг, здається куртка, але точно не костюм. До того як сісти в автомобіль «Аudi А6» цей чоловік підійшов до місця, де лежала потерпіла і сказав: « ОСОБА_27 , Боже, що я наробив, прости, за що?» Зовні було помітно, що цей чоловік перебував в стані шоку. Більше на нього він уваги не звертав. Підійшли до потерпілої, яка була ще живою і стогнала та накрили її, оскільки на вулиці йшов сильний дощ. Викликали карету швидкої медичної допомоги і після її приїзду допомогли покласти потерпілу всередину карети. 
		   Свідок ОСОБА_28 , під час допиту в суді показав, що того дня він був на роботі в мегаполісі «Меблевий квартал», що по вулиці Фрунзе в м. Полтаві, де на той час працював. Ввечері сидів в салоні біля вікна і почув сильний удар від зіткнення автомобілів. Підійшов до вікна і побачив, що зіткнулися автомобілі «Аudi А6» і «Маzda 3». Останній автомобіль стояв посеред дороги, а «Аudi А6» біля парковки. З вікна бачив на місці пригоди багато людей, а також потерпілу, яка лежала посеред дороги.
		   Свідок ОСОБА_29 , керівник служби, де працює обвинувачений, в суді показав, що ввечері 9 квітня 2014 року, близько 20 год. 15 хв., йому зателефонував обвинувачений ОСОБА_14 і повідомив, що він вчинив ДТП на вулиці Фрунзе, не назвавши точного місця, внаслідок чого загинула людина. Він також повідомив, що його службове посвідчення знаходиться у ОСОБА_16 . Він зразу ж викликав таксі, щоб їхати на місце пригоди і зателефонував останньому, щоб з`ясувати точну адресу, де сталася пригода. Той йому повідомив і він зразу ж поїхав, заїхавши по дорозі до ОСОБА_16 , щоб забрати посвідчення обвинуваченого. В ході короткого спілкування з ОСОБА_16 той йому повідомив, що в момент пригоди він знаходився в салоні автомобіля «Аudi А6» на передньому пасажирському сидінні. На місце пригоди прибув приблизно о 20 год. 45 хв. На вулиці йшов дощ. ОСОБА_14 на місці пригоди не було. Через деякий час туди прибули працівники військової прокуратури та міліції, які довго визначались з питаннями підслідності кримінального провадження. Пізніше на місці пригоди він побачив також і ОСОБА_14 , який сидів на задньому сидінні автомобіля «Аudi А6», а на місці водія сидів військовий прокурор. У ОСОБА_14 на обличчі бачив тілесні ушкодження та кров, сам він перебував у пригнічено-подавленому стані і не був емоційним. Після огляду місця пригоди всі вони поїхали до Октябрського райвідділу міліції. Було це приблизно опівночі. Ні на місці пригоди, ні по дорозі до райвідділу він із ОСОБА_14 не спілкувався.
		   Свідок ОСОБА_30 , фельдшер швидкої медичної допомоги, в суді показав, що того вечора він в складі бригади швидкої медичної допомоги виїжджав на місце пригоди. Пам`ятає, що тоді був сильний дощ. Прибувши, вони забрали з місця пригоди потерпілу, не помітивши, що вона вже була мертвою, оскільки із-за сильного дощу не могли оглянути її на місці виявлення, і поїхали. На місці ДТП він особисто нікому допомоги не надавав.
		   Свідок ОСОБА_31 , фельдшер швидкої медичної допомоги, під час допиту в суді показав, що він того вечора також виїжджав на місце пригоди, де бачив пошкоджені автомобілі «Аudi А6» і «Маzda 3». На місці пригоди нікому допомоги не надавав, оскільки водій автомобіля «Аudi А6», який на той час сидів в цьому автомобілі на місці водія, відмовився від цього. Спілкувався з ним через вікно, оскільки на вулиці йшов сильний дощ. Під час спілкування з ним, яке тривало не більше двох хвилин, бачив садно у нього на лобі. Інших ушкоджень не бачив. Потерпілої на місці пригоди вже не було, так як її забрала інша карета швидкої медичної допомоги, яка на місце пригоди прибула раніше.
		   Свідок ОСОБА_32 , лікар швидкої медичної допомоги, в суді показала, що в той вечір, близько 20 год. 20 хв. - 20 год. 30 хв., вона в складі бригади швидкої медичної допомоги, яка другою була викликана на місце ДТП для надання допомоги водію одного з автомобілів, який був учасником пригоди, виїжджала на місце транспортної пригоди по вулиці Фрунзе у м. Полтаві. Це був ОСОБА_14 . Після прибуття туди під час спілкування з ним бачила, що у нього була розсічена брова. Від надання йому медичної допомоги він відмовився, як відмовився і виходити з автомобіля «Аudi А6», в якому сидів на водійському місці, оскільки на вулиці йшов сильний дощ. В ході розмови він заперечував факт вчинення ним ДТП, говорив, що це не він і він нічого не зробив. Це він сказав у відповідь на її осудний вислів на його адресу: «Що ти наробив !?». 
		   Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 416 від 14 травня 2014 року (том 2 а. п. 188-190) при судово-медичній експертизі трупа загиблої ОСОБА_15 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани голови; крововиливів в м`які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в правій лобній ділянці в проекції рани, в потиличній ділянці дещо зліва від потиличного бугра; переломів кісток склепіння та основи черепу; крововиливів по всім базальним та конвекситальним поверхням обох півкуль, більше зліва; ділянки забою головного мозку у вигляді велико- та дрібно-крапкових крововиливів в речовину головного мозку в потиличній долі лівої півкулі; крововиливів в підшкірно-жирову клітковину та м`язи по боковій поверхні в нижній та середній третинах правої гомілки; скалкового перелому правої великогомілкової і малогомілкової кісток; саден голови, правої нижньої кінцівки. Вище перераховані тілесні ушкодження носять характер прижиттєвості, утворились незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, які діяли на пішохода, який знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні та був розташований правою боковою поверхнею в момент первинного контакту з транспортним засобом при дорожньо-транспортній пригоді, стосовно до живої особи, згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а в даному випадку такими, що спричинили смерть потерпілої. 
		   Причиною смерті ОСОБА_15 стала відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісок основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупу загиблої ОСОБА_15 етилового спирту не виявлено. 
		   Згідно висновку комісійної комплексної судово-медичної та автотехнічної транспортної трасологічної експертизи № 98/487/488 від 20 червня 2014 року (том 3 а. п. 30-54) у момент первинного контакту переднього бампера автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 з задньою зовнішньою поверхнею правої гомілки потерпілої ОСОБА_15 утворилися закритий перелом велико- та малогомілкової кісток з крововиливом у м`які тканини по задньо-зовнішній її поверхні. При подальшому закиданні тіла на автомобіль та контактуванні потиличною ділянкою голови зліва утворилися крововиливи у м`які покриви голови даної анатомічної області, перелом кісток черепа, забій головного мозку потиличної долі лівої півкулі, субарахноїдальний крововилив. При відкиданні тіла на дорожнє покриття, ударі та ковзанні по ньому утворилися рана лобної ділянки, садна обличчя, крововилив в м`які покриви лобної ділянки справа та еквіваленти черепно-мозкової травми з субарахноїдальними крововиливами, садно по передній поверхні правого колінного суглобу. 
		   . У момент наїзду потерпіла ОСОБА_15 була обернена задньою поверхнею тіла до передньої правої частини автомобіля «Аudi А6», при цьому права нога була опорною.
		   Згідно додаткового висновку судово-медичного експерта № 722 від 23 травня 2014 року (том 2 а. п. 198-199) у обвинуваченого ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження, які по механізму утворення можна розділити на декілька груп: 
		до першої групи відносяться: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми, синці та садна шкіри обличчя, тулубу, кінцівок, які утворились від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і виступаючі частини салону автомобіля; 
		   до другої групи відносяться: різані поверхневі рани ділянки лобу, які утворились від дії предметів із стоншеним краєм, яким могла бути і осип скла автомобіля. 
		   Тілесні ушкодження обох груп могли утворитися в строк та при вищевказаних обставинах, що могло мати місце і при ДТП 9 квітня 2014 року, кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		   Відповідно до Акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 239 від 9 квітня 2014 року (том 3 а. п. 22) обвинувачений ОСОБА_14 на момент огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння.
		   Згідно висновку експерта № 1289 від 18 квітня 2014 року (том 3 а. п. 25-26) в крові обвинуваченого виявлено етиловий спирт в концентрації  3,0 проміле.
		   Відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 9 квітня 2014 року (том 2 а. п. 109-116), який був досліджений в суді, місцем дорожньо-транспортної пригоди являється ділянка проїжджої частини, яка знаходиться поблизу будівлі № 150 по вул. Фрунзе в м. Полтаві і являє собою горизонтальну ділянку, яка має асфальтобетонне покриття, стан якого мокрий. Число смуг для руху в напрямку огляду - 3, їх ширина 4.3, 3.7 та 3.6 м відповідно. Число смуг для руху назустріч напрямку огляду також - 3, їх ширина 3.6, 3.7 та 4.1 м відповідно. На проїжджій частині нанесені лінії повздовжньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту, розділення проїзної частини дороги на смуги руху. До проїжджої частини примикають: праворуч територія стоянки транспортних засобів поблизу будівлі № 155, ліворуч прилегла територія автосалонів. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків: пожежний тупик. Ділянка проїжджої частини в момент огляду освітлена ліхтарями міського електроосвітлення. Загальний стан видимості дороги на початку огляду за 100 м із ввімкненим світлом фар. Сліди шин і гальмування відсутні. При огляді встановлено зовнішнє пошкодження «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 . Пошкоджена передня частина автомобіля, її більш права сторона, пошкоджений передній бампер, решітка радіатора, радіатор, права передня фара, капот та кришка капоту, пошкоджене лобове скло автомобіля, маються сліди крові на його правій стороні. На автомобілі «Аudi А6» виявлено волосся в правій частині, пошкоджене лобове скло та праві передні двері. 
		   Протоколом огляду від 10 квітня 2014 року (т. 2 а. п. 131-168), який був досліджений в суді, встановлено, що в автомобілі «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2  на момент огляду маються механічні пошкодження, які локалізовані в його передній частині. На автомобілі відсутні його передні права та ліва блокфари, бампер, пошкоджений передній капот в передній правій частині, пошкоджене лобове скло в правій частині. Всі деталі ходової частини знаходяться на своїх місцях, надійно закріплені та зафіксовані, підтікання рідини з амортизаторів не виявлено, ходова, рульова та гальмівна системи знаходяться в працездатному стані. 
		   Згідно висновку експертизи технічного стану транспортних засобів № 176 від 10 червня 2014 року (том 3 а. п. 73-79) на момент огляду рульове керування автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 , його ходова та гальмівна системи знаходилися в працездатному стані.
		   В ході огляду автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 11 квітня 2014 року (том 2 а. п. 169-185), який був досліджений в суді, встановлено, що на зовнішній поверхні автомобіля справа зі сторони пасажирського сидіння в області дефекта лобового скла біля передньої стійки виявлено жмуток довгих мікрочастин, схожих на волосся. Аналогічні мікрочастини виявлені також в області правих передніх дверей та правої середньої стійки. На обох передніх та задньому сидінні в салоні автомобіля «Аudi А6» виявлено жмуток довгих мікрочастин, схожих на волосся. На внутрішній поверхні лобового скла вказаного автомобіля перед пасажирським сидінням, в проекції дефекту скла, ділянка якого була вирізана в ході огляду, між його скалками, виявлено ділянку нашарувань речовини бурого кольору, схожого на кров, часток, схожих на шкіру, та дрібних мікрооб`єктів, схожих на волосся. На передньому пасажирському сидінні та його спинці було виявлено нашарування речовини бурого кольору, схожого на кров, у вигляді крапель та бризок різного розміру, а також жмуток коротких мікрооб`єктів, схожих на волосся. Навколо сидіння водія, на лобовому склі перед ним, на рульовому колесі, на декоративній накладці між передніми сидіннями та на порозі дверей водія виявлено нашарування блискучої речовини червоно-бурого кольору, схожого на кров, у вигляді крапель, бризок та дрібних помарок.
		   Згідно висновку експерта № 20-492 від 29 липня 2014 року судової імунологічної експертизи (том 2 а. п. 47-71) генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові, виявлених на вирізці із переднього пасажирського сидіння, у змиві з рульового колеса, у змиві з порогу водія, у змиві з накладки збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_14 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_15 та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_16 . 
		   Генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові, виявлених у змиві з лобового скла навпроти водія, збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_16 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_15 та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_14 . 
		   Походження слідів крові у змиві з лобового скла навпроти водія від ОСОБА_15 та ОСОБА_14 виключається.
		   Відповідно до висновку судової імунологічної експертизи № 373 від 19 травня 2014 року (том 2 а. п. 240-251) об`єкти № 2-21, схожі на волосся, вилучені з лобового скла автомобіля «Аudi А6», об`єкти № 50-59, вилучені з переднього пасажирського сидіння, є волоссям людини і походять з голови. Волосся в об`єктах № 2-21, 50-59 схоже між собою та із зразками волосся з голови обвинуваченого ОСОБА_14 і відрізняється від зразків волосся з голови свідка ОСОБА_16 та від зразків волосся, вилучених із гребінця-щітки, який належав загиблій ОСОБА_15 за основними морфологічними ознаками. Отже, походження волосся в об`єктах № 2-21, яке вилучене з лобового скла, № 50-59, яке вилучене з переднього пасажирського сидіння, з голови ОСОБА_14 не виключається. 
		   Згідно висновку комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису № 6329/6330/6331/6332 від 3 вересня 2014 року (том 1 а. п. 80-95) з наданого відеозапису встановити характерні особливості статури, зросту, статі та ідентифікуючі ознаки особи та одягу людини (пішохода), яка у вказаний період часу з 20 год. 08 хв. 00 сек. до 20 год. 08 хв. 20 сек. рухалась до проїзної частини та по ній, не представляється можливим, оскільки зафіксовані у відеофайлі зображення пішохода, не проглядаються. 
		На відеозапису «5.mр4» з камери № 3 людина (пішохід) рухалась до проїзної частини та по ній у напрямку зліва направо. З наданого відеозапису файлу «5.mр4» з камери № 3 встановити швидкість руху людини (пішохода), яка у вказаний період часу рухалась до проїзної частини та по ній, а також встановити, чи знаходився в руках людини мобільний телефон та чи спілкувалась вона по ньому в час руху по проїзній частині, не представляється можливим, оскільки зафіксовані у відеофайлі зображення пішохода, не проглядаються та із наданого відеозапису і отриманих скріншотів було встановлено, що на відеозображенні з моменту появи пішохода у кадрі та до моменту його зникнення з поля зору об`єктиву відеокамери відсутні будь-які видимі стаціонарні прив`язки (об`єкти), які б дозволили визначити відстань між ними, а після цього встановити, за який час пішохід долає цю відстань та відповідно вирахувати швидкість його руху. 
		Починаючи з 20 год. 08 хв. 10 сек. до 20 год. 08 хв. 20 сек. відеозаписом у вказаний період часу фіксується 6 (шість) автомобілів, які рухаються у напрямку справа наліво відносно об`єктиву відеокамери, та 1 (один) автомобіль, який рухався у зустрічному їм напрямку. 
		Починаючи з 20 год. 08 хв. 20 сек. до 20 год. 08 хв. 39 сек. відеозаписом фіксується 6 (шість) автомобілів, які рухаються у напрямку справа наліво відносно об`єктиву, та 6 (шість) автомобілів, які рухаються у зустрічному їм напрямку. 
		На зображенні відеозапису «75.mр4» візуально сприймаються невеликі опади у вигляді «дрібного» дощу. Встановити, в який час почалися опади дощу на вказаному відеозапису не представляється можливим через незадовільну якість запису та високу зернистість зображення. Опади у вигляді дощу на відеозапису «76. mр4» почалися в районі часової позначки «20:08:34», тобто від початку запису, та не посилювались до кінця запису. Опади у вигляді дощу на відеозапису «77. mр4» почалися в районі «20:11:00», значно посилились  в районі часової позначки «20:13:49».
		Відповідно до висновку додаткової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису № 13262/13263/13264 від 19 грудня 2014 року (том 3 а. п. 103-109) на відеозаписі у відеофайлі «5.mp4» в момент часу «20:08:11» на відеозображені у правому верхньому куті з`являється пішохід, який рухається до проїзної частини у напрямку зліва направо, виходить на неї та, продовжуючи рухатись по ній, в «20:08:16» зникає з поля зору об`єктиву відеокамери (фото 4-13), тобто людина (пішохід) йде до проїзної частини та по ній у напрямку зліва направо відносно об`єктиву відеокамери у темпі кроку, не перебігаючи проїзну частину.
		Аналізуючи вказані висновки експертиз, суд враховує, що ними безперечно не підтверджується, що саме потерпіла зображена на відеофайлі, а констатується лише збіг часу перетину, зафіксованим на відеофайлі контуром пішохода, проїзної частини і факту виникнення ДТП, під час якого загинула потерпіла. З висновків слідує, що пішохід, який рухається по проїзній частині перебуває на ній лише 5 сек., після чого зникає з об`єктивів камер відеоспостереження і інформація про те, як він веде себе далі до моменту наїзду на нього (якщо це була потерпіла), відсутня. Зважаючи на те, що згідно останнього із зазначених висновків експертів, на проїжджій частині спостерігається інтенсивний рух автомобілів по всіх трьох смугах, які перетинає пішохід, це могло привести і до зміни темпу руху пішохода, однак це на відеозаписах не проглядається, а тому констатація в висновках про те, що пішохід «йде до проїзної частини та по ній у темпі кроку» є припущенням, а не встановленим фактом. Цими висновками не визначається не тільки темп, а й конкретний напрямок руху зафіксованого камерою відеоспостереження пішохода, які були покладені в основу спочатку проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_16 , а потім як вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи, відповідно до висновку якої обвинувачений визнаний винуватим у скоєнні наїзду на потерпілу. 
		   Суд вважає, що вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи по матеріалах кримінального провадження були отримані з порушенням вимог існуючих методик в частині врахування можливих варіантів темпу руху пішоходу. Це підтвердив в суді експерт ОСОБА_33 , який зазначив, що в ході проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_16 під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження він брав участь в якості спеціаліста і наголосив, що при його проведенні темп руху потерпілої при перетині нею проїзної частини дороги був вибраний учасниками слідчого експерименту на власний розсуд спокійний. Іншого темпу руху можливого для пішохода учасники слідчого експерименту статисту не задавали, виходячи з того, що вищезазначеними експертизами нібито встановлено, що потерпіла виходила, а не вибігала на проїзну частину, а тому темп її руху був спокійний. Це також підтвердив в суді і свідок ОСОБА_16 , який вказав, що під час слідчого експерименту з його участю темп руху статиста визначався не ним, а експертом, який брав участь у його проведенні. Він же не вказував, яким саме темпом рухалась потерпіла перед наїздом на неї, оскільки цього не бачив. 
		   Це також слідує із протоколу слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_16 , проведеного 11 листопада 2014 року (том 2 а. п. 39-46), в якому зазначено: «Учасники слідчого експерименту встановлюють темп руху пішохода, виходячи із проведеної комплексної автотехнічної експертизи та експертизи відеозаписів».
		   На підставі отриманих в ході слідчого експерименту даних була призначена та проведена судова автотехнічна експертиза, відповідно до висновку якої від 21 листопада 2014 року № 25 (том 3 а. п. 83-90) в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 ОСОБА_14 в умовах даної пригоди при умові прямолінійного напрямку руху його автомобіля мав технічну можливість шляхом термінового гальмування, тобто виконання вимог п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», зупинити свій автомобіль до місця наїзду на пішохода, тобто уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_15 .
		   В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_14 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 12.3 «Правил дорожнього руху України» і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. 
		   Виходячи з наведеного вище, суд не приймає цей висновок до уваги, оскільки вихідні дані для проведення експертизи були отримані на припущеннях осіб, які не були безпосередніми учасниками дорожньо-транспортної пригоди, і вони поза розумним сумнівом з безперечністю не свідчать про наявність в діяннях особи, яка керувала автомобілем «Аudi А6» в момент наїзду на потерпілу, складу інкримінованих їй порушень Правил дорожнього руху. 
		   При цьому суд враховує також грубе порушення потерпілою п. п. 4.7 та 4.14 Правил, згідно з якими пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності  на перехрестях по лініях тротуарів. Пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження, що в повній мірі не було враховано при визначенні вихідних даних для призначення експертизи, а отже і при її проведенні. 
		   Оцінюючи висновки зазначених вище експертиз, суд також керується п. п. 1 та 1. 5 Правил, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, а також, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. 
		   Судом встановлено, що цих вимог Правил потерпіла не дотрималась та допустила їх порушення під час перетину проїзної частини безпосередньо перед виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
		   Отже, наведене дає підстави суду констатувати, що в основу висновків зазначених експертиз були покладені дані, отримані на припущеннях, а тому вони викликають сумніви з приводу їх об`єктивності і не приймаються судом до уваги як докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому діянь. 
		   Згідно висновку комплексної комісійної судово-медичної та транспортної трасологічної експертизи № 96/495 від 19 червня 2014 року (том 1 а. п. 138-175) на момент ДТП свідок ОСОБА_16 знаходився за кермом автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 .    
		   Відповідно до висновку комплексної комісійної судово-медичної та транспортної трасологічної експертизи № 96/496 від 18 червня 2014 року (том 1 а. п. 96-137) тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_14 , є характерними для пасажира переднього сидіння автомобіля «Аudi - А6» д. н. з. НОМЕР_2 .
		   Суд не приймає до уваги твердження сторони обвинувачення про те, що при проведенні зазначених експертиз було допущено ряд істотних порушень, таких як відсутність посилання на нормативні акти, методики, перелік літератури, опис процесу дослідження та обґрунтування наданих висновків, що послужило підставою для проведення повторних експертиз, оскільки воно суперечить змісту документів, об`єктивність яких поставлена під сумнів. Якщо аналізувати зміст вказаного твердження, то експертизи взагалі не проводились, процес дослідження в них не описувався і висновки зроблені в них не обгрунтовувались, а лише констатувались, але це не відповідає дійсності. Зазначені документи ретельно досліджувались під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді з залученням для допиту за клопотанням сторін експертів, які брали участь у проведенні експертиз. Ними були надані пояснення та роз`яснені висновки, тобто підтверджено їх обґрунтування.
		   Зокрема, експерти ОСОБА_34 , завідуюча відділом комісійних експертиз Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_35 , судово-медичний експерт цього ж бюро, ОСОБА_36 , експерт-криміналіст та ОСОБА_37 , експерт-автотехнік, які проводили комплексні комісійні судово-медичну та транспортну трасологічну експертизи № 96/495 та № 96/496, під час допиту в суді повністю підтвердили висновки цих експертиз з мотивів, викладених в актах про їх проведення. Категорично наголосили на тому, що дослідженими ними матеріалами кримінального провадження та проведеними в ході експертиз дослідженнями на підставі отриманих в ході цього даних з безперечністю встановлено, що обвинувачений ОСОБА_14 під час дорожньо-транспортної пригоди не міг перебувати за кермом автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 та знаходився в цьому автомобілі в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні, про що свідчить локалізація, механізм та характер тілесних ушкоджень, виявлених у нього, а також наявність інших слідів, виявлених в салоні автомобіля під час його дослідження експертами та іншими процесуальними особами в ході досудового розслідування кримінального провадження. Всі вони категорично наголосили на неспроможності показань свідка ОСОБА_16 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, які він давав під час досудового розслідування по матеріалах кримінального провадження і які покладені в основу обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. 
		   Оцінюючи висновки експертів, суд керується не позицією сторони, яку висновок експерта влаштовує або ні, а виходить з відповідності проведених ними досліджень нормативним актам, якими вони повинні керуватись при проведенні експертиз, повноти досліджень в розрізі поставлених на вирішення експертам питань, обґрунтованості зроблених ними висновків, що в даному випадку має місце і підтверджено висновками повторної комплексної комісійної судово-медичної та транспортної трасологічної експертизи № 109,110/15/18523/15-52,18524/15-52 від 5 листопада 2015 року (том 3 а. п. 211-229), згідно з якими показання свідка ОСОБА_16 про механізм утворення у нього тілесних ушкоджень, що дані ним у судовому засіданні від 3 лютого 2015 року з урахуванням локалізації тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_14 в даній дорожньо-транспортній пригоді не спроможні з судово-медичної та технічної точок зору. Виходячи з комплексу судово-медичних та транспортно-трасологічних даних тілесні ушкодження заподіяні ОСОБА_14 , характерні для пасажира переднього сидіння автомобіля «Аudi А6» державний номерний знак НОМЕР_2 , що повністю підтверджує висновки експертиз, об`єктивність яких поставлена під сумнів прокурором. 
		   Крім того, відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 17/15-і від 7 серпня 2015 року (том 3 а. п. 230-239) об`єкти, що вилучені із фрагмента лобового скла автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 (об. № 1-4) є фрагментами волосся людини і походять з голови.
		   Об`єкти, що вилучені із фрагмента лобового скла перед переднім пасажирським сидінням (об. № 5-24), вилучені з правої передньої стійки та лобового скла (об. № 25-34), вилучені з переднього пасажирського сидіння (об. № 35-44) автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 є фрагментами волосся людини і походять з голови. 
		   Порівняльне дослідження волосин, вилучених із фрагмента лобового скла (об. № 1-4, № 5-7, 9,10,13,15-24) та волосин, вилучених з переднього пасажирського сидіння (об. № 35, 37-39, 41, 43) автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 як між собою, так і зі зразками волосся з голови обвинуваченого ОСОБА_14 свідчить про їх схожість між собою та із зразками волосся останнього за всіма основними морфологічними ознаками. 
		   Порівняльне дослідження волосин, вилучених із фрагмента лобового скла автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2 (об. № 1-4, № 5-7, 9, 10, 13, 15-24) та волосин, вилучених з переднього пасажирського сидіння (об. № 35, 37-39, 41, 43) із зразками волосся з голови свідка ОСОБА_16 свідчить про їх несхожість за рядом морфологічних ознак. 
		   Таким чином, волосини, що вилучені із фрагмента лобового скла автомобіля «Аudi - А6» д. н. з. НОМЕР_2 (об. № 1-4, № 5-7, 9, 10, 13, 15-24) та пасажирського сидіння (об. № 35, 37-39, 41, 43) можуть походити з голови обвинуваченого ОСОБА_14 .
		   Зазначені висновки в повній мірі підтвердили та обґрунтували під час допиту в суді, про що зазначено вище, експерти ОСОБА_38 , начальник ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, ОСОБА_39 , лікар  судово-медичний експерт ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» та ОСОБА_40 , старший судовий експерт лабораторії автотехнічних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень, які були членами комісії та проводили цю експертизу. Обгрунтовуючи правильність зробленого висновку з мотивів, вказаних в ньому, вони категорично зазначили, що обвинувачений ОСОБА_14 під час виникнення ДТП перебував на місці переднього пасажира, а не за кермом автомобіля. При дачі пояснень в суді, відповідаючи на запитання прокурора, вони досить детально і конкретно описали механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 та механізм походження слідів крові від обвинуваченого ОСОБА_14 на рульовому кермі, передньому пасажирському сидінні та порозі водія, навівши обґрунтування та перелік доказів, які були ними використані під час проведення аналізу, що спростовує твердження сторони обвинувачення про те, що таких досліджень вони не проводили та не робили детального аналізу доказів, на підставі яких ними зроблені ці висновки. 
		   Всупереч твердженню сторони обвинувачення про те, що нібито експерти не змогли пояснити, чому при наявності у ОСОБА_16 тілесних ушкоджень, направлених згори вниз, що свідчить про те, що під час удару останній рухався прямолінійно, у нього відсутні ушкодження від рульового керма, експерти дали досить детальні пояснення, зазначивши, що під час фронтального зіткнення транспортних засобів водій автомобіля, який є більш фіксованим, аніж пасажир переднього сидіння, оскільки тримається за кермо, рухається, тримаючись за нього, вперед і вгору, контактуючи далі з лобовим склом, в зв`язку з чим на його тілі не залишається слідів контактування з кермом. Вони зазначили, що саме внаслідок такого контакту голови ОСОБА_16 з лобовим склом навпроти водія під час ДТП, після виникнення в нього ушкодження у вигляді садна, залишилась його кров на лобовому склі, пояснивши таким чином на запитання прокурора механізм її походження, виключивши при цьому інші шляхи її появи, на що останній всупереч почутій відповіді на запитання, заперечує факт такого обґрунтування. Натомість, прокурор пропонує взяти до уваги як доказ фототаблицю з описами, наданими представником потерпілого в судовому засіданні, не визначаючи її процесуального статусу та законності походження, відповідно до даних якої ОСОБА_16 не міг отримати вказані тілесні ушкодження, перебуваючи на місці водія, що на його думку замінює та спростовує висновок експертів. Таку поведінку суд розцінює як процесуальну некоректність, а не як неповноту, допущену експертами при проведенні експертизи.
		   При оцінці висновків проведених по матеріалах кримінального провадження судових експертиз, суд виходить з положень ч. 2 ст. 94 КПК України про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили та оцінює їх в сукупності з іншими доказами і визнає такими, що проведені з додержанням процесуальних процедур, в тому числі і статей 101 та 102 КПК України, всупереч твердженню про це сторони обвинувачення, і є належними та допустимими доказами по справі, якими суд їх і приймає до уваги. 
		   Проаналізувавши наведені докази, суд констатує, що стороною обвинувачення не надано безперечних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували не тільки наявність в діяннях ОСОБА_14 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, а й його причетність до скоєння інкримінованих йому діянь.
		   Жоден із досліджених в суді доказів, наданих стороною обвинувачення, крім показань свідка ОСОБА_16 , які судом не прийняті до уваги, безперечно не вказує на те, що саме ОСОБА_14 знаходився за кермом автомобіля «Ауді А6» в момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Сам він цю обставину заперечує, посилаючись на стан, в якому він на той час перебував і який позбавляв його можливості керувати транспортним засобом. Характер і механізм тілесних ушкоджень, які виявлені у ОСОБА_16 та обвинуваченого ОСОБА_14 свідчать про те, що останній в момент виникнення ДТП перебував на передньому пасажирському сидінні, а отже не міг керувати транспортним засобом.
		   Суд не приймає до уваги твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_14 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди стверджував, що він перебував за кермом свого автомобіля, як доказ його причетності до керування ним під час ДТП, так як він пояснив це станом, в якому на той час перебував і який позбавляв його можливості об`єктивно сприймати і оцінювати обстановку, а тому його ствердне висловлювання про це було викликане тільки фактом належності йому на праві власності автомобіля, який був учасником ДТП. Форма, в якій він це висловлював в той час, судячи з доказів, наданих сторонами та проаналізованих судом, на думку суду, безперечно не свідчить про категоричну ствердність ним факту керування транспортним засобом в той момент.
		   Суд критично оцінює ставлення сторони обвинувачення до оцінки, наданих нею доказів та інтерпретацію їх на користь обвинувачення всупереч відповідності змісту наданого доказу.
		   На думку суду, про це свідчить те, що під час судових дебатів прокурор, аналізуючи докази, допустив їх спотворення, виклавши у вигідному для сторони обвинувачення світлі. Так, посилаючись на показання свідка ОСОБА_19 як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_14 він вказав, що останній після ДТП вийшов з автомобіля з місця водія, був одягнений в костюм сіруватого кольору, тримався за голову та у нього йшла кров. Між тим, під час допиту в суді названий свідок таких показань не давав, а навпаки стверджував, що він не бачив як особи, що знаходилися в автомобілі «Аudi А6» після ДТП виходили з нього, а бачив їх уже, коли вони стояли біля автомобіля зліва і справа навпроти дверей водія і пасажира відповідно і було видно тільки контури їх статур. Той, що стояв зліва, тримався за голову, був одягнений в костюм сіруватого кольору. Обличчя його він не бачив, пізніше бачив його з забинтованою головою. Крові на ньому також не бачив. Іншу особу, ту, що стояла справа, взагалі не розгледів. Свідок також не стверджував, що обидві особи, які знаходилися в салоні автомобіля «Ауді А6», вийшли з нього одночасно.
		   Аналізуючи докази та посилаючись на них як підтвердження вини обвинуваченого, прокурор разом з тим піддає сумніву дотримання процедури їх збирання та надання, тобто наголошує на порушенні вимог кримінально-процесуального закону при цьому, допущеному ж стороною обвинувачення, яка ці докази надала, що повинно тягнути за собою визнання їх не допустимими. Зокрема, на таке порушення він вказує при оцінці протоколу огляду автомобіля «Аudi А6» від 11 квітня 2014 року, в ході якого вилучені біологічні зразки у вигляді речовини бурого кольору та часток шкіри з лобового скла навпроти пасажира у ділянках дефекту скла, вирізані частини сидіння переднього пасажира з речовиною бурого кольору, вилучені з лобового скла навпроти водія та на рульовому колесі, на декоративній накладці між переднім сидінням та на порозі дверей водія речовини схожої на кров у вигляді крапель, бризок та дрібних помарок. При цьому зазначає, що в ході проведення цього огляду допущено ряд недоліків, а саме детально не описано, звідки вилучено біологічні речовини, їхні форми, напрямок утворення (бризки, мазки) та ін. (в т. ч., з лобового скла навпроти водія).
		   Оцінюючи це твердження, суд констатує його процесуальну некоректність, оскільки воно висловлене стороною, яка ці докази збирала і надала суду та використовує їх на підтвердження вини обвинуваченого в тій частині, де їх можна використати і не приймає до уваги там, де вони ставлять під сумнів доведеність його вини, що дає суду підстави вважати, що сторона обвинувачення і сама сумнівається в цьому.
		   Не відповідає дійсності також і твердження сторони обвинувачення про те, що в жодному процесуальному документі не зазначено місце виявлення плями крові «на лобовому склі навпроти водія». Це твердження спростовується протоколом огляду автомобіля «Аudi А6» д. н. з. НОМЕР_2  від 11 квітня 2014 року (том 2 а. п. 169-185), згідно якого навколо сидіння водія, на лобовому склі перед ним, на рульовому колесі, на декоративній накладці між передніми сидіннями та на порозі дверей водія виявлено нашарування блискучої речовини червоно-бурого кольору, схожого на кров, у вигляді крапель, бризок та дрібних помарок.
		   Згідно висновку експерта № 20-492 від 29 липня 2014 року судової імунологічної експертизи (том 2 а. п. 47-71) кров на лобовому склі навпроти місця водія походить від свідка ОСОБА_16 і її походження від обвинуваченого ОСОБА_14 виключається.
		   Суд не вважає, що фіксування в зазначеному протоколі виявленої плями крові на лобовому склі без зазначення параметрів її розташування відносно верху, низу і бокових стійок автомобіля є підставою вважати, що цей доказ отриманий з порушенням процесуальних процедур, так як констатація факту її знаходження «навпроти водія», на думку суду, свідчить, перш за все, про її наявність на лобовому склі, а по-друге, дає загальноприйняте уявлення про її місцезнаходження. Факт її виявлення та механізм походження у вказаному місці на лобовому склі детально описаний і досліджений експертами з викладенням обґрунтувань як у висновку, так і під час дачі пояснень в суді.
		Тому з цих мотивів суд не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про визнання неналежним як доказу висновків повторної комплексної комісійної судово-медичної та транспортної трасологічної експертизи № 109,110/15/18523/15-52,18524/15-52 від 5 листопада 2015 року (том 3 а. п. 211-229), оскільки вони належним чином обґрунтовані та не викликають у суду сумнівів у їх об`єктивності. 
		   Згідно зі статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
		Показання наведених вище свідків та досліджені в судовому засіданні докази з безперечністю не підтверджують обвинувачення ОСОБА_14 , сформульоване в обвинувальному акті. 
		Суд відповідно до статті 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив усі необхідні умови для реалізації сторонами під час розгляду кримінального провадження в суді їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків з тим, щоб провадження було здійснено на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Цим правом сторони скористались сповна, надавши на пропозицію суду, на їх розсуд, для дослідження всі докази, які мали в своєму розпорядженні та заявили про відсутність у них інших.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з положень закону, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, та прийшов до висновку про відсутність доказів вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		Враховуючи тривалість розслідування (із 2014 року), розгляду кримінального провадження та повне надання судом сторонам можливості вільно розпоряджатися своїми правами в частині доведення переконливості поданих доказів, суд, дотримуючись засад безсторонності та розумних строків, вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпані.
		При цьому суд враховує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою кожен має право насправедливий іпублічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним ібезстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зі змісту ч. ч. 1 і 2 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Виходячи з вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. 
		Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас, виправдувальний вирок відповідно до підпункту 1 частини 1 цієї ж статті, може бути постановлений у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором в ході розгляду кримінального провадження не наведено суду доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування щодо обвинувачення ОСОБА_14 , тому його слід виправдати в зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ним.
		Заявлений по справі цивільний позов підлягає залишенню без розгляду.
		Судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.
		   Речових доказів по матеріалах кримінального провадження немає. 
		   Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,
		у х в а л и в :
		ОСОБА_14  виправдати за не доведенням, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке йому інкримінується, вчинене ним. 
		Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого у вигляді домашнього арешту  скасувати.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		   Заявлений по справі цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
		Роз`яснити виправданому ОСОБА_14 , що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.
		   Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		   Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		     Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...