Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/2260/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2016. Зареєстровано: 29.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2016.
Дата набрання законної сили: 13.03.2017
Результат оскарження 13.03.2017 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 466/2260/15-к
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		«10» червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :
		головуючої судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014140000000721 про обвинувачення
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вищою освітою, одруженого, уродженця села Маринка Жидачівського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді директора Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс", раніше не судимого, -
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції від 13.05.2014 року), -
		 
		 в с т а н о в и в :
		 
		згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014140000000721, відомості про яке внесено в ЄРДР 30.12.2014 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. 
		 
		Зокрема у тому, що він, обіймаючи, згідно наказу генерального директора обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" №9-д від 29.04.2013 року, посаду директора Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс", перебуваючи, в силу обійманої посади, у довірливих стосунках із службовими особами обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" та Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства, які відповідно до п. "а" п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та Примітки до ст.369-2 КК України, є особами уповноваженими на виконання функцій держави, будучи внаслідок тривалої співпраці та товариських стосунків в змозі здійснювати вплив на прийняття ними рішень про погодження питань виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок, з корисливих мотивів - одержання неправомірної вигоди, упродовж 18.12.2014 р. - 02.02.2015 р. у місті Львові умисно протиправно під час неодноразових зустрічей із ОСОБА_6 , що мали місце 18.12.2014 р. у приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 " по АДРЕСА_2 , 23.12.2014 р. по АДРЕСА_3 , 21.01.2015 р. у приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 " по АДРЕСА_2 , висловлював останньому пропозицію щодо передачі йому неправомірної вигоди в сумі 7 тисяч доларів CШA за сприяння у виділенні в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 2 гектари в лісовому масиві Івано- Франкового лісництва Яворівського ДЛГП ЛГП "Галсільліс" урочища "Ляший потік" в територіальних межах Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області.
		 
		Будучи переконаними, що в силу свого знайомства і товариських стосунків, за вказану грошову винагороду ОСОБА_4 здійснить реальний вплив на службових осіб ОКСЛГП "Галсільліс" і Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо позитивного вирішення питання надання у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 2 гектари в лісовому масиві Івано-Франкового лісництва Яворівського ДЛГП ЛГП "Галсільліс" урочища "Ляший потік" в територіальних межах Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_6 погодився на таку пропозицію ОСОБА_4 .
		 
		Так, 02.02.2015 р. приблизно о 17 годині 45 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні належної йому автомашини марки "Фольксваген Тігуан", д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Липинського, 60-а у місті Львові, умисно протиправно одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 147 тисяч гривень (що еквівалентно 7 тисячам доларів США в розрахунку за курсом 21 гривня за 1 долар США) у виді заздалегідь виготовлених в порядку статті 273 КПК України ідентифікованих (помічених) несправжніх (імітаційних) засобів, вказавши про необхідність поміщення їх останнім у бардачок автомашини, що ОСОБА_6 і було зроблено.
		 
		Цього ж дня о 18 годині 05 хвилин під час проведеного слідчим обшуку в салоні автомашини марки "Фольксваген Тігуан", д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Липинського, 60-а у місті Львові, у бардачку, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 147 тисяч гривень у виді заздалегідь виготовлених в порядку статті 273 КПК України ідентифікованих (помічених) несправжніх (імітаційних) засобів, які ОСОБА_4 умисно протиправно одержав від ОСОБА_6 за вплив на службових осіб ОКСЛГП "Галсільліс" і Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо прийняття ними позитивного рішення про надання ОСОБА_6 у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 2 гектари в лісовому масиві Івано-Франкового лісництва Яворівського ДЛГП ЛГП "Галсільліс" урочища "Ляший потік" в територіальних межах Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області.
		 
		Із показань свідка ОСОБА_6 , даними ним у судовому засіданні, вбачається, що він будучи підприємцем мав намір організувати місця відпочинку поблизу озера неподалік села ЛісопотікБірківської сільської ради. З цією метою він звернувся із заявою до голови села, але йому пояснили, що він повинен звертатись до Яворівського лісогосподарського дочірнього підприємства ЛГП «Галсільліс». 08 грудня 2014 року він прибув за місцем знаходження підприємства, де після розмови з директором ОСОБА_4 подав заяву в.о. директора ОСОБА_7 . Як йому пояснили, головний лісничий ОСОБА_8 повинен підготувати усі необхідні документи.
		Крім того, ОСОБА_4 йому повідомив, що згідно описів лісових масивів, які перебувають у віданні Яворівського лісогосподарського дочірнього підприємства ЛГП «Галсільліс», не зазначено лісового масиву з озером, тому необхідно з`ясувати належність лісового масиву, при цьому ОСОБА_4 наголосив, що отримання такої ділянки в оренду буде коштувати не дешево. Після цього, він ще раз звернувся до головного лісничого ОСОБА_8 та з`ясував, що лісовий масив, який він мав намір взяти в оренду дійсно перебуває у віданні Яворівського лісогосподарського дочірнього підприємства ЛГП «Галсільліс», однак там нічого не зазначено про озеро. Після цього, він знову звернувся до директора вказаного підприємства ОСОБА_4 , який йому повідомив, що необхідно написати дві заяви про виділення цієї земельної ділянки для рекреаційних цілей на його ім`я та директора обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс`Пешка Петра Степановича та скерував його до головного лісничого ОСОБА_8 для того, щоб вказати в заяві, в яких межах лісових ділянок та виділів знаходиться лісова ділянка, яка є метою оренди. Через певний період часу він знову звернувся до ОСОБА_8 , щоб виїхати на місце та провести викопіювання земельної ділянки, однак останній відмовив пояснивши, що директор підприємства ОСОБА_4 заборонив проводити будь-які дії із вказаною земельною ділянкою та порадив з цього приводу звернутись безпосередньо до ОСОБА_4 . Із цієї розмови він зрозумів, що директор Яворівського лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» своїми діями чинить перешкоди його законним інтересам по отриманню земельної ділянки в оренду. Тому він зателефонував до обвинуваченого та домовився з ним про зустріч. 18.12.2014 року зустрівся з ним в кафе-барі по вулиці Київській у м. Львові, попередньо взявши із собою записуючий пристрій «диктофон», щоб записати розмову з ОСОБА_4 . При зустрічі останній запропонував переписати заяву на отримання вказаної ділянки в оренду на ім`я директора обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ЛГП « ОСОБА_9 та подальшого його сприяння в отриманні лісового масиву в оренду, він повинен надати ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 тисяч доларів США, про що написав на аркуі паперу, який після цього забрав із собою. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що в іншому випадку позитивного рішення ні від нього, ні від директора обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства « ОСОБА_9 не буде. ОСОБА_4 надав йому контактний телефон юриста обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» ОСОБА_10 , який пояснить процедуру отримання земельної ділянки в оренду, з яким він в подальшому зустрівся та отримав необхідні консультації.
		21.01.2015 року він зателефонував до ОСОБА_4 з приводу розгляду його заяви про отримання земельної ділянки в оренду. В розмові обвинувачений повідомив, що попередні домовленості в силі і вони домовились зустрітись наступного дня у м. Львові по вулиці Київській в кафе-барі. Під час зустрічі ОСОБА_4 зазначив, що вже розмовляв з начальником, який обіцяв допомогти. При цьому, обвинувачений пояснив, що в разі якщо земельна ділянка буде перевищувати 2 га, то необхідно буде доплатити, суми доплати не назвав, так як ще не проводились виміри ділянки. Тоді він запропонував ОСОБА_4 500 доларів США, від яких останній відмовився і тим самим дав зрозуміти, що потрібно дати всю суму коштів, а саме 7 000 доларів США.
		02.02.2015 року приблизно о 09.00 год. він приїхав в смт. Івано-Франкове до приміщення Яворівського лісогосподарського дочірнього підприємства ЛГП «Галсільліс», де зустрівся з головним лісничим ОСОБА_8 , який пояснив, що та частина ділянки яку вони попередньо відміряли, виходить за межі земель, підпорядкованих вказаному підприємству, тому він був вимушений межі ділянки змістити в рамках цієї ж площі, тобто 2 га. Після розмови з ОСОБА_8 в коридорі зустрівся з ОСОБА_4 , який повідомив, що сьогодні документи будуть готові. ОСОБА_6 зрозумів, що обвинувачений мав на увазі, що необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 7000 доларів США за погодження вказаних документів.
		Цього дня приблизно о 16.40 год. йому зателефонував ОСОБА_4 та призначив зустріч біля готелю «Вольтер», що по вулиці Липинського у м. Львові, приїхавши на місце зустрічі він сів в автомобіль «Фольксваген Тігуан» чорного кольору, за кермом якого сидів обвинувачений. Останній запитав чи готовий ОСОБА_6 вирішити питання, він відповів що готовий та в свою чергу запитав чи готові документи. На що ОСОБА_4 відповів, що документів він ще не має, але якщо питання буде затягуватись то вказана земельна ділянка буде передана через аукціон, про що з наступного тижня може бути виданий відповідний наказ головою адміністрації. Після сказаного, він витягнув конверт з імітаційними грошовими коштами в сумі 147000 грн. та поклав в бардачок автомобіля, а ОСОБА_4 ствердно кивнув головою та сказав, що познайомить його і порекомендує як хорошу людину в головному управлінні лісового господарства. Після цього, він вийшов з автомобіля, а ОСОБА_4 затримали.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді діловода Яворівського ДЛГП «Галсільліс» з 26 грудня 2014 року і до її посадових обов`язків входить ведення діловодства, зокрема журналу вхідної-вихідної кореспонденції. Стосовно вказаної справи може пригадати, що її викликав до себе ОСОБА_4 , віддав заяву ОСОБА_6 , датовану 08.12.2014 року повідомивши, що оскільки вказана заява не пройшла реєстрації, то її слід зареєструвати тоді коли вона була подана, тобто 08 грудня 2014 року, що нею і було зроблено. 02.02.2015 року старший лісничий ОСОБА_8 близько обіду приніс проекти документів - таксаційної характеристики та висновку по заяві ОСОБА_6 і залишив їх в кабінеті. На той час керівник  ОСОБА_4 перебував на нараді у м. Львові. Зазначила, що жодних вказівок щодо реєстрації документів, а також термінового виготовлення їх у друкованому вигляді від ОСОБА_4 02.02.2015 року не отримувала.
		 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що він працює на посаді директора обласного ДЛГ «Галсільліс» з 2012 року. Приймав на роботу у 2013 році ОСОБА_4 , якого характеризує як сумлінного працівника і керівника, який за період роботи серйозно відновив Яворівський ДЛГП «Галсільліс». Щодо вказаної справи зазначив, що громадянин ОСОБА_6 йому не відомий останній на прийом до нього ні разу не приходив, жодних звернень за період листопада 2014 року  лютого 2015 року від вказаного громадянина не надходило. Про отримання в довгострокове користування лісового масиву пояснив, що Яворівський ДЛГ «Галсільліс» вправі лише виготовити таксаційну характеристику та висновок, які є загальними документами необхідними для розгляду заяви в подальшому, термін виготовлення таких документів не перевищує одного місяця.Повідомив суду, що орієнтована плата за рік складає 4 тисячі гривень за 1 га. Категорично заперечив можливість вирішення питання про укладення договору за допомогою будь-якого впливу, оскільки укладення договору оренди земельної ділянки віднесено до компетенції обласної адміністрації, а крім того, погодження проходить через ОКСЛГП «Галсільліс», Львівське обласне управління лісового та земельного господарства, Управління земельних ресурсів і ще обов`язковим є рішення сільської ради, на території якої знаходиться відповідний масив.
		 
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що в грудні місяці 2014 року він виконував обов`язки директора Яворівського ДЛГП «Галсільліс». 08 грудня 2014 року до нього особисто звернувся громадянин ОСОБА_6 , який в його кабінеті написав заяву з метою отримання у довгострокове користування земельної ділянки поблизу села Лісопотік, яке перебуває в компетенції вказаного підприємства. В цей день ОСОБА_4 на робочому місці не було, оскільки він перебував у відпустці. Після написання ОСОБА_6 заяви, він викликав головного лісничого ОСОБА_8 та при цьому пояснив ОСОБА_14 процедуру і терміни отримання земельної ділянки в користування. Заяву ОСОБА_6 зі своєю резолюцією для виконання передав головному лісничому ОСОБА_8 .
		Свідок також зазначив, що виконував обов`язки керівника до 20 грудня 2014 року, проте, протягом цього періоду ОСОБА_6 до нього взагалі не з`являвся і ходом виконання робіт не цікавився. Головний лісничий ОСОБА_8 доповідав йому, що виїжджав на місце розташування лісового масиву та підготував проекти необхідних документів. Категорично заперечив наявність впливу на нього ОСОБА_4 і вказівок не проводити будь-яких робіт по заяві ОСОБА_6 . ОСОБА_4 не давав.
		 
		Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він працює у Яворівському ДЛГП «Галсільліс» на посаді головного лісничого. З ОСОБА_6 він познайомився в кабінеті ОСОБА_13 , який на той час виконував обов`язки директора і отримав від останнього на виконання заяву ОСОБА_6 та протягом 5-ти днів виїхав на місце, з`ясувавши межі земельної ділянки, виготовив проект документів та доповів про це ОСОБА_13 . ОСОБА_6 не проявляв зацікавленості у готовності документів. ОСОБА_4 до нього не звертався з проханням заборонити проводити будь-які роботи по заяві ОСОБА_6 . В січні 2015 року його викликав до себе ОСОБА_4 та дав вказівку повторно виїхати на місце, зробити заміри і підтвердити перебування масиву в компетенції підприємства, при цьому будь-яких інших вказівок по виготовленню документів не давав. У 20-х числах січня 2015 року він в присутності заявника повторно виїжджав на територію лісового масиву та встановив межі, про що в кінці січня доповів ОСОБА_4 , який дав доручення виготовити таксаційну характеристику та висновок. При цьому, вказівок по затриманню чи прискоренню виготовлення документів він ні від кого не отримував. В перших числах лютого 2015 року проекти документів він подав діловоду ОСОБА_11 .
		 
		 
		 
		Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що він працює на посаді юрисконсульта обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс». В кінці 2014 року до нього звернувся ОСОБА_6 , який цікавився порядком отримання в довгострокове користування лісового масиву на території Яворівського ДЛГП «Галсільліс», він пояснив останньому, що підприємство має право лише виготовити таксаційну характеристику та висновок, які є загальними документами необхідними для розгляду заяви в подальшому, термін виготовлення таких документів не повинен перевищувати одного місяця. Крім того, погодження проходить через обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс», Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, Управління земельних ресурсів та необхідно рішення сільської ради на території якої знаходиться відповідний масив. Також ОСОБА_6 він пояснив, що вартість оренди 1 га лісового масиву становила на той час орієнтовно 3,5-4 тисячі гривень на 1 рік. Більше ОСОБА_6 до нього не звертався.
		 
		Відтак, з показань вказаних свідків не можливо зробити висновок про те, що обвинувачений зловживав впливом задля одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не визнав винуватості у пред`явленому обвинуваченні та пояснив, що він дійсно працював на посаді директора Яворівського лісогосподарського дочірнього підприємства ЛГП "Галсільліс". В його обов`язки входило ведення лісового господарства, охорона підпорядкованих лісів, догляд і висадка лісу. В листопаді  грудні 2014 р. до нього звернувся ОСОБА_6 щодо надання в довготермінове користування 2га землі для рекреаційних цілей, на що він пояснив останньому процедуру, яку писати заяву, які документи слід зібрати тощо. Коли він повернувся з відпустки, то в себе на столі знайшов копію заяви на ім`я ОСОБА_16 , який був його виконуючим обов`язки на час відпустки, з візою головному лісничому оглянути землю та провести обстеження ділянки, після чого він дав вказівку головному лісничому виїхати та оглянути ділянку. У випадку, якщо вона на території підприємства, то підготувати проект документів. З ОСОБА_6 він мав кілька зустрічей, надавав йому консультації. Проте, не вчиняв жодних дій на прискорення або уповільнення розгляду заяви ОСОБА_6 . Всі зустрічі проводилися з ініціативи ОСОБА_6 , в ході зустрічей останній намагався йому віддячитись, на що він відмовлявся. Під час останньої зустрічі біля готелю «Вольтер» він спішив на День народження, а ОСОБА_6 щось кинув у бардачок в машині, проте що саме він не бачив і не знав, дізнався лише у міліції. Наголошує, що жодним чином не вимагав, а відтак і не отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду для себе за прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Окрім цього, ОСОБА_4 зазначив, що його хотіли усунути із займаної посади, а ОСОБА_6 не мав на меті орендувати земельну ділянку. Таким чином, припускає, що його хотіли спровокувати та звинуватити у вимаганні.
		 
		З приводу пред`явленого обвинувачення, захисник ОСОБА_4  ОСОБА_5 пояснив, що досудове слідство чітко не встановило об`єктивної сторони злочину. Зокрема, не встановлено, за що він мав отримати неправомірну вигоду, тобто які саме дії і з ким він мав вчинити. Не перевірено чи дійсно він контактував чи міг контактувати з службовими особами ОКСЛГП "Галсільліс" та Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства та які дії останні мали вчинити. Досудове слідство не перевіряло правомірності дій заявника ОСОБА_6 з приводу пропонування йому винагороди в період 2014-2015 рр. Показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 . ОСОБА_18 , спростовують покази ОСОБА_6 , який стверджував про умисел обвинуваченого поставити його в ситуацію, в якій, без виплати неправомірної винагороди не обійтись. Вказав на те, що з досліджених матеріалів з великою вірогідністю можна стверджувати, що ОСОБА_6 усвідомлював наслідки не тільки подачі неправдивих відомостей в заяві про оренду лісового масиву, але і процедуру отримання в користування такого, не маючи на меті таку отримати адже не вчинив для цього жодних дій. Навпаки, усі зусилля ОСОБА_6 зводились до досягнення іншого результату - спровокувати обвинуваченого на неправомірні дії. Захисник звертає увагу на недопустимість доказів у справі, а саме: аудіо запису на диктофон зроблений ОСОБА_6 до моменту подачі заяви про вчинення злочину, з підстав неможливості встановити час та місце такого запису та відсутності у ОСОБА_6 повноважень на збирання доказів, а також незадовільною якістю запису; протоколів розтаємнення, які містять дещо іншу інформацію ніж на первинних засобах записування і на яких відсутні вирази обвинуваченого про вимагання та отримання ним 7 000 дол. США, погрози не вчинити дії, чи перешкодити ОСОБА_19 в отриманні земельної ділянки.
		 
		Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 його захисника, показання свідків, перевіривши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд вважає, що ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК Українислід визнати невинуватими та виправдати.
		 
		У відповідності до ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі повязаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. 2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		 
		Доказами винуватості ОСОБА_4 , крім показань свідків , прокурор зазначає:
		 
		- заяву СПД ФО ОСОБА_6 генеральному директору ОСКП «Галсільліс» ОСОБА_12 від 15.12.2014 р. про надання в довгострокову оренду земельної ділянки для рекреаційних цілей в Івано-Франковому лісництві в квадраті 20, виділ 20,21 площею 2 га на території Ясниської селищної ради;
		 
		- заяву ОСОБА_6 про вимагання неправомірної вигоди від 29.12.14 р. (т.1 а.с. 89); 
		 
		- витяг з кримінльного провадження № 12014140000000721 від 30.12.2014 р. (т.1, а.с. 88);
		 
		- роздруківки розмови 1 від 18.12.2014 р. та розмови 2 від 23.12.2014 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 92-97);
		 
		Проте, дані роздруківки та додані до них аудіо матеріали суд важає неналежними доказами та не бере їх до уваги, оскільки вони здобуті до внесення відомостей до ЄРДР, що є беззаперечним прямим порушенням ст. 214 КПК України. Також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 89 КПК України, а саме, що під час судового розгляду суд має визнавати очевидно недопустимими доказами на підставі правової позиції, сформульованої Конституційним Судом України у рішенні від 20.10.2011 року № 12-рп/2011 (справа за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України (справа № 1-31/2011), за яким обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою не уповноваженою на здійснення такої діяльності, а також з врахуванням, що такі обставини не визнані іншими учасниками судового процесу.
		 
		- протокол № 5/424 від 04.02.2015 р. про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на підставі ухвали судді Апеляційного суду Львівської області щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_4 , з якого вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було проведено ряд телефонних розмов. (т.1 а.с. 101-104). 
		 
		- протокол № 5/423 від 04.02.2015 р. про результати аудіо-, відео контролю особи на підставі ухвали судді Апеляційного суду Львівської області щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_4 , з якого вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було проведено ряд зустрічей. (т.1 а.с. 105-109); 
		 
		В судовому засідання було відтворено телефонні розмови та аудіо і відео зустрічей, з яких вбачається, що ініціатором цих розмов був саме ОСОБА_6 . Під час розмов ОСОБА_4 не проявляв активної поведінки з приводу вимагання будь-якої неправомірної вигоди за вплив на прийняття необхідних рішень. Навпаки, всі розмови стосувалися лише процедурних питань щодо оренди землі. Крім того, під час такої зустрічі ОСОБА_6 намагався передати ОСОБА_4 500 доларів США в якості подяки, від яких останній відмовився, що розцінюється судом як відмова від пропозиції ОСОБА_6 надати обвинуваченому неправомірну винагороду, а також спростовує показання останнього про ніби-то попередню вимогу ОСОБА_4 у нього семи тисяч доларів США. Будь-яких інших доказів вимоги неправомірної винагороди обвинуваченням суду не надано.
		 
		На аудіо записах немає ні самої конкретної вимоги неправомірної винагороди, ні обґрунтування, за що така винагорода повинна бути надана. Поряд з цим, як вбачається з аудіо записів розмов, на пропозицію ОСОБА_6 зайнятись вирішенням його питання в головному управлінні лісового господарства ОСОБА_4 відмовив, зазначивши, що він не хоче цим займатись, а те , що останній пообіцяв познайомити та порекомендувати ОСОБА_6 як хорошу людину в головному управління лісового господарства не може розцінюватись як вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди.
		 
		- протокол ідентифікації (помічення) несправжніх (імітаційних) засобів від 02.02.2016 р., з якого вбачається, що несправжні (імітаційні) засоби, що імітують грошові кошти з обох боків оброблені спецхімпрепаратом «Світлячок-М», що в ультрафіолетовому світлі світяться світло- зеленим кольором та при дотику до них залишають сліди аналогічного світіння. Дані засоби в сумі 147 000 грн. поміщено в паперовий конверт білого кольору, на якому у правому верхньому куті є поштова марка із зображенням гілки зеленого каштану з написом: «Гіркокаштан звичайний», котрий також оброблено вищевказаним препаратом. Зазначені грошові кошти передані ОСОБА_6 для подальшого використання під час проведення заходів (т.1, а.с. 110-111);
		 
		- протокол обшуку від 02.02.2015 р., проведеного на підставі ухвали слідчого судді про особистий обшук ОСОБА_4 та його автомобіля, з якого вбачається, що на пальцях і долонях рук ОСОБА_4 під час освітлення лампою ультрафіолетового випромінювання жодних світінь виявлено не було; під час змивів з рук ОСОБА_4 слідів спецхімпрепарату «Світлячок-М» виявлено не було; у бардачку автомобіля було виявлено білий конверт, в якому знаходилися несправжні (імітаційні) засоби, що імітують грошові кошти на суму 147 000 грн. Окрім цього було вилучено особисті речі ОСОБА_4 , печатку Яворівського ДЛГП «Галсільлісу» (т.1 а.с. 115-117);
		 
		- протокол обшуку від 03.02.2015 р., проведеного на підставі ухвали слідчого судді в службовому кабінеті керівника ОКСЛП ЛГП «Галсільліс» ОСОБА_12 , в ході якого було виявлено: заяву ОСОБА_6 про надання в оренду земельної ділянки; виписка з ЄДРЮО та ФОП « ОСОБА_20 »; його статут; статут Яворівського ДЛП ЛГП «Галсільліс»; контракт з ОСОБА_4 ; витяги з журналів вихідної кореспонденції; контракт з ген директором ОКСЛП «Галсільліс»; витяг з журналу вхідної кореспонденції; копію особової справи ОСОБА_4 (т.1 а.с. 118-121);
		 
		- протокол обшуку від 02.02.2015 р. у смт. Івано - Франкове Львівської області в ході якого було виявлено заяву ОСОБА_6 від 08.12.2014 р. та інші робочі документи (т.1 а.с. 153-159);
		 
		- висновок № 629 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 26.02.2015 р., відповідно до якого: на банкнотах, що схожі на банкноти номіналом 500 гривень, з позначенням серії та номера ВИ 1424766 в кількості 294 штуки на умовну суму 147 000 гривень, гумових рукавицях, в яких проводили помічення та вилучення вказаних банкнот, є нашарування дрібнодисперсної спеціальної хімічної речовини неорганічної природи, яка має спільну родову належність з наданим зразком СХР «Світлячок М». На дисках фільтрувального паперу, якими проводили змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 , поверхні гумових рукавиць, в яких проводились змиви з рук ОСОБА_4 , нашарувань спеціальних хімічних речовин не виявлено. (т.1 а.с. 166-167).
		 
		Детально дослідивши вищезазначені матеріали, суд робить висновок про те, що виявлені під час обшуку в автомобілі «Фольксваген Тігуан» д.н. НОМЕР_2 грошові імітаційні кошти в сумі 147 тисяч не можуть вважатися неправомірною вигодою, оскільки вилучені гроші та конверт при опромінюванні ультра - фіолетовим світлом світилися, однак відбитки пальців та сліди світіння спецхімпрепарату на руках чи одязі ОСОБА_4 відсутні. Це перебуває у логічному зв`язку з тим, що під час телефонних розмов та зустрічей ОСОБА_4 не проявляв ініціативи у вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_6 , не вказав на кого з посадових осіб він буде здійснювати вплив задля прийняття потрібного рішення тощо.
		 
		Сам факт фіксації органом досудового розслідування наявності несправжніх імітаційних засобів у бардачку автомобіля, належного ОСОБА_4 не може бути беззаперечним доказом злочинних дій обвинуваченого, оскільки органами досудового слідства не надано достатніх доказів, що останній взагалі мав намір отримати неправомірну винагороду за вчинення певних дій з метою застосування впливу на будь-яких службових осіб. Зокрема, 08 грудня 2014 року ОСОБА_6 прибув за місцезнаходженням підприємства Яворівський ДЛГ «Галсільліс» з метою написання заяви, яку з його слів, після розмови з ОСОБА_4 він подав в.о. керівника ОСОБА_13 , який пояснив, що головний лісничий ОСОБА_8 повинен підготувати в короткий термін усі необхідні документи. Судом встановлено, що в цей день обвинувачений перебував у відпустці і з ОСОБА_6 не зустрічався взагалі, що підтверджується показаннями самого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_8 та наказом про надання відпустки ОСОБА_4 .
		 
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 , який також цього не заперечив, неодноразово консультуючись з приводу процедури, строків та порядку отримання в користування лісового масиву земельної ділянки, був обізнаний з процедурою, а відтак його твердження про опасіння втратити земельну ділянку, яка буде ніби-то передана через аукціон, про що наступного тижня буде виданий наказ голови адміністрації та перебування в умовах, за яких у нього не було виходу, як надати неправомірну винагороду ОСОБА_4 є необґрунтованим та спростовується іншими доказами.
		 
		Суд не надає віри показанням ОСОБА_6 щодо неможливості отримати документи ( таксаційну характеристику та висновок ) протягом грудня 2014 року, ще до виходу ОСОБА_4 з відпустки з причин, що останній заборонив працівникам Яворівського ДЛГ «Галсільліс» проводити по його заяві будь-які діях. Таке твердження заявника повністю спростовуються показаннями ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які категорично заперечили вплив ОСОБА_4 і зазначили, що ОСОБА_6 не цікавився виготовленням документів по його заяві в період відсутності директора.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями вчинив зловживання впливом, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (в редакції Закону України від 13.05.2014), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		 
		Об`єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 369-2 КК України характеризується актив-ною поведінкою - діями, які вчиняються вже тільки особою-посередником і полягають: в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою або в пропозиції здійснити такий вплив за надання такої вигоди. За частиною 2 ст. 369-2 КК України також карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим: а) у разі одержання неправомірної вигоди - з моменту фактич¬ного отримання особою-посередником хоча б частини такої вигоди; б) у разі пропо¬зиції здійснити вплив за таку вигоду - з моменту надходження такої пропозиції, тобто доведення її змісту до відома особи, до якої звертається посередник, незалежно від того, чи погодилася особа, до якої він звернувся, з такою пропозицією. Як пропозиція і надання, так й одержання неправомірної вигоди обумовлені здій¬сненням з боку особи-посередника впливу на прийняття рішення уповноваженою особою. Але що стосується самого впливу, способу і форми його здійснення, діянь, що становлять його зміст, наслідків їх вчинення, характеру рішення (законне чи незаконне), прийнятого особою, на яку здійснюється такий вплив, - все це перебуває поза межами об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України характеризується прямим умислом і корисливими мотивами.
		Суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України може бути тільки приватна особа.
		 
		В силу ст. 17 КПК України , особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		 
		Відповідно до приписів ст. 370 КПК України , судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94цього Кодексу, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Статтею 94 КПК України, встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. 
		Ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульовано ст. 84 КПК України.
		 
		Враховуючи зазначене, показання ОСОБА_6 , зазначені вище стороною обвинувачення документи та речові докази, оглянуті в судовому засіданні, в розумінні ст. 84 КПК України не можуть слугувати доказом винуватості ОСОБА_4  у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		 
		З обставин, вказаних у обвинувальному акті, показань допитаних в судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 слідує, що особа, яка поклала грошові кошти ( імітаційні купюри), які є предметом хабара, в бардачок автомобіля обвинуваченого самостійно проявила ініціативу щодо початку спілкування з обвинуваченим та сама попросила його про допомогу у вирішенні питання щодо оренди землі. 
		 
		Стороною обвинувачення не встановлено, за що ОСОБА_4 мав отримати неправомірну вигоду (які саме дії і з ким мав вчинити). Не перевірено чи дійсно ОСОБА_4 контактував та міг контактувати з службовими особами обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" та Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, і які дії останні мали вчинити.
		Враховуючи той факт, що документування подій, які викладені в обвинувальному акті, здійснювалось лише з 30.12.2014 року, а переговори між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 тривали значний час до цього, обвинувачення базується виключно на показаннях особи, яка передала імітаційні кошти  ОСОБА_6 . При цьому в обвинуваченні присутній значний обвинувальний ухил.
		 
		Також суд вважає, що дії ОСОБА_6 носять провокативний характер. Так, обов`язок довести відсутність підбурювання покладається на обвинувачення, за умови, що заяви захисту не є цілком неправдоподібними.
		 
		Окрім цього суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не наданідоказинаявності прямого умислу, корисливого мотиву і мети ОСОБА_4 на вчиненнязлочину.
		 
		 Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем праці та проживання характеризується виключно позитивно, нагороджений численними грамотами та подяками. 
		 
		Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов`язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на справедливий суд.
		 
		Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.06.1990року № 5 "Провиконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питаньсудового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" визнано неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		 
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Судуз прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».
		 
		Так, у справі «Барбера, Мессегу и ХабардопротивИспании» (Barbera, MesseguandJabardo v. Spain) від 6.12.1998 p. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
		Окрім цього, суд враховує вимоги п.1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Баннікова проти Російської Федерації» від 04.11.10 р., «Раманаускас проти Литви» від 05.02.08 р., дії ОСОБА_6 суд розцінює як провокативні по відношенню до ОСОБА_4 .
		 
		Отже, суд дійшов до висновку, що жоден із перевірених судом доказів, наданих обвинуваченням, не підтверджує пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, а відтак його слід визнати невинуватими та виправдати в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		 
		Окрім цього, слід скасувати арешт на майно ОСОБА_4 , визначений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2015 р.
		 
		Речові докази по справі: електронні носії негласних слідчих дій, диктофон та DVD диск слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
		 
		Термін дії запобіжного заходу та відсторонення від посади ОСОБА_4 завершився.
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		 з а с у д и в:
		 
		ОСОБА_4 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України визнати невинуватим та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		 
		Речові докази по справі: електронні носії негласних слідчих дій, диктофон та DVDдиск залишити при матеріалах кримінального провадження.
		 
		Скасувати арешт , визначений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2015 р. на майно, а саме: автомобіль марки «VolkswagenTiguan», чорного кольору, 2013 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , зареєстрованого на ОСОБА_4 ; 300 доларів США, 10 385 гривень та мобільний телефон марки «Samsung».
		 
		Судові витрати за проведення експертиз віднести за рахунок держави.
		 
		Термін дії запобіжного заходу та відсторонення від посади ОСОБА_4 завершився.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...