Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8032/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2016. Зареєстровано: 23.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2016.
Дата набрання законної сили: 04.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.06.2016Справа №910/8032/16
		За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»
		До Громадської організації «Народна Рада України»                 
		Про стягнення 17 321,02  грн.           
		                                                          Суддя Ващенко Т.М.
		 
		Представники сторін:
		Від позивача: Черниш Н.Д. представник за довіреністю № б/н від 23.03.16. 
		Від відповідача: не з'явився 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (далі - позивач)  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Народна Рада України» (далі - відповідач) про стягнення  17 454,95 грн., з яких: 15 970,66 грн. - основного боргу, 531,15 грн. - інфляційних втрат, 227,12 грн. - 3% річних, 726,02 грн. - пені.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1911/К/З від 23.12.15. про відшкодування витрат балансоутримувача.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.16. порушено провадження у справі № 910/8032/16 та призначено її до розгляду на 24.05.16.
		Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.05.16., 07.06.16. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 07.06.16., 16.06.16.
		В судовому засіданні 16.06.16. позивачем підтримано подану ним 13.06.16. через відділ діловодства суду заяву на підставі ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 321,02 грн., з яких: 14 861,17 грн. - основного боргу, 1 779,53 грн. - пені, 197,99 грн. - 3% річних, 482,33 грн. - інфляційних втрат.
		Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. 
		Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
		В судовому засіданні 16.06.16. позивачем підтримано позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.
		Відповідач в судове засідання 16.06.16. втретє не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
		При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
		За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8032/16.
		В судовому засіданні 16.06.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		23.12.15. між позивачем (далі - Балансоутримувач) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 1911/К/З про відшкодування витрат балансоутримувача (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Балансоутримувач забезпечує надання послуг, вказаних в додатку № 1 до Договору, нежитлового приміщення (далі - Будівлі), що знаходиться за адресою: вул. Будищанська,4, а Орендар бере участь у витратах понесених Балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі в Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за Договором та відшкодовує плату за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди. Орендар займає приміщення загальною площею 184,70 кв.м на підставі актів фактичного використання.
		Згідно з додатком № 1 до Договору, позивач та відповідач погодили наступний перелік послуг: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем ГВП і ХВП, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації, дератизація, дезінсекція, технічне обслуговування та поточний ремонт систем ППА та ДВ, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності, поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, полив дворів, клумб і газонів, освітлення місць загального користування, підвілів, лідкачувавння води.
		Строк дії Договору сторони погодили п. 5.1 з 01.08.15. по 31.07.16. включно відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.
		Позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у останнього за період з серпня 2015 року по березень 2016 року включно наявна заборгованість перед позивачем за спожиті послуги в загальному розмірі 14 861,17 грн.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012   р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
		Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
		У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
		Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
		Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
		Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів  про надання житлово-комунальних послуг.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до п. 2.2.4 Договору, відповідач зобов'язався не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок Балансоутримувача за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.
		В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.
		Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором за серпень 2015 року - березень 2016 року включно становить 14 861,17 грн.,  яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
		Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 779,53 грн. пені, суд відзначає наступне.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		При несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язується сплачувати пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (п. 2.2.4 Договору).
		З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
		В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році"  № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
		При здійсненні перерахунку судом встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку, ним визначено, що період прострочення по кожному місяцю починався з 21 числа за який мала бути здійснена оплата. Проте, оскільки за приписами п. 2.2.4 Договору, відповідач зобов'язався не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок Балансоутримувача за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди, то прострочення по кожному місяцю починається з 21 числа місяця наступного за простроченим.
		Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що розмір пені становить 2 266,09 грн., проте позивачем пред'явлено до стягнення 1 779,53 грн. Жодних заяв про збільшення розміру позовних вимог чи виправляння описки від позивача до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило. Внаслідок вказаного вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 779,53 грн. пені  підлягають задоволенню повністю.
		Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 197,99 грн. - 3% річних, 482,33 грн. - інфляційних втрат.
		Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
		За перерахунком суду, з урахуванням викладеного при перерахунку пені, розмір інфляційних втрат становить 482,33 грн., розмір 3% річних становить 161,02 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в розмірі 36,07 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
		При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат.
		Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).
		Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Громадської організації «Народна Рада України» (02232, м. Київ, вул. Будищанська,4; ідентифікаційний код 39575128) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 39605452) 14 861 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 17 коп. - основного боргу, 1 779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев'ять) грн. 53 коп. - пені, 161 (сто шістдесят одну) грн. 02 коп. - 3% річних, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.
		3. В іншій частині в позові відмовити.
		4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 21.06.16.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                     Т.М. Ващенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...