Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8582/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2016. Зареєстровано: 20.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2016.

Результат оскарження 16.11.2016 Вищий господарський суд України: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.06.2016Справа №910/8582/16За позовом          Комунального підприємства "Київський метрополітен" 
		до                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ТРАНС"                                    
		про           стягнення 52 789,18 грн. 
		Суддя Турчин С.О.
		Представники сторін:
		від позивача:                    Ковтун Т.О. (довіреність № 171 від 25.12.2015)
		                              Костильов В.А. (довіреність № 169 від 25.12.2015)
		від відповідача:           Сизоненко Ю.В. (довіреність № б/н від 23.05.2016)
		                              Мжачих О.С. (довіреність б/н від 13.06.2016)
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		          Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ТРАНС" про стягнення 52 789,18 грн. штрафних санкцій.
		          Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 297-ВРЗ-15 від 02.07.2015 в частині своєчасного виконання робіт.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2015 порушено провадження у справі № 910/8582/16, розгляд справи призначено на 31.05.2016.
		30.05.2016 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не наведено обґрунтованого та документально підтвердженого розрахунку суми штрафних санкцій, яку він просить стягнути з відповідача; сума штрафних санкцій обрахована всупереч вимогам Договору; позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення за Договором.
		У судовому засіданні 31.05.2016 представники позивача  та відповідача надали усні пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.
		У судовому засіданні 31.05.2016 судом оголошено перерву до 14.06.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		13.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній зазначив, що 21 серпня 2015 року сторонами був складений та підписаний Акт закінчення монтажних робіт, а також 07 вересня 2015 року - Акт закінчення пусконалагоджувальних робіт, тобто фактично відбулись здача виконаних робіт підрядником та прийняття їх замовником. Отже, загальна кількість днів прострочення виконання робіт за Договором становить 19 днів. 
		У судовому засіданні 14.06.2016 представники позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
		Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили.
		Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 14.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд 
		 
		          ВСТАНОВИВ:
		          
		          02.07.2015 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - замовник)  та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВС-ТРАНС"  (далі - підрядник) укладено договір № 297-ВРЗ-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи: «Автоматична пожежна сигналізація (реконструкція). Оповіщення про пожежу і управління евакуацією», а саме:  підключення адміністративно-побутового корпусу СП «Вагоноремонтний завод» до приймально-контрольного адресного приладу, який розташований на 1 поверсі в приміщенні охорони АПК СП «ВРЗ», кімната №101 (III етап), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах даного Договору. 
		Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість робіт по договору становить 396928,34 грн. відповідно до Договірної ціни на монтажні роботи автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу та управління евакуацією КП «Київський  метрополітен» СП «Вагоноремонтний завод» (III етап) вул. Академіка Шліхтера, 30, м. Київ, згідно з робочим проектом 120-13-ПС, CO розробленого ТОВ «СІСТЕМ КЕПІТАЛ БІЛДІНГ, що здійснюється в 2015 році (Додаток 2), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.
		Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання попередньої оплата згідно з п. 2.4. цього Договору. 
		Згідно з п. 4.2 Договору, після виконання робіт підрядник направляє замовнику Акт здавання-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку КБ-3 до нього та Акт прийняття до експлуатування системи протипожежного захисту письмово погоджений підрядником з представниками Державної служба "України з надзвичайних ситуацій. 
		Пунктом 5.3.3 Договору встановлений обов'язок підрядника надати Акт здавання-приймання викопаних робіт за формою КБ-2в та довідку  КБ-3 до нього після закінчення робіт. 
		Положеннями п. 6.2 Договору встановлено, що за невиконання або несвоєчасне виконання робіт підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 0,1% від вартості невиконаних в строк робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. 
		Відповідно до п. 9.1 Договору, останній набуває чинності з дня його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами  
		На виконання умов Договору  08.07.2015 позивач здійснив попередню оплату за виконання робіт у розмірі 198  464,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6896 від 08.07.2015.
		Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що в порушення умов договору відповідачем роботи по Договору виконані не вчасно, з порушенням строків, встановлених Договором, а тому просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 52 789,18 грн. 
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна  сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
		Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було перераховано відповідачеві 198  464,17 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 6896 від 08.07.2015.
		Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України). 
		Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання попередньої оплата згідно з п. 2.4. цього Договору.
		Враховуючи дату проведення банком платіжного доручення № 6896 від 08.01.2015, а також приписи п. 3.1 Договору, відповідач повинен був виконати роботи у строк до 20.08.2015.  
		Згідно з п. 4.2 Договору, після виконання робіт підрядник направляє замовнику Акт здавання-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку КБ-3 до нього та Акт прийняття до експлуатування системи протипожежного захисту письмово погоджений підрядником з представниками Державної служба "України з надзвичайних ситуацій. 
		Як вбачається з матеріалів справи,  на виконання умов Договору відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, обумовлені Договором, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.10.2015,  Актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 23.10.2015 та Актом приймання виконаних будівельних робіт від 23.10.2015.
		Таким чином, проаналізувавши положення Договору та надані сторонами докази, суд дійшов висновку що відповідачем роботи виконані 23.10.2015, тобто з порушенням строку, встановленого Договором.
		При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
		Так, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що вартість невиконаних робіт станом на дату прострочення не була обрахована та узгоджена сторонами. Також відповідач зазначає, що 21 серпня 2015 року сторонами був складений та підписаний Акт закінчення монтажних робіт, а також 07 вересня 2015 року - Акт закінчення пусконалагоджувальних робіт, тобто фактично відбулись здача виконаних робіт підрядником та прийняття їх замовником. Отже, загальна кількість днів прострочення виконання робіт за Договором становить 19 днів. 
		Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 Договору, вартість робіт по Договору становить 396  928,34 грн. Також сторонами погоджено та підписано Додаток № 2 до Договору, відповідно до якого Договірна ціна на монтажні роботи автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу та управління евакуацією КП "Київський метрополітен" СП «Вагоноремонтний завод»  (III- етап) вул. Академіка Шліхтера, 30, м. Київ, згідно з робочим проектом 120-13-ПС, СО, розробленого ТОВ «СІСТЕМ КЕПІТАЛ БІЛДІНГ», що здійснюється в 2015 році становить 396  928,34 грн.
		Таким чином, Договором встановлено загальну вартість робіт, яку підрядник повинен виконати у строк, а замовник зобов'язаний оплатити.
		При цьому, умови Договору не містять обов'язку сторін, у разі прострочення виконання підрядником строку виконання робіт, визначати вартість невиконаних у строк робіт та погоджувати її між сторонами.
		Оскільки Договором встановлений строк виконання робіт - до 20.08.2015, то відповідач був зобов'язаний виконати всі роботи на суму 396  928,34 грн. до 20.08.2015.
		Також суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що роботи були виконані 21.08.2015 та 07.09.2015, що підтверджується Актом про закінчення монтажних робіт  та Актом про закінчення пусконалагоджувальних робіт, оскільки Договором чітко передбачено, що  після виконання робіт підрядник направляє замовнику Акт здавання-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку КБ-3 до нього та Акт прийняття до експлуатування системи протипожежного захисту письмово погоджений підрядником з представниками Державної служба "України з надзвичайних ситуацій. 
		Тобто, саме підписаний між сторонами Акт здавання-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка КБ-3 до нього, є доказами виконання робіт відповідачем.
		Передача підряднику замовником Акту про закінчення монтажних робіт  та Акту про закінчення пусконалагоджувальних робіт, передбачена сторонами у п. 4.8 Договору, відповідно до якого, після виконання робіт підрядник повинен надати замовнику на погодження наступні акти в двох примірниках, а саме: Акт про закінчення монтажних робіт системи автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей; Акт про закінчення пусконалагоджувальних робіт системи автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей тощо.
		Передача таких Актів та підписання їх сторонами не свідчить про повне виконання відповідачем робіт, передбачених Договором.
		Таким чином, оскільки станом на 20.08.2015 між сторонами не було погоджено та підписано Акт здавання-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку КБ-3 до нього, суд дійшов висновку про прострочення виконання підрядником робіт за Договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.
		У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). 
		Оскільки суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору  щодо своєчасного виконання робіт, то суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої Договором.
		За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). 
		Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
		З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили, що за невиконання або несвоєчасне виконання робіт підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 0,1% від вартості невиконаних в строк робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
		При цьому, оскільки, зобов'язання за вказаними пунктами угоди є не грошовими, то положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій спеціальним законом на них не поширюються. 
		Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27.09.2005 р. по справі № 35/475-04 та від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г.
		У розрахунку позовних вимог, наданих позивачем, останній нараховує штраф у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних  у строк робіт.
		За своєю правовою природою, штраф у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, передбачений п. 6.2 Договору, є пенею.
		Тобто, з системного аналізу наведених вище норм права, а також умов укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що сторонами за взаємною згодою визначено вид штрафних санкцій (пеню та штраф) та їх розмір за порушення зобов'язань за Договором.
		Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
		В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
		В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
		Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
		Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11. 
		Перевіривши розрахунки, надані позивачем, суд встановив їх обґрунтованість та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 52  789,18 грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Оскільки, факт прострочення відповідачем строку виконання робіт належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України, не спростований, суд вважає позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 52  789,18 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		          Позов задовольнити повністю.
		          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ТРАНС" (03179, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 91, код 32048551) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код 03328913) 52  789,18 грн. штрафних санкцій та 1378,00 грн. витрат зі спати судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		          Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2016.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                           С.О. Турчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...