Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/6021/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем  україни
		15 червня 2016 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого              Колодійчука В.М.,
		суддів:                          Висоцької В.С.,         Кафідової О.В., 
		                                        Умнової О.В.,              Фаловської І.М.,              
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківського індустріально-педагогічного технікуму до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання житлового будинку і прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду                           м. Харкова від 16 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 січня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У липні 2015 року Харківський індустріально-педагогічний технікум (далі - ХІПТ) звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є позивач, який здійснює утримання будинку та прибудинкової території, а також надає можливість користування житлово-комунальними послугами як власникам квартир, так і наймачам житлових приміщень, а саме: послугами з холодного водопостачання, водовідведення та каналізації, електропостачання. 
		Відповідачу ОСОБА_3 щомісяця виставлялися рахунки на оплату витрат за надані комунальні послуги та компенсацію витрат за утримання житлового будинку та прибудинкової території, але останній допускав порушення строків оплати. 08 червня 2015 року на адресу відповідача було направлено письмову вимогу щодо погашення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами в сумі 4 792 грн 17 коп. 
		Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 2 820 грн 85 коп.
		Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 
		16 жовтня 2015 року позов ХІПТ задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ХІПТ заборгованість з відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання житлового будинку та прибудинкової території у сумі 2 820 грн 85 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 січня 
		2016 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 
		16 жовтня 2015 року змінено та зменшено розмір стягнутої з 
		ОСОБА_3 на користь ХІПТ суми заборгованості з 2 820 грн 85 коп. до 998 грн 77 коп. 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є ХІПТ, який здійснює утримання вказаного будинку, в тому числі прибудинкової території, а також надає можливість користування житлово-комунальними послугами як власникам квартир, так і наймачам житлових приміщень у будинку, а саме: послугами з холодного водопостачання, водовідведення та каналізації, електропостачання.
		Як свідчать матеріали справи, позов спочатку було заявлено на суму заборгованості 4 792 грн 17 коп. У приєднаній до позову довідку розрахунку заборгованості не містилось даних, за який конкретно період вона виникла.
		На підтвердження уточнених позовних вимог ХІПТ надано суду довідку про нарахування та оплату комунальних послуг за період                       з 01 квітня 2012 року по 30 травня 2015 року, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_3 за надані комунальні послуги за вказаний період становить 2 820 грн 85 коп.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 щомісяця виставлялися рахунки на оплату витрат за надані комунальні послуги та компенсацію витрат за утримання житлового будинку та прибудинкової території, але останнім допускалися порушення строків їх оплати, у зв'язку з чим виникала заборгованість.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач надав уточнений розрахунок, з якого вбачається, що за період з 01 червня 2012 року по 01 червня                  2015 року заборгованість у ОСОБА_3 за надані комунальні послуги відсутня.
		Разом з тим в оскаржуваному рішенні зазначено, що з наданих позивачем письмових пояснень та уточненого розрахунку заборгованості вже за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2012 року вбачалось, що ОСОБА_3 має заборгованість за вказаний період в сумі 2 245 грн 71 коп., а за період до 01 січня 2008 року - 1 822 грн 08 коп. 
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за період до 01 січня 2008 року, оскільки позивачем не надано детального розрахунку, за який саме період виникла вказана заборгованість та за які послуги, а із суми заборгованості 2 245 грн 71 коп., яка виникла за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2012 року, підлягає відрахуванню сума переплати 1 246 грн 94 коп., яка виникла за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року, а отримана сума різниці 
		998 грн 77 коп. і є тією сумою, яка фактично підлягає стягненню.
		         При цьому апеляційним судом відхилено посилання заявника на застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності, оскільки всупереч ч. 3 ст. 267 ЦК України ОСОБА_3 у суді першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності подано не було.
		Проте таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.
		За приписами ст. ст. 10, 11, 212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.
		Звертаючись до суду із указаним позовом, ХІПТ просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість з відшкодування витрат за надані комунальні посли на утримання житлового будинку та прибудинкової території у розмірі 4 792 грн 17 коп., на підтвердження існування боргу позивач надав довідку, з якої вбачається, що вказана сума боргу нарахована за період з 01 січня по 31 травня 2015 року                  (а. с. 7).
		Як вбачається з журналу судового засідання від 16 жовтня                  2015 року та з оскаржуваного судового рішення, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь                           2 820 грн 85 коп. у рахунок сплати заборгованості за надані комунальні послуги, на підтвердження існування вказаної заборгованості, позивач надав довідку вже за інший період, а саме за період з 01 квітня                       2012 року по 30 травня 2015 року.
		Вказана сума заборгованості була стягнута з ОСОБА_3 на користь ХІПТ оскаржуваним рішення суду першої інстанції.
		Не погодившись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, додавши до неї докази сплати житлово-комунальних послуг за останні три роки, у зв'язку із чим заявив клопотання про застосування до позовних вимог ХІПТ наслідків пропуску строку позовної давності.
		Після чого позивач надав письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за надані ХІПТ житлово-комунальні послуги відсутня, у зв'язку з чим було проведено перерахунок, з якого вбачалося, що переплата ОСОБА_3 за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року становить 1 246 грн 94 коп.
		Проте згідно з бухгалтерським обліком ХІПТ та наявних в архіві ХІПТ документів заборгованість ОСОБА_3 за надані комунальні послуги за період до 01 січня 2008 року становить 1 822 грн 08 коп., а з 01 січня 2008 року по 31 травня 2012 року - 2 245 грн 71 коп.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині періоду виникнення та суми заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги за період до 01 січня 2008 року відсутні, оскільки позивачем не надано розрахунків або інших доказів, які б підтверджували вказані обставини.
		При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ХІПТ заборгованості за період                   з 01 січня 2008 року по 31 травня 2012 року з урахуванням переплати, яка виникла у відповідача за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року.
		         Проте матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку чи будь-якого іншого доказу, на підтвердження існування у ОСОБА_3 перед ХІПТ як заборгованості, так і переплати.
		         Крім того, з розрахунків, наявних у матеріалах справи, не можливо встановити період виникнення заборгованості та утворення переплати.
		За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. 
		Проте, розглядаючи справу, суди вказаним обставинам не надали жодної оцінки.
		Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. 
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		                                                                                              
		 у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 січня                 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                              В.М. Колодійчук
		 
		                                                                  
		                            
		Судді:                                                                          В.С. Висоцька
		 
		 
		 
		 
		                                                                                    О.В.Кафідова
		 
		 
		 
		 
		                                                                                     О.В.Умнова
		 
		 
		 
		І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...