Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/6969/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2016.
Дата набрання законної сили: 24.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА[1]
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
		головуючого-судді  Слюсар Т.А.
		суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г. 
		при  секретарі: Крічфалуши С.С.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року 
		в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. 
		Колегія суддів, -
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФО-П ОСОБА_2.) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Зазначала, що 07 грудня 2014 року під час відвідування тренажерного залу фітнес-клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» внаслідок падіння тренажеру (кроссоверу), який не був закріплений, отримала тілесні ушкодження у вигляді забійні рани голови та ушкодження руки, чим заподіяно матеріальної та  моральної шкоди.
		З урахуванням уточнень до позову, просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, в сумі 70 000 грн., мотивуючи тим, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які супроводжуються болем, нервовими розладами, погіршенням сну, вона не може повноцінно жити, працювати, вимушена постійно відвідувати лікаря, проходити курси лікування.    
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Колегія суддів, вислухавши позивачку та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.  
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Відмовляючи в задоволенні позову районний суд керувався тим, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою й діями відповідача.
		Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.
		Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.  
		 Як убачається з матеріалів справи, ФО-П ОСОБА_2 (а.с.35) здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг тренувального залу за адресою АДРЕСА_1 - фітнес-клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Встановлено, що ОСОБА_1 у відповідача придбано абонемент «Лимон-вечер» №123 фітнес-клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який надавав їй право зайняття спортивним оздоровленням у період з 19 листопада 2014 року по 19 грудня 2014 року (а.с.18).
		Встановлено, що 07 грудня 2014 року, під час відвідування тренажерного залу Фітнес - клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме -внаслідок падіння тренажера (кроссовера) їй було завдано забійні рани голови, вуха, травмовано ліву руку.
		Згідно копії довідки Київської міської клінічної лікарні ШМД № 8395 від 07 грудня 2014 року та листа Київської міської клінічної лікарні ШМД № 455 від 06 березня 2015 року, ОСОБА_1 07 грудня 2014 року була доставлена в приймальне відділення лікарні зі спортивного залу «ІНФОРМАЦІЯ_1» з діагнозом: забійна рана голови, правої вушної раковини, лівого передпліччя, де в період з 19-30 год. по 21-00 год. їй надавалась медична допомога, а саме: оглянуто нейрохірургом, травматологом, зроблено рентгенографію черепа, проведено первинну хірургічну обробку забійної рани голови (а.с.11-12). 
		Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		З наявного в матеріалах справи листа від 05 травня 2015 року вбачається, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» компенсовано витрати на лікування ОСОБА_1 за період з 24 грудня 2014 року по 05 травня 2015 року,  на загальну суму 4 845 грн. 35 коп. (а.с.19).
		Положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Матеріалами справи доведено, що шкода здоров'ю ОСОБА_3 була заподіяна внаслідок падіння тренажеру (кроссоверу) під час відвідування нею тренажерного залу фітнес-клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		Районний суд, ухвалюючи рішення належним чином не врахував вимоги ч.1 ст.1167 ЦК України, та того, що саме на ФО-П ОСОБА_2, як на особі, яка здійснює підприємницьку діяльність та надає громадянам послуги спортивного оздоровлення, лежить відповідальність по створенню належних умов безпеки життя та здоров'я відвідувачів клубу під час отримання ними таких послуг.
		У справі відсутні докази того, що падіння тренажеру відбулося внаслідок  неправомірних дій ОСОБА_4 Будучи допитаний у якості свідка, ОСОБА_4 пояснював, що тренажер не був закріплений належним чином, а на самому тренажері западав трос, про що інформація доводилася до відома  адміністратора та тренера, проте ця несправність не усувалась. Його не доводили до відома про особливості використання тренажеру.
		 Не долучено до справи й докази ознайомлення з Правилами відвідування клубу  позивачку та ОСОБА_4, а також того, що падіння відбулося внаслідок їх неправомірних дій.
		Твердження представника відповідача про те, що тренажер не потребував додаткового закріплення, а його падіння відбулося внаслідок порушення відвідувачами Правил відвідування клубу - безпідставні, остільки до справи не долучено належної технічної документації на вказаний тренажер, відсутня дата його виготовлення та можливий строк експлуатації. 
		Як свідчать матеріали справи, лише після подій, внаслідок яких ОСОБА_1  було заподіяно тілесні ушкодження, відповідач вжив заходів щодо належного закріплення тренажеру.
		Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не створив належних умов безпеки відвідувачів клубу, не вжив заходів щодо належного закріплення тренажеру, що призвело до його падіння на позивачку під час зайняття на ньому спортивним оздоровленням іншим відвідувачем. 
		Отже, між бездіяльністю відповідача й наслідками - падінням тренажеру та заподіянням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок, а тому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у заподіянні потерпілій моральних страждань.
		За таких обставин, оскаржуване рішення, як постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, враховуючи таке.
		 Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних,  душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру  немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я  потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих  стосунках,  ступінь зниження престижу,  ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану…  При  цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.
		Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, колегія суддів враховує конкретні обставини справи, характер та тривалість моральних страждань, заподіяних їй внаслідок отриманих травм, з причин невжиття фізичною особою-підприємцем належних заходів безпеки під час надання послуг спортивного оздоровлення.
		З огляду на викладені обставини, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів  прийшла до висновку про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, в сумі 20 000 грн. 
		У задоволенні позову у іншій частині слід відмовити.
		Окрім того, у відповідності до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, в сумі 607 грн. 20 коп.
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -    
		 
		В И Р І Ш И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року скасувати.
		Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, в сумі 20000 грн.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір, в сумі 607 грн. 20 коп.
		У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
		Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.        
		   
		Головуючий:      
		           
		Судді:
		 
		 
		 
		Справа № 754/6969/15
		№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6093/2016
		Головуючий у суді першої інстанції: Ярошенко С.В.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...