Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19880/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2016. Зареєстровано: 14.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2016.
Дата набрання законної сили: 16.02.2019
Результат оскарження 16.02.2019 Верховний Суд: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ун. № 759/19880/15-к пр. № 1-кп/759/16/16 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 червня 2016 року м. Київ
		 
		Святошинський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ; 
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22015101110000189 від 15 жовтня 2015 року за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Голованівськ Миколаївської обл., українця, гр-на України, з вищою освітою, приватний підприємець, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , не судимий, - 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, 
		сторони провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 , його захисники  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_5 вчинив незаконний збут спеціального технічного засобу негласного отримання інформації (далі  СТЗ) за таких обставин.
		На початку жовтня 2015 року, перебуваючи у м. Києві біля станції метро «Шулявська» (а не «Берестейська», як про це помилково вказано в обвинувальному акті), він отримав від раніше незнайомого гр-на « ОСОБА_8 », який представився як « ОСОБА_9 », замовлення на встановлення аудіо-відео обладнання в офісі за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39. Після відвідування цього офісу та уточнення умов замовлення  потрібна була малопомітна система відео, аудіо спостереження, можливо закамуфльована під систему сповіщувачів пожежних димових (далі  СПД, судом введена уніфікована назва для всіх предметів, які по-різному називаються в обвинувальному акті та його додатках як датчики диму, датчики пожежної сигналізації та їх муляжі, пожежні датчики задимлення, пожежні датчики), ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, вирішив незаконно збути СТЗ  систему з прихованих відеокамер, мікрофонів. Діючи з вказаною метою та приховуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 , усвідомлюючи дійсні прагнення замовника, запропонував останньому різні варіанти вирішення його проблеми, один з яких полягав у виготовленні та встановленні спеціального обладнання для прихованого аудіо, відео спостереження з використанням перероблених в приміщеннях офісу СПД. Саме цей варіант і обрав замовник, з яким ОСОБА_5 погодив вартість всього замовлення в сумі 27 000 грн, з яких 7 000 як завдаток для придбання комплектуючих.
		У подальшому, 21 жовтня 2015 року біля станції метро «Берестейська» у м. Києві, « ОСОБА_10 », діючи на добровільних засадах під контролем правоохоронного органу під час проведення на підставах, в порядку та на умовах, визначених законом, негласних слідчих розшукових дій з метою викриття злочину, передав ОСОБА_11 на виконання досягнутої домовленості 7 000 (сім тисяч) грн як завдаток з метою придбання необхідних комплектуючих для виконання замовлення з виготовлення СТЗ та подальшого його збуту шляхом встановлення в офісному приміщенніі: м. Київ, вул. Верховинна, 39.
		У свою чергу ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний задум на збут СТЗ, власноручно виготовив з СПД, безкорпусних модулів відеокамер та мікрофонів необхідне обладнання. Після цього, 24 жовтня 2015 року приблизно о 09 год разом з гр-ном ОСОБА_12 , який не був обізнаний щодо дійсних його намірів, прибув до офісного приміщення «Костянтина» за вказаною вище адресою, де у присутності замовника власноручно зібрав із заздалегідь придбаних матеріалів СТЗ шляхом вставляння до СПД прихованих мінітелекамер та мікрофонів, які разом з ОСОБА_12 підключив до відеореєстратора через підвісну стелю офісного приміщення, особисто провівши відповідне налагодження встановленої апаратури для прихованого відео та аудіо спостереження з можливістю підключення до локальної комп`ютерної мережі для здійснення віддаленого доступу. Встановлений та налаштований СТЗ  систему з прихованих відеокамер, мікрофонів приблизно о 16 год 24 жовтня 2015 року ОСОБА_5 був готовий продемонструвати « ОСОБА_13 », останній у свою чергу у присутності ОСОБА_14 перерахував 20000 грн і залишивши їх біля нього як залишок оплати наданих послуг. 
		24 жовтня 2015 року о 17 год злочинні дії ОСОБА_14 були припинені співробітниками СБУ, які під час огляду місця події в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39 за його та двох понятих присутності виявили та вилучили чотири СПД, в які вмонтовано чотири мінівідеокамери, три мікрофони, що були об`єднані в єдину систему для негласного отримання відео та аудіо інформації і є спеціальним технічним засобом негласного отримання інформації (СТЗ), а також 20 000 (двадцять тисяч) грн, які ОСОБА_5 не встиг забрати за збут такого засобу.
		Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги п. 7 Переліку видів майна, що не можуть перебувати у власності громадян…, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17 червня 1992 року (із змінами від 15 липня 1994 року), та п. п. 2, 4 та 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку, інших засобів негласного отримання інформації» № 1450 від 27 жовтня 2001 року, згідно з якими у власності громадян не можуть перебувати СТЗ, замовниками їх придбання можуть бути тільки центральні органи виконавчої влади, розвідувальні органи, підрозділи яких провадять оперативно-розшукову діяльність (державні замовники), міжнародні правоохоронні організації, спеціальні та правоохоронні органи іноземних держав (іноземні замовники). Виконавцями, а у разі потреби співвиконавцями замовлення з виготовлення СТЗ можуть бути виключно ті суб`єкти господарювання незалежно від форми власності, що мають відповідні ліцензії, а також суб`єкти господарювання іноземних держав та безпосередньо державні замовники. Виготовлення та реалізація СТЗ здійснюється виключно для задоволення потреб державних та іноземних замовників.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5  свою вину у вчинені вказаного злочину не визнав і показав наступне. Він має радіотехнічну освіту і технічними системами безпеки займається з 2000 року. На початку жовтня 2015 року з ним, посилаючись на рекомендацію одного з попередніх клієнтів, телефоном зв`язався чоловік на ім`я « ОСОБА_15 », і запропонував зустріч для обговорення можливості надання послуг з відеонагляду. Під час цієї зустрічі, яка відбулася біля пам`ятника танку (станція метро «Шулявська»), «Валерій» розповів, що шеф дав йому задачу поставити систему відео нагляду в офісі. Обвинувачений дав згоду на оплатне вирішення цієї проблеми і вони домовилися наступного дня подивитися офісне приміщення. Під час наступної зустрічі в офісі за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, « ОСОБА_15 » показав кабінети і там же уточнив, що потрібна малопомітна система відео спостереження, так як за місяць до цього в офісі була скоєна крадіжка, при цьому звернув увагу на систему пожежної сигналізації, яку можна використати для встановлення камер. Він, обвинувачений, подивився розташування кімнат і попросив тиждень для розробки варіантів вирішення питання з технічного боку.
		Як далі показав обвинувачений, у процесі підготовки він запропонував « ОСОБА_15 » в електронній переписці три варіанти систем: перші два варіанти, які були акцентовані ним, обвинуваченим, як пріоритетні за якістю, передбачали використання звичайних відеокамер різного розміру  були відхилені « ОСОБА_15 », а третій  система відео спостереження з використанням корпусів протипожежних датчиків диму, який за ціною був середнім, обрав « ОСОБА_15 », сказавши в телефонній розмові: «Ви знаєте, ми все-таки сходимся на рішенні з пожежними датчиками». Він, обвинувачений, попередив « ОСОБА_15 »: «якщо ви хочете використовувати його як доказову базу при відзнятому матеріалі, то це не буде являтися якимись доказами в суді», на що той відповів: «це не є проблемою, я причеплю наліпки на двері, що ведеться відео спостереження, мені головне впіймати злодія…». Домовившись про технічний бік питання та загальну вартість послуги в сумі 27000 грн, він, обвинувачений, запросив передоплату на закупівлю кабельної продукції в розмірі 7000 грн. Через деякий час, приблизно 21-22 жовтня 2015 року, « ОСОБА_15 » передав йому біля станції метро «Берестейська» 7000 грн передоплати. Згодом він, обвинувачений, закупив на ринку протипожежні датчики диму (СПД), відео реєстратор, відеокамери, аудіо приймачі, які були вилучені з визивної панелі домофону, обрав для даної інсталяції коаксальний кабель для передачі відео і повідомив про свою готовність замовника. 24 жовтня 2015 року, залучивши помічника ОСОБА_16 , який не знав деталей цієї угоди, він прибув з необхідним обладнанням до офісу за вказаною адресою. ОСОБА_16 протягнув кабелі, а він, обвинувачений, почав налагоджувати систему, робота тривала години чотири. У цей час « ОСОБА_15 » постійно хтось дзвонив, він кудись виходив, помітно нервував. Коли « ОСОБА_15 » дізнався, що практично роботи всі завершені (було встановлено в корпусах чотирьох СПД по відеокамері, а самі СПД в кожному з трьох приміщень офісу та коридорі, три корпуси СПД були також обладнані мікрофонами), через 5-7 хвилин зайшли співробітники СБУ і припинили роботи.
		При цьому обвинувачений уточнив, що запис з камер за погодженням із замовником він запрограмував на неробочий час з 19.00 до 09.00, режим запису не був розпочатий, відтак нічиї права порушені не були, корпус СПД використовувався тому, що безкорпусну камеру не можна саму прикріпити до стелі. Отримані від « ОСОБА_15 » 7000 грн він повернув працівникам СБУ. Останні змусили його розписатися в отриманні ще і 20000 грн, які фактично він не встиг отримати. Працівники СБУ добре орієнтувалися в офісі, користуючись наявною в ньому оргтехнікою. Йому прийшлося підписати документи, виготовлені правоохоронцями, які частково були надиктовані, частково написані ним особисто.
		Обвинувачений вважав, що оскільки перероблені ним чотири СПД втратили свої функціональні можливості, що могло бути виявлено при звичайній перевірці пожежником, а також були спеціально обладнані яркими світлодіодами із іншою частотою мерехтіння, яка не притаманна функціонуючим СПД, тобто була світлова індикація режиму їх роботи, більш того, було використано чотири СПД, тоді як за нормою в таке приміщення встановлюється їх не більше двох, тому ознаки камуфлювання таких пристроїв відео спостереження були відсутні, навпаки вказані ознаки мали демаскуючий характер. До того ж, як наполягав захист, для відеокамер спеціальні фільтри не встановлювалися, в системі відеоспостереження спеціальні адаптери не використовувалися, вона не була кодованою, обрані коди до відео сигналу застосовуються у звичайному телебаченні, інстальована система не передбачала дистанційного управління, мала низьку світлочутливість, а тому в темряві зйомка майже нічого не показувала. Обвинувачений наполягав на тому, що «саморобку», яку він інсталював в офісі 24 жовтня 2015 року, він не ідентифікував як СТЗ, збут якого тягне відповідальність. Даний заказ був як дрібничка, яку треба виконати, щоб «не втратити» серйозного клієнта. Вважає дії по відношенню до себе з боку СБУ провокацією, на що вказує неодноразове використання вказаного вище офісного приміщення для проведення аналогічних провокацій і це підтверджено долученими до матеріалів справи фотоматеріалами, які не стосуються даних подій, джерело походження коштів, які йому передавалися, не встановлено. Що ж стосується висновків експертиз, то вони є недостовірними.
		Крім того, сторона захисту вважала докази обвинувачення (протокол огляду місця події, протокол за результатами негласних слідчих дій) недопустимими, внаслідок, у першому випадку фальсифікацій (долучення фотоматеріалів з іншого провадження), а у другому  відсутності документів, які давали право на їх проведення.
		Водночас, ОСОБА_5 визнав те, що дійсно як суб`єкт підприємництва не має права (ліцензії) на виготовлення та збут СТЗ,інстальована ним система відео аудіо спостереження була діюча і він її можливості демонстрував співробітникам СБУ, протиправного тиску на нього з боку останніх під час затримання не було, зі скаргами з цього приводу він не звертався, складені за його участю та двох понятих процесуальні документи підписував добровільно, розраховуючи на пом`якшення покарання, відомості в цих документах відповідали дійсності, крім факту отримання ним 20000 грн. Гроші в сумі 20000 грн « ОСОБА_15 », перерахувавши в його присутності, дійсно демонстрував йому на початку інсталяції обладнання як готовність для здійснення заздалегідь обумовленого між ними остаточного розрахунку за виконану роботу, але забрати їх не встиг, планував на цьому замовленні особисто заробити близько 2-3 тисяч грн. Замовник на нього не тиснув, лише посилався на рекомендацію клієнта, якого він, обвинувачений, не хотів втрачати. Дійсно змінену частоту мерехтіння світло діоду пожежного датчика відрізнить тільки спеціаліст в області пожежної сигналізації, у книзі обліку виконаних робіт, яку він вів, не має запису з приводу отриманого замовлення на інсталяцію вказаної системи безпеки, технічне поєднання у систему елементів, які були ним використані, дійсно дозволяло записувати і зберігати відео та аудіо інформацію для перегляду та прослуховування, що не притаманне з технічної точки зору для СПД, з`єднання базового блоку фіксації інформації через локальну мережу із звичайним комп`ютером дозволяло замовнику з часом дистанційно переглядати збережену інформацію.
		Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_17 своєї вини, та його захисну версію, його вина у вчиненому за викладених вище обставин незаконному збуті спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, підтверджується крім власне його показань, в яких не заперечуються більшість обставин з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що він у складі оперативно-слідчої групи як оперативний співробітник приймав участь 24 жовтня 2015 року у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39 чи 27, точно не пам`ятає, в документуванні протиправних дій ОСОБА_14 , який надавав послуги із встановлення негласних аудіо та відео записуючих пристроїв. Зокрема, під час огляду вказаного місця події, де була відсутня інформація про відео спостереження, були виявлені та вилучені в СПД відеокамери та мікрофони, з`єднані із пристроєм для записування інформації (відеореєстратор), роботи вже були завершені, а також поруч із ЗАБОЛОТНИМ були виявлені заздалегідь, під час контролю за злочином, ідентифіковані кошти в сумі 20000 грн. Під час цієї слідчої дії був присутній товариш ЗАБОЛОТНОГО, який не був обізнаний у справах і лише допомагав йому, ЗАБОЛОТНИЙ вів себе спокійно, опору не чинив, пояснював свої дії і будь-яких протестів на дії правоохоронців не заявляв, хоча мав для цього можливості, роблячи записи в документах за результатами цих подій.
		Як уточнив свідок, він особисто за дорученням слідчого проводив негласні слідчі дії у формі контролю за вчиненням злочину (оперативна закупка) для документування протиправних дій ЗАБОЛОТНОГО, який займався встановленням прихованого відео аудіо спостереження з маскуванням в протипожежних датчиках. Під час проведення оперативної закупки проводився огляд покупця, знімалися копії з грошових банкнот, потім вручалися кошти покупцю, після завершення закупівлі покупець знову оглядався, всі ці дії та їх результати фіксувалися у протоколах. Всього вручалися покупцю кошти в сумах 7000 та 20000 грн в два етапи для передачі ЗАБОЛОТНОМУ, перша сума як завдаток, а інша  для остаточного розрахунку за роботу. Кошти, які надавалися покупцю, належать державі. 
		Як вбачається з дослідженого під час судового розгляду протоколу огляду місця події від 24 жовтня 2015 року та додатків до нього (фотоматеріали), в офісному приміщенні, яке складається з трьох кімнат, санвузлу, кухні та коридору, за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності понятих, оперативних співробітників, в т.ч. ОСОБА_18 , і за безпосередньої участі ОСОБА_14 були виявлені, демонтовані та вилучені чотири СПД з вмонтованими до них безкорпусними відеокамерами та мікрофонами, які були встановлені по одному в трьох кімнатах офісу та коридорі, з`єднані за допомогою дротів за підвісною стелею із системою живлення та відео реєстратором, а також грошові кошти в сумі 20000 грн у вигляді 200 купюр номіналом 100 грн кожна відповідних серій та номерів. При цьому будь-якого попередження про ведення у вказаному приміщенні відеоспостереження виявлено не було, не звертав увагу на його існування і ОСОБА_5 . Всі вказані вилучені предмети та кошти поміщені до двох поліетиленових пакетів чорного кольору, горловина яких була прошита, опечатана печаткою «Для пакетів № 12, ГУ СБУ у м Києві та Київській області» та скріплена підписами понятих, а також до картонної коробки, яка також була опечатана та скріплена підписами понятих. Жоден з учасників цієї слідчої дії, в тому числі ОСОБА_5 зауважень, протестів, скарг та заяв за результатами її проведення не мали, що підтвердили власними підписами. (т. 1 а.с. 116-128).
		Під час дослідження вказаного протоколу огляду у судовому засіданні обвинувачений вказані викладені у протоколі фактичні обставини повністю підтвердив, впізнав зображені на фото приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 , в якому особисто здійснив монтаж зазначених технічних засобів з використанням корпусів СПД, а також ідентифікував підпис у згаданому протоколі навпроти свого прізвища як свій.
		Суд відхиляє зауваження сторони захисту про те, що огляд вказаного офісного приміщення відбувався з порушенням прав володільців вказаного приміщення та ОСОБА_14 , який в ньому перебував на законних підставах. По-перше, ОСОБА_5 не є володільцем даного приміщення, а по-друге, судом не здобуто і захистом не надано будь-яких доказів того, що огляд цього офісного приміщення та проникнення до нього проводилися без добровільного дозволу його володільця, з яким, з огляду на фактичні обставини справи, погоджували свої дії співробітники СБУ. Більш того, сторона захисту, обстоюючи свою захисну позицію, також вважала встановленим, що офісне приміщення, в якому проводився огляд, використовувалося СБУ системно як полігон для виявлення подібних злочинів, подаючи з цього приводу відповідні докази (т. 1 а. 170-176).
		Під час безпосереднього огляду судом речових доказів у судовому засіданні було встановлено, що всі вказані вище предмети (крім грошей) з огляду на їх опечатування та цілісність пакування, яке не було порушеним, що зафіксовано й сторонами провадження, були об`єктом експертного дослідження № 97/3 від 03 листопада 2015 року і собою являють: чотири зовні однакові предмети, візуально схожі на сповіщувачі пожежні димові (СПД), три з яких мають маркування СПД-3, а один  СПД-3.2; відео реєстратор марки Alhya; блок живлення; моток проводів білого та чорного кольорів; пульт дистанційного керування.
		Вказані предмети обвинувачений ідентифікував як такі, що зовні схожі на елементи змонтованого ним 24 жовтня 2015 року обладнання відео аудіо спостереження у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 .
		Наведені вище показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_18 повністю узгоджуються з фактичними даними, які зафіксовані у вказаному вище протоколі огляду місця події від 24 жовтня 2015 року, а також отримані під час огляду речових доказів судом безпосередньо, а тому ці дані суд визнає допустимими та достовірними доказами.
		Натомість, суд визнає неналежними, а відтак і недопустимими доказами обвинувачення фотоматеріали (фото №№ 5 та 6  т. 2 а. 8), ідентифіковані сторонами провадження як додатки до вказаного протоколу огляду і на яких зображені нібито виявлені 24 жовтня 2015 року технічні засоби (т. 2 а. 9-10). Як сторона обвинувачення, так і сторона захисту визнали, що ці фотоматеріали не стосуються фактичних обставин, що є предметом даного кримінального провадження. При цьому сторони уточнили, а саме: - прокурор, що ці матеріли помилково були долучені слідчим до протоколу огляду від 24 жовтня 2015 року і стосуються зовсім інших подій; а захисник з обвинуваченим, за ініціативою яких ці фотографії були долучені до матеріалів судового провадження, - не оспорюючи таких тверджень прокурора, вказували на те, що ці матеріали доводять факт провокації з боку співробітників СБУ.
		При цьому, всупереч доводам сторони захисту, визнання недопустимими певної частини даних, які містить доказ, не суперечить процесуальному законодавству, відтак висновок суду про недопустимість лише окремих фотоматеріалів, долучених до протоколу огляду місця події від 24 жовтня 2015 року, не може свідчити про недопустимість інших даних, які містить вказаний протокол слідчої дії та додатки до нього, які суд визнає допустимими, а співвідносячи з показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_18  належними та достовірними.
		Крім того, суд в порядку ст. 86 КПК України визнає недопустимим доказом обвинувачення висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 97/3 від 03 листопада 2015 року (т. 1 а. 132-138), оскільки цей висновок зроблений особою, яка на час проведення експертизи не була включена до державного Реєстру атестованих судових експертів, як це випливає з довідки Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 18/20/м-1/3 від 29 січня 2016 року (т. 1 а. 228-229), відтак не мала право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи, а тому її висновок отриманий в порушення вимог ч. 1 ст. 69 КПК України і з цього приводу зауваження захисту за цим доказом суд визнає обґрунтованими.
		Згідно з комісійним висновком експертів Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 18/3 від 16 травня 2016 року (т. 2), які досліджували предмети, що були вилучені 24 жовтня 2015 року під час огляду місця події в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, після цього 09 березня 2016 року оглядалися під час судового засідання у межах даного провадження та зберігалися у двох поліетиленових пакетах білого та чорного кольорів, горловина яких була прошита ниткою та опечатана фрагментами паперу з відбитком печатки Святошинського районного суду міста Києва, що підтверджується ілюстративною таблицею: технічні засоби, а саме, чотири зовні однакові предмети, візуально схожі на сповіщувачі пожежні димові (СПД), є спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації (СТЗ), три з яких  виду спеціальні технічні засоби негласного візуального спостереження та відео документування, а також негласного отримання аудіо інформації, а один  виду спеціальний технічний засіб негласного візуального спостереження та відео документування. Однак, технічний засіб  відеореєстратор не відноситься до СТЗ. Вирішення питання про віднесення чи не віднесення цих технічних засобів до СТЗ проводилося на підставі оцінки загальних ознак: - придатність технічного засобу до негласного отримання інформації; - його призначення для використання як СТЗ певного виду. 
		Як вбачається з дослідницької частини вказаного висновку експертів, вказані чотири предмети, візуально схожі на СПД, які випускаються відповідно до певних державних стандартів, конструктивно мають отвір для світлодіодного індикатора, три з яких мають маркування СПД-3, а один  СПД-3.2. Всі ці предмети не мають внутрішньої друкованої плати сповіщувача пожежного та мають вузли, які не входять до складу сповіщувача і не передбачені в конструкції розробником. Так, у середині корпусу СПД з маркуванням СПД-3 розташовані безкорпусна відеокамера у вигляді друкованої плати з установленими радіоелектронними компонентами та об`єктивом, направленим у бік отворів металевої сітки, мікрофон з платою підсилювача та світлодіодний індикатор, а з маркуванням СПД-3.2  така сама безкорпусна відеокамера та світлодіодний індикатор. Функціональним призначенням всіх вказаних об`єктів є скрите отримання відеоінформації, а перших трьох  ще й аудіоінформації. При цьому, відеокамера в кожному з вказаних об`єктів знаходиться у середині корпусу, отвір для об`єктива мінімізований, камуфляж виконано якісно, об`єктиви камер за сіткою практично не помітні. Завдяки вкладеним у всі об`єкти непрозорим вставкам, які конструктивно не передбачені для такого роду сповіщувачів, електронні компоненти об`єктів, в тому числі, відеокамера та мікрофони, не проглядаються через отвори сітки, що сприяє скритному застосуванню технічного засобу. Зовнішній вигляд об`єктів не відповідає загально сформованій уяві про зовнішній вигляд електронних аудіо та відеореєструючих пристроїв. Маркування на друкованих платах відеокамер, а також дані проведеного експерименту їх функціонування вказують на те, що роздільна здатність таких камер складає не менше 640 х 480 ТВЛ, при цьому режим індикації увімкнення об`єктів візуально не контролюється, оптичний об`єктив практично не виявляється оптичним пошуковим пристроєм, якість звуку достатня для прийняття мовної інформації на відстані до 5-6 метрів від об`єктів, що в сукупності відповідає загальним конструктивним та функціональним ознакам СТЗ, встановлено збіг технічної забезпеченості вказаних об`єктів з технічною забезпеченістю СТЗ.
		Суд бере до уваги, що вказаний висновок є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованими експертами, що мають достатній фах (вища технічна освіта, відповідна експертна спеціальність), досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження всіх матеріалів провадження (дані безпосереднього огляду поєднані з проведенням експерименту), яким не суперечить, відповіді та висновки експертів повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз`яснення, а тому суд кладе його в основу свого висновку про належність вилучених 24 жовтня 2015 року під час огляду місця події в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39 предметів, три з яких мають маркування СПД-3, а один  СПД-3.2, до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (СТЗ).
		Обережність, з якою експерти дійшли висновку належність чи неналежність конкретних технічних засобів до СТЗ, беззаперечно вказує на ретельність та скрупульозність з наукової точки зору проведеного дослідження.
		Оцінюючи вказаний висновок експерта № 18/3 від 16 травня 2016 року у сукупності з даними, які були одержані спеціалістом і відображені в його висновку № 2/1 від 15 січня 2016 року та додатків до нього (т. 1 а. 192-222), за якими телевізійна відеокамера Ercon SV4L, розміщена в корпусі СПД, не може бути віднесена до СТЗ, суд бере до уваги таке. 
		Як підсумував в судовому засіданні спеціаліст, коментуючи свої висновки, чотири предмети СПД, які були вилучені 24 жовтня 2015 року під час огляду місця події в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, не мають ознак СТЗ.
		Натомість, висновок експерта № 18/3 від 16 травня 2016 року, на відміну від висновку спеціаліста, ґрунтується на безпосередньому дослідженні речових доказів, яких не було в розпорядженні спеціаліста, та результатах проведених експериментів, більш того, спеціаліст мотивував свої висновки, аналізуючи технічні характеристики відеокамери Ercon SV4L, дані про фактичне використання якої в розробленій обвинуваченим системі відсутні. Крім того, викликає сумнів і фаховість проведеного спеціалістом дослідження, оскільки на відміну від експерта він не має експертної спеціальності, і це вплинуло на вкрай поверховий і необгрунтований результатами конкретних досліджень характер висновків спеціаліста. Звертає на себе увагу і те, що дослідження спеціаліста не містить конкретного висновку щодо предмету злочину у межах даного провадження.
		У судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_19 , який складав висновок № 2/1 від 15 січня 2016 року, приймаючи участь в дослідженні доказів справи, хоча і наполягав на своєму висновку, проте визнав, що його оцінки ґрунтуються здебільшого на критерії професійності виконання вказаного СТЗ (низький ступень захисту, спрощене технічне рішення, яке назвав «аматорським»), відтак нездатності конкурувати з штатними такими засобами, зокрема науково-технічне управління СБУ відхилило пропозицію виготовляти СТЗ з використанням таких самих датчиків. Суд вважає, що такі критерії не впливають на оцінку створеного ОСОБА_17 технічного засобу як СТЗ в принципі. Також спеціаліст визнав, що ступінь захисту СТЗ може визначити тільки спеціаліст, використані ОСОБА_17 відеокамери дійсно було приховано в конструкцію СПД, а прихованість та маскування є ознаками СТЗ, звичайний громадянин не звернув би увагу на забезпечену обвинуваченим індикацію камери, гадав би, що це працює пожежний датчик. 
		Також спеціаліст, як вбачається з тексту його висновку, під час його підготовки керувався тільки відкритими джерелами з офіційного сайту СБУ та лише окремими витягами з існуючої методики віднесення об`єктів до СТЗ, яка має обмежений гриф доступу, а також власними припущеннями про те, що камера не забезпечує картинку, а виявлена система мала працювати з одночасним розміщенням в приміщенні попередженням про це. Більш того, спеціаліст вдався до власних оцінок діючого законодавства (відповідь на питання № 1), що суд залишає взагалі поза увагою, на власний розсуд змішав в одне два різні поняття, а саме індикація роботи СПД з використанням конструктивно передбаченого світлодіоду та індикація роботи технічного засобу (відео аудіо пристрою) під час збору інформації (відповідь на питання № 3).
		Отже, ґрунтування вказаного висновку експертів від 16 травня 2016 року на відомостях, які вони сприймали безпосередньо, цілісність пакування предметів дослідження, що виключає їх заміну, докладний опис проведених досліджень, обґрунтованість відповідей на кожне поставлене питання дають підстави суду визнати всі фактичні дані отримані експертами у передбаченому процесуальному законом порядку достовірним, належним та допустимим доказом, який суд у сукупності з іншим доказами кладе в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_11 обвинуваченню, відхиляючи як надумані доводи захисту з цього приводу. Враховуючи викладене, суд критично як недостовірні оцінює висновки спеціаліста, викладені ним у своєму висновку № 2/1 від 15 січня 2016 року та додатку до нього, а тому їх відхиляє як докази захисту.
		Є безпідставним припущення сторони захисту і про те, що вилучені 24 жовтня 2015 року під час огляду місця події в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39 чотири СПД, три з яких мають маркування СПД-3, а один  СПД-3.2, могли бути замінені на інші з тим, щоб фальсифікувати докази обвинувачення, адже як акцентував захист, ці предмети лише зовні схожі між собою, проте відсутні їх ідентифікаційні ознаки.
		Системний аналіз даних про цілісність та характер кожного разу пакування речових доказів, з приводу якого сторони протестів не заявляли і яке супроводжувалося опечатуванням з підписами як відповідальних (слідчий, експерт, суддя тощо), так і сторонніх осіб (поняті, секретар судового засідання) під час їх (доказів) передачі із збереженням від одного уповноваженого суб`єкта до іншого, вказує на безпідставність та надуманість таких припущень захисту, які спростовуються об`єктивно документованими такими даними.
		Звертає на себе увагу і той факт, що описані у протоколах слідчих дій, висновках експертів порядок пакування та опечатування вилучених 24 жовтня 2015 року технічних засобів повністю узгоджується з даними, які містять з цього приводу фотоматеріали  додатки до експертиз № 97/3 від 03 листопада 2015 року № 18/3 від 16 травня 2016 року. Ключовим питанням у даному випадку суд визнає не наявність неточності щодо характеристик самого пакувального матеріалу, а цілісність запакованих, опечатаних та переданих на дослідження предметів.
		До того ж під час огляду в судовому засіданні речових доказів обвинувачений ОСОБА_5 про їх підміну заяв не робив, оглянувши їх, відзначив повну схожість із засобами, які він особисто використовував, і які у його присутності були 24 жовтня 2015 року вилучені слідчим, підтвердив в цій частині показання обвинуваченого і свідок ОСОБА_18 .
		Допитаний під час судового розгляду в порядку ст. 336 КПК України, про який не заперечували сторони, свідок « ОСОБА_10 » показав, що дізнався про ЗАБОЛОТНОГО як спеціаліста з охоронних відео систем від свого знайомого, якому раніше встановлювали систему відеоспостереження. Зустрівся із ЗАБОЛОТНИМ вперше на початку жовтня 2015 року, представившись « ОСОБА_9 », звернувся з проханням встановити в офісному приміщенні систему відео спостереження задля безпеки. Продовжуючи спілкування на цю тему, ЗАБОЛОТНИЙ запропонував встановити приховане відео спостереження, яке є більш актуальним серед замовників, що дає змогу контролювати підлеглих. При цьому, свідок зауважив, що ЗАБОЛОТНИЙ не приховував своєї обізнаності із тим, що вчиняє незаконні дії, які пояснив тим, що за гроші робиться все. З приводу такої поведінки ЗАБОЛОТНОГО він, свідок, звернувся до СБУ, де йому запропонували допомогти зафіксувати і припинити злочинну діяльність ЗАБОЛОТНОГО, на що він добровільно дав згоду. Працівники СБУ провели з ним інструктаж щодо місця встановлення такої системи  це був офіс за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39. На черговій зустрічі він разом із ЗАБОЛОТНИМ оглянув вказане офісне приміщення. Згодом той прислав електронною поштою прайс із зазначенням ціни у 27 000 грн виконання замовлення з використанням встановлених в оглянутому офісі СПД. ЗАБОЛОТНИЙ повідомив, що встановить систему прихованого відео спостереження, яка працюватиме в цілодобовому режимі з можливістю перегляду як наживо, так і на записі, а також програмування, при цьому попросив 7000 грн завдатку на закупівлю комплектуючих. Після передачі ним, свідком, особисто ЗАБОЛОТНОМУ 7000 грн, які були попередньо видані для цього працівниками СБУ у купюрах по 500 грн, останній повідомив, що коли підготує все обладнання, повідомить дату встановлення, буде працювати не один.
		У визначений день для встановлення обладнання системи відео спостереження 24 жовтня 2015 року він, свідок, знову зустрівся із ОСОБА_20 у вказаному офісному приміщенні, куди останній прибув із своїм помічником. Як вони працювали і що робили, він не бачив, оскільки ЗАБОЛОТНИЙ просив йому не заважати. Коли монтаж системи був завершений, він, свідок, у присутності ЗАБОЛОТНОГО перерахував 20000 грн, які належало йому передати за виконану роботу і знову були надані йому для цього працівниками СБУ у купюрах по 100 грн, і, як він пригадує, передав їх ЗАБОЛОТНОМУ. Через декілька хвилин до офісу прибули працівники СБУ, які у присутності двох понятих та за участю ЗАБОЛОТНОГО, який не чинив опору, провели огляд місця події і вилучили змонтовану останнім систему відео аудіо спостереження, здійснюючи фото фіксацію та оформивши результати своїх дій відповідним протоколом. Як уточнив свідок, він не мав жодного відношення до офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, лише діяв як нібито його володілець за інструкціями співробітників СБУ, вказане приміщення не було обладнане повідомленням про те, що ведеться відеоспостереження.
		Оцінюючи наведені показання свідка « ОСОБА_8 » на предмет їх достовірності суд, перед усім керується правилами ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 94 КПК України, а також сформованою сталою судовою практикою ЄСПЛ, за якої дані, про які повідомляє допитаний як свідок агент, що приймав участь в оперативних заходах, завжди мають бути ретельно перевірені на предмет їх достовірності іншими доказами, оскільки самі по собі не можуть мати наперед встановленої сили, довіра до них завжди має бути підкріплена іншими безсумнівними фактичними даними. У випадку надання анонімності свідку засудження не має ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на доказах, отриманих від анонімних свідків (Рекомендації Rec (2005) 9 КМРЄ державам учасникам щодо захисту свідків та осіб, які співпрацюють із правосуддям).
		Через призму вказаних критеріїв оцінки доказу, які суд визнає у даному випадку визначальними, суд критично оцінює, а відтак відхиляє як сумнівні показання свідка « ОСОБА_8 » в частині, що стосуються ніким більше не контрольованих обставин початкового формування замовлення на виготовлення та збут СТЗ (перемовини з цього приводу) під час зустрічей з ЗАБОЛОТНИМ та їх електронну переписку з цього приводу, зокрема, про місце першої зустрічі  ст. метро «Берестейська», про нібито ініціативність з цього приводу тільки з боку обвинуваченого, про відсутність пропозиції з боку ЗАБОЛОТНОГО інших варіантів технічного вирішення питання відео та аудіо спостереження в офісі, а також в частині, що стосується нібито факту вручення ЗАБОЛОТНОМУ та отримання ним 24 жовтня 2015 року 20000 грн. Крім того, свідок ОСОБА_18 , який здійснював оперативне супроводження цієї справи, повідомив, що не володіє інформацією, чи я саме була ідея помістити камери в пожежні датчики, а протокол огляду місця події від 24 жовтня 2015 року не містить даних про те, що грошові кошти в сумі 20000 грн вилучалися саме в ОСОБА_14 , обвинувачений надав дані своєї електронної переписки, зокрема щодо трьох варіантів вирішення замовлення клієнта, які були завчасно відкриті прокурору, досліджені судом і не спростовані стороною обвинувачення. У зв`язку з викладеним, суд визнає достовірними в цій частині показання обвинуваченого, які і кладе в основу даного вироку.
		Однак, показання « ОСОБА_8 » в іншій частині, в тому числі і щодо ім`я « ОСОБА_9 », а не « ОСОБА_15 », відсутності у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 повідомлень про те, що ведеться відеоспостереження, знайшли своє повне підтвердження під час дослідження в судовому засіданні інших доказів, а також і в порядку ст. 358 та 359 КПК України даних, які були одержані за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій і містять:
		- рапорт про здійснення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України від 09 жовтня 2015 року, за яким було прийнято рішення про внесення відомостей до ЄРДР (т. 2 а.с. 8);
		- протокол огляду «покупця», ксерокопіювання грошових коштів та їх вручення від 21 жовтня 2015 року та додаток до нього, за якими того ж дня о 15 год 30 хв « ОСОБА_10 », який дав добровільно згоду на участь у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, отримав для проведення такого контролю грошові кошти в сумі 7 000 грн у 14 купюрах номіналу 500 грн кожна відповідних серій та номерів (т. 1 а.с. 48-54);
		- протокол огляду «покупця», який здійснював оперативну закупку від 21 жовтня 2015 року, за яким того ж дня о 16 год 30 хв « ОСОБА_10 » був оглянутий після проведеної оперативної закупки і коштів в сумі 7 000 грн при ньому не виявлено (т. 1 а.с. 55);
		- протокол огляду «покупця», ксерокопіювання грошових коштів та їх вручення від 24 жовтня 2015 року та додаток до нього, за якими того ж дня о 09 год 00 хв « ОСОБА_10 », який дав добровільно згоду на участь у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, отримав для проведення такого контролю грошові кошти в сумі 20 000 грн у 200 купюрах номіналу 100 грн кожна відповідних серій та номерів (т. 1 а.с. 56-108);
		- протокол огляду «покупця», який здійснював оперативну закупку від 24 жовтня 2015 року, за яким того ж дня о 16 год 40 хв « ОСОБА_10 » був оглянутий після проведеної оперативної закупки і коштів в сумі 20 000 грн при ньому не виявлено (т. 1 а.с. 128);
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 24 жовтня 2015 року, який містить аналогічні наведеним у вказаних протоколах вище дані, а також згідно з яким « ОСОБА_10 » всього отримав заздалегідь ідентифіковані (копіювання) кошти в загальній сумі 27000 грн (7000  21 жовтня 2015 року, а 20000  24 жовтня 2015 року), призначені для вручення ОСОБА_11 , який їх за домовленістю між ними очікував від нього як оплату за збут та встановлення СТЗ в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 . Під час першого етапу контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у період часу з 15 год 00 по 17 год 00 хв 21 жовтня 2015 року « ОСОБА_10 » за попередньою домовленістю з ОСОБА_17 передав останньому аванс (задаток) у сумі 7000 грн для закупівлі необхідного обладнання для виконання робіт із встановлення СТЗ в указаному офісному приміщенні. Під час другого етапу контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у період часу з 08 год 30 по 15 год 55 хв 24 жовтня 2015 року « ОСОБА_10 » отримав 20000 грн, які за попередньою домовленістю з ОСОБА_17 повинен був передати йому як остаточний розрахунок за виконані ним роботи із встановлення СТЗ в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 109-115).
		Оцінюючи на предмет допустимості, належності та достовірності фактичні дані, що містять вказані протоколи слідчих дій, суд приймає до уваги такі обставини.
		Об`єктивно задокументовані дані щодо обставин зустрічі « ОСОБА_10 » із ОСОБА_17 21 та 24 жовтня 2015 року, які містять протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 24 жовтня 2015 року та додатки до нього, повністю узгоджуються між собою, в тому числі за часом та місцем подій, які в них зафіксовані, а також з показаннями обвинуваченого та свідка « ОСОБА_8 » з цього приводу, які суд визнав достовірними.
		Допитаний з приводу оглянутих судом копій грошових купюр обвинувачений підтвердив, що дійсно 21 жовтня 2015 року він отримав задаток в розмірі 7000 грн у 14 купюрах номіналу 500 грн кожна, а 24 жовтня  « ОСОБА_10 » демонстрував йому 20000 грн у 200 купюрах номіналу 100 грн кожна, якими мав намір повністю завершити розрахунок за проведені роботи.
		Звертає увагу на себе відповідність за всіма ідентифікуючими ознаками купюр грошових коштів в сумі 20000 грн, які були вилучені 24 жовтня 2015 року під час огляду місця події в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та грошових коштів в сумі 20000 грн, які були перед цим вручені « ОСОБА_13 » для участі у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
		Згідно з дослідженою судом довідкою ГУ СБУ в м. Києві та Київській області № 51/12-361 від 14 січня 2016 року, контроль за вчиненням злочину в межах даного кримінального провадження здійснювався на підставі постанови прокурора № 04/11-2864т від 20 жовтня 2015 року і строк для проведення негласної слідчої дії становив один місяць, а грошові кошти в сумі 27000 грн належать державі і видавалися відповідно до видаткового касового ордеру № 796 (т. 1 а. 188; т. 2 а. 2).
		Крім того, негласна слідча розшукова дія (контроль за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки) була проведена: - в межах провадження № 22015101110000189 від 15 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 109); - на підставі постанови прокурора від 20 жовтня 2015 року про контроль за вчиненням злочину, який здійснював процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням в межах цього провадження (т. 1 а.с. 1, 109, 188), в межах визначеного прокурором строку на проведення слідчих дій (т. 1 а. 188), з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошей) (т. 1 а.с. 50-54; 59-108), із залученням на добровільній основі до конфіденційного співробітництва сторонньої особи (т. 1 а.с. 48, 56); - із забезпеченням мінімального рівня втручання в приватне життя ОСОБА_14 , який не можна визнати неспіврозмірним із метою викриття протиправної діяльності останнього; - з належною фіксацією їх ходу та результатів як слідчими, уповноваженими здійснювати досудове розслідування в межах цього провадження, так і співробітниками оперативного підрозділу, які за письмовим дорученням слідчого користувалися повноваженнями такого слідчого (т. 1 а.с. 48-115).
		ОСОБА_5 не піддавав сумніву свою причетність до зафіксованих під час проведення вказаної негласної слідчої розшукової дії зустрічей із « ОСОБА_21 ». До того ж, у своїх вільних показаннях з достатньою повнотою сам фактично відтворив обставини таких зустрічей, які відбувалися не тільки 21 та 24 жовтня 2015 року, зміст своїх домовленостей із замовником.
		Захист намагався переконати суд, що результати проведених негласних слідчих дій доводять лише провокацію ОСОБА_14 з боку « ОСОБА_8 » на вчинення злочину. Вказані доводи захисту суд оцінює, ґрунтуючись на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та аналізі сукупності наведених вище доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку.
		Так, фіксація зустрічей « ОСОБА_8 » та ОСОБА_14 , в тому числі, під час одержання завдатку і після цього, супроводження останнього працівниками СБУ до місця затримання, яке проводилося в закритому приміщенні, унеможливлювало вплив на поведінку ОСОБА_14 інших чинників, ніж його намір збути та встановити за винагороду спеціальний технічний засіб негласного отримання інформації відповідно до умов замовлення, відтак об`єктивно вказує на те, що ОСОБА_5 свідомо одержав 7000 грн від « ОСОБА_8 » як завдаток за виготовлення та збут СТЗ.
		Результатами аналізу вказаних вище протоколів негласних слідчих дій та даних, які містить протокол огляду місця події від 24 жовтня 2015 року, безспірно встановлено, що гроші, які були виявлені в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, були перед цим вручені працівниками СБУ «ШЕВЧЕНКУ К.В.» як предмет розрахунку під час оперативної закупки, на це вказує як загальний розмір - 20 000 грн, так і дані про 200 виявлених купюр при цьому номіналу 100 грн кожна відповідних серій та номерів (т. 1 а.с. 116-127).
		Аналіз отриманих даних вказує на те, що ОСОБА_5 , формуючи свої взаємовідносини з « ОСОБА_10 », мав очевидну можливість для вільного і розсудливого вибору своєї поведінки і на це вказує таке: а) він отримав лише пропозицію виготовити та встановити (збути) малопомітну систему відео, аудіо спостереження, можливо закамуфльовану під систему СПД, від якої безперешкодно міг відмовитися, тим більше, маючи багаторічний досвід у сфері технічних систем безпеки і дбаючи про свій авторитет та професійну гідність; б) сам проявив ініціативу в розробці технічних умов та формуванні пропозицій з 3-х варіантів, який не виключав можливість монтажу малопомітної системи відео, аудіо спостереження, закамуфльовану під систему СПД; в) сам визначив розмір винагороди, яку озвучив замовнику, маючи намір при цьому отримати прибуток в розмірі 2000  3000 грн; г) обвинувачений не приховував в судовому засіданні того, що саме він самостійно контролював окремі значимі, з його точки зору, технічні деталі налаштованого СТЗ, а саме, щодо часу роботи, параметрів, конструктивних особливостей, приймаючи з цього приводу самостійні технічні рішення, які замовнику доводилися як факт; д) не був нужденним у замовниках, беручись за таку, з його слів, дрібничку, яка не була унікальною і не становила для нього професійного інтересу дослідника.
		Припущення захисту як про недобровільний характер звернення « ОСОБА_8 » до СБУ, так і про намір останнього спровокувати ОСОБА_14 , свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли. « ОСОБА_10 » показав, що він звернувся до правоохоронного органу за власною ініціативою лише після того, як ОСОБА_5 запропонував технічне вирішення питання прихованої відео, аудіо фіксації в офісі.
		У судовому засіданні не здобуто і стороною захисту не надано доказів, які хоча б з малою долею вірогідності, враховуючи правову позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини (Див., напр.: постанова у справі "Ваньян проти Російської Федерації" (Vanyan v.Russia) від 15грудня 2005р., скарга№53203/99; постанова у справі "Романаускас проти Литви" (Ramanauskas v. Lithuania) від 05 лютого 2008р., скарга № 74420/01), давали обґрунтовані підстави припускати те, що одержання ОСОБА_17 7000 грн 21 жовтня 2015 року, намір отримати 20000 грн 24 жовтня 2015 року, його участь у виготовленні та збуті СТЗ відбулося завдяки провокації чи підбурювання з боку сторонніх осіб.
		З огляду на обсяг робіт із встановлення СТЗ, які мають бути задокументовані для викриття злочинної діяльності причетних до їх виготовлення, збуту чи використання осіб, їх надзвичайно важливу технічну складову, створення умов для їх інсталяції, що потребує наявність вільних приміщень, використання так би мовити «полігону» для оперативних цілей, не суперечить законові, навпаки ним захищається як метод та спосіб проведення оперативно-розшукової діяльності чи негласних слідчих дій.
		Отже, суд вважає, що станом на 20 жовтня 2015 року орган досудового розслідування мав конкретні та об`єктивні докази, які вказували на те, що ОСОБА_17 вживалися первинні кроки для вчинення злочину, відтак були обґрунтовані причини для організації негласної слідчої дії, у слідчих органів були обґрунтовані причини підозрювати ОСОБА_14 у порушенні закону, а тому оперативна закупка була санкціонована прокурором з належних правових підстав, що за практикою Європейського суду з прав людини вказує на відсутність провокації, а 24 жовтня 2015 року незаконний збут СТЗ відбувся внаслідок злочинного наміру самого обвинуваченого.
		Приймаючи до уваги все викладене, суд вважає безспірно встановленим те, що контроль за вчиненням злочину був проведений 21 та 24 жовтня 2015 року у спосіб, з дотриманням порядку і на підставах, передбачених процесуальним законом з дотриманням загальних засад кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина (п. п. 1-10 ч. 1 ст. 7, ст. ст. 246, 252, 271, 273, 275 КПК України).
		Оцінюючи за таких умов наведені вище показання обвинуваченого, свідків, а також всі наведені у зв`язку з їх оцінкою дані як докази, які визнані допустимими, суд вважає  їх сукупність з належною достовірністю доводить те, що обвинувачений ОСОБА_5 , одержуючи 21 жовтня та маючи намір отримати 24 жовтня 2015 року грошові кошти на загальну суму 27000 грн, діяв з чітко і давно сформованим умислом на протиправний збут СТЗ з корисливим мотивом - з метою отримання матеріальної винагороди, (2-3 тис), маючи для цього можливості, відповідні знання та досвід і на це вказує: його фах та досвід; практиковані ним засоби та знаряддя для організації відео та аудіо спостереження, а саме, спеціально підшукані комплектуючі, наближення до первісних умов розміщення перероблених об`єктів, приховання оптичної частини; а також вилучені під час слідчих дій заздалегідь ідентифіковані засоби контролю за злочином.
		До того ж звертає на себе увагу і суперечлива позиція сторони захисту, яка, з одного боку, наполягала на тому, що ОСОБА_5 . СТЗ не створював і не збував СТЗ, контролюючи з технічного боку свої дії, а з іншого  наполягав на тому, що схиливши його до виконання такого замовлення, відбулася провокація на збут СТЗ.
		Згідно з правилами ч. 3 ст. 2, п. 23 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII ліцензуванню підлягає діяльність, пов`язана з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації, суб`єкт господарювання може здійснювати таку діяльність лише після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
		За змістом ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VII та ст. 9 КУпАП, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії будь-яка фізична особа  підприємець несе адміністративну відповідальність, передбачену КУпАП, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 24 жовтня 2015 року вчинив незаконний збут спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, під яким суд розуміє вилучені 24 жовтня 2015 року під час огляду місця події в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, технічні засоби, а саме, чотири зовні однакові предмети, візуально схожі на сповіщувачі пожежні димові (СПД), три з яких спеціальні технічні засоби негласного візуального спостереження та відео документування, а також негласного отримання аудіо інформації, а один  спеціальний технічний засіб негласного візуального спостереження та відео документування, а тому ці дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 1 ст. 359 КК України.
		Посилання сторони захисту на те, що фактів незаконного використання СТЗ, а так само і незаконного здобування за їх допомогою інформації під час судового розгляду не встановлено, не впливає на кримінально-правову кваліфікацію наведених вище дій ОСОБА_14 , які суд вважав встановленими, оскільки ст. 359 КК України передбачає відповідальність, у тому числі, за сам факт збуту таких СТЗ, незалежно від того чи взагалі відбулося їх фактичне використання.
		Орган досудового розслідування, виходячи з буквального розуміння тексту абзацу першого сторінки другої обвинувального акта, вважав встановленим, що саме ОСОБА_5 запропонував замовнику встановити в офісі СТЗ, разом з цим таке твердження не знайшло свого безспірного підтвердження в судовому засіданні, враховуючи вище наведений аналіз доказів в їх сукупності, з ініціативою встановлення СТЗ виступив замовник, а тому суд виключає вказівку про це з обвинувачення ОСОБА_14 ..
		Крім того, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_14 як недоведені вказівки на те, що: - він мав намір отримати винагороду в розмірі саме 27 000 грн, оскільки ця сума охоплювала не тільки прибуток, а й оплату реальних понесених ним витрат на придбання комплектуючих та витрат на проведені роботи, відшкодування яких не можна вважати винагородою; - використаний обвинуваченим відео реєстратор є СТЗ, оскільки таке твердження спростоване висновком експертів № 18/3 від 16 травня 2016 року; - обвинувачений 24 жовтня 2015 року провів відповідне налагодження встановленої апаратури для прихованого відео та аудіо спостереження з можливістю підключення до мережі Інтернет, оскільки ці дані в часині підключення до мережі Інтернет технічно не підтверджені; - обвинувачений 24 жовтня 2015 року фактично отримав 20000 грн як винагороду за збут СТЗ, оскільки це стороною обвинувачення не доведено.
		Суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_14 вказівку на порушення ним всіх інших, крім п. п. 2, 4 та 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку, інших засобів негласного отримання інформації» № 1450 від 27 жовтня 2001 року, оскільки вони не мають стосунку до фактичних обставин даного провадження.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_11 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності, те, що він працює, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_11 , судом не встановлено.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд в даному конкретному випадку вважає за можливе призначивши ОСОБА_11 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 359 КК України, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на обвинуваченого обов`язки, які сприятимуть його виправленню в умовах без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке рішення є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину. Приймаючи рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає домінуючою обставиною сталі соціальні зв`язки обвинуваченого, що обумовлено його сімейним станом та наявністю великою кількості утриманців.
		На підставі викладеного, керуючись 368, 373-376 КПК України, суд, -
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, за якою призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
		На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
		Речові докази  спеціальний технічний засіб негласного отримання інформації  знищити; гроші в сумі 27000 грн  використовувати за належністю; відео реєстратор  повернути належному володільцу.
		На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути із ОСОБА_3 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 10 776 (десять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 08 коп в дохід держави.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		       СУДДЯ ОСОБА_22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...