Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1004/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2016. Зареєстровано: 17.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2016.
Дата набрання законної сили: 21.09.2016
Результат оскарження 21.09.2016 Львівський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15.06.2016р.     Справа№ 914/1004/16 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,
		за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача: Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор», м. Львів
		про розірвання договору оренди та зобов»язання повернути об»єкт оренди.
		                 
		за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1- представник (№ 2302-вих-2279 від 12.10.15р.);
		від відповідача: ОСОБА_2 - представник
		 
		Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.   20,   22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
		СУТЬ СПОРУ:
		           На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.  Львів, до відповідача: Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор», м. Львів  про розірвання договору оренди та зобов»язання повернути об»єкт оренди шляхом виселення.
		Ухвалою від 14.04.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.05.2016 року. Ухвалою суду від 10.05.2016р. розгляд справи відкладався на 24.05.2016р. Ухвалою від 24.05.2016 року розгляд справи відкладено до 07.06.2016 року. Ухвалою від 07.06.2016 року розгляд справи відкладено до 14.06.2016 року. Рух справи викладено в ухвалах суду.
		Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач, порушуючи умови договору оренди, без погодження позивача здав в суборенду частину орендованого приміщення площею 41,2 кв.м. У зв»язку з тим, що наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, позивач просить суд розірвати договір оренди та зобов»язати повернути об»єкт оренди шляхом виселення із займаного приміщення.
		Відповідач в судове засідання з»явився, проти позовних вимог заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позову, відзив на позов  подав. Відповідач вважає твердження та доводи позивача щодо користування сторонніми особами частиною приміщення під магазин хутряних виробів безпідставними, а твердження позивача, що відповідач без письмового погодження із орендодавцем передав частину приміщення у суборенду і тим самим змінив цільове призначення об»єкта оренди  необгрунтованими. Представник відповідача заявив, що ГРО УРП «Собор» як наймач користується об»єктом оренди у відповідності до умов договору, укладеного із орендодавцем, не порушуючи цільового призначення спірних приміщень, і що не передавав об»єкт оренди у користування іншим особам та являється орендарем, який належно виконує свої обов»язки за договором найму.
		Заслухавши пояснення  представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		20.06.2013 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі  позивач) та Галицькою районною організацією Української республіканської партії «Собор» (надалі  відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №8683-13 (надалі  договір), згідно з п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухомого майно  приміщення загальною площею 66,2 кв.м., що знаходяться за адресою м.Львів, пл.Ринок,42.
		Передача об»єкта оренди здійснена за актом приймання-передачі від 20.06.2013 року.
		Відповідачем при укладенні договору взято на себе ряд зобов»язань, в тому числі використовувати об»єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору.
		Згідно п.7.19 договору, орендар має право здавати частину об»єкта в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.
		Однак, як зазначає позивач, відповідач не звертався до останнього щодо надання згоди на передачу частини приміщення в суборенду і такої згоди від орендодавця не отримував, а, всупереч умовам договору, передав частину приміщення в суборенду стороннім особам, які використовують його під магазин хутряних виробів. Позивач стверджує, що ця частина приміщень використовується у спосіб, що порушує таку істотну умову договору як цільове призначення об»єкта оренди, оскільки фактично приміщення використовується для провадження комерційної діяльності, тоді як передано в оренду для офісу політичної партії.
		 
		При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
		Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
		Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами  юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.
		Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
		           Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди  нерухомого майна, чим набули взаємних прав та обов»язків.
		Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		           Згідно п.1 договору оренди, орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.02.2013 року №2087, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Львів». Об»єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою м.Львів, площа Ринок,42, загальною площею 66,2 м.кв. з індексами приміщень 3, 4, 5, 10 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 03.06.2010 року, інвентарний №862.
		Відповідно до п.2.1 об»єкт оренди буде використовуватися орендарем для офісу.
		25.02.2016 року проведено обстеження об»єкта нерухомого майна, що перебуває в оренді ГРО УРП «Собор», розташованого за адресою: м.Львів, площа Ринок,42, та складено ОСОБА_3 проведення перевірки №182-нп/16 від 25.02.2016 року, в ході якої було встановлено порушення умов договору, оскільки частиною об»єкта оренди, а саме приміщення за індексом « 5» площею 41,2 кв.м. користуються сторонні особи  і використовують його під магазин хутряних виробів.
		Так, підставою для звернення позивача до суду стало порушення з боку відповідача договору в частині невідповідності цільового використання частини орендованого приміщення, та передача частини приміщення в суборенду іншим особам без письмового погодження позивача всупереч п.7.19 договору.
		Однак, враховуючи вищевикладене, господарський суд не може погодитися з такими твердженнями позивача враховуючи наступне:
		Галицька районна організація Української республіканської партії «Собор» є орендарем нежитлових приміщень із індексами 3, 4, 5, 10 (відповідно  до даних технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 03.06.2010 року, інвентарний №862) загальною площею 66,2 кв.м., що знаходяться за адресою м.Львів, площа Ринок,42, на підставі договору оренди №Г-8683-13 від 20.06.2013 року.
		Згідно із п.2.3 Статуту Української республіканської партії «Собор» (прийнятий Установчим З»їздом Української республіканської партії 20.04.1990 року; прийнятий в новій редакції другим етапом ХІІ З»їзду Української республіканської партії «Собор» 21.04.2002 року; зареєстрований Міністерством юстиції України 05.11.1990 року, Свідоцтво №4, перереєстровано 28.12.1992 року; погоджено статут в новій редакції 27.05.2002 року), для здійснення своїх статутних завдань партія в установленому законом порядку серед іншого 13) сприяє організації наукових досліджень, розробляє інформаційне та агітаційне забезпечення з питань впровадження реформування економіки на ринкових засадах та побудови правової держави в Україні, 20) пропагує свої ідеї, мету і завдання, розповсюджує інформацію про класну діяльність та партійну ідеологічну доктрину, поширює суспільно-політичну літературу, агітаційно-пропагандитські матеріали, вироби з власною символікою; проводить конференції, симпозіуми, «круглі столи», свята, благодійні виставки, фестивалі, лекції та інші заходи; бере участь у подібних заходах, що проводяться іншими організаціями, 22) налагоджує співробітництво з українськими та іноземними державними і громадськими організаціями демократичного спрямування, фондами, науковими установами, підприємствами та іншими суб»єктами господарської діяльності, органами державної влади та місцевого самоврядування, 23) здійснює заходи по залученню фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інформаційних ресурсів, необхідних для реалізації своїх програм та проектів.
		Позивачем долучено до матеріалів справи договір про співробітництво між Галицькою РО УРП «Собор» та ОСОБА_3 (членом партії) від 15.01.2016 року, з якого вбачається, що сторонами було узгоджено проведення рядку інформаційних заходів у першому півріччі 2016 року.
		У зв»язку з тим, суд не може вважати подані позивачем фотокопії, як належні та допустимі докази, оскільки з даних фото не є зрозумілим, що за особи на них зображені і чим саме вони займаються, адже з ОСОБА_3 проведення перевірки №182-нп/16 від 25.02.2016 року вбачається, що працівниками Управління комунальної власності не встановлювалися особи, що зображені на цих фото, не перевірялося наявність посвідчень членів партії в осіб, що на момент здійснення перевірки знаходилися у орендованих нежитлових приміщеннях. А відповідач підтвердив в судовому засіданні, що на фото зображені члени партії, які організовують заходи на виконання завдань статутної документації та договорів про співробітництво.
		Щодо твердження позивача, що відповідач, порушуючи умови договору оренди, без погодження позивача здав в суборенду частину орендованого приміщення площею 41,2 кв.м., яке сторонні особи використовують його під магазин хутряних виробів суд зазначає наступне.
		Згідно ч.1 ст.42 Глави 4 ГК України, господарська комерційна діяльність (підприємництво)  це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Однак, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б у діях осіб, що перебували в орендованих приміщеннях на момент проведення перевірки працівниками управління ознак господарської  комерційної діяльності (підприємництва), тобто, позивачем не доведено факт реалізації та продажу хутряних виробів в спірному приміщенні з метою одержання прибутку, не встановлено факту наявності касових апаратів у цьому приміщенні, наявності цінників на стеллажах із виставленими матеріалами чи будь-яких прайсів продукції, не виявлено обставин перебування в приміщенні потенційних покупців, котрі за кошти придбавали певні товари чи іншу продукцію.
		Також, матеріалами технічної інвентаризації приміщень із індексами 3, 4, 5, 10 загальною площею 66,2 кв.м. (в тому числі на першому поверсі  50,9 м.кв., у антресолі  15,3 м.кв.), що знаходяться за адресою м.Львів, площа Ринок,42, бюро технічної інвентаризації та екпертної оцінки, а саме матеріали інвентаризаційної справи будинку за данною адресою не містять даних про зміну цільового чи функціонального призначення вказаних приміщень та про переобладнання вказаних площ під торгові, як про це передбачено п.2.3, додатком 1.7, додатком 7.6 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 (зі змінами та доповненнями) та Методичними рекомендаціями з питань технічної інфентаризації об»єктів нерухомого майна, затвердженими наказом Державного комітету України з питань-житлово-комунального господарства від 05.09.2003 року №146.
		Більше того, в ході розгляду справи позивач не представив суду належних доказів порушення з боку відповідача п.7.19 договору щодо здачі частини приміщення в суборенду, оскільки, відсутні будь-які письмові докази, договір суборенди чи інші документи, які підтверджують дане порушення.
		           Суд наголошує, що в  ухвалах суду позивача  було зобов»язано надати усі належні та допустимі докази, що підтверджують обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, а також надати інші належні та допустимі докази, які мають значення для вирішення спору в підтвердження своїх позовних вимог.
		З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи, що позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування позову, вимоги про розірвання договору оренди та зобов»язання повернути об»єкт оренди шляхом виселення задоволенню не підлягає.
		 Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Враховуючи, що  позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог,  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до  Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» про розірвання договору оренди та зобов»язання повернути об»єкт оренди шляхом виселення не є обґрунтованими та не підлягають до задоволення.
		Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.
		Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2016 р.
		 
		Суддя                                                                                        Горецька З. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...