Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1593/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Спільна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2016. Зареєстровано: 22.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2016.
Дата набрання законної сили: 15.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" червня 2016 р.           Справа№ 910/1593/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Жук  Г.А.
		суддів:            Мартюк А.І. 
		          Мальченко  А.О. 
		 
		секретар судового засідання Яценко І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року 
		 
		у справі          № 910/1593/16 (суддя -Марченко О.В.)
		за позовом          Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» 
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метекс» 
		про                    стягнення 6 000,24 грн
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Макаренко Н.А., довіреність №13/24-1 від 05.01.2016 року
		від відповідача: Лєдяєв С.Ю., довіреність №1/16 від 14.03.2016 року 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метекс» (відповідач у справі) про стягнення 6 000,24 грн збитків,  завданих порушенням відповідачем вимог податкового законодавства при оформленні податкової накладної. 
		Позов мотивовано тим, що на виконання договорів №275 та №276 від 13.07.2015 року, позивачем було сплачено на рахунок відповідача 36 001,44 грн (з ПДВ). На підставі здійсненої господарської операції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Метекс» повинно було скласти дві окремі податкові накладні та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних у день виникнення податкових зобов'язань, а саме 15.07.2015 на суми 5 852,64 грн. та 147,60 грн. Однак, як стверджує позивач, в порушення норм чинного законодавства України відповідач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних лише одну податкову накладну від 15.07.2015 №96 на загальну суму податку на додану вартість - 6 000,24 грн, не вказавши номеру договору, на який складено податкову накладну, що є порушенням податкового законодавства, та позбавляє позивача можливості отримання податкового кредиту у сумі 6 000,24 грн, що на думку позивача є його збитками, а саме упущеною вигодою.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року в задоволені позову відмовлено. 
		При прийнятті рішення місцевий господарський суд посилався на недоведеність позивачем наявності у діях відповідача всіх складових елементів цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ», подав апеляційну скаргу № 13/03-90 від 05.04.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі №910/1593/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.06.2016 року.
		У зв'язку з неявкою у судове засідання 01.06.2016 року представників апелянта, ухвалою суду відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 15.06.2016 року.
		У судовому засіданні 15.06.2016 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
		Представник відповідача у справі у судовому засіданні 15.06.2016 року заперечив проти вимог апеляційної скарги, зазначає про законність рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року, а тому просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення, а рішення - без змін. 
		Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі. 
		Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
		13.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метекс» (продавець за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» (покупець за договором, позивач у справі) укладено договір купівлі-продажу №275 (а.с. 14), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених договором, лист 30x1500x1000AIS1321 в кількості 356 кг. на загальну суму 29 263,20 грн. (без ПДВ). 
		Сума договору згідно з п. 3.1. становить 29 263,20 грн, ПДВ (20%) - 5 852,64 грн, разом з ПДВ 35 115,84 грн. Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перерахунку грошових коштів на р/р продавця (п. 3.2. договору №275).
		19.10.2015 року сторонами була підписана Додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу №275, якою сторони зміни обсяги товару, та визначили зобов'язання продавця поставити товар: лист 30x1500x1000AIS1321 в кількості 324 кг. на загальну суму 26 632,80 грн. (без ПДВ), і відповідно у п. 3.1. визначили суму договору у розмірі 31 959,36 грн з ПДВ.
		Судом досліджено, що 13.07.2015 року між сторонами було укладено також договір №276 (а.с. 11), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених договором круг 12 ст. 20 в кількості 45 кг. на загальну суму 738 грн. 
		Сума договору №276, згідно з п. 3.1., разом з ПДВ складає 885,60 грн. Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перерахунку грошових коштів на р/р продавця (п. 3.2. договору №276).
		Пунктом 4.6. договорів №275 та №276 сторонами узгоджено, що продавець зобов'язується здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі видаткових та отриманих податкових накладних протягом 15 календарних днів з дня виникнення податкових зобов'язань відповідно до статті 187 ПК України за формою і в порядку, визначених чинним законодавством; у разі невиконання продавцем зобов'язань з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з дня виникнення податкових зобов'язань такого продавця, визначеного у відповідності зі статтею 187 ПК України за формою і в порядку, визначених чинним законодавством, продавець за відповідним рішенням суду щодо покупця компенсує за власні кошти покупцеві суму ПДВ, зазначену у такій податковій накладній та/або витрати, пов'язані із сплатою штрафних санкцій та пені, нарахованих податковими органами.
		Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 8.1 договорів №275 та №276).
		Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договорів Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» перерахувало на рахунок відповідача 100% передоплату у сумі 36 001,44 грн з призначенням платежу «за лист 30x1500x1000AIS1321, круг 12 згідно договору №275, №276» згідно платіжного доручення №71 від 15.07.2015 року (а.с. 18).
		29.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метекс» поставило позивачу визначений договорами №275, №276 від 13.07.2015 року товар, а саме лист у кількості 324 кг та круг у кількості 55 кг на загальну суму 33 041,76 грн з ПДВ. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №МК-0000979 від 29.07.2015 року (а.с. 19).
		На підставі отриманих коштів за платіжним дорученням від 15.07.2015 №71 відповідачем 15.07.2015 року було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.07.2015 №96 (а.с. 17).
		Реєстрація вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується роздрукованою з системи електронного документообігу «M.E.Doc» квитанцією №1, наявною в матеріалах справи (а.с. 36).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем на підставі пункту 201.7 статті 201 ПК України (в редакції ПК України, яка діяла на момент виникнення податкового зобов'язання у відповідача) повинно було бути складено дві окремі податкові накладні на суми 5 852,64 грн. та 147,60 грн з чіткою вказівкою про дату та номер відповідного договору. Відтак, на думку апелянта, вчинені відповідачем порушення під час оформлення податкової накладної позбавили його можливості отримати податковий кредит, що в свою чергу, за доводами позивача, є його упущеною вигодою, яка підлягає стягненню з відповідача у справі.
		Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення податкового зобов'язання у відповідача) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). 
		У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
		Таким чином, оскільки позивачем було проведено передоплату товару, то відповідно до ст. 187.1 ПК України дана операція зумовила виникнення у постачальника податкового зобов'язання та стала підставою для складання ним податкової накладної.
		Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення податкового зобов'язання у відповідача) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;  в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
		З представленої в матеріалах справи податкової накладної від 15.07.2015 №96 вбачається, що ТОВ «ТВК «МЕТЕКС» в графі «Вид договору» зазначено договір поставки від 13.07.2015 року, однак номер договору не визначено.
		Згідно з п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. 
		Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		Як уже зазначалось вище, матеріали справи свідчать про складання відповідачем податкової накладної та її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Разом з цим, згідно абз. 13 п. 201.10 ст. 201 ПК України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. 
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. 
		У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. 
		Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не подано доказів звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника.
		Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 192 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання податкової накладної) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
		Таким чином, колегія суддів, звертає увагу, що у випадку наявності помилок у заповнені податкової накладної чинне податкове законодавство також передбачає можливість їх виправлення у визначеному законом порядку, зокрема шляхом коригування. Однак, позивачем не надано доказів звернення до постачальника - відповідача у справі з вимогами про складання розрахунку коригування до податкової накладної тощо. 
		Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» не надало доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту та відповідно доказів понесення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 6 000,24 грн.
		Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, серед іншого віднесено, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
		Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
		Колегія суддів звертає увагу, що одним із елементів, необхідних для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил чи порядку складання податкової накладної, невідповідність відомостей, які в ній відображені та ін., і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даній ситуації може бути Акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
		Приписами Податкового кодексу України (в тому числі статтями 75-86) унормовано порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше. Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення в даному випадку відповідачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а відтак господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів, зокрема фактів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Метекс» вимог податкового законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 року №21-1465а15, від 15.04.2014 року у справі №21-29а14.
		Як зазначалось вище, доказів проведення відповідних перевірок контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки відповідача для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку на додану вартість за спірний період, і докази прийняття контролюючим органом відповідного рішення позивачем до суду не надано.
		З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем документально не доведено факту понесення ним збитків на суму 6 000,24 грн, враховуючи передбачену законодавством можливість вчинення інших дій для віднесення сум податку до податкового кредиту; не доведено протиправної поведінки відповідача, оскільки відсутні докази проведення будь-яких перевірок відповідача та встановлення факту порушення ним правил складання податкової документації, що відповідно свідчить про відсутність всіх складових елементів, необхідних для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України під час розгляду аналогічного спору у справі №5006/24/22/2012,  постанова суду від 08.08.2012 року.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ».
		Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).
		Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі №910/1593/16 залишити без задоволення. 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі №910/1593/16 залишити без змін.
		3. Справу №910/1593/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
		 
		Головуючий суддя                                                             Г.А. Жук 
		 
		Судді                                                                                А.І. Мартюк
		 
		                                                                                А.О. Мальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...