Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/5236/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2016. Зареєстровано: 23.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2016.
Дата набрання законної сили: 13.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 357/5236/16-ц   Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.Провадження № 22-ц/780/3780/16                           Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 13                                                                                                       
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		13 червня 2016 року                                    м. Київ
		Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого судді         Журби С.О.,
		суддів                 Лівінського С.В., Суханової Є.М.,
		за участю секретаря         Петленко І.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до EDGAR MOMPO PORTA про захист авторського права і відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
		В С Т А Н О В И Л А:
		У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, який мотивував тим, що 21.12.2013 року на підставі стандартної ліцензії YouTube він опублікував відео «3 години кращої розслаблюючої музики/ Бамбукова флейта/для медитації, СПА, зцілення та сну» із звуковою доріжкою з одноіменною назвою. 15.03.2015 року відповідач опублікував в мережі Інтернет на своєму каналі YouTube відео з використанням його звукової доріжки з його відео, чим порушив його авторські права. Зазначав, що 23.04.2016 року він подав скаргу у відповідний відділ YouTube, після чого матеріал, опублікований з порушенням, був видалений, але 27.04.2016 року він отримав повідомлення про незгоду відповідача з його скаргою. У звязку з наведеним просив суд визнати доводи відповідача незаконними та заборонити відповідачу розміщення у мережі Інтернет /публікування/ його відео, яке порушує його авторські права; у відшкодування моральної шкоди зобовязати відповідача опублікувати на його офіційній сторінці в мережі Інтернет вибачення перед позивачем за порушення його авторських прав щодо його авторської звукової доріжки із зазначеного вище відео.
		Ухвалою  судді  Білоцерківського  міськрайонного  суду  Київської області   від 11 травня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу у звязку з непідсудністю справи Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
		Позивач ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що він є громадянином України та проживає на території України, тому позов про відшкодування йому завданої шкоди підсудний судам України на підставі пункту 5 частини 1 статті 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право». Вважає даний спір таким, що підсудний Білоцерківському міськрайонному суду Київської області. 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
		Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка регламентує випадки, коли суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом, яким у даній справі є відповідач. Оскільки представлені до суду матеріали не містили доказів наявності хоча б однієї з передбачених законом підстав для розповсюдження компетенції даного суду на спірні правовідносини, позов й було повернуто позивачу як непідсудний Білоцерківському міськрайонному суду Київської області. З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.
		Свою незгоду з позицією Білоцерківського міськрайонного суду Київської області апелянт обґрунтовував тим, що суд не звернув увагу на п. 3 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», у відповідності до якого судам України підсудні справи у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України. Оскільки у своїй другій вимозі позивач вимагав відшкодування спричиненої моральної шкоди, вважає висновки суду неправомірними. Колегія суддів апеляційного суду критично відноситься до такої позиції апелянта з огляду на наступне:
		По-перше, апелянт не звернув увагу на те, що відповідно до вищезазначеної норми закону судам України підсудні не будь-які справи про відшкодування шкоди, а лише стосовно шкоди, якщо її було завдано на території України. Враховуючи, що відповідач посилається на неправомірність дій відповідача, який знаходиться в Королівстві Іспанія, здійснених на веб-потужностях сайту, що знаходиться в США, будь-які підстави для висновку про завдання спірної шкоди на території України відсутні, на що вказав й суд першої інстанції. 
		По-друге, з аналізу позову вбачається, що позивачем було заявлено вимогу про визнання доводів відповідача незаконними та заборону вчинення дій (розміщення на сайті відео), а також вимогу про зобовязання вчинити інші дії (опублікувати вибачення). Незважаючи на те, що вимогу про зобовязання вчинення дій позивач назвав відшкодуванням шкоди, це є різними, відмінними один від одного способами захисту порушених прав.
		З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розповсюдження юрисдикції судів України на дані спірні правовідносини, що й було встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. 
		У відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. 
		Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий                                     С.О. Журба
		Судді:                                            С.В. Лівінський 
		                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...