Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/7728/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2016. Зареєстровано: 16.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/7728/15-к
		1-кп/465/270/16 
		 
		 
		 
		 
		 В И Р О К 
		     Іменем України
		 15 червня 2016 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
		 головуючого судді ОСОБА_1 
		 за участю секретаря ОСОБА_2  
		 розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали судового провадження № 1-кп/465/270/16 (справа №465/7728/15 к ) за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, що внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140080002390 від 26 серпня 2015 року про обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прибужани ( Лапаївка)  Камянка - Бузького району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, проживаючого з позашлюбною жінкою, неодноразово судимого, останній раз 18 листопада 2011 року Галицьким районним судом м. Львова до 4 ( чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на час затримання у даному кримінальному провадженні працюючого в ЛКП « Айсберг» 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.152 та ч. 2 ст. 153 КК України
		 Сторона обвинувачення  - прокурорЛьвівської 
		 місцевої прокуратури № 3 
		 ОСОБА_4  
		  Сторона захисту - адвокат ОСОБА_5  
		  Учасники судового провадження: 
		 потерпіла ОСОБА_6 
		 Представник потерпілої  адвокат ОСОБА_7 
		     В С Т А Н О В И В:
		 
		  Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015140080002390 від 26 серпня 2015 року, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 25 серпня 2015 року, в період з 21 год. 17 хв. по 21 год. 47 хв., перебуваючи в районі будинку АДРЕСА_3 , де він вийшов із маршрутного таксі № 3  а, наздогнав по дорозі ОСОБА_6 , 1988 року народження, схопив її за руку та погрожуючи застосувати фізичне насильство, яке проявилось  у залякуванні потерпілої та погрозі спричинення їй тілесних ушкоджень, що потерпіла сприйняла як реально, оскільки  була темна пора доби і на вулиці нікого не було, примусив останню пройти з ним у кущові зарослі, що вздовж дороги по вулиці Стрийській у м. Львові де  проти її волі, вступив з нею у статеві зносини. Після чого, погрожуючи застосувати фізичне насильство до неї, ОСОБА_6 , задовольнив свої статеві пристрасті неприродним способом та покинув місце вчинення злочину.
		 За обвинувальним актом, слідчий та прокурор вважають, що таким чином ОСОБА_3 , своїми умисними діями вчинив зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, тобтовчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК України.
		 В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4  підтримуючи обвинувачення, висунуте органами досудового розслідування, оголосив підписаний та затверджений ним обвинувальний акт, і надав суду, як докази у підтвердження вини підсудного, матеріали кримінального провадження № 12015140080002390 від 26 серпня 2015 року, а саме: ксерокопію протоколу допиту потерпілої від 26 серпня 2015 року; ксерокопію оглядового листа спільного огляду у приймальному відділенні з часом звернення 26.08. 2015 року ( т. 1 ас. 26 -28, 44) та в оригіналах: доручення про проведення слідчих дій від 26 серпня 2015 року; протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.11.2015 року; два магнітних носії «флеш карти» об`ємом по 8 мв.; довідку про встановлені та переглянуті записи відео спостереження у кримінальному провадженні № 12015140080002390 від 26 серпня 2015 року по факту насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім способом відносно громадянки ОСОБА_6 ; жорсткий диск з відео та фото; постанову про визнання речовими доказами носіїв інформації та приєднання їх до матеріалів справи; повідомлення ОСОБА_3  від 20 листопада 2015 року про проведення негласних слідчих дій, а саме: аудіо  відео контроль особи; таке ж повідомлення адвокату; протокол пред`явлення особи для впізнання від 02 жовтня 2015 року:довідку про виготовлення суб`єктивного портрету; висновок експерта № 1044/2015  ім. від 09 вересня 2015 року; висновок експерта № 265/2015ц. від 10 вересня 2015 року; висновок експерта № 1404 від 02 вересня 2015 року; висновок експерта № 1119/2015  ім від 25 вересня 2015 року; постанову прокурора ОСОБА_4  від 26 серпня 2015 року про отримання зрізів нігтьових пластин з пальців обох рук, змиви з долонь обох рук та зразки крові у потерпілої ОСОБА_6 ; доручення слідчого ОСОБА_8 від 26.08.2015 року на виконання постанови прокурора; протокол отримання зразків нігтів у ОСОБА_6  від 26.08.2015 року; протокол отримання зразків змивів з рук ОСОБА_6  від 26.08.2015 року; постанову слідчого ОСОБА_8  від 01 вересня 2015 року про визнання речовими доказами : серветку з дитячого майданчика вилучену під час ОМП 26.08. 2015 року, серветку вилучену біля лавочки 26.08.2015 року, серветку паперову, сарафан та жіночі труси; квитанцію № 003567 від 26.08.2015 року; протокол огляду місця події за участю ОСОБА_6 від 26.08. 2015 року де об`єктом огляду є кабінет № 23 по вулиці Ген. Чупринки у м. Львові та в ході якого вилучено одяг ОСОБА_6 ; проткол огляду місця події від 26.08.2015 року за участю ОСОБА_6  де місцем огляду є ділянка 50х100 метрів, яка знаходиться на відстані від входу в будинок АДРЕСА_4 та згідно з яким серед виявлених речей, виявлено використану одноразову серветку, яку опечатано в паперовий пакет; ухвалу слідчого судді від 02.10.2015 року про проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_5 з метою виявлення та вилучення одежі , в яку був одягнений ОСОБА_3  25.08.2015 року та ремінної барсетки, а також інших речей та документів, які були здобуті злочинним шляхом та які заборонені в обігу; доручення слідчого ОСОБА_8  на виконання ухвали суду; протокол обшуку від 02.10. 2015 року, що складений о/у Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_9 , згідно якого, вилучено: ремінну барсетку зеленого кольору з написом, крем, джинси голубого кольору, футболку білого кольору ( т. 2 ас. 1  66, 110); довідку про погодні умови 25.08. 2015 року ( т. 2 ас.121); супровідний лист начальника Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 11 вересня 2015 року з додатками на 4 арк. ( т. 2 ас 209  213, т 3 ас. 8 - 12); протокол огляду місця події від 26. 08. 2015 року за участю потерпілої ОСОБА_6 , згідно якого, об`єктом огляду є ділянка розміром 20х30 метрів, яка знаходиться з другої сторони за будинком № 280 по вулиці Стрийській у м. Львові де виявлено використану одноразову серветку білого кольору, яку запаковано в паперовий конверт та вилучено ( т. 3 ас 13- 14); протокол прийняття заяви ОСОБА_6 від 26.08. 2015 року, згідно якої, вона просить вжити заходів до невідомої особи, яка перебуваючи по вулиці Стрийській поблизу будинку № 280 у м. Львові вчинила щодо неї насильницьке задоволення неприроднім способом (т. 3 ас.43 - 44); характеристику на ОСОБА_3 від 02.10. 2015 року; довідку ЛМКП «Айсберг» на мешканців кв. АДРЕСА_5 ; акт комісії від 02.10. 2015 року; копії судових рішень  вироків відносно ОСОБА_3 ; довідку ІЦ станом на 01.10.2015 року; висновок судово- психіатричного експерта № 818 від 03.11.2015 року, згідно якого, ОСОБА_3 психічними захворюваннями не страждав та не страждає ( т. 3 ас. 52  53); медичні довідки про стан здоров`я ОСОБА_3 ( т. 3 ас. 54-55); заяву ОСОБА_3  від 03. 11. 2015 року про відмову від проходження поліграф дослідження ( т. 3 ас. 56). 
		 Прокурор надаючи суду докази вини підсудного та виступаючи у дебатах з обвинувальною промовою в суді, звернув увагу суду, що в судовому засіданні з`ясовано, що 25 серпня 2015 року, в період з 21 год. 17 хв. по 21 год. 47 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи по  вулиці Стрийській, 280, у м. Львові, вийшовши із маршрутного таксі № 3  а та наздогнав по дорозі ОСОБА_6 , 1988 року народження, схопив її за руку та погрожуючи застосувати фізичне насильство, яке проявилось  у залякуванні потерпілої та погрозі спричинення їй тілесних ушкоджень, які потерпіла сприйнялареально так, як  була темна пора доби і на вулиці нікого не було, примусив останню пройти з ним у кущові зарослі, що вздовж дороги по вулиці Стрийській у м. Львові де  проти волі останньої вступив з нею у статеві зносини, після чого, погрожуючи застосувати фізичне насильство до неї, ОСОБА_6 , задовольнив свої статеві пристрасті неприродним способом та покинув місце вчинення злочину.
		 Прокурор вважає, що таким чином ОСОБА_3 , своїми умисними діями, вчинив зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст.153 КК України.
		 При цьому, прокурор зазначає, що не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою вину, його вина повністю доводиться зібраними доказами, які були досліджені та встановлені в судовому засіданні, а саме:
		- показами допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка чітко повідомила, що саме ОСОБА_3 за допомогою психологічного примусу та погроз, зокрема, що у нього в кишені знаходиться ножик, яким він без вагань завдасть їй удар в нирку, після чого вона, потерпіла, все життя буде працювати на гемодіаліз і таким чином змусив її слідувати за ним у кущові зарослі де і здійснив свій злочинний замисел, зґвалтував її, після чого ще і задоволив свій статевий потяг неприроднім шляхом. Підстав оговорювати ОСОБА_3 , у неї не має, як не має підстав недовіряти її показам;
		- показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які кожен окремо, повідомили суду, в якому стані зразу ж після зґвалтування перебувала потерпіла, а саме її психо - емоційний стан був пригніченим і млявим та вона перебувала у шоковому стані, була заплакана. Крім того, потерпіла ОСОБА_14 , розповіла їм про обставини вчинення злочину, а саме те, що місце де її зґвалтували було безлюдним, там ніхто не ходить, довкола одні чагарники, а тому навіть якби потерпіла спробувала чинити супротив чи звернутись за допомогою то її б ніхто не почув та не допоміг би. Останні повідомили також, що по опису особи  ґвалтівника, якого їм описала ОСОБА_15 , такий повністю збігається з описом обвинуваченого ОСОБА_3 ;
		- показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_16  та ОСОБА_17 , де свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що мав з обвинуваченим ОСОБА_3 приватну бесіду в ході якої ОСОБА_3 , розповів йому, що він дійсно їхав в одному маршрутному таксі № 3-а з потерпілою ОСОБА_14 де ґвалтівник і обрав собі за жертву саме ОСОБА_6 .. Крім того, ОСОБА_3  сказав йому, свідкові, що зараз багато людей сидять в СІЗО за зґвалтування і можна примиритись з потерпілою та вона забере заяву на нього… Також ОСОБА_3  сказав, що якщо би він захотів то міг би втекти на схід в АТО де його ніхто та ніколи не знайшов би; 
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який повідомив суду, що також мав з обвинуваченим приватну бесіду під час якої, останній зізнався, що мав з ОСОБА_6  статевий акт та такий, нібито відбувся добровільно;
		- Показами допитаних в судовому засіданні експерта та лікарів, які оглядали потерпілу та надали відповідні висновки. Зокрема і в тому числі показами експерта ОСОБА_18 , де остання повідомила, що хоч і не було виявлено слідів сперми у потерпілої, проте зважаючи на те, що експертиза проводилась з плином певного часу, а потерпіла чистила зуби, пила воду та справляла природні потреби, такі по вищевказаним причинам і не можна було виявити. Показами лікарів ОСОБА_19  та ОСОБА_20 котрі, як вважає прокурор, повідомили суду, що потерпіла поступила до них у пригніченому стані і була заплаканою. Під час медичного огляду у потерпілої ОСОБА_6 хоч і не було виявлено пошкоджень, проте лікар - гінеколог чітко зазначив, що на його 22 річній практиці не у всіх потерпілих при зґвалтуванні, яких йому доводилось оглядати, виявляють пошкодження внутрішніх статевих органів, оскільки такі статеві акти не суперечать фізіологічній природі людини. Прокурор зауважує, що крім того, лікар  проктолог повідомив в судовому засіданні, що під час огляду він виявив сліди калових мас на стегнах потерпілої, що збігається з її показами, де ОСОБА_6  підтвердила, що після того як обвинувачений закінчив статевий акт, у неї відбулось самовільне випорожнення.
		- показами допитаного в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину не визнав та повідомив, що їхав тим самим маршрутом № 3-а на футбол та їхав цілу годину через те, що нібито була пробка по маршруту слідування.
		_ протоколом обшуку у помешканні обвинуваченого, де було виявлено та вилучено одяг, на який вказала потерпіла як на одяг у якому був одягнений нападник ОСОБА_3 в момент вчинення злочину, а саме футболку, джинси, поясну барсетку темно  зеленого кольору. При цьому прокурор звертає увагу суду, на те, що при дослідженні в судовому засіданні речових доказів, ОСОБА_3  поправив потерпілу ОСОБА_6 та повідомив, що в момент нападу він був не в темній, а темно  зеленій ремінній барсетці, чим сам підтвердив факт вчинення ним злочину;
		- протоколом огляду місця події де було виявлено та вилучено серветки на які вказувала потерпіла, як на речі, якими користувався нападник після закінчення статевого акту з потерпілою; 
		- фото таблицею маршруту руху потерпілої за 25.08.2015 року з погодинним хно метражем руху ОСОБА_6  до зупинки громадського транспорту на пл.. Різні у м. Львові, згідно якої, як вважає прокурор, камери відео спостереження чітко зафіксували ОСОБА_3 , який також прослідував на дану зупинку, сів в одне маршрутне таксі з потерпілою, де і вибрав собі жертву зґвалтування. Даний доказ, вважає прокурор, повністю підтверджується з показами потерпілої яка повідомила суду, що нападник сидів поруч з нею по всьому маршруту слідування маршрутного таксі № 3 А, аж до зупинки по вулиці Стрийській де і вийшла потерпіла, а ОСОБА_3 слідом за нею, після чого підійшов до тої ззаду , схопив за руку та сказав, що в нього є ніж і присів до неї на лавочку, а після відвів у кущові зарослі навпроти зупинки та зґвалтував її і задовільнив свої статеві пристрасті неприроднім шляхом;
		- заявою ОСОБА_3  про те, що він відмовляється від проходження перевірки на поліграфі; 
		- протоколом проведених негласних слідчих дій та дослідженими в судовому засіданні аудіо  відео записами, згідно яких, як вважає прокурор, ОСОБА_3 , у індивідуальній розмові з ОСОБА_16 , у спокійній обстановці, без стороннього тиску чи впливу розповів як саме він вибирав жертву, про, що з нею розмовляв, куди попрямував після вчинення злочину, чому вирішив відмовитись визнати вину та інші обставини при яких він вчинив зґвалтування та задоволення свого статевого потягу неприроднім шляхом;
		- протоколом впізнання де потерпіла , як вважає прокурор , чітко впізнала ОСОБА_3 , як особу, що її зґвалтувала та задоволила свій статевий потяг неприроднім шляхом. Згідно вказаного доказу, ОСОБА_6 в присутності понятих, з дотриманням усіх вимог КПК України, описала по яких саме зовнішніх ознаках вона впізнала ґвалтівника, після того, коли їй були представлені особи для впізнання, вона не вагаючись вказала саме на ОСОБА_3 , як на особу, яка над нею познущалась. Далі зазначає прокурор, ОСОБА_6 впізнала обвинуваченого не лише по зовнішнім ознакам, вона впізнала його і по голосу оскільки була змушена відповідати на запитання ОСОБА_3 під час скоєння ним злочину;
		- переглянутими в судовому засіданні відео з камер спостереження де, як вважає прокурор, помітно о котрій годині ОСОБА_3 зявився із запізненням на стадіон Арена «Львів», що в свою чергу підтверджує неправдивість показів даних самим ОСОБА_3 , який повідомив суду, що нібито вийшов з маршрутного таксі об 21 год. 40 хв. та за 07 хв. встиг дійти в спокійному темпі до стадіону, прослідувати в сторону кас, де стояла черга людей, зрозуміти, що у нього насправді не має квитків, а тому розвернутись та попрямувати в сторону кас де придбати квиток на матч у невідомої особи, після чого пройти на стадіон, знайти свій сектор та зайняти своє місце так швидко, і все це за 07 хв. враховуючи, що він був там вперше.
		 Звинувачуючи ОСОБА_3 в інкримінованих злочинах, прокурор також звертає увагу суду на те, що досліджуючи характеризуючи дані на нього в судовому засіданні, з`ясовано, що ОСОБА_3 офіційно не одружений, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що вказує на те, що злочини даної категорії для нього знайомі, оскільки він їх вчиняв уже не одноразово, як і знайома методика їх розслідування, розкриття та збирання наявних доказів.
		 На завершенні судового слідства, сторона обвинувачення підтвердила суду, що ним, як прокурором, що підтримує державне обвинувачення, подано всі докази на доведення вини підсудного і саме на цих, наданих доказах, просить визнати ОСОБА_3  винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме у зґвалтуванні та задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_6 , тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК України та призначити покарання у вигляді 7 ( семи) років позбавлення волі, з урахуванням вимог ст. 70 та 71 КК України. 
		 Обвинувачений ОСОБА_3  в ході досудового розслідування своєї вини в інкримінованих злочинах не визнав та використав своє право, передбачене ст. 63 Конституції України. Будучи допитаним в судовому засіданні вини не визнав, вважаючи кримінальне провадження відносно нього сфабрикованим. 
		 Адвокат підсудного в судовому засіданні подав клопотання про визнання недопустимими докази ( т1 ас. 118), а саме: протоколу про результати здійснення негласних слідчих дій з підстав, передбачених п.п. 4 -5 ч.2 ст. 87 та ст.88 КПК України ст. ч. 2 ст. 3 Конституції України (т. 2 ас 3-17); фото та відео документи, які долучені стороною обвинувачення , оскільки вони є монтовані слідчим та містять суперечливі дані про час та місце перебування ОСОБА_3 ( т. 2 ас.109  110)    
		 Суд вирішуючи питання допустимості доказів, оцінюючи їх відповідно до вимог ст. ст. 84 -89 КПК України, і зокрема щодо їх прямого чи непрямого підтвердження існування чи відсутність обставин, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів у підтвердження чи спростування вини ОСОБА_3 заслухавши доводи прокурора та захисника, враховуючи позицію підсудного і потерпілої сторони, приходить до висновку про визнання права захисника подати клопотання щодо визнання доказів недопустимими, оскільки таке його право , визначено ч. 3 ст. 89 КПК України.
		 Відповідно до ч. 1 вказаної норми закону, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. 
		 Суд погоджується з доводами захисту щодо недопустимості вказаних ним у клопотанні доказів, а саме: протоколу про результати здійснення негласних слідчих дій з підстав, передбачених п.п. 4 -5 ч.2 ст. 87 та ст.88 КПК України ч. 2 ст. 3 Конституції України (т. 2 ас 3-17), оскільки такий протокол, як і дія яку він відображає, не передбачені нормами національного процесуального права, а правомірність проведення негласних слідчих дій в цілому, стороною обвинувачення не підтверджена, процесуального документа, який би давав дозвіл на таке проведення, суду не пред`явлено. Крім цього, дана дія не може бути в розумінні негласних слідчих дій, а отримання будь яких показів у такий спосіб, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України є істотним порушенням прав людини. Відтак, відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 КПК України, такі докази повинні визнаватися судом недопустимими під час будь  якого судового розгляду. 
		 Суд також погоджується з висновками адвоката, щодо недопустимості доказів у вигляді фото та відео документів, які долучені стороною обвинувачення , оскільки вони є монтовані оперативним працівником ОСОБА_17 , що останній підтвердив в ході допиту в судовому засіданні та не зміг пояснити процесуального походження оригіналів носіїв з яких він монтував технічний запис, а також куди поділися оригінали цих носіїв після їх використання. Не представив таких і прокурор на вимогу суду, для їх огляду в порядку, передбаченому ст. 357 КПК України. Прокурором також не надано суду жодного процесуального документа , передбаченого для отримання доказів в порядком встановленому ст.ст. 159 -160 КПК України.
		 Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.
		 Згідно із ст.93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Такий порядок визначений ч.ч.2-4 вказаної вище норми закону та у ст.ст. 159  160 КПК України. Разом з тим, прокурором не надано суду жодного процесуального документа, який би відповідав вказаним вище вимогам та підтверджував законність отримання доказів, які сторона захисту просить визнати недопустимими. 
		 Відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
		1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 
		3) порушення права особи на захист;
		4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		 З урахуванням результатів судового слідства, суд визнає сатисфакцію порушення вказаних норм закону при проведенні вказаних дій, а крім того визнає їх такими, що не передбачені процесуальним законом, здобуті не процесуальним шляхом та визнає ці докази недопустимими.
		Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. 
		 Згідно ст.. 92 та ст. 93 КПК України, обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора, та у конкретно визначених випадках, на потерпілого, а збирання доказів на сторін. Суд же у відповідності до вимог ст.. 94 КПК України, вправі здійснити тільки їх оцінку. 
		 Відповідно до п. п. 36, 37 Рішення у справі «Олег Колесник проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що: «… стосовно використання доказів, отриманих з порушенням права затриманого на мовчання та права не свідчити проти себе, Суд нагадує, що ці права - загальновизнані міжнародні стандарти, які є основними складовими поняття справедливого судового розгляду за ст. 6 Конвенції. Такі права слід забезпечувати, зокрема, для того, щоб захистити обвинуваченого від неправомірного тиску з боку органів влади, сприяючи таким чином уникненню судових помилок та реалізації цілей ст. 6 Конвенції. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що сторона обвинувачення в кримінальній справі, намагаючись довести свою версію проти обвинуваченого, не може використовувати докази, отримані за допомогою методів примусу чи тиску в супереч волі обвинуваченого. Суд зазначив, що національні суди визнали наявність порушення процесуальних прав заявника на першому етапі розслідування. Проте, не зважаючи на визнання такого порушення , вирішальними доказами при винесенні обвинувального вироку у справі заявника стали його зізнавальні показання, отримані за відсутності захисника».
		Співставляючи факти на яких наголосив Європейський Суд з прав людини, з фактичними обставинами даного кримінального провадження, є очевидним, що вони у своїй сукупності є тотожними, оскільки сторона обвинувачення обґрунтовує доведеність вини ОСОБА_3  відповідями, які ніби то дані на запитання оперативного працівника ОСОБА_17 . 
		 Суд розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015140080002390 від 26 серпня 2015 року, дослідивши надані сторонами докази та заслухавши обґрунтування на їх підтвердження, враховуючи покази дані в судовому засіданні потерпілою, обвинуваченим, експертом, лікарями та свідками, допит яких проводився за клопотанням сторін, і в першу чергу за клопотанням прокурора та потерпілої сторони, зважаючи на завдання кримінального провадження, що визначені законодавцем у ст. 2 КПК України та загальні засади у відповідності до їх переліку у ст. 7 вказаного Кодексу, дотримуючись вимог передбачених ч. 1 ст. 21 КПК України щодо права на  справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, а також ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» згідно з якою, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь  якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, ст. 62 Конституції України, ч. 1 та 2 ст. 9, 17, 18 КПК України, керуючись вимогами ст. 22, 23,26, 28, 89 КПК України, приходить до висновку, що
		ОСОБА_3  підлягає виправданню за ч. 1 ст. 152 КК України з підстав, передбачених ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто з підстав встановленої судом відсутності події кримінального правопорушення із  за відсутності заяви потерпілої.
		 Приймаючи дане рішення, суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152 КК України відноситься до кримінальних правопорушень, які згідно п.1 ч.1 ст. 477 КПК України, відносяться до кримінальних проваджень, що здійснюються у формі приватного обвинувачення. Згідно з ч. 1 вказаної норми закону, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
		 Серед доказів наданих прокурором, заява потерпілої ОСОБА_6 , про її зґвалтування ОСОБА_3 25 серпня 2015 року, відсутня. Натомість прокурором надано протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26 серпня 2015 року, згідно якого, у ОСОБА_6 прийнято заяву про вжиття заходів до невідомої особи, яка перебуваючи по вулиці Стрийській, поблизу будинку № 280 у м. Львові вчинила щодо неї насильницьке задоволення неприродним способом. Жодних повідомлень про зґвалтування у даній заяві не викладено ( т. 3 ас. 43 - 44). 
		 Разом з тим, із наданої прокурором копії витягу з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12015140080002390 від 02 жовтня 2015 року (оригінал прокурором не надано, як і не надано доручення слідчому на здійснення досудового розслідування) ( т. 1 ас. 24 -25) вбачається, що кримінальне провадження за ч. 1 ст. 152 КК України зареєстровано слідчим ОСОБА_8  02 жовтня 2015 року. Як підстава значиться не заява потерпілої, а матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, тобто кримінальне провадження зареєстровано в супереч ст. 477 КК України.
		 Серед наданих прокурором суду доказів, щодо обвинувачення ОСОБА_3  за ч. 1 ст. 152 КК України, відсутні ті, які б дали підставу слідчому ОСОБА_8  станом на 02 жовтня 2015 року прийняти рішення про необхідність внесення у ЄРДР даних про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України. Прокурором також не надано будь  яких процесуальних документів, які б вказували на правомірність дій слідчого щодо додаткової кваліфікації дій за ч. 1 ст. 152 КК України, і зокрема заява потерпілої, документи про її прийняття, постанова слідчого, прийнята у відповідності до вимог ст. 110 КПК України. Відтак, вказані відомості слідчим ОСОБА_8  внесені в ЄРДР з порушенням вимог як ст. 477, так і ст. 214 КПК України.
		 Отже кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3  у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України у відношенні до ОСОБА_6  розпочате в супереч вимогам ст. 477 КПК України, тобто за відсутністю заяви потерпілої.
		 Що стосується обвинувачення ОСОБА_3  у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, суд, враховуючи результати безпосереднього дослідження поданих сторонами доказів, показів свідків та почснеь експерта і лікарів, зважаючи на вимоги ст. 23 КПК України, діючи виключно за принципом загальних засад кримінального провадження, що передбачені ст. ст. 2,8,9,10, 17,22, 23 КПК України в частині: верховенства права; законності; рівності перед законом і судом; презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередності дослідження показань та речей і документів, співставляючи їх з показами допитаних в судовому засіданні підсудного та потерпілої, приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, яке інкримінується ОСОБА_3  не знаходить свого підтвердження.
		 Такий висновок суду ґрунтується на аналізі доказів наданих стороною обвинувачення, потерпілою стороною та стороною захисту з урахуванням вимог ст. ст. 86, 87, 91,94 КПК України та вимог ст. 23 цього ж Кодексу. 
		 Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
		 Як вбачається із наданих прокурором доказів та показів потерпілої ОСОБА_6 , даних нею як на досудовому розслідуванні, так і вході допиту в суді, місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, оскільки за матеріалами кримінального провадження таких три. А саме: 
		- згідно копії та оригіналу рапорту, зареєстрованого Сихівським РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області 25.08.2015 року за вхід. № 9376, наданого прокурором як доказ, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення отримано 25 серпня 2015 року об 22 год. 25 хв. від гр.. ОСОБА_11 , яка повідомила про те, що по АДРЕСА_6 , зґвалтували її подругу ( т. 2 ас. 212, т. 3 ас. 10);
		- згідно копії рапорту ( оригінал стороною обвинувачення не представлено суду) без зазначення автора та дати та без відмітки про реєстрацію Сихівським РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, наданого прокурором як доказ, на місце події по вулиці стрийська 87а/95, було встановлено, що зґвалтування мало місце по АДРЕСА_7 , що є територією Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області та на місце події викликано СОГ Франківського РВ. У даному рапорті також зазначено, що дане ЄО №9376 перекваліфікувати із «Згвалтування» на «Іншу подію», оскільки по даному факту матеріали списано в справу. Згідно зазначеного у рапорті опису злочину: « вид злочину  зґвалтування; місце скоєння - місто; день тижня - вівторок; час скоєння  вечір (18 -24г.); у відношенні  жінки; місце скоєння  квартира (т. 3 ас. 11);
		- згідно копії та оригіналу висновку по матеріалах ЖЄО № 9376 від 25. 08 2015року, затвердженого начальником Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області 08 вересня 2015 року, встановлено, що 25.08 2015 року о22 год. 25 хв. по телефону від ОСОБА_11  1999 р.н. надійшло повідомлення про те, що по АДРЕСА_6 згвалтували її подругу. Виїздом на місце події встановлено, що факт зґвалтування мав місце на території Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, про, що було повідомлено чергового Франківського РВ ЛМУ та викликано СОГ. Як висновок зазначено: «перевірку по матеріалах припинити; матеріали здати на зберігання в архів Сихівського РВ ЛМУ; Матеріали скерувати в Франківський РВ ЛМУ..» ( т. 2 ас.210 - 211, т. 3 ас. 9);
		- згідно копії та оригіналу супровідного листа № 16/9-8753 від вересня 2015 року Начальник Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_21 . Підвірний скерував Начальнику Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_22 матеріали ЖЄО 9376 від 25.08.2015 року для прийняття рішення згідно чинного законодавства. У додатку значаться чотири арк. ( т. 2 ас. 209, т. 3 ас. 8).
		 Отже, із копій наданих прокурором документів вбачається, що працівниками Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, а саме дільничим інспектором Петричком, начальником рай управління Підвірним, заст.. нач. рай управління Ткачиком, заст..нач. рай управління Фучилом, начальником ВКР рай управління Петричком, заст.. нач. рай управління Проциком, заст.. нач. рай управління Кравчуком, слідчим рай управління Божиком, ВКР рай управління Гундзою, дільничим інспектором ОСОБА_23  було встановлено, що зґвалтування мало місце по вулиці Стрийській 292-а., « вид злочину  зґвалтування; місце скоєння - місто; день тижня - вівторок; час скоєння  вечір (18 -24г.); у відношенні  жінки; місце скоєння  квартира.
		 Разом з тим, прокурором не надано суду матеріалів, якими встановлено фактичні обставини працівниками Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області та яке зґвалтування, кого і ким, мало місце.
		 Досліджуючи матеріали надані прокурором як докази вини ОСОБА_3 , суд звертає увагу, що станом на 25 серпня 2015 року ОСОБА_11  1999 року народження, як це вказано у документах про прийняття заяви, тобто заявник, була неповнолітньою, оскільки їй на той час виповнилося повних 16 років. Тобто, заява про зґвалтування прийнята від неповнолітнього заявника. Привертає увагу також той факт, що заявник ОСОБА_11  не повідомила прізвище подруги яку було зґвалтовано, а саме ОСОБА_6 .. Із матеріалів, що були скеровані до Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області теж не вбачається прізвища потерпілої ОСОБА_6 . 
		 Прокурором також не надано суду для дослідження в судовому засіданні протоколів допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та водія автобуса Маршруту № 3-а, які допитувалися в ході досудового розслідування даного кримінального провадження. Відмовився прокурор надати такі й на вимогу суду, зазначивши, що вважає недоцільним їх долучення до матеріалів судового провадження, а надання прокурором доказів це є його право. 
		 Також, прокурором не надано жодного процесуального документа, за виключенням оригіналу протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.08.2015 року, з якого вбачається, що він складений о/у СКР Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області  ОСОБА_16  об 02 год.10 хв. про прийняття заяви від ОСОБА_6  де за заявою останньої, місце вчинення злочину, що було встановлено працівниками Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області - Стрийська, 292-а, тобто через чотири години до подачі заяви ОСОБА_6 (22 год. 25 хв.  02 год. 10 хв.), остання змінює місце із Стрийської 292 а на Стрийську, 280 у м. Львові ( т. 3 ас. 43 -44). 
		- згідно копії протоколу допиту потерпілої (оригіналу прокурор так і не надав та не пояснив причин відсутності такого) від 26 серпня 2015 року, ОСОБА_6 повідомила слідчому, що коли автобус приїхав на зупинку по вулиці Максимовича, вона вийшла та направилась в напрямку вул.. Стрийської, 77, що недалеко від супермаркету «Вопак». Згідно даного протоколу, покази дані потерпілою в суді теж відрізняються, і таку відмінність потерпіла пояснила, - «… я не знаю, що там писав слідчий..» ( т. 1 ас.26 -28).
		- згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів медичного огляду ОСОБА_6 , вбачається, що така звернулася до обласної клінічної лікарні 26 серпня 2016 року об 23 год. 35 хв. де у журналі повідомлень про потерпілих у РВВС , зроблено запис про зґвалтування невідомим у м. Львові по вул.. Стрийській 87а/95, на вул.. біля магазину «Вопак», час 21 год. 20 хв.  21 год. 50 хв. Допитані в судовому засіданні працівники медичного закладу ОСОБА_19 та ОСОБА_20  пояснили суду, що записи зроблені зі слів потерпілої ОСОБА_6 ..
		 У той же час, сама потерпіла на запитання головуючого не змогла пояснити чому лікарям вказала місце зґвалтування біля магазину «Вопак» по вулиці Стрийській 87а/95, а через три год. ( 23 год. 25 хв.  повідомлення лікарям та 02 год. 10 хв. заява о/у ОСОБА_16 ), що зґвалтування відбулося по вул.. Стрийській, 280, пояснити не може.
		 В судовому засіданні потерпіла повідомила, що після вчинення статевих актів, обвинувачений витерався її спідньою білизною та серветками, які брав у неї. Одежу запхав їй у сумку, а серветки викинув на місці події.
		 Згідно протоколу огляду від 26 серпня 2015 року, складеного слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_24 , оглядом місця події являється ділянка 50 на 100 метрів, яка знаходиться на відстані від входу в будинок № 77 по вулиці Стрийській у м. Львові. Обмежена уявною огорожею дитячого майданчика. В ході огляду місця події було виявлено один відтиск рук, який відкопійовано та одноразову серветку, які вилучено.
		 Однак, вилучені об`єкти за участю понятих не оглянуті, та не описані. Як вбачається із змісту протоколу, такий складений слідчим 26.08. 2015 року в період часу з 00 год.10 хв. по 00 год. 20 хв. за участю потерпілої. У той же час, потерпіла перебувала у медичному закладі, щонайменше з 23 год. 25 хв. по 00 год. 30 хв., що й підтверджується записами в медичних журналах ( т. 2 ас. 58  60, т. 2 ас. 195  208).
		 Згідно протоколу огляду від 26.08. 2015 року, складеного цим же слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_24 , об`єктом огляду місця події є ділянка розміром 20 на 30 метрів, яка знаходиться з другої сторони за будинком № 280 по вулиці Стрийській у м. Львові. На ділянці знаходяться зелені насадження дерев та кущів, між якими знаходяться польові доріжки. По лівій стороні оглядуваної ділянки, на землі під уламком керамічної плити, виявлено використану одноразову серветку білого кольору, яку вилучено. 
		 Знову ж таки, вилучений об`єкт за участю понятих не оглянутий, та не описаний. Як вбачається із змісту протоколу, такий складений слідчим 26.08. 2015 року в період часу з 01 год.00 хв. по 01 год. 15 хв. ( т. 3 ас. 13 -14), що теж є малоймовірним для проведення такого огляду за участю потерпілої, із  за вказаних вище підстав.
		 Згідно протоколу огляду місця події від 26 серпня 2015 року, складеного слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_25 , оглядом місця події є кабінет № 23, що знаходиться у Франківському РВ по вулиці Чупринки , 65 у м. Львові. В кабінеті знаходиться потерпіла гр.. ОСОБА_6 , яка на запитання слідчого, повідомила в якому одязі вона була одягнута. Під час огляду виявлено та вилучено: «одяг гр.. ОСОБА_6 ». При цьому, слід звернути увагу, що протокол огляду речей, що вилучені у потерпілої та їх опис за участю понятих теж не проводився, що підтверджується відсутністю відповідного протоколу. З даного протоколу також вбачається, що огляд потерпілої проводився 26 серпня 2015 року в період з 01 год. 50 хв. до 02 год. 00 хв. ( т. 2 ас. 56  57).
		 Тобто, згідно вказаних протоколів огляду та вилучення речей, огляд місць події проводився за участю потерпілої, яка так і не пояснила, яким чином, вона могла одночасно перебувати в різних місцях та вчиняти різні дії. Проте зазначила, що на огляді місця події в районі будинку АДРЕСА_3  вона була присутня і огляд проводився за її участю і на цьому наполягає. 
		 Разом з тим, суд до показів потерпілої ставиться критично, оскільки такі суперечать матеріалам кримінального провадження, і у першу чергу тим, на які сторона обвинувачення та потерпіла із своїм представником, покликаються як на доказ вини ОСОБА_3 . 
		 Так, сторона обвинувачення, як і потерпіла сторона, не довели суду доказів у який спосіб було встановлено місця, що стали предметом огляду та відповідно до ст. ст. 91,93 КПК України, подаються прокурором як встановлене місце вчинення кримінального правопорушення, коли заява у потерпілої про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України прийнята тільки об 02 год . 10 хв. 26.08.2015 року, а її допит в якості потерпілої проведено в період з 10 год.00 хв. по 10 год. 40 хв. ( т. 1 ас. 26 -28, т. 3 ас. 43  44). Отже, огляд самої потерпілої, огляд місць зазначених у протоколах огляду проводився до того, як потерпіла заявила про вчинення відносно нею злочину та вказала на місця вчинення.
		 Згідно протоколів отримання зразків для експертизи від 26 серпня 2015 року, складених слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_25 , такі не відповідають вимогам ст. 104 КПК України, оскільки в них відсутні дані, що вимагаються вказаною нормою закону, і в першу чергу час проведення слідчої дії, з яких пальців рук робилися зрізи, в якій кількості та інше (т. 2 ас.52 -53).
		 Відповідно до постанови прокурора від 26 серпня 2015 року, постановлено відібрати зрізи нігтьових пластин з пальців рук та змиви з долонь обох рук а також зразки крові потерпілої ОСОБА_6 .. Виконання постанови доручено не слідчому, а СКР Франківського РВ . При цьому прокурор покликається на ст. 254 КПК України, яка жодного відношення не має до постанов даної категорії, оскільки передбачає заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Постанова про- дубльована слідчим ОСОБА_8 з покликанням на ст. 40 та ст. 41 КПК України, проте, постанова виконувалася не особами зазначеними у ній, а слідчим ОСОБА_25 ( т. 2 ас.50 -51). 
		 Прокурором також не надано процесуального документа, на підставі якого слідчий, він, прокурор, прийняв процесуальне рішення щодо необхідності призначення експертиз тобто рішення у вигляді постанови, як цього вимагає ст. 110 КПК України.
		 Зважаючи на те, що отримання зразків відбулося у кабінеті № 23 Франківського РВ., то така дія проводилася до 02 год. 10 хв., тобто до отримання у ОСОБА_6 заяви про вчинення відносно неї кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України. 
		 Згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01 вересня 2015 року, слідчий хоч і зазначив, що зрізи нігтьових пластин з обох рук потерпілої ОСОБА_6 , серветка з дитячого майданчику, серветка, що вилучена біля лавочки 26.08.2015 року, два марлевих тампони зі змивами з обох рук долоней потерпілої ОСОБА_6 , серветку паперову, сарафан та жіночі труси вилучені під час проведення огляду потерпілої ОСОБА_6 , оглянуті, однак прокурором протоколу огляду та опису речей, що визнані речовими доказами, як і до постанови про визнання речовими доказами носіїв інформації, суду не представив ( т 2 ас. 25, 84).
		 Як вбачається із висновків експертів, що надані прокурором як доказ, такі проводилися у період з 04 вересня 2015 по 09 вересня 2015 року ( т. 2 ас. 36 -38), з 07 вересня 2015 по 10 вересня 2015 року (т.2 ас.40 -41), з 26 серпня 2015 по 02 вересня 2015 року (т.2 ас. 42 -43) щодо дослідження об`єктів зазначених у постанові слідчого від 01 вересня 2015 року, як такі, що передаються до камери зберігання речових доказів Франківського РВ ( т. 2 ас. 25,84) Тоді, що передавалося на дослідження експертам?. 
		 Прокурором так і не надано суду постанови про визнання ОСОБА_6  потерпілою та у вчиненні якого злочину відносно неї вона є потерпілою, як не надано постанов про призначення судових експертиз, на які прокурор покликається як на доказ, хоч судом неодноразово наголошувалося на необхідності передачі прокурором процесуальних документів суду. З огляду на викладене, суд визнає, що вказані процесуальні дії, а саме: проведення огляду місця події, проведення експертиз, визнання речових доказів та передача їх на зберігання , проведені з порушенням вимог ст. ст. 159, 160,168, 170,171, 207, 208, 209 КПК України. При цьому, суд бере до уваги, що у вказаних протоколах слідчі покликаються на норми ст. ст. 223, 234, 237 КПК України, які визначають процесуальні дії, що можуть проводитися виключно за ухвалою слідчого судді чи суду.
		 У той же час, згідно висновку експерта №1044/2015-ім. від 09 вересня 2015 року, у слідах на двох марлевих тампонах зі змивами з обох долоней рук потерпілої ОСОБА_6 , сперми та крові не виявлено ( т. 2 ас. 36  38).
		 Відповідно до висновку експерта № 265/2015 від 10 вересня 2015 року, дослідженого в судовому засіданні, при судово  медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластинок з обох рук потерпілої ОСОБА_6 встановлено наступне: В накладеннях речовини світло  сірого кольору в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок з обох рук /об`єкти №1,2/, виявлено білок людини та клітини плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер. Крові її клітинних елементів та сперматозоїдів в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок з обох рук потерпілої ОСОБА_6 /об`єкти № 1,2/ не виявлено ( т. 2 ас. 40  41).
		 Відповідно до висновку експерта № 1119/2015  ім. від 25 вересня 2015 року, в слідах об`єктів №1,2,3,4, на сарафані та об`єктів № № 5,6,7,8,9,10,11,12,13, 14,15,16, на трусах, вилучених у потерпілої під час проведення огляду, сперми і крові не виявлено (т. 2 ас.46 -49).
		 З огляду на покази потерпілої, щодо використання ОСОБА_3  її нижньої білизни та вилучених на місці огляду серветок, на таких беззаперечно мали залишитися біологічні маси у вигляді сперми та калу. 
		 Відповідно до висновку експертиза № 1404 від 02.09.2015 року, у ОСОБА_6  виявлено синець на правій руці, який міг виникнути за 8-14 діб до огляду, садна  подряпини на ногах, які могли виникнути за 4-7 діб до огляду і не відносяться до періоду їх утворення 26 серпня 2015 року. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею та відносяться до легкого ступеня тяжкості. 2.35.6.7. У громадянки ОСОБА_6 , виявлені давні розриви дівочої плівки, які свідчать про те, що вона жила статевим життям раніше. Будь  яких ушкоджень на слизовій оболонці в ділянці зовнішніх статевих органів та в ділянці анального отвору у ОСОБА_6 не виявлено. При проведенні судово  імунологічного дослідження в 2 мазках і 1 марлевому тампоні з вмістом піхви, 1 мазку й 1 марлевому тампоні з вмістом ротової порожнини, 1 мазку і 1 марлевому тампоні з вмістом анального отвору у ОСОБА_6 сперми не виявлено ( т. 2 ас 42  43) .
		 Дані висновки підтвердила допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 , яка крім того пояснила, що проводила експертизу за матеріалами наданими слідчим, відповідала на поставлені питання. Також підтвердила, що потерпіла повідомила їй, що чистила зуби, пила воду. Вона як експерт відповіла на питання поставлені слідчим та не могла виходити за межі завдання.
		 Відповідно до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 02 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КПК України, у той час, коли за обвинувальним актом, що затверджений 20 листопада 2015 року , ОСОБА_3  обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК України, а отже підозра ОСОБА_3  у вчиненні ним кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, не повідомлялась( т. 1 ас. 2  3, 34). 
		 Підсудний ОСОБА_3 , будучи допитаним на досудовому слідстві свою вину заперечив, та скористався конституційним правом, передбаченим ст. 63 Конституції України. У той же час у судовому засіданні пояснив, що своєї вини в інкримінованих злочинах не визнає. Підтверджує, що дійсно 25 серпня 2015 року їхав на футбол маршрутним таксі № 3 та у період , який встановлений слідством. Разом з тим, заперечує встановлену слідством хронологію часу його руху, покликаючись на те, що у цей вечір на вулиці Стрийській у м. Львові був інтенсивний рух, пробки, що і підтвердив допитаний на досудовому слідстві водій маршрутки, однак прокурор не бажав допитати його в судовому засіданні та не представив суду для дослідження протокол його допиту. Потерпілу побачив вперше на досудовому слідстві, а саме на впізнанні, яка дійсно зразу вказала на нього, як на особу, що ґвалтувала її. При цьому звернув увагу, що інакше й не могло бути, оскільки перед тим, потерпілій надавали для огляду його фотографію та демонстрували відео з його особою. Вважає, що працівники правоохоронного органу переконали потерпілу, що це саме , він підсудний вчинив гвалтування. 
		 Просив суд звернути увагу, на те, що прокурор спеціально не передав суду ті матеріали, які спростовували його вину. При цьому надав викладені письмово виступ в дебатах та з останнім словом.
		 За таких обставин, суд визнає відсутність в діях ОСОБА_3  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджуються фактичні обставини , щодо його участі у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства щодо ОСОБА_6  25 серпня 2015 року в період часу з 21 год.17 хв. по 21 год. 47 хв. за адресою: Стрийська, 280.
		 При цьому суд бере до уваги твердження прокурора та представника потерпілої, що викладені ними письмово як виступи в дебатах. Суд також бере до уваги і покази допитаних в суді свідків, які не були очевидцями події, покази давали зі слів ОСОБА_6  та частково по обставинах, що стали їм відомі з протоколів огляду місця події за їх участю , зокрема свідок ОСОБА_26 .
		 Що стосується пояснень потерпілої та твердження, що саме ОСОБА_3 зґвалтував її та в задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства то суд відхиляє такі, оскільки вони суперечать матеріалам наданими прокурором та її представником. Крім того, такі покази суперечать фактичним обставинам, а саме, що 25 серпня 2015 року вулиця Стрийська була безлюдна, що було мало машин на дорозі, оскільки практика вказує на протилежне, що підтверджується також наявною інформацією в інтернеті , у тому числі й на тому, що 25.08. 2015 року у вказаний потерпілою час, відбулося зґвалтування в районі озера на перехресті вулиць Стрийська - Наукова у м. Львові. Головуючим акцентувалася увага учасників процесу на вказаних фактах, проте, жодних клопотань з боку учасників процесу не поступило. 
		 Дана обставина є ще одним аргументом щодо сумніву у суду про встановлене органами досудового розслідування місця вчинення кримінального правопорушення, яке відбулося, чи могло відбутися з потерпілою, у тому числі й за участю підсудного ОСОБА_3 .. Проте, сторона обвинувачення таких доказів не надала.
		 Суд визнає зауваження адвоката аргументованими, що систематичне грубе порушення норм кримінально-процесуального законодавства тривало у ході всього досудового слідства і набуло такий його незаконний характер із самого початку, що в кінцевому результаті призвело до порушення прав обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 21, ст. 28 КПК України, ст. 62 Конституції України та ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої, підсудний як людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь  якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		 У зв`язку з визнанням доказів недопустимими, суд не може взяти до уваги твердження прокурора, що даними доказами підтверджується вина підсудного. Що стосується доказів прокурора у вигляді показів самої потерпілого, то суд визнає такі неправдивими, оскільки вони є непослідовними та суперечать решті матеріалів кримінального провадження, що відповідно до вимог ст. 23 КПК України перевірялися судом.
		 Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях підсудного інкримінованого йому кримінального правопорушення,, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, суд бере до уваги й те, що досудовим слідством не враховано, що з об`єктивної сторони дане кримінальне правопорушення характеризується поведінкою потерпілої сторони. 
		 Зокрема у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», викладена правова позиція щодо тлумачення поняття погрози застосування фізичного насильства може сприйматися потерпілою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася. 
		 З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, суд визнає, що час був не пізній, що у цей день та час вулиця Стрийська, а особливо в районі будинку № 280 була надто людною, оскільки це неподалік автовокзалу та кінцевих зупинок тролейбусів. Що максимум на відстані 500 метрів знаходилось цілий ряд працівників правоохоронних органів, які забезпечували порядок на час проведення міжнародного матчу, що відбувався у м. Львові, що й підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 .
		 Суд також відхиляє твердження потерпілої, щодо впізнання саме ОСОБА_3 , оскільки враховує при цьому передумови, які створили слідчі органи для потерпілої перед проведенням впізнання, а саме показ фото саме ОСОБА_3 та перегляд відео де зображений ОСОБА_3 .
		 Суд надає показам підсудного віри, оскільки вони з початку досудового розслідування є послідовні, підтверджуються показами свідків та матеріалами кримінального провадження, частина з яких судом хоч і визнана, неналежними доказами, проте відображають фактичні обставини, які спростовують вину підсудного у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України 25 серпня 2015 року в період з 21 год. 17 хв. по 21 год.47 хв. за адресою : м. Львів, Стирйська, 280.
		 Суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_16 , оскільки такі не були очевидцями самих подій, такі покази є косвенні та давались зі слів потерпілої, яка частково їх заперечувала та не погоджувалася. 
		 Згідно ст.. 92 та 93 КПК України, обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора, та у конкретно визначених випадках, на потерпілого, а збирання доказів на сторін. Суд же, у відповідності до вимог ст.. 94 КПК України, вправі здійснити тільки їх оцінку.
		 З огляду на викладене, суд вважає не встановленими достатність доказів для доведення винуватості особи в суді і судом вичерпані можливості їх отримання, оскільки це ви виходить за межі розумного сумніву. 
		 Відповідно до загальних засад кримінального провадження, що визначені ст. 7 КПК України , ст. 62 Конституції України та ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», підсудний як людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь  якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		 Враховуючи наведене, суд вважає, що підсудний ОСОБА_3  у даному кримінальному провадженні підлягає виправданню за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України з підстав, передбачених ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто з підстав встановленої судом відсутності події кримінального правопорушення із  за відсутності заяви потерпілої.
		 Суд також вважає, що підсудний ОСОБА_3  у даному кримінальному провадженні підлягає виправданню за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України з підстав, передбачених п. 2. ч.1 ст. 373 КПК України, тобто за невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. 
		 Речові докази по справі, які згідно квитанції № 003567 передані на зберігання ОСОБА_27 , після набрання вироком законної сили підлягають знищенню. При цьому судом враховано побажання учасників процесу ( т. 2 ас. 54 -55).
		 Речові докази, що згідно постанови слідчого долучені до матеріалів справи, після набрання вироком законної сили зберігати при матеріалах судового провадження ( т. 2 ас. 25) 
		 Запобіжний захід обраний підсудному у вигляді тримання під вартою скасувати.
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86  89, 284, 349, 363, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України,- 
		 З А С У Д И В: 
		 
		 На підставі ст. ст. 86 -87 КПК України визнати недопустимими доказами: носії інформації, які згідно постанови слідчого від 01.09.2015 року визнані речовими доказам ( т. 2 ас.25-26); протокол негласних слідчих дій ( т. 2 ас. 3  17); довідку про встановлені та переглянуті записи (т.2 ас. 20 -23).
		  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в інкримінованому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, виправдати з підстав, передбачених ч. 1 ст. 373 КПК України. 
		 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в інкримінованому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України, виправдати з підстав, передбачених п. 2. ч.1 ст. 373 КПК України, 
		 Речові докази по справі, що згідно квитанції № 003567 передані на зберігання ОСОБА_27 , а саме: паперовий конверт з речовими доказами по експертизі № 265/2015 в кількості 1; паперовий пакет з речовими доказами по експертизі № 1044/2015-ім в кількості 1; паперовий конверт з речовими доказами по експертизі № 1034/2015- ім в кількості 1; паперовий пакет з речовими доказами по експертизі № 1119/2015-ім в кількості 1, після набрання вироком законної сили знищити. ( т. 2 ас. 54 -55).
		 Речові докази, а саме носії інформації, що згідно постанови слідчого від 01 вересня 2015 року долучені до матеріалів справи, після набрання вироком законної сили зберігати при матеріалах судового провадження ( т. 2 ас. 25) 
		 Запобіжний захід обраний ОСОБА_3  у вигляді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді від 02 жовтня 2015 року та продовжуваний згідно ухвал суду від 01 грудня 2015 року, 25 січня 2016 року, 24 березня 2016 року, 11 травня 2015 року, скасувати. Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти в залі суду.
		 На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення через суд , який ухвалив судове рішення. 
		 
		 Суддя ОСОБА_28

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...