Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5391/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2016. Зареєстровано: 15.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2016.
Дата набрання законної сили: 08.09.2016
Результат оскарження 08.09.2016 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		13 червня 2016 року                      № 826/5391/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І.  розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів",   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія" до  Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, громадська організація «Звіринецький сквер» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» та товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» звернулись до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, громадська організація «Звіринецький сквер» про визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2013 №317/9374 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 2,23 га за кадастровим номером 8000000000:82:138:0096, яка розташована між будинками 2-6 на вул. Підвисоцького у Печерському районі м. Києва» зі змінами внесеними рішенням від 25.12.2014 №732/732.
		Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:82:138:0096 передана позивачем в оренду, рішення про передачу земельної ділянки в оренду та договори оренди є чинними, проте оскаржуваним рішенням зазначеній земельній ділянці надано статус скверу, що порушує права позивачів, як добросовісних користувачів земельною ділянкою. Крім того, позивачі зазначають, що оскаржуване рішення прийнято на виконання судового рішення, проте таке рішення скасовано.
		Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
		          В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		          В подальшому, до суду надійшли заяви ОСОБА_1 та громадської організації «Звіринецький сквер» про залучення їх до участі у вирішенні справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
		          Ухвалою від 20.05.2016 ОСОБА_1 та громадську організацію «Звіринецький сквер» залучено до участі у вирішення справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, роз'яснено їх  права та надано час на ознайомлення з матеріалами справи і подачу пояснень по суті спору.
		          Треті особи без самостійних вимог на предмет спору свої права визначені ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України не реалізували, письмових пояснень по суті спору не надали.
		          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
		ВСТАНОВИВ:
		          Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №855/3430 «Про передачу ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торгового центру та підземного паркінгу між будинками №2а на вул. Вільшанській та №16 на вул.. Професора Підвисоцього у Печерському районі м. Києва» передано вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» (цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торгового центру та підземного паркінгу).
		          На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» укладено договір оренди земельної ділянки від 17.01.2006 № 82-6-00338.
		Також, рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 №234/291 «Про передачу ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській 2-6 у Печерському районі м. Києва» передано вказану земельну ділянку ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» (цільове призначення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом).
		          На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» укладено договір оренди земельної ділянки від 27.12.2006 № 82-6-00399.
		          Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №317/3974 «Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 2,33 га за кадастровим номером 8000000000:82:138:0096, яка розташована між будинками NN 2 - 6 на вул. Вільшанській та будинком N 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва» (в редакції рішення від 25.12.2014 № 732/732) надано статус скверу земельній ділянці площею 0,64 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0096), розташованій між будинками N 2-а на вул. Вільшанській та N 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва та  надано статус скверу земельній ділянці площею 1,69 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098), розташованій на вул. Вільшанській, 2 - 6 у Печерському районі м. Києва".
		          Пунктом 2 вказаного рішення внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381 та продовжених на період 2010 - 2015 років рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 N 714/2783 (таблиця 2 "Озеленені території загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам"), додавши земельну ділянку, визначену пунктом 1 цього рішення, до переліку скверів Печерського району м. Києва.
		          Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		У відповідності до пункту 2 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України КМР та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
		Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через КМР, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи ( ст.6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").
		У відповідності до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Відповідно до пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Києва, крім земель, переданих у приватну власність, до розмежування земель державної та комунальної власності здійснює Київська міська рада.
		Пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Положеннями частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		          Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		          Отже Київська міська рада здійснює повноваженнями  щодо розпорядження землями в межах м. Києва, в тому числі зміни цільового призначення, крім земель, переданих у приватну власність.
		          З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 по справі №5011-47/12740-2012, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 та Вищого господарського суду України від 22.04.2013, задоволено позов заступника  прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради . до ТОВ «Український фонд розвитку регіонів», визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,64 га на вул. Підвисоцького у Печерському районі міста Києва укладений між Київською міською радою та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів».
		Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 по справі №5011-47/12740-2012 задоволено заяву ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва №5011-47/12740-2012 від 30.10.2012 за нововиявленими обставинами та скасовано зазначене рішення.
		Постановою Господарського суду міста Києва від 03.03.2015  по зазначеній справі скасовано рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 по справі №5011-47/12740-2012 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва №5011-47/12740-2012 від 30.10.2012 за нововиявленими обставинами.
		В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2015 по зазначеній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 залишено без змін.
		Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		Відповідно до акту приймання-передачі від 04.02.2016 Київська міська рада передала ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» спірну земельну ділянку.
		Отже, відповідач, будучи стороною у справі №5011-47/12740-2012, а відтак обізнаний про наявність вказаних вище рішень, в тому числі про скасування рішення Господарського суду міста Києва №5011-47/12740-2012 від 30.10.2012 щодо визнання недійсним договору оренди та 04.02.2016 на виконання вказаних рішень передав спірну земельну ділянку ТОВ «Інноваційна будівельна компанія».
		Отже, земельні ділянки, яким оскаржуваним рішенням надано статус скверу, перебувають у користуванні (оренді)  позивачів, договори оренди між сторонами не припинено.
		Як зазначено вище, рішеннями Київської міської ради про передачу земельних ділянок в оренду від 19.07.2005 №855/3430, від 31.10.2006 №234/291 визначено цільове призначення земельних ділянок - для будівництва та  експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торгового центру та підземного паркінгу; для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом.
		Надання оскаржуваним рішенням зазначеним земельним ділянкам статусу скверу фактично унеможливлює використання позивачами земельних ділянок за цільовим призначенням визначеним у вказаних вище рішеннях про передачу в оренду таких земельних ділянок.
		          Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. 
		Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
		Статтею 152 (п. "г" ч. 3) Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту прав юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		У рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (Sovtransavto Holding v. Ukraine), N 48553/99, п. 96, ECHR 2002-VII зазначено, що з огляду на статтю 1 Конвенції, кожна Договірна держава має "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції". 
		 
		У справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушеннь пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; за відсутності будь-яких заперечень з боку Уряду Суд вважає, що право заявника використовувати чотири гектари землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтувалось на рішенні 1992 року, становило «майно», яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (див., mutatis mutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. the United Kingdom), заява № 44277/98, пункти 32- 35). Отже, зазначене положення Конвенції є застосовним до цієї справи.
		Суд повторює, що державні органи мотивували скасування рішення 1992 року тим, що його було прийнято помилково, без урахування попередньої обіцянки про виділення цієї ж землі третім особам.
		Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000?I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). 
		Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). 
		З огляду на вищезазначене було порушення статті 1 Першого протоколу. (Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).
		Крім того, Європейський суд встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з втручанням у право заявників на мирне володіння їхнім майном, оскільки, хоча таке втручання і було здійснене в інтересах суспільства, існують сумніви щодо його законності. Окрім того, заявники, як добросовісні набувачі, так і не отримали компенсації за вилучене у них майно (справа «Максименко та Герасименко проти України» (Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine) від 16 травня 2013 року (заява № 49317/07).
		Враховуючи, що оскаржуваним рішенням  змінено цільове призначення земельних ділянок, які орендовано позивачами та надано таким земельним ділянкам статус скверу та з часу підписання акту приймання-передачі від 04.02.2016 не приведено у відповідність для можливості використання позивачами, отже оскарженим рішенням позивачів  фактично позбавлено права користування такими земельними ділянками, що вказує на його протиправність та наявність підстав для його скасування. 
		Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Задовольнити  позов.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 «Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 2,33 га за кадастровим номером 8000000000:82:138:0096, яка розташована між будинками NN 2 - 6 на вул. Вільшанській та будинком N 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва» зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №732/732.
		 
		Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...