Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/27532/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з діяльністю органів управління товариства.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2016. Зареєстровано: 16.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2016.
Дата набрання законної сили: 14.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 червня 2016 року Справа № 910/27532/15 
		           
		Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:
		Плюшка І.А. - головуючого,
		Самусенко С.С.,
		Татькова В.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні
		скарги          ОСОБА_4
		та          ОСОБА_5
		на постанову           Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року
		та на рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада 2015 року
		у справі           № 910/27532/15 
		господарського суду  міста Києва
		за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю
		                      "Інтер-Вент"
		до                   Публічного акціонерного товариства 
		                      "Діамантбанк"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 
		позивача
		                     1. ОСОБА_6 
		                     2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Інвест" 
		                     3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК "Енергоінвест" 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 
		відповідача
		                      4. ОСОБА_7
		                      5. ОСОБА_5 
		                      6. ОСОБА_4 
		про                визнання недійсним рішення спостережної ради
		за участю представників                    
		позивача -          Єніч В.С.
		відповідача -          Агафонов А.В., Мазир С.В.
		третіх осіб -           1. не з'явився           2. не з'явився           3. не з' явився
		           4.ОСОБА_8           5. ОСОБА_5 6. ОСОБА_11
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Вент" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання недійсним рішення Спостережної ради.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", оформлене протоколом №165 від 12 липня 2013 року, прийняте з порушенням положень Статуту відповідача, а саме без вказівок на це акціонерів Банку, а також всупереч інтересам позивача.
		Крім того, позивач стверджує, що засідання Спостережної ради, на якому було прийнято оскаржуване рішення, відбулося з порушенням процедури та порядку його скликання, а тому наявні підстави для визнання такого рішення недійсними.
		Рішенням господарського суду м. Києва від 16 листопада 2015 року (суддя Босий В.П.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року (судді Коршун Н.М., Мартюк А.І., Алджанова С.О.) у справі № 910/27532/15 позов задоволено.
		Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		ОСОБА_5 також не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою звернувся з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. 
		Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 та касаційна ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Спостережної ради Акціонерного банку "Діамант" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк"), оформленим протоколом №02-2006/06 від 01 лютого 2006 року, призначено ОСОБА_4 за його згодою на посаду Голови Правління Акціонерного банку "Діамант" з моменту отримання письмового дозволу Національного банку України щодо погодження його кандидатури на цю посаду.
		09 березня 2006 року комісією Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ  прийнято рішення № 0609 про погодження призначення         ОСОБА_4 на посаду Голови Правління Банку.
		Відповідно до наказу Акціонерного Банку "Діамант" №86-К від 15 березня 2006 року ОСОБА_4 вступив на посаду Голови Правління. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 липня 2013 року ОСОБА_4 подав письмову заяву про звільнення з посади Голови Правління банку з 12 липня 2013 року, за угодою сторін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 
		12 липня 2013 року Спостережною радою Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" прийнято рішення, оформлене протоколом № 165 щодо: 
		-          Виплати ОСОБА_4 винагороди за період роботи на посаді Голови Правління Банку з 01 січня 2007 року - 31 грудня 2012 року у розмірі 2  000  000 грн. (Два мільйони) гривень за кожен рік роботи, що становить 12  000  000 (Дванадцять мільйонів) гривень;
		-          Уповноваження Голови Спостережної ради банку ОСОБА_7 на укладення договору з ОСОБА_4 у зв'язку з припиненням повноважень Голови Правління Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк".
		На виконання рішення Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", 12 липня 2013 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" в особі Голови Спостережної ради ОСОБА_7 був укладений договір про виплату винагороди, за яким сторони узгодили виплатити ОСОБА_4 винагороду в розмірі 12 000 000,00 грн.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
		Пленум Верховного суду України в п. 38 Постанови від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснив, що учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. 
		Відповідно до п. 39 вказаної постанови, рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Вент" є акціонером Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", власником істотної участі у даному Банку та володіє 5  208  000 штук простих іменних акцій Банку, що підтверджується випискою-переліком акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах товариства, від 23 жовтня 2015 року № 9727зв.
		Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним оскаржуваного рішення Спостережної ради Банку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Вент" посилається на те, що засідання Спостережної ради, яке відбулося 12 липня 2013 року, було неправомочним з огляду на відсутність у його членів повноважень приймати участь в такому засіданні.
		За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦК України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.
		Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. 
		          Частиною 1 ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла станом на 12 липня 2013 року) встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
		Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла станом на 12 липня 2013 року), органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.
		Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла станом на 12 липня 2013 року) встановлено, що спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників.
		Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла станом на 12 липня 2013 року), повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.
		Пунктом 13.7 Статуту Банку (в редакції, що діяла станом на 12 липня 2013 року) встановлено, що Голова та інші члени Спостережної ради обираються Загальними зборами з числа акціонерів банку або їх представників в складі 3 осіб строком на 3 роки. Головою та членами Спостережної ради є дієздатні фізичні особи - акціонери та юридичні особи - акціонери. Повноваження членів Спостережної ради дійсні з моменту прийняття рішення Загальними зборами. Спостережна рада здійснює свої повноваження до обрання нового складу Спостережної ради.
		Пунктом 3.1. Положення про Спостережну раду Банку (в редакції, що діяла станом на 12 липня 2013 року) визначено, що Спостережна рада обирається Загальними зборами акціонерів Банку з числа акціонерів Банку або їх представників в складі не менше 3 (трьох) осіб.
		Частиною 2 ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства"  передбачено, що повноваження члена наглядової ради дійсні з моменту його обрання загальними зборами товариства. Повноваження представника акціонера - члена наглядової ради дійсні з моменту видачі йому довіреності акціонером - членом наглядової ради та отримання товариством письмового повідомлення про призначення представника, яке, крім іншого, повинно містити: 
		1) прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) представника; 
		2) дату народження представника; 
		3) серію і номер паспорта представника (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав; 
		4) місце роботи представника та посаду, яку він обіймає; 
		5) місце проживання або місце перебування представника. 
		Член наглядової ради - юридична особа несе відповідальність перед товариством за дії свого представника у наглядовій раді. Акціонери товариства в порядку, передбаченому частиною другою статті 78 цього Закону, мають право на ознайомлення з письмовими повідомленнями акціонерів - членів наглядової ради про призначення представників у наглядовій раді.  
		Відповідно до п. 6.2.3 Положення про Спостережну раду Банку, члени Спостережної ради зобов'язані приймати рішення в межах наданих їм повноважень.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що члену Спостережної ради Банку ОСОБА_5, який був уповноваженим представником акціонера Банку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Інвест", було видано довіреність №Д16/07-11 від 18 липня 2011 року, якою йому було надано право приймати участь у роботі Спостережної ради Банку, при цьому представник повинен був здійснювати свої повноваження відповідно до вимог закону, Статуту та внутрішніх положень Банку, та відповідно вказівок акціонера.
		Отже, повноваження ОСОБА_5, як представника акціонера Банку та члена Спостережної ради, були обмежені діючим законодавством України, внутрішніми положеннями Банку, а також вказівками акціонера, інтереси якого він представляв. 
		У листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Інвест" від 20 жовтня 2015 зазначено, що товариство, як акціонер Банку, не надавало своєму представнику ОСОБА_5 будь-яких вказівок (розпоряджень) щодо прийняття на засіданні Спостережної ради Банку рішення від 12 липня 2013 року про виплату ОСОБА_4 грошової винагороди, колишньому Голові Правління, та укладення з ним будь-яких подальших договорів про її виплату (Том 1, а.с. 93).
		З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що участь ОСОБА_5 в засіданні Спостережної ради Банку та прийняття оскаржуваного рішення 12 липня 2013 року було здійснено всупереч наданих йому повноважень, та з порушенням п. 6.2.3 Положення про Спостережну раду Банку.
		Крім цього, з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "Енергоінвест" від 20 жовтня 2015 року, також, вбачається, що воно не надавало вказівок, як акціонер Банку, представнику ОСОБА_7 на прийняття рішення про виплату ОСОБА_4 винагороди, що також свідчить про вчинення Головою Спостережної ради Банку порушень під час здійснення повноважень ( а.с. 91, Том  1 ).
		Щодо доводів третіх осіб про те, що члени Спостережної ради наділені можливістю вчинення ними дій без відповідних вказівок на те їх довірителів, то ці доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та судом встановлено наступне.
		Відповідно до рішення чергових Загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" від 15-18 квітня 2013 року, оформленого протоколом № 10, членів Спостережної ради Банку було обрано та призначено на дані посади саме як представників відповідних акціонерів - юридичних осіб (Том 3, а.с.73-80), з тексту якого вбачається, що ОСОБА_7 є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Енергоінвест", ОСОБА_5 є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Інвест", а ОСОБА_6 є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Вент". 
		Пунктом 3.5. Положення про спостережну раду Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" визначено, що порядок діяльності представника акціонера Банку у Спостережній раді визначається самим акціонером. 
		Крім того, з письмових пояснень двох інших членів Спостережної ради - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вбачається, що під час прийняття рішень на засіданнях Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" члени Спостережної ради повинні отримувати погодження та вказівку свого довірителя - акціонера. 
		З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прийняття членами Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" рішення про виплату ОСОБА_4 винагороди без вказівок акціонерів є неправомірними діями, що суперечать встановленому порядку.
		Судом апеляційної інстанції, також, встановлено, що проведення виплат у вигляді винагороди в розмірі 12  000  000,00 грн. співробітникам Банку (в т.ч. Голові Правління) у 2013 році не передбачені бюджетом або будь-яким фондом Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк".
		Крім того, розмір чистого прибутку Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" за 2013 рік становив 4576000,00 грн., відповідно до аудиторського висновку та фінансової звітності незалежного аудитора за 2013 рік (Том 2, а.с. 11-17).
		Виплата 12 000 000,00 грн. у вигляді винагороди ОСОБА_4 значно перевищує розмір чистого прибутку Банку, що свідчить про збитковість для Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" проведення таких виплат.
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що рішення Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" від 12 липня 2013 року № 165 було прийнято всупереч приписів чинного законодавства України, що призвело до зменшення активів Банку та порушило право Товариства, як акціонера Банку, передбачене п. б) ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Таким чином, доводи заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.
		З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, - 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		          2.          Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		3.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у справі № 910/27532/15 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      І. А. Плюшко
		 
		Судді                                                                                                                     С. С. Самусенко
		 
		                                                                                                    В. І. Татьков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...