Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/21630/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2016. Зареєстровано: 14.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2016.
Дата набрання законної сили: 13.09.2016 (частково)
Результат оскарження 13.09.2016 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 753/21630/15-ц
		                                           провадження № 2/753/1932/16     
		   Р І Ш Е Н Н Я 
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" червня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                       Сухомлінова С.М. 
		за участю секретаря                        Палій Т.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4, Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києва про скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації прав власності та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання протиправним наказу Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 02.07.2015р. № 55855 «Про приватизацію квартири № АДРЕСА_1»; визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія та номер НОМЕР_1), видане 02.07.2015 року на квартиру № АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3; скасування державної реєстрації права приватної власності на жилу трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3; визнання за позивачем права приватної власності на жилу трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1 та зобов'язання орган державної реєстрації зареєструвати за позивачем право приватної власності на спірну квартиру.
		В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у 2002 році позивач отримала право власності на квартиру № АДРЕСА_1 в якій фактично не проживала, але квартиру утримувала. В травні 2014 року позивач дізнався, що на отриману квартиру був виданий ордер на ім'я ОСОБА_4, який за рішенням суду намагався вселитись в цю квартиру. Стверджувала, що спірна квартира була незаконно приватизована та зареєстрована на ім'я неповнолітнього ОСОБА_3, чим були порушені права позивача як законного власника спірної квартири.
		ОСОБА_4 в інтересах свого неповнолітнього стна ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про виселення без надання іншого житла з спірної квартири позивача ОСОБА_2, її чоловіка ОСОБА_5 та її доньку ОСОБА_2. Посилався на те, що відповідачі незаконно проживають в належній його сину спірній квартирі і перешкоджають його вселенню туди, чим порушують право власності ОСОБА_3 на житло.
		В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, а зустрічний позов не визнала. 
		Відповідач ОСОБА_4, як законний представник свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 зустрічний позов підтримав, а позов ОСОБА_2 не визнав і стверджував, що спірну квартиру він отримав законно.
		Представник Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Відповідач-2) позов ОСОБА_2 не визнав і стверджував, що спірна квартира була надана ОСОБА_4, а потім і приватизована його сином, у відповідності з діючим законодавством.
		Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.
		Вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов ОСОБА_2 задовольнити частково, а в задоволені зустрічного позову відмовити, виходячи з наступного.
		Як вбачається з виписок (т.1 а.с.48,51), протоколу (т.2 а.с.78) та пояснень позивача ОСОБА_2, остання разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 27.04.1993 року стала засновником ТОВ «УНІСЕРВ», а потім була призначена директором. В грудні 2003 року ТОВ «УНІСЕРВ» уклало з АТ «Югозаптрансстрой» договір про дольову участь в будівництві житлового будинку № АДРЕСА_1, згідно умов якого замовник-підрядник продав, а ТОВ «УНІСЕРВ» купило одну квартиру в цьому будинку (т.1 а.с.10).
		Як вбачається з довідки, гарантійного листа, квитанції (т.1 а.с.12-14), квитанції (т.2 а.с.78) та пояснень позивача, в 1996 році ТОВ «УНІСЕРВ» сплатило на користь АТ «Югозаптрансстрой» передбачену договором вартість квартири і при завершенні будівництва будинку АТ «Югозаптрансстрой» по акту передало ТОВ «УНІСЕРВ» трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.15) і ця передача була зареєстрована в квартирному управлінні Київської міської державної адміністрації, що підтверджується штампом на вказаному акті.
		Оскільки в 1996 році діючим законодавством не передбачалось видача ордеру на вселення у квартиру яка була збудована за рахунок дольщика, то позивач зі своєю сім'єю вселилась в спірну квартиру на підставі акту прийому-передачі, що підтверджується листом начальника ЖЕД-201 (т.1 а.с.20).
		В подальшому ТОВ «УНІСЕРВ» на загальних зборах в грудні 1998 року прийняло рішення про передачу ОСОБА_2 в приватну власність спірну квартиру, що підтверджується протоколом (т.1 а.с.242).
		У 2002 році на спірну квартиру № 72 позивачу ОСОБА_2 був виданий технічний паспорт який є додатком до свідоцтва про право власності на житло (т.1 а.с.17-19).
		Згідно розпорядження Відповідача-2 від 03.03.2004 року № 154 житловий будинок АДРЕСА_1 був прийнятий у комунальну власність територіальної громади Дарницького району м. Києва та переданий на баланс комунальному підприємству «Управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» (т.1 а.с.105-106).
		Як вбачається з рахунків (т. 1 а.с.158-204) та пояснень позивача, остання уклала договір про надання житлово-комунальних послуг і з 2002 року сплачувала надані послуги.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила факт проживання в спірній квартирі ОСОБА_2 зі своєю сім'єю з 1998 року.
		В березні 2014 року сталося залиття спірної квартири, а в травні 2014 року позивачка виявила, що з квартири зникло свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
		Як вбачається з листа (т. 1 а.с.120), на ім'я голови Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації в жовтні 2013 року надійшла інформація, що в спірній квартирі яка передана ТОВ «УНІСЕРВ» ніхто не зареєстрований, але житлово-комунальні послуги оплачуються, хоча також існує і заборгованість.
		13 березня 2014р. начальник державної фінансової інспекції в м. Києві направляє підготовлений відповідачем ОСОБА_4 лист (т.1 ст. 117) на ім'я в.о. голови Дарницькох районної в м. Києві державної адміністрації в якому просить включити до числа службових спірну квартиру.
		Незважаючи те, що Відповідачем-2 був прийнятий у комунальну власність будинок АДРЕСА_1 з двома службовими квартирами № 56 і № 58 (т. 1 а.с. 122), а спірна квартира була виділена і утримувалась ТОВ «УНІСЕРВ», Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією 02.04.2014р. видається розпорядження № 176 про включення до числа службової житлової площі спірної квартири № 72.
		Відповідно до п. 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (затвердженого Постановою РМ УРСР № 37 від 04.02.1988 р.), до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.
		Враховуючи те, що спірна квартира на день видачі розпорядження не була вільною, а знаходилась у володінні та користуванні позивача, то вказане розпорядження не може вважатись законним, оскільки згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В подальшому на спірну квартиру 16.05.2014р. ОСОБА_4 отримує ордер № НОМЕР_2 на вселення своєї родини, яка складається з дружити ОСОБА_9, батька ОСОБА_10 і двох синів ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с.129), а 17.05.2014р. всі члени родини були зареєстровані в спірній квартирі.
		Не заселяючись в квартиру № 72, ОСОБА_4 11.06.2014р. ініціює звернення Державної фінансової інспекції м. Києва до Державної фінансової інспекції України з питанням про можливість виключення спірної квартири із складу службових, а голова фінансової інспекції України своїм листом від 25.06.2014р. погоджує таке питання (т. 1 а.с. 143) з посиланням на Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними.
		Відповідно до п. 1.6. зазначеного Положення жиле приміщення виключається зі складу службових, якщо відпала потреба в такому його користуванні. При цьому виключення жилих приміщень зі складу службових проводиться за рішенням виконавчого комітету відповідної районної в місті ради на підставі клопотання Держфінінспекції, її територіального органу не раніше, ніж через 5 років після надання працівникові Держфінінспекцією цього рішення. В окремих випадках виключення жилого приміщення зі складу службових можливе з дозволу Голови Держфінінспекції без дотримання зазначеної вимоги.
		Враховуючи наданий дозвіл, Відповідач-2 своїм розпорядженням № 405 від 14.07.2014р. виключив спірну квартиру з числа службової житлової площі.
		В той же період ОСОБА_4 намагався вселитись в спірну квартиру, але робітники ЖЕД-201 не мали ключів від цієї квартири, оскільки там проживають інші мешканці. В зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду який своїм рішенням від 24.06.2014р. вселив останнього в спірну квартиру, в якій фактично проживає сім'я позивачки ОСОБА_2 (т. 1 а.с.96-98).
		Намагаючись узаконити своє право на спірну квартиру, ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_9 звернулись до Відповідача-2 з заявою про приватизацію спірної квартири на ім'я неповнолітнього сина ОСОБА_7, оскільки заявники вже використали своє право на безкоштовну приватизацію житла (т. 1 а.с. 146-149).
		02 липня 2015р. Управління житлово-комунального господарства своїм наказом № 55855 задовольнило прохання ОСОБА_9 і передало спірну квартиру у приватну власність ОСОБА_3 і в цей же день було видано на його ім'я свідоцтво про право власності на квартиру № 72, що підтверджується заявами, довідкою, свідоцтвом , наказом (т. 1 а.с. 144,154,155) та поясненнями відповідача ОСОБА_4
		Оскільки оспорюваний наказ (т. 2 а.с. 1) визнається судом неправомірним, то і подальшу видачу свідоцтва про приватизацію спірної квартири суд вважає назаконною, а тому свідоцтво про право власності видане 02.07.2015р. на ім'я ОСОБА_3 слід визнати недійсним та, відповідно, скасувати державну реєстрацію права приватної власності на спірну квартиру за ОСОБА_3.
		Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Судом встановлено, що в 1996 році ТОВ «УНІСЕРВ» на підставі договору отримало спірну квартиру у власність, а в 1998 році передало цю квартиру у власність ОСОБА_2
		Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, а позивач навела належні докази тому, що вона, як власник, уклала з житлово-комунальним підприємством договір, за яким весь час до 2014р. оплачувала житлово-комунальні послуги. Такий договір повинен був укладений тільки з власником квартири, а місце реєстрації власника не повинно бути саме в цій квартирі, оскільки згідно ч. 3 ст. 325 ЦК України кількість квартир, яке може бути у власності фізичної особи не є обмеженим.
		Крім того, у 2002р. на спірну квартиру був виготовлений технічний паспорт (т. 1 а.с. 17-19) в якому вказано, що власник цієї квартири є ОСОБА_2 і технічний паспорт виданий саме на підставі існуючого свідоцтва про право власності на житло.
		Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно набула право власності на спірну квартиру якою володіла, користувалась і розпоряджалась до 2014р., коли позивач втратила документ у вигляді свідоцтва про право власності на спірну квартиру.
		Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на спірну квартиру на підставі ст. 392 ЦК України.
		Разом з тим, суд вважає передчасними вимоги позивача в частині зобов'язання органу державної реєстрації зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру, оскільки спору про це не виникло, а реєстрація права власності здійснюється в порядку виконання рішення суду.
		Що стосується зустрічних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то ці вимоги суд вважає безпідставними, оскільки судом визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, а отже не підлягає і захисту право власності останнього, яке припиняється судом в установленому законом порядку.
		Вирішуючи позов таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів в рівних частинах понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 7551,60 грн. (т.1 а.с.1-5).
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88,212-215, 218ЦПК  України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Визнати протиправним Наказ Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 02.07.2015 року за № 55855 «Про приватизацію квартири № АДРЕСА_1».
		Визнати недійсним свідоцтво про право власності (серія та номер НОМЕР_1) на квартиру АДРЕСА_1 видане 02.07.2015 року на ім'я ОСОБА_3 сектором приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.
		Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 74,8 кв.м., яка складається з жилих кімнат площею 13 кв.м., 13,1 кв.м. і 16,7 кв.м., кухні площею 12,2 кв.м., вбиральні 1,6 кв.м., ванної 3 кв.м., передпокою 12,5 кв.м., балкону 0,9 кв.м. та лоджії площею 1,8 кв.м.
		В решті позову - відмовити.
		В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4 і Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації по 3 775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 80 коп. судових витрат з кожного. 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
		              
		СУДДЯ :                                                                                          С.М. Сухомлінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...