Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/381/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2016. Зареєстровано: 17.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		          _________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ 
		"15" червня 2016 р.Справа № 924/381/16
		Господарський суд Хмельницької області у складі:
		судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи
		за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави 
		до 1) ОСОБА_1 міської ради, м. Хмельницький
		    2) приватного підприємства „Ультрасервіс, м. Хмельницький
		про 1) визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика;
		2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення;
		3) зобовязання ПП „Ультрасервіс повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_2  за службовим посвідченням №031297 від 12.01.2015р.
		від відповідача 1: ОСОБА_3  представник ОСОБА_1 міської ради за довіреністю №02-15-1683 від 27.11.2015р. 
		від відповідача 2: ОСОБА_4  представник ПП „Ультрасервіс за довіреністю від 20.04.2016р.
		 
		У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 15.06.2016р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.
		 
		Суть спору: заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави звернувся з позовом до ОСОБА_1 міської ради, м. Хмельницький, до приватного підприємства „Ультрасервіс, м. Хмельницький про 1) визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м.Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення; 3) зобовязання ПП „Ультрасервіс повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані.
		Прокуратура вважає, що рішення сесії міської ради в частині надання в оренду ПП „Ультрасервіс земельної ділянки водного фонду та укладений на його підставі договір оренди є незаконними і підлягають визнанню недійсними.
		Підставами визнання недійсними рішення та договору, на думку прокуратури, є те, що рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. суперечить вимогам закону, зокрема, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України.
		Посилаючись на інформацію ОСОБА_1 міської ради від 01.10.2015р., відмічається, що орендована земельна ділянка по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відповідно до плану зонування території міста ОСОБА_1 знаходиться в зоні зелених насаджень загального користування та зоні земель водного фонду, а згідно вказаних вище статтей, уздовж річок та інших водойм з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, які є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, та в межах яких забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
		Робить висновок, що всупереч вищевказаних норм законодавства рішенням сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. ПП „Ультрасервіс неправомірно надано в оренду земельну ділянку водного фонду під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика по вул. Нижня Берегова, 2/4Б в м. Хмельницькому, про що укладено в подальшому договір.
		Окрім цього, вважає, що ОСОБА_1 міською радою, у порушення вимог ст. 134 Земельного кодексу України, без обовязкового проведення земельних торгів передано в оренду земельну ділянку водного фонду площею 3800 кв.м., на якій відсутні обєкти нерухомості, що належать на праві власності фізичним чи юридичним особам, а тому право оренди для здійснення допустимої господарської діяльності могло надаватись лише за результатами продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
		На підтвердження зазначених обставин посилається на біржову угоду р/н 0034 від 12.05.2011р. про купівлю-продаж ПП „Ультрасервіс незавершеного будівництва бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика по вул. Нижня Берегова,2/4Б в м. Хмельницькому в КП „ОСОБА_1 міський молочний завод, вказуючи при цьому, що вона не посвідчена нотаріально, а тому, на думку прокуратури, є нікчемною і не може посвідчувати факт придбання ПП „Ультрасервіс у КП „ОСОБА_1 молочний завод нерухомого майна, а також бути підставою виникнення в приватного підприємства права власності на нерухомість. 
		Посилаючись на ст. 182, ч. 1 ст. 210, ст.ст. 215, 220, ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, робить висновок, що біржова угода купівлі-продажу майна від 12.05.2011р. не є документом, який посвідчує право ПП „Ультрасервіс як власника нерухомого майна, а тому не може бути підставою для отримання земельної ділянки по вул. Нижня Берегова, 2/4Б в оренду не на конкурентних засадах, оскільки з врахуванням визначення предмету біржової угоди і недотриманою процедурою її посвідчення є нікчемною.
		Крім того, посилається на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких на час передачі вищевказаної земельної ділянки в оренду будь-яке нерухоме майно за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому зареєстроване не було, у тому числі за ПП „Ультрасервіс чи за КП „ОСОБА_1 міський молочний завод. 
		Як вважає прокуратура, про відсутність на переданій в оренду земельній ділянці обєктів нерухомості зазначено також у договорі оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., який укладено на підставі спірного рішення сесії міської ради (п. 3 договору). Вказує, що ПП „Ультрасервіс придбало у КП „ОСОБА_1 міський молочний завод будівельні матеріали, а саме: бетонні плити та круги. При цьому, обєкт купівлі-продажу за даною угодою на час її укладення та винесення рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду зареєстрований як незавершене будівництво також не був.
		Вказує, що окрім додержання вимог конкурентного порядку набуття права оренди, умовою укладення договору оренди є додержання інших вимог закону. На переконання прокуратури, зміст оспорюваного договору суперечить вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 61 Земельного кодексу України, які прямо забороняють будівництво будь-яких споруд, зокрема баз відпочинку, їх експлуатацію та вимагають винесення існуючих обєктів з прибережних захисних смуг. 
		Посилаючись на ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно якої наслідком визнання недійсним зобовязання є обовязок кожної із сторін повернути другій стороні все одержане за зобовязанням, вказує на те, що ПП „Ультрасервіс зобовязаний повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані.
		Відповідач  Хмельницька міська рада позовні вимоги визнає. У відзиві, посилається на наступні обставини: в ході розгляду справи №924/181/16 стало відомо, що біржова угода від 12.05.2011р., яка була підставою передачі земельної ділянки в оренду, не була посвідчена нотаріально, як того вимагає ст. 657 ЦК України. Погоджується з тим, що спірна земельна ділянка є землею водного фонду та розташована у прибережній захисній смузі.
		Відзначає, що при видачі містобудівних умов та обмежень управлінням архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів протиправно не було взято до уваги рішення виконкому №881 від 11.04.1996р. „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок, яким встановлені прибережні захисні смуги. 
		Окрім того, зауважує, що ПП „Ультрасервіс розпочало нове будівництво на землях водного фонду з самовільною зміною цільового призначення без погодження з орендодавцем  ОСОБА_1 міською радою.
		Відповідач - приватне підприємство „Ультрасервіс проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		На думку приватного підприємства „Ультрасервіс, прийняте ОСОБА_1 міською радою рішення №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
		Враховуючи наведене, робить висновок, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою і це право грунтується на правовстановлюючих документах.
		В обгрунтування своєї позиції посилається на пункт 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), згідно якого органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У звязку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі. Також відзначає, що таку позицію підтримує і колегія суддів Вищого господарського суду України у своїй постанові від 18.06.2015р. у справі №5017/3397/2012 та  Верховного Суду України в постанові від 11.11.2014р. у справі №21-405а 14.
		Крім того, в обгрунтування своєї позиції вказує ст. 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 13-15 Закону України „Про оренду землі, ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 2.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними.
		У додаткових поясненнях, поданих 10.06.2016р., відповідач  ПП „Ультрасервіс зауважив наступне: в пояснювальній записці у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ПП „Ультрасервіс під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика по вул. Н. Береговій, 2/4Б у м. Хмельницькому (2012р.) значиться, що на час обстеження земельна ділянка зайнята поточним будівництвом, тобто на час складання тех. документації на земельну ділянку вже здійснювалось будівництво. Крім того, дана технічна документація була затверджена ОСОБА_1 міською радою. В технічній документації міститься договір №15 на право тимчасового користування землею від 03 квітня 1996 року, в п. 1.2 даного договору земельна ділянка надається (1996 р.) на умовах тимчасового короткострокового користування строком на 5 років для будівництва бази відпочинку. Даний договір було зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 03.04.1996р. за №15 ОСОБА_1 міською Радою народних депутатів Хмельницької області. Крім того, в технічній документації на земельну ділянку по вул. Н.Береговій 2/4Б у м. Хмельницькому міститься архівний витяг з рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради від 14.03.1996р. №820 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування - під будівництво бази відпочинку по вул. Зарічанській, площею 0,38 га із земель міськземфонду.
		Стосовно паспорту водного обєкта ПП „Ультрасервіс у додаткових поясненнях відзначив, що даний документ був розроблений та затверджений тільки у 2016 році, тому вважає, що будь-якого відношення до предмету позову немає.
		Хмельницька міська рада, надавши 15.06.2016р. свої пояснення, повідомила, що ПП „Ультрасервіс ніяк не міг у 2011 році придбати обєкт незавершеного будівництва КП „ОСОБА_1 міський молочний завод, оскільки останній не розпочав його будівництво, так як ним не було отримано дозволу на початок будівельних робіт, у звязку з чим в подальшому у 2001 році втратили чинність і дозволи на проектно-розвідувальні роботи та будівництво, тобто правові підстави здійснення початку такого будівництва. Натомість, як вважає міська рада, ПП „Ультрасервіс, відповідно до біржової угоди від 12.05.2011р. придбав будівельні матеріали.
		Також, посилаючись на ст. ст. 220, 657 ЦК України, Хмельницька міська рада вважає біржову угоду від 12.05.2011 нікчемною у звязку з відсутністю її нотаріального  посвідчення.
		Крім заперечень на позов, представник відповідача - приватного підприємства „Ультрасервіс в судовому засіданні 11.05.2016р. подав заяву про застосування до вимог строку позовної давності, вважаючи, що позивач його пропустив.
		Акцентує увагу на тому, що спірні правовідносини грунтуються на рішенні сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам, а інші вимоги грунтуються тільки на даному рішенні.
		Посилаючись на ст.ст. 257, 261, ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 19, ч. 3 ст. 9 Закону України „Про прокуратуру, п. 1 наказу Генерального прокурора України „Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин №3/2 гн від 04.10.2011р. (із змінами, внесеними наказами Генерального прокурора України від 25.01.12 №3/2 гн-1 та від 12.07.12 №1гн-2), ст. 46 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, п. 9 Перехідних положень Конституції України, абз. 2 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, робить висновок, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Вказує, що саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14.
		Посилаючись на п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство „Нафтова компанія „Юкос проти Росії; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі „Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, ст. 256 Цивільного кодексу України, робить висновок, що позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і субєктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того ж самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її прав або про особу, яка його порушила.
		Посилаючись на ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру та ч.ч. 1, 4 статті 29 ГПК України, робить висновок, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Вказуючи на те, що державний контроль за використанням та охороною земель покладено на орган місцевого самоврядування, а саме Хмельницьку міську раду, і оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо передачі в оренду (Хмельницька міська рада), то, на переконання відповідача, і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		На думку відповідача, прокурор був обізнаний про можливе порушення протягом перебігу строку позовної давності та мав змогу звернутися до суду з даним позовом раніше.
		Прокурор відділу прокуратури області стосовно позиції відповідача про пропущення строку позовної давності заперечив. В обгрунтування посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 02.09.2008р. у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Фонду державного майна України, ЗАТ „Сіверянка та ухвалі від 25.04.2012р. у справі за заявою міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області до виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району, вказуючи, що закон повязує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у звязку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.
		На переконання прокурора, сама по собі обізнаність позивача про наявність оспорюваного рішення та укладеного на його підставі договору не є підставою для висновку про пропуск строку позовної давності та необхідністю застосування положень статті 267 Цивільного кодексу України (правова позиція Судової палати у господарських справах Верховного Суду України по справі №3-18гс 13).
		Посилаючись на ст. 19 Закону України „Про прокуратуру, в редакції 1991 року, зазначає, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, та за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Стверджуючи, що у 2012 році заяв та повідомлень про незаконність передачі спірної земельної ділянки, а також приводів вважати передачу землі незаконною не було та і не могло бути, оскільки фактично дії щодо придбаного за біржовою угодою майна приватним підприємством фактично почали вчинятись у 2015 році, вважає, що твердження відповідача про можливу обізнаність прокурора про допущені порушення при винесенні оскаржуваного рішення, окрім загальних висловів не підтверджуються доказами.
		Крім того, як вважає прокурор, посилання у рішенні сесії ради на наявність договору, який засвідчує право власності на майно не могло викликати сумніву щодо незаконності передачі землі в оренду і лише встановлення під час розгляду позову міської ради до ПП „Ультрасервіс факту незаконного будівництва стало приводом для перегляду документів, які лягли в основу прийнятого спірного рішення.
		Зауважує, що факт початку будівництва у 2015 році підтверджується заявою ОСОБА_5, адресованою начальнику управління архітектури та містобудування виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, згідно якої 17.02.2015р. керівник ПП „Ультрасервіс звернувся про надання містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки з метою здійснення будівництва бази відпочинку із поліпшеними апартаментами та кімнатами гуртожиткового типу та отримавши відповідні документи почали нове будівництво, що викликало суспільний резонанс територіальної громади міста та стало підставою для вивчення матеріалів про передачу спірної ділянки підприємству.
		У спростування позиції прокуратури про позовну давність, відповідач  ПП „Ультрасервіс надав додаткові обгрунтування, згідно яких, посилаючись на витяг з протоколу двадцятої сесії від 31.10.2012р., зауважив про присутність при прийнятті оспорюваного рішення заступника прокурора міста ОСОБА_6 
		З огляду на викладене та посилаючись на постанову Верховного Суду України від 29.10.2014р. №6-152цс14, робить висновок, що у звязку із обізнаністю з 31.10.2012р. заступником прокурора міста ОСОБА_1ОСОБА_6 про прийняття оскаржуваного рішення, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до статті 121 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про прокуратуру. Отже, на переконання відповідача, позов було подано після спливу 31.10.2015р. загальної позовної давності тривалістю у три роки. 
		Присутній у судовому засіданні представник прокуратури наполягав на задоволенні позовних вимог. 
		Присутній у судовому засіданні представник ОСОБА_1 міської ради позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Присутній у судовому засіданні представник ПП „Ультрасервіс наполягав на відмові у позові. Крім того, заявив клопотання про витребування від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ПП „Ультрасервіс під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику по вул. Н. Береговій, 2/4Б у м. Хмельницькому.
		В обгрунтування зазначеного клопотання посилався на те, що технічна документація стосується предмету розгляду справи, однак у матеріалах справи відсутній повний пакет документів, які були надані для виготовлення цієї технічної документації. На переконання ПП „Ультрасервіс витребувана технічна документація необхідна для дослідження господарським судом Хмельницької області, оскільки позовні вимоги прокуратури грунтуються на цьому документі.
		Зауважує, що не має можливості самостійно подати даний доказ суду, оскільки він відсутній у нього. Даний доказ знаходиться в Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1).
		За приписами статті 38 ГПК України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
		Вирішуючи клопотання ПП „Ультрасервіс про витребування доказів судом враховується те, що в матеріалах справи є документи технічної документації із землеустрою, які стосуються предмету спору. У свою чергу, відповідачем не наведені обставини, що може підтвердити повний пакет документів технічної документації. Крім того, суд звертає увагу, що технічна документація із землеустрою виготовлялася на замовлення самого відповідача (заява від 30.08.2011р.).
		Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не наведені обставини, які можуть підтвердити зазначені ним документи, тому в задоволенні клопотання суд відмовляє.
		Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
		Виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради народних депутатів прийняв рішення №56-Б від 22.09.1994р. та №325 від 23.03.1995р. „Про надання дозволу на право проведення проектно-розвідувальних робіт установам, організаціям, відомствам під різні види будівництва та проведення будівництва на закріплених за ними землях, яким дозволив колективному підприємству „ОСОБА_1 міський молочний завод провести проектно-розвідувальні роботи під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчика в поймі річки Південний Буг.
		Так, зокрема, згідно пункту 4 додатку №1 до рішення виконкому №56-Б від 22.09.1994р. проектно-розвідувальні роботи дозволено колективному підприємству „ОСОБА_1 міський молочний завод на земельній ділянці площею 0,20 га; а згідно пункту 13 додатку №1 до рішення №325 від 23.03.1995р.  на земельній ділянці площею 0,15 га (дорізка земельної ділянки).
		Рішенням виконкому ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №510 від 27.07.1995р. (п. 10.5), у звязку із закінченням проектно-розвідувальних робіт колективному підприємству „ОСОБА_1 міський молочний завод дозволено будівництво бази відпочинку для працівників заводу та літнього торгівельного майданчика на березі міського водосховища. 
		Згідно архівного витягу №01-15-491 з рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради від 14.03.1996р. №820 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування та додатку до нього, колективному підприємству „ОСОБА_1 міський молочний завод із земель міськземфонду була передана в користування земельна ділянка загальною площею 0,38 га під будівництво бази відпочинку по вул. Зарічанській.
		Однак, у подальшому, згідно п. 5.6 рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №507 від 26.06.2001р., пункт 4 рішення виконкому №56-Б від 22.09.1994р., пункт 13 додатку №1 рішення виконкому №325 від 23.03.1995р. та пункт 10.5 рішення виконкому №510 від 27.07.1995р. „Про надання дозволу на проектно-розвідувальні роботи та будівництво колективному підприємству „ОСОБА_1 міський молочний завод під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчику в поймі річки Південний Буг площею 0,35 га, визнано такими, що втратили чинність згідно ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій.
		Крім того, згідно листа Управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі №10-28-99.4-3004/15-15 від 11.11.2015р., станом на 01.01.2013р. за колективним підприємством „ОСОБА_1 міський молочний завод реєстрацію земельної ділянки не встановлено. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку вищезазначеного підприємства, яка розташована по вул. Нижня Берегова, 2/4Б або Зарічанська, в Управлінні відсутні. 
		У матеріалах справи містяться протокол №1 проведення аукціону Південно-Західною універсальною товарною біржою від 12.05.2011р., нотаріально не посвідчена біржова угода №0034 від 12.05.2011р., укладена між Південно-Західною універсальною товарною біржою, яка діяла на підставі заяви колективного підприємства „ОСОБА_1 міський молочний завод, і приватним підприємством „Ультрасервіс та акт прийому-передачі від 12.05.2011р. 
		Згідно вказаних документів приватним підприємством „Ультрасервіс у колективного підприємства „ОСОБА_1 міський молочний завод придбано незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, розташоване на земельній ділянці 0,3773 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова (споруда огорожі з бетонних плит - 78 штук, споруда спуску для катерів з бетонних плит, споруда причалу для катерів з бетонних плит, споруда дамби з бетонних плит, споруда пірса з бетонних плит, споруда спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруда водовідводу, торгівельний майданчик площею 773 кв.м., незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 24х15 м, незавершене будівництво нежитлового приміщення (фундамент) 15х15).
		Приватне підприємство „Ультрасервіс звернулось до ОСОБА_1 міської ради із заявою від 08.05.2012р. про передачу йому в оренду земельної ділянки по вул. Н.Береговій, 2/4Б в м. Хмельницькому, загальною площею 3800 кв.м., під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику. 
		На зазначену земельну ділянку, ОСОБА_1 регіональною філією ДП „Укрспецзем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою загальною площею 0,38 га ПП „Ультрасервіс під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику по вул. Н.Береговій, 2/4Б в м. Хмельницькому.
		Управління Держкомзему в м. Хмельницькому технічну документацію із землеустрою погодило, що відображено у висновку №1515/01-15 від 17.05.2012р. У висновку зазначено, що категорія земель згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: землі водного фонду - під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику. У висновку також зауважено про використання земельної ділянки згідно цільового призначення. 
		Серед документів технічної документації із землеустрою міститься:
		- вихідна земельно-кадастрова інформація, в якій наведено відомості про земельну ділянку, поміж іншого, вказано, що це є землі водного фонду, з кодом згідно КВЦПЗ 10.08, із забороною використання не за цільовим призначенням;     
		- ситуаційний план розташування земельної ділянки приватного підприємства „Ультрасервіс по вул. Н.Берегова, 2/4Б (вх. №6780 від 05.03.2012р.), з якого вбачається, що межа земельної ділянки проходить по урізу водного обєкта; 
		- план (схема) земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:33:001:0030, затверджений ТОВВБФ „Хмельницькагропродсервіс, з яких вбачаються, поміж іншого, розміри земельної ділянки, зокрема, її найбільша ширина, яка складає 29,06 м, а також те, що земельна ділянка виділена під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику площею 0,3800 га, із яких зайнято поточним будівництвом  0,3800 га;
		- акт визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості), відповідно до якого інженером-геодезистом ТОВВБФ „Хмельницькагропродсервіс, в присутності директора ПП „Ультрасервіс проведено визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) в м. Хмельницькому по вул. Нижній Береговій, 2/4Б. Додатково вказано, що при проведенні робіт межі земельної ділянки знаками встановленого зразка в натурі на місцевості не закріплювались у звязку з існуючою бетонною огорожею та частково металевими знаками.
		Питання про надання приватному підприємству „Ультрасервіс земельної ділянки в оренду за технічною документацією, згідно витягу з протоколу №42 засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 19.09.2012р., вирішено винести на розгляд чергової сесії міської ради.
		Як вбачається з витягу з протоколу двадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради від 31.10.2012р., на сесії були присутні міський голова ОСОБА_7, голова обласної ради, голова обласної державної адміністрації, народні депутати, депутати обласної ради, члени виконавчого комітету, начальники управлінь, завідуючі відділами виконавчого комітету, представники засобів масової інформації. В роботі сесії брали участь депутат обласної ради ОСОБА_8, заступник прокурора міста ОСОБА_6. У матеріалах справи також міститься список депутатів, присутніх на черговій двадцятій сесії міської ради 31.10.2012р.
		Рішенням двадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам, з додатком до нього, вирішено надати приватному підприємству „Ультрасервіс в оренду на три роки земельну ділянку площею 3800 м.кв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, із цільовим використанням, підставою та категорією земельної ділянки: під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику (біржова угода від 12.05.2011р. р/н 0034); категорія земель  землі водного фонду.
		Рішення погоджено та підписано заступником міського голови ОСОБА_9, головою постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_10, директором департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_11, начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи ОСОБА_12 Натомість, завідуюча юридичним відділом ОСОБА_3 рішення не погодила та замість підпису проставила „зауваження.  
		Як вбачається з висновку до проекту рішення міської ради „Про надання земельної ділянки в оренду за технічною документацією юридичній особі ПП „Ультрасервіс, правову експертизу якого проведено заступником завідуючої юридичним відділом ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_13, підписаного в.о. завідуючої юридичним відділом ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_14, проект рішення розроблено постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. У висновку зауважено, що проект рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та відсутні підстави для передачі земельної ділянки в оренду. В обгрунтування даної позиції містяться посилання на висновок Управління Держкомзему в м. Хмельницькому від 17.05.2012р. про те, що земельна ділянка по вул. Н. Береговій, 2/4Б відноситься до земель водного фонду; посилання на ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України; посилання на рішення виконавчого комітету від 11.04.1996р. №881 „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок, яким встановлені прибережні захисні смуги. У висновку зазначено, що в доданій до проекту рішення технічній документації не зазначено межу прибережної захисної смуги, хоча згідно ситуаційного плану межа земельної ділянки проходить по урізу водойми. У висновку також зазначено про біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 12.05.2011р. з посиланням на ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 134 Земельного кодексу України.    
		На підставі рішення двадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради від 31.10.2012р. №46, 02.08.2013р. між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та приватним підприємством „Ультрасервіс (орендар) укладено договір оренди землі №96-01-2013/1994210, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, загальною площею 3800 м.кв. (п.п. 1, 2).
		У пункті 3 договору оренди зазначено про відсутність на земельній ділянці обєктів нерухомого майна, а також інших обєктів інфраструктури.
		У пунктах 15, 16, 17 договору оренди наведені умови використання та цільове призначення земельної ділянки, згідно з якими земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика (п. 15); цільове призначення земельної ділянки  землі водного фонду (п. 16); умови збереження стану обєкта оренди  не погіршуючи корисних властивостей ділянки (п. 17).
		Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації. Підставою розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки є біржова угода  від 12.05.2011 року р/н 0034. Організація розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки і витрати, повязані з цим, покладаються на орендаря (п. 18 договору).
		Згідно п. 26 договору, на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження (обтяження): використовувати земельну ділянку згідно цільового призначення, зміну цільового призначення земельної ділянки проводити на підставі рішення органу місцевого самоврядування відповідно до проекту її відведення, будівництво на ділянці здійснювати після отримання відповідного дозволу, надавати доступ відповідним службам для ремонту лінійних інженерних мереж та ліній електропередач, ділянку використовувати за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства.
		Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 27 договору).
		Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 37 договору).
		Згідно п. 8,  договір укладено на 3 (три) роки до 31.10.2015р.
		Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).
		Факт передачі земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, загальною площею 3800 м.кв., в оренду приватному підприємству „Ультрасервіс підтверджено актом приймання-передачі від 02.08.2013р.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої ОСОБА_3, станом на 02.08.2013р., відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому, яка перебуває у комунальній власності, відсутні.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, сформованої 14.06.2016р., відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому, яка перебуває у комунальній власності, відсутні.
		У повідомленні ОСОБА_1 БТІ №694299 від 05.11.2015р. вказано, що за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б не зареєстровано право власності на нерухомість згідно даних архіву.
		Земельна ділянка по вул. Н. Берегова, 2/4Б, згідно технічної документації, яка розроблена в 2011 році, та відповідно до НКС, станом на 23.10.2015р. відноситься до категорії земель водного фонду (лист №32-28-99.4-2343/15-15 від 28.10.2015р. Управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі).
		Матеріали справи містять рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №881 від 11.04.1996р. „Про затвердження прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річок, яким встановлено в межах міста прибережну захисну смугу по обидва береги р. Південний Буг та водоймищ, розташованих по руслу річки, і прибережні смуги р. Кудрянки та р. Плоскої згідно додатку. Пунктом 2 рішення заборонено використання прибережних захисних смуг р. Південний Буг, р. Кудрянка, р. Плоска та водоймищ, розташованих по руслах річок, всілякої господарської діяльності.
		У додатку до рішення виконкому міської ради від 11.04.1996р. №881 встановлено прибережні захисні смуги річки Південний Буг, річки Кудрянка, річки Плоска та водоймищ, розташованих по руслу річки в межах міста ОСОБА_1. 
		В матеріалах справи також наявні рішення ОСОБА_1 міської ради №25 від 30.03.2011р. „Про затвердження плану зонування території м. Хмельницького, викопіювання із плану зонування території м. Хмельницького (схема планувальних обмежень), паспорт водного обєкта - водосховища площею 140,4048 га в межах населеного пункту м. Хмельницького на території ОСОБА_1 міської ради Хмельницької області, погодженого Державним агенством водних ресурсів України 05.04.2016р., в якому зазначено (розділ 7), що проектна документація прибережної захисної смуги не розроблялась, а розмір (ширина) смуги 25-100 м згідно рішення виконкому міської ради від 11.04.1996р. №881.  
		Згідно довідки ОСОБА_1 БТІ від 27.03.2013р. №127/01-15, виданої ПП „Ультрасервіс, готовність незавершеного будівництва обєкта нерухомого майна бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Нижній Береговій, 2/4Б складає 5%. 
		Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
		За приписами ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України, усі землі на території України поділяються за цільовим призначенням на відповідні категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Однією з категорій земель є землі водного фонду.
		Як вбачається із технічної документації із землеустрою, а саме з вихідної земельно-кадастрової інформації, з висновку Управління Держкомзему в м. Хмельницькому про погодження цієї технічної документації, з листа Управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі від 28.10.2015р., земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:33:001:0030, загальною площею 0,38 га, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відноситься до земель водного фонду.
		До земель водного фонду, згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу та ст. 4 Водного кодексу України, належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Особливість їх використання є законодавчо передбачене встановлення уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм водоохоронних зон.
		Метою встановлення прибережних захисних смуг, згідно ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, є захист поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.
		Визначення розмірів прибережних захисних смуг встановлено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. Так, ширина встановлення прибережної захисної смуги залежить від водного обєкту, навколо якого вона встановлюється та його площі. Першу групу складають річки та водойми (озера, водосховища, ставки), а другу  моря, морські затоки і лимани. У першому випадку ширина прибережної захисної смуги становить:
		а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
		б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
		в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		При цьому, правовий режим прибережних захисних смуг встановлюється виключно на території суходолу, межа якої визначається урізом води (у меженний період), та не поширюється безпосередньо на водний обєкт або його частину.
		Згідно ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, абз. 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
		Матеріали справи містять викопіювання із плану зонування території м. Хмельницького та паспорт водного обєкта  водосховища площею 140,4048 га в межах населеного пункту м. Хмельницького на території ОСОБА_1 міської ради, в якому зазначено, що проектна документація прибережної захисної смуги не розроблялась, а розмір (ширина) смуги 25-100 м встановлена згідно рішення виконкому міської ради від 11.04.1996р. №881.  
		У свою чергу, суд виходить з наступного: згідно зі статтями 1, 20 Закону України „Про землеустрій, проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель. 
		Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.
		Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 „Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, з урахуванням конкретної ситуації.
		Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. 
		Тобто, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
		Отже, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до порядку. 
		Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 01.07.2015р. у справі №6-184цс15, від 09.09.2014р. у справі №3-77гс14.
		З огляду на викладене, у контексті аналізу наведених норм, ширина прибережної захисної смуги в будь-якому випадку починається від урізу води і знаходиться в межах від 25 до 100 метрів.   
		Приймаючи до уваги викладене вище, судом враховується наступне: серед переліку документів технічної документації із землеустрою міститься ситуаційний план земельної ділянки, наданої в оренду приватному підприємству „Ультрасервіс, з якого вбачається, що межа земельної ділянки площею 0,38 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, проходить по урізу водного обєкта - річки Південний Буг.
		Серед документів технічної документації також наявні план (схема) земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки площею 0,38 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, з яких вбачається, що земельна ділянка має найбільшу ширину 29,06 м. 
		Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, проходячи по самому урізу водного обєкта та маючи найбільшу ширину 29,06 м, в будь-якому випадку знаходиться в межах прибережної захисної смуги, нормативні розміри якої встановлено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України (від мінімального 25 м до максимального 100 метрів).
		Невідємною особливістю прибережних захисних смуг є встановлений на їх території режим обмеженої господарської діяльності.
		За приписами ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування обєктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
		У ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України наведено перелік заборон та обмежень, яких повинні дотримуватись землекористувачі в процесі реалізації своїх прав. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Обєкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. 
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України). 
		Як вже встановлено судом, земельна ділянка загальною площею 0,38 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, відноситься до земель водного фонду і знаходиться в прибережній захисній смузі. 
		Вказаній земельній ділянці призначено код згідно КВЦПЗ 10.08. Вказаний код  10.08, згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010р. „Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель передбачає використання земель для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Натомість, як вбачається з рішення ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р., земельна ділянка площею 0,38 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, була передана в оренду відповідачу - приватному підприємству „Ультрасервіс під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, що прямо заборонено законом - статтею 89 Водного кодексу України та статтею 61 Земельного кодексу України.
		Отже, приймаючи спірне рішення в частині надання в оренду ПП „Ультрасервіс земельної ділянки, Хмельницька міська рада порушила норми Земельного та Водного кодексів України, а саме: ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України щодо заборони будівництва у прибережних захисних смугах будь-яких споруд, зокрема, баз відпочинку. Хоча, у технічній документації із землеустрою, у висновку про погодження технічної документації наявне посилання на те, до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка із застереженням про заборону її використання не за цільовим призначенням, а із технічної документації, зокрема, ситуаційного плану розташування земельної ділянки вбачалося, що її межа проходить по самому урізу водойми. До того ж, у висновку до проекту рішення ради, зауважено, що проект рішення суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 61 Земельного кодексу України.
		Окрім того, як вбачається з окремої ухвали від 25.04.2016р., винесеної господарським судом Хмельницької області у справі №924/181/16, яка набрала законної сили, також встановлено, що ОСОБА_1 міською радою під час прийняття рішення №46 від 31.12.2012 року „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання приватному підприємству „Ультрасервіс земельної ділянки по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому із цільовим використанням під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчику, а також під час укладення договору оренди землі №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013 року із ПП „Ультрасервіс порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, ст. 89 Водного кодексу України, та надано під будівництво бази відпочинку земельну ділянку, на якій законом заборонено здійснення такого будівництва.
		Посилання ПП „Ультрасервіс на надання підприємству, у якого воно придбало незавершене будівництво (КП „ОСОБА_1 міський молочний завод), дозволу для будівництва бази відпочинку, надання йому земельної ділянки в тимчасове користування та здійснення будівництва вже на момент складання технічної документації, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що матеріали справи містять рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №507 від 26.06.2001р., яким визнано такими, що втратили чинність рішення „Про надання дозволу на проектно-розвідувальні роботи та будівництво колективному підприємству „ОСОБА_1 міський молочний завод під будівництво бази відпочинку для працівників заводу і обладнання літнього торгівельного майданчику на підставі ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій. 
		Окрім того, матеріали справи містять лист Управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі №10-28-99.4-3004/15-15 від 11.11.2015р., в якому повідомлено, що за колективним підприємством „ОСОБА_1 міський молочний завод реєстрацію земельної ділянки не встановлено. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку вищезазначеного підприємства, яка розташована по вул. Нижня Берегова, 2/4Б або Зарічанська, в Управлінні відсутні. 
		Порядок передачі земельних ділянок в оренду унормований статтею 124 Земельного кодексу України. За приписами частини другої зазначеної норми передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. 
		Згідно зі ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них обєктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
		Тобто, наведеними нормами передбачено обовязковість надання в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах). Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі. 
		Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014р. у справі №13/17/5022-675/2012, у постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2016р. у справі №926/616/15. 
		Не проводяться земельні торги у виключних випадках, передбачених у ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках обєктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		В матеріалах справи міститься біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна, укладена між КП „ОСОБА_1 міський молочний завод та ПП „Ультрасервіс. Однак, вона нотаріально не посвідчена. Натомість, приписами статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню.
		З огляду на недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення угоди, вона є нікчемною, як угода купівлі-продажу нерухомого майна, в силу приписів ч. 1 ст. 220 ЦК України, згідно якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Отже, біржова угода, навіть у тому випадку, що вона носить назву „угода купівлі-продажу нерухомого майна не може підтверджувати факт придбання нерухомого майна і бути підставою виникнення у приватного підприємства „Ультрасервіс права власності на нерухомість. 
		У свою чергу, з біржової угоди та акту прийому-передачі вбачається, що приватне підприємство „Ультрасервіс придбало у КП „ОСОБА_1 міський молочний завод споруду огорожі з бетонних плит, споруду спуску для катерів з бетонних плит, споруду причалу для катерів з бетонних плит, споруду дамби з бетонних плит, споруду пірса з бетонних плит, споруду спуску до води з бетонного сходинкового маршу, міст через струмок з бетонних плит та кругів, споруду водовідводу, торгівельний майданчик, фундаменти. До того ж, з довідки ОСОБА_1 БТІ від 27.03.2013р. вбачається, що готовність незавершеного будівництва складає 5%. 
		Судом враховується, що відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). 
		Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Матеріали справи не містять доказів того, що обєкт купівлі-продажу за біржовою угодою був зареєстрований згідно вимог чинного законодавства. Отже, відповідач  ПП „Ультрасервіс на момент прийняття рішення та укладення договору оренди являється власником матеріалів і обладнання, а не власником нерухомого майна. В звязку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність обєктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці, на момент прийняття рішення та укладення договору. 
		Про відсутність на переданій в оренду земельній ділянці обєктів нерухомості свідчить також договір оренди землі від 02.08.2013р. та акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.08.2013р. Зокрема, виходячи зі змісту п. 3 договору оренди, обєктом оренди була виключно земельна ділянка, без зазначення будь-яких обєктів нерухомого майна, що на ній розміщені. В акті прийому-передачі земельної ділянки також не відображено передачу будь-яких обєктів нерухомості. Крім того, про відсутність на земельній ділянці обєктів нерухомості свідчить повідомлення ОСОБА_1 БТІ №694299 від 05.11.2015р., інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Отже, необхідною умовою для передачі в оренду ПП „Ультрасервіс спірної земельної ділянки мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Проте, як встановлено судом, радою при наданні в оренду земельної ділянки не було дотримано зазначену процедуру, що є порушенням приписів статтей 124, 134 Земельного кодексу України. 
		Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Підсумовуючи викладене вище, рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, було прийнято з порушенням приписів ст. 89 Водного кодексу України, ст.ст. 61, 124, 134 Земельного кодексу України, тому вимоги прокурора про визнання його недійсним є обгрунтованими.
		Доводи відповідача  ПП „Ультрасервіс, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009, постанову Вищого господарського суду України від 18.06.2015р. у справі №5017/3397/2012, постанову Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а 14, про те, що прийняте рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання і скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, тому позов не може бути задоволений, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
		Правова позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009, у постанові Верховного суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14, у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2015р. у справі №5017/3397/2012, стосується самостійного позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу земельних ділянок і дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обовязки сторін таких правовідносин (у звязку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, адже предметом позову у даній справі є не тільки рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі в оренду, а і договір оренди землі, укладений на його виконання.
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВГСУ від 22.03.2016р. у справі №915/36/15.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені в ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.
		Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		У п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин розяснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має зясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України. 
		Згідно з абз. 4 п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні зясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
		Як вже встановлено судом, під час прийняття рішення про надання відповідачу  приватному підприємству „Ультрасервіс в оренду земельної ділянки було порушено порядок її передачі в оренду та порушено режим експлуатації спірної земельної ділянки. 
		Отже, умови оспорюваного договору оренди землі №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між відповідачами, не відповідають вимогам законодавства, яке регулює земельні відносини, а саме: порушено приписи ст.ст. 61, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України. Невідповідність умов укладеного договору оренди вимогам законодавства є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним у судовому порядку, а тому вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення визнається судом обґрунтованою.
		Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		Враховуючи те, що судом встановлено наявність обставин, з якими законодавець повязує недійсність правочину та, як наслідок, визнання судом недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами, у приватного підприємства „Ультрасервіс відсутні правові підстави для подальшого користування спірною земельною ділянкою, переданою йому в оренду за вищезгаданим договором, тому вимога про зобовязання ПП „Ультрасервіс повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані є обґрунтованою.
		Проте, відповідач  ПП „Ультрасервіс, посилаючись на ст. 257 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог, вважаючи, що прокурор його пропустив. 
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яка набрала чинності для України 11.09.1997р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ „Нафтова компанія „Юкос проти Росії; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі „Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).
		За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14. 
		Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 01.07.2015р. №6-178цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.
		В абзаці 2 п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у рішенні господарських спорів від 29.05.2013р. №10 зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішення двадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради №46 було прийнято 31.10.2012р. Згідно витягу з протоколу двадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради від 31.10.2012р., на сесії був присутній заступник прокурора міста ОСОБА_6 Отже, прокурор був обізнаний про прийняття оскаржуваного рішення ради ще у жовтні 2012 року.
		Натомість, прокурор зазначав, що дізнався про порушення в березні 2016 року під час розгляду справи за позовом міської ради до ПП „Ультрасервіс по факту незаконного будівництва, що стало приводом для перегляду документів, які лягли в основу прийнятого спірного рішення. При цьому, стверджував, що у 2012 році заяв та повідомлень про незаконність передачі спірної земельної ділянки, а також приводів вважати передачу землі незаконною не було, оскільки дії щодо придбаного майна фактично почали вчинятись у 2015 році.
		З приводу позиції прокурора відмічається, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуване рішення протягом встановленої законом позовної давності від дати його прийняття. 
		Так, наказом від 19.09.2005р. №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.
		Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010р. №3гн, від 12.04.2011р. № 3гн, від 07.11.2012р. №3гн.
		Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів. 
		Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обовязком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України „Про прокуратуру, призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.
		Як вже вказувалось вище, прокурор був обізнаний про прийняття безпосередньо за участю його заступника оскаржуваного рішення ради. У технічній документації із землеустрою, у висновку про погодження технічної документації наявне посилання на те, що земельна ділянка відноситься до водного фонду; згідно оскаржуваного рішення земельна ділянка була передана в оренду під будівництво бази відпочинку, що прямо заборонено ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України; у висновку до проекту рішення ради зауважено, що проект суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, прокурором не вказано, що перешкоджало йому ознайомитися із зазначеними документами в межах строку позовної давності.
		Вищевказане дає підстави для висновку, що прокурор міг довідатись про відповідні порушення з моменту прийняття спірного рішення.
		Отже, початок перебігу строку позовної давності щодо оскарження рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. починається саме з дати прийняття цього рішення. Відповідно, перебіг строку позовної давності щодо оскарження рішення закінчився 31.10.2015р. 
		Аналогічної позиції щодо моменту початку перебігу строку позовної давності для прокурора у подібних правовідносинах дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 19.05.2016р. у справі №922/3009/15, від 20.04.2016р. у справі №916/5020/14, від 19.04.2016р. у справі №922/3396/15, від 23.03.2016 у справі № 922/4329/15, від 02.03.2016 у справі № 922/2958/15.
		З огляду на те, що з вимогою про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. прокурор звернувся лише у квітні 2016 року, строк позовної давності було пропущено.
		Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість поданої відповідачем  ПП „Ультрасервіс заяви щодо застосування строків позовної давності в частині вимог про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика. Тому, у позові в даній частині належить відмовити з підстав пропущення строку позовної давності.
		У свою чергу, договір оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 укладено 02.08.2013р.; прокурор звернувся з позовом у квітні 2016 року, тобто загальний строк позовної давності в 3 роки стосовно вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення; про зобовязання ПП „Ультрасервіс повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані, не було пропущено.
		Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення, та зобовязання ПП „Ультрасервіс повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані.
		В частині визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, належить відмовити.             
		При цьому, судом враховано положення п. 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення, відповідно до якого суд повинен зазначити у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: „Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі), „Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.   
		Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому, на відповідачів в рівних частинах.
		Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, м. Хмельницький, до приватного підприємства „Ультрасервіс, м. Хмельницький про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення; зобовязання ПП „Ультрасервіс повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м. у комунальну власність у попередньому стані, задовольнити частково.
		 
		Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013р., укладений між ОСОБА_1 міською радою та ПП „Ультрасервіс з моменту укладення.
		 
		Приватному підприємству „Ультрасервіс (м. Хмельницький, вул. Камянецька, 74; код 32679926) повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані.
		Видати наказ.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3; код 33332218) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3; код 02911102) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
		Видати наказ.
		 
		Стягнути з приватного підприємства „Ультрасервіс (м. Хмельницький, вул. Камянецька, 74; код 32679926) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3; код 02911102) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
		Видати наказ.
		 
		У частині позовних вимог про визнання недійсним рішення сесії ОСОБА_1 міської ради №46 від 31.10.2012р. „Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам в частині надання ПП „Ультрасервіс в оренду за технічною документацією земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торгівельного майданчика, відмовити.       
		 
		Повне рішення складено 17 червня 2016 року. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                 В.В. Димбовський 
		 
		 
		Віддруковано 4 примірника:
		1  до справи,
		2  позивачу,
		3, 4  відповідачам.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...