Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 33/366-4/391 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2009. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 33/366-4/39123.06.09  
				 
			
			За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Буд»
			До Будівельної корпорації «УкрАзіяБуд»
			Треті особи 1.Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»
			 2.Українська державна корпорація по транспортному будівництву
			 «Укртрансбуд»
			 3. Консорціум «Укріндустрія»
			Про визнання права власності на квартири 
			 Суддя Борисенко І.І.
			 Представники:
			Від позивача: не зявився, предст. Матюшенко С.В. по дов.був присутн. в 
			попередн.засіданнях
			Від відповідача: Куюн Д.В. розпорядник майна
			Треті особи: 1. не зявився, предст Ряба В.В. по дов. був присутн. в 
			попередн.засіданнях
			2. не зявились
			 3. не зявились
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 р. порушено провадження по справі № 33/366 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Буд»до будівельної корпорації «УкрАзіяБуд»про визнання права власності на майнові права.
			Рішенням господарського суду міста Києві від 25.12.2007 р. позов задоволено повністю. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Буд»на майнові права на квартири в житловому будинку № 1, що входить до комплексу, який складається з шести тридцяти чотирьох поверхових житлових будинків, які розташовані у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина».
			01.02.2008 р. господарським судом міста Києва було винесено додаткове рішення, яким відображено конкретний перелік квартир на які визнано право власності.
			Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
			Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 р., Будівельній корпорації «УкрАзіяБуд»відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 25.12.2007 р. та додаткове рішення від 01.02.2008 р., повернуто скаржнику.
			Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2008 р. рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2007 р. та додаткове рішення від 01.02.2008 р. у справі № 33/366 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. 
			Ухвалою від 16.09.2008 р. суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняла справу № 33/366 до свого провадження та присвоїла справі № 33/366-4/391.
			Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС Буд», при новому розгляді підтримує позов до Будівельної корпорації «УкрАзіяБуд», треті особи: Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк», Українська державна корпорація по транспортному будівництву «Укртрансбуд», Консорціум «Укріндустрія»про визнання права власності на квартири.
			04.11.2008 р. в засіданні суду представниками сторін на затвердження суду подана мирова угода. Текст мирової угоди від 22.09.2008 р. від відповідача підписаний ОСОБА_4
			Після закінчення судового засідання до суду надійшла заява від 04.11.2008 р. вх. № 06-37/28451 в. о. Голови правління-розпорядника майна «Будівельної корпорації «УкрАзіяБуд»Куюн Д.В., в якій останній повідомив суд, що всі довіреності, видані на ім'я ОСОБА_4 від імені Будівельної корпорації «УкрАзіяБуд»скасовані на підставі ст. 249 ЦК України.
			Дослідивши подану заяву та наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для затвердження мирової угоди. 
			19.03.2009 р. суд направив запит до Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва з метою одержання інформації щодо розгляду скарги арбітражного керуючого Куюна Д.М. щодо підстав прийняття Державним департаментом з питань банкрутства наказу від 26.12.2008 р. № 157 в частині анулювання ліцензії серії АВ № 307418 від 23.03.2007 р. на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та прийняття відповідного рішення. 
			У відповіді Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (вих. № 4441 від 17.04.2009 р.) вказано, що наказ Державного департаменту з питань банкрутства від 26.12.2008 р. № 157 визнано таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування. 
			Треті особи-2, 3 протягом всього часу розгляду справи, документів витребуваних ухвалами суду не надали, своїх представників у судові засідання не направили.
			Треті особи-2, 3 належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.
			Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників третіх осіб-2,3 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб-2,3 не надходило.
			За таких обставин, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами. 
			Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України. 
			Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для справи, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені у Постанові від 05.06.2008р., які згідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи Господарський суд міста Києва, 
			 
			ВСТАНОВИВ:
			07.10.2005 р. був укладений кредитний договір № 82 ВД між Українською Державною корпорацією по транспортному будівництву «Укртрансбуд»та ВАТ «ВТБ Банк»(попередня назва АКБ Банк «Мрія»).
			11.10.2005 р. з метою забезпечення виконання зобовязань УДК ТБ «Укртрансбуд»як позичальника за вказаним кредитним договором був укладений договір застави між БК «УкрАзіяБуд»та ВАТ «ВТБ Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. та зареєстрований за номером 5000.
			Предмет даного договору становили майнові права заставодавця за договором № 42/02-Л про дольову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 10.06.2003 р., що був укладений з Консорціумом «Укріндустрія». При цьому, в заставу були передані майнові права на квартиру, будівництво яких не завершено, загальною площею 418, 72 кв. м. у житловому будинку № 1, що входить до комплексу, який складається з шести тридцяти чотирьох поверхових житлових будинків, які розташовані на перехресті вул. Оноре де Бальзака та проспекту Ватутіна у 2-ому мікрорайоні житлового масиву Троєщина, Деснянського району м. Києва.
			20.11.2006 р. було укладено договір поруки № 82 ВД між ТОВ «АКС БУД»та ВАТ «ВТБ Банк», згідно умов якого ТОВ «АКС БУД»поручалося перед ВАТ «ВТБ Банк»за виконання Українською державною корпорацією по транспортному будівництву «Укртрансбуд»зобов'язань за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року.
			Відповідно до п.3 та п. 5 договору поруки № 82 ВД від 20.11.2006 року у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року, Банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргу на підставі меморіального ордеру або ж поручитель самостійно виконує зобовязання за кредитним договором.
			При цьому, в п. 8 договору поруки сторони визначили, що у разі виконання поручителем в повному обсязі зобовязання за кредитним договором до поручителя переходять усі права Банка.
			05.09.2007 року відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»повідомило Українську державну корпорацію по транспортному будівництву «Укртрансбуд», як позичальника за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року, та товариство з обмеженою відповідальністю «АКС Буд», як поручителя за договором поруки від 20.11.2006 року № 82 ВД, про те, що Українська державна корпорація по транспортному будівництву “Укртрансбуд” не виконує умови кредитного договору № 82 ВД від 07.10.2005 року, та станом на 05.09.2007 року має заборгованість перед банком у розмірі 142 726,12 доларів США та 33 536,30 грн.
			В зазначеному листі-повідомлені від 05.09.2007 року відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” вимагало від Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” та товариства з обмеженою відповідальністю “АКС Буд” погасити вказану заборгованість за кредитним договором від №82 ВД від 07.10.2005 року.
			У зв'язку із неможливістю Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” своїми силами виконати зобов'язання за кредитним договором від № 82 ВД від 07.10.2005 року, товариство з обмеженою відповідальністю “АКС Буд” здійснило погашення його заборгованості, що підтверджується меморіальним валютним ордером №36910 від 07.09.2007 року на загальну суму 142472,83 доларів США (в еквіваленті 719 487,79 грн.), меморіальним валютним ордером № 3699 від 07.09.2007 року на загальну суму 379,93 доларів США (в еквіваленті 1918,65 грн.) та платіжним дорученням № 98 від 18.09.2007 року на загальну суму 34 135,87 грн.
			Враховуючи виконання умов договору поруки № 82 ВД від 20.11.2006 року до позивача перейшли усі права відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, які передбачені та встановлені договором застави від 11.10.2005 року.
			20.09.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “АКС Буд” звернувся з листом вих. № 468 до будівельної корпорації “УкрАзіаБуд”та до консорціум “Укріндустрія”, у якому повідомляло їх про те, що в зв'язку з виконанням ним зобовязання Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” по кредитному договору № 82 ВД від 07.10.2005 року він вступає в право власності на майнові права на квартири загальною площею 418,72 кв. м. в житловому будинку № 1, що входить до комплексу, який складається з 6 (шести) 34-х (тридцяти чотирьох) поверхових житлових будинків, які розташовані у 2-му мікрорайоні житлового масиву і “Троєщина”Деснянського району міста Києва, по проспекту Генерала Ватутіна № 9, однак жодна з організацій не надала відповіді на зазначений лист та не виявила бажання визнати право власності позивача.
			Оцінивши наявні в справі матеріали, всебічно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, внаслідок наступного.
			Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
			Під час нового розгляду справи, судом виконані вказівки, що містилися у Постанові касаційної інстанції від 05.06.2008р. по справі №33/366, щодо дослідження питання та взяття до уваги те, що розглядаючи даний позов та приймаючи відповідне рішення поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в п.9.3 договору застави від 11.10.2005р. сторони встановили, що заставодержатель має право незалежно від настання терміну виконання зобовязання за кредитним договором вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленного майнового права, а не визнання права власності на ці майнові права. 
			Так, судом взято до уваги наступне:
			Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
			Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
			При цьому, згідно п. 9.3 договору застави від 11.10.2005 р., між БК «УкрАзіяБуд»та ВАТ «ВТБ Банк»сторони встановили, що заставодержатель має право незалежно від настання терміну виконання зобовязання за кредитним договором вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого майнового права, а не визнання права власності на ці майнові права. Дане положення договору кореспондується з вимогами ст. ст. 20, 23 Закону України «Про заставу».
			Відповідно до п. 9.4 договору застави від 11.10.2005 р., у разі невиконання зобовязань за кредитним договором та/або за цим договором заставодержатель має право задовольнити за рахунок заставлених майнових прав свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення.
			Враховуючи викладені норми законодавства та положення договору застави, позивач мав право звертатись до суду з вимогою про переведення на нього заставленого майнового права.
			За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
			Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
			Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
			Таким чином, заявлені позивачем вимоги про визнання права власності не відповідають способам захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання, що передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. 
			Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
			Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
			Виходячи з зазначеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
			Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
			23.06.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
			Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 ГПК України.
			Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - 
			 ВИРІШИВ:
			В позові відмовити повністю.
			Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
			 
				 Суддя Борисенко І.І.
				 Рішення підписано: 21.07.2009р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...