Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/20232/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2016.
Дата набрання законної сили: 14.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		                            
		 
		                                               Р І Ш Е Н Н Я
		                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И[1]
		 
		 
		14 червня 2016 року                                                                                            м. Київ 
		 
		Колегія  суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		 
		 головуючого судді:          Мазурик О.Ф., 
		                       суддів:          Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,
		                 секретаря:          Синявського Д.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в інтересах якого діє Беседін Владислав Іванович, 
		на рішення Дніпровського районного суду м. Києва  від 06 квітня 2015 року 
		у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -  
		 
		                                                   В С Т А Н О В И Л А: 
		 
		У серпні 2013 року позивач - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому посилаючись на неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за договором, просив  стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2007 року                               № 28807С185 у сумі 985 926,23 доларів США, що складається з  заборгованості за кредитом (основним боргом) у сумі 908  451,83 долари США, заборгованості за процентами у розмірі 77 474,40 доларів США,  пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом  (основним боргом) у сумі 8 471,46 грн. та пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами у сумі 37 003,65 грн.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року позов задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 28807С185 від 18.09.2007 р. зі сплати процентів в розмірі 77 474,40 дол. США, що станом на 31.07.2013 р. згідно курсу НБУ становить 619 252,86 грн., пеня на суму прострочених процентів в розмірі 37 003,65 грн., а всього - 659 697,51  грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог, Банк звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь                                ПАТ «Укрексімбанк» заборгованості зі сплати кредиту  (основного боргу)  в розмірі  908 451,83 доларів США та пені нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 37 003, 65 грн. та в частині стягнення в гривневому  еквіваленті заборгованості в іноземній валюті  та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Відповідач у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення в частині стягнення з нього  на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором № 28807С185 від 18.09.2007 р. та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилено, а апеляційну скаргу Банку задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, виключено із резолютивної частини рішення суду вказівку про загальну суму заборгованості, яка підлягала стягненню - 659697, 51 грн. У іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 квітня 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від                     30 вересня 2015 року у частині залишення без змін рішення Дніпровського районного суду        м. Києва від 06 квітня 2015 року про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Представник ПАТ «Укрексімбанк» - Ференець А.В.  в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених в ній.
		Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4  в судовому засіданні просила апеляційну скаргу відхилити.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 квітня 2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,  та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір                       № 28807С185, відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 000 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення «18» вересня 2028 року на фінансування будівництва. 
		Згідно п. 2.2.1., 2.2. ст. 2 Кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) + 5,60 % річних, але не менше 11,00 % річних.
		24 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,  та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 28807С185 від 18 вересня 2007 року, згідно якої було змінено п. 2.1.ст. 2 та п.п. 2.8.1. п. 2.8. ст. 2 Кредитного договору.
		04 березня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,  та ОСОБА_2  було укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору № 28807С185 від 18 вересня 2007 року, згідно якої п.п 2.2.1. договору було доповнено абзацом наступного змісту: «У разі невиконання позичальником умов щодо надання звітності не рідше, ніж щокварталу протягом строку дії відстрочення погашення кредиту, визначених четвертим абзацом підпункту 3.3.1. цього договору, з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому позичальником порушено або не виконано вищезазначену умову, процента ставка за кредитом становитиме: процентна ставка, визначена цим підпунктом, плюс 1% річних. Процентна ставка змінюватиметься в порядку, визначеному цим договором».
		В подальшому, додатковою угодою № 4 від 31 березня 2010 року та додатковою угодою № 5 від 27 липня 2011 року, сторонами були внесені зміни до п.п. 2.8.1. договору, що визначає забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором.
		06 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»  та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 6 до Кредитного договору № 28807С185 від 18 вересня 2007 року, згідно якої п.п. 2.5.1 договору було викладено в новій редакції.
		31 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 7 до Кредитного договору № 28807С185 від 18 вересня 2007 року, згідно якої п.п. 2.8.1. договору було викладено у новій редакції.
		Згідно  п.п. 2.4.1. п. 2.4. ст. 2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити кредит на рахунок, вказаний у підпункті 2.3.1. цього договору в строк, зазначений у пункту 2.1. цього договору. Погашення кредиту позичальник повинен здійснювати у валюті кредиту у строки та у сумах, визначених Графіком надання та погашення кредиту за договором. Строки, передбачені Графіком надання та погашення кредиту за договором, є обов'язковими для виконання позичальником. 
		Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Звертаючись до суду з позовом Банк вказував на те, що відповідач неналежно виконував зобов'язання за кредитним договором, зокрема, по сплаті процентів, у зв'язку з чим у Банка виникло право вимагати як стягнення заборгованості по процентах, так і дострокового повернення всієї суми кредиту, загальний розмір яких станом на 31 липня 2013 року становить 985 926,23 (дев'ятсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість, 23) доларів США (що за курсом НБУ станом на 31.07.2013 = 7,993 гривень за 1 долар США і складає - 7 880 508,35 гривень), що складається з: 908 451,83 доларів США - заборгованості за кредитом (основним боргом); 77 474,40 доларів США - заборгованості за процентами;    та  пені  45 475,11 (сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять. 11) грн.: 37 003,65 грн. - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами; 8 471,46 грн. - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом).
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості із сплати кредиту (основного боргу) в розмірі 908 451.83 доларів США та пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом) в розмірі  37 003.65 грн. суд першої інстанції дійшов до висновку, що з огляду на внесення відповідачем 31.07.2012 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитом (основним боргом) суми коштів в розмірі 685 046,77 доларів США в AT «Укрексімбанк» право дострокової вимоги коштів виникає з 30.06.2019 р.
		Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно п. п. 2. 6. 2. п. 2. 6. ст. 2 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо, зокрема, позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором.
		З огляду на викладене, сторони договору встановили умови за яких у позичальника виникає обов'язок по достроковому поверненню кредиту, та порядок, при дотриманні якого у кредитора виникає право вимоги про його дострокове повернення. Врегулювання на власний розсуд своїх відносин в цій частині сторонами договору не суперечить положенням чинного законодавства.
		Ухвалюючи рішення  суд першої інстанції, не звернув уваги на зазначені норми права та не врахував, що право дострокової вимоги за обставин, на які вказує позивач, передбачено умовами договору, який недійсним не визнаний.
		З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань взятих на себе згідно з Кредитним договором, зокрема, щодо сплати процентів та у зв'язку з простроченням сплати процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.10.2012 р. по 31.07.2013 р. , ПАТ «Укрексімбанк» 26.06.2013 р. було направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення заборгованості від 21.06.2013 р.                 № 153-7/467.
		Вказана вимога отримана боржником 29.06.2013р., однак заборгованість за кредитним договором у встановлений строк погашено не було.
		У зв'язку з невиконанням вимоги Банку у добровільному порядку, в серпні 2013 року  ПАТ «Укрексімбанк» звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.
		 З матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про наявність спору у суді, проте у строки передбачені договором заборгованість не повернув. 
		Невиконання стороною умов договору, наслідком чого є виникнення для неї негативних наслідків, що передбачені умовами договору і які просить застосувати інша сторона, не може свідчити про дисбаланс договірних відносин сторін.
		З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору у Банку була ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями.
		Позивач має банківську ліцензію, а отже суд, виходячи із вимог заявлених у позові,               з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від                     24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14, повинен стягнути заборгованість за кредитним договором, окрім пені, у доларах США без зазначення гривневого еквіваленту.
		Ураховуючи наведене, з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом (основним боргом) у розмірі 908 451,83 доларів США.
		Крім цього, відповідач згідно з пп. 2.4.2 п. 2.4 ст. 2, п. 5.2 ст. 5 Кредитного поговору зобов'язаний сплатити Банкупеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді, за який нараховувалася пеня (п.п. 2.4.2 п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору).
		Відповідно, з ОСОБА_2 на користь Банку підлягає стягненню пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом у сумі 8 471,46 грн.
		Отже, враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом (основним боргом) та пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом), не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового про задоволення цих позовних вимог.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в інтересах якого діє Беседін Владислав Іванович, - задовольнити. 
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва  від 06 квітня 2015 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом (основним боргом) та пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом), скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення  про задоволення позовних вимог.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитом (основним боргом) у сумі 908 451,83 доларів США та 8 471,46 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом).
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		Справа № 755/20232/15-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8559/2016
		Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...