Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11756/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2016. Зареєстровано: 01.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2016.
Дата набрання законної сили: 06.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" червня 2016 р.                               Справа№ 910/11756/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Федорчука  Р.В.
		суддів:            Лобаня О.І. 
		          Михальської Ю.Б. 
		 
		при секретарі судового засідання Квятківській Н.А.,
		за участю представників:
		від прокуратури:           Попельнюк В.В. (посвідчення від 02.02.2015 № 031858);
		від позивача:           Гринь В.А. (довіреність від 16.02.2016 № 06-30/297)
		від відповідача 1:           не з'явився;
		від відповідача 2:           не з'явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Київської області 
		на рішення           господарського суду міста Києва від 17.11.2015
		у справі           № 910/11756/15 (головуючий суддя Домнічева І.О., судді                     Балац С.В.,Сташків Р.Б.)
		за позовом           Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах       держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства 
		до                             1) Київської обласної ради
		                     2) товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмістобудпроект"                       
		про                             визнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним договору, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/11756/15  у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням прокуратура Київської області звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/11756/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, а саме скаржник зазначає, що прокурором доведено належними та допустимими доказами, що Київською обласною радою, всупереч ст. 22, 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» прийнято рішення « 140-07-VІ від 30.06.2011, яким надано у користування ТОВ «Укрмістобудпроект» мисливські угіддя площею 15 356 га на території Київської області без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок, а також з порушенням процедури припинення користування спірними мисливськими угіддями ДП «Фастівський лісгосп».
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 прийнято апеляційну скаргу прокуратури Київської області до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників.
		Розгляд справи неодноразово відкладався, а також було продовжено строк розгляду справи № 910/11756/15 в порядку ст. 69 ГПК України.
		У судових засіданнях прокурор у справі, представник позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, представник відповідача 1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги; представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте в матеріалах справи знаходяться поштові повернення, якими направлялася кореспонденція відповідачу 2 за його юридичною адресою.
		Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представників.
		Також відповідачі 1 та 2 відзивів на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, суду не надали, проте відсутність відзивів не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
		Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора у справі, представників позивача та відповідача 1, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської обласної ради № 140-07-VІ від 30.06.2011 "Про надання в користування мисливських угідь на території Київської області" надано ТОВ "Укрмістобудпрект" в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 25 років площею 15356 га в межах згідно з додатком, у якому до вказаного рішення ради встановлено опис меж мисливських угідь, наданих у користування товариству, а саме: з півночі від села Соснівка правим берегом річки Ірпінь вниз за течією до гирла річки Унава. Від гирла Унава вгору проти течії до північно-східної околиці села Кощіївка, далі струмком у напрямку села Червона Моговилівка, далі залізницею до селища міського типу Борова, зі сходу від селища міського типу Борова автомобільною дорогою Борова-Фастів до кільцевої Фастівської автомобільної дороги, з півдня кільцевою Фастівською автомобільною дорогою навкруги міста Фастів до автомобільної дороги Фастів-Бишів, із заходу автомобільною дорогою Фастів - в до повороту на село Вишня, далі автомобільною дорогою через село Вишня до лісового масиву (Читинського лісництва Фастівського держлісгоспу, польовою дорогою до автомобільної дороги Фастів-Дідівщина, далі цією дорогою до річки Ірпінь, далі вниз за течією річки Ірпінь до села Соснівка. 
		07.07.2011 на підставі зазначеного рішення Київської обласної ради між Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства і ТОВ "Укрмістобудпроект" укладено договір про умови ведення мисливського господарства (далі-Договір).
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються спеціальним Законом України "Про мисливське господарство та полювання" (надалі - Закон).
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. 
		Отже, законом встановлено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя,  які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2010р. у справі №50/550-50/560.
		Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.
		Згідно з довідкою з державної статистичної звітності від 15.05.2014 № 1062, наданою Управлінням Держземагенства у Фастівському районі Київської області (знаходиться в матеріалах справи), в користуванні відповідача 2 знаходяться мисливські угіддя, які розташовані на території Великогуляківської, Дідівщинської, Томашівської, Пришивальницької, Дорогинської, Малоснітинської, Великоснітинської, Мотовилівськослобідської та Червономотовильської сільських рад Фастівського району Київської області, що також підтверджується відповідними картографічними матеріалами щодо меж мисливських угідь.
		Так, статтею 10 Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.
		Судом першої інстанції не досліджено того, що в порушення ст.ст. 10, 22 Закону, на момент прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення, з Мотовилівськослобідською (лист-відповідь від 21.05.2014 № 92), Малоснітинською (лист-відповідь від 31.05.2014 № 151), Дідівщинською (лист-відповідь від 22.05.2014 № 72) сільськими радами не було погоджено ведення ТОВ "Укрмістобудпрект" мисливського господарства в їх межах. Крім того, в матеріалах справи відсутні погодження з власниками та користувачами земельних ділянок, вичерпний перелік яких станом на 30.06.2011 зазначено в довідці Держземагенства у Фастівському районі Київської області від 15.05.2014 № 1062. Натомість в матеріалах справи містяться пояснення окремих власників та користувачів, земельні ділянки яких надані  ТОВ "Укрмістобудпрект", стосовно того, що з ними не було погоджено такого надання.
		Таким чином, доводи відповідача 2, зазначені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було направлено подання щодо надання ТОВ "Укрмістобудпрект" у користування мисливських угідь разом з повним пакетом документів, який відповідає нормам чинного законодавства, спростовується матеріалами справи.
		Також відповідач 2 зазначав про те, що правова конструкція ст. 22 Закону не містить вимоги щодо отримання у власників та користувачів земельних ділянок, сільських та селищних рад згоди, а також про те, що закон не вимагає від обласних рад, які приймають рішення про надання у користування мисливських угідь, здійснювати додаткову перевірку наявних погоджень від власників та користувачів земельних ділянок, які будуть входити до складу мисливських угідь, повністю спростовуються положеннями ч. 1 ст. 22, ст. 10 Закону.
		Частиною 6 ст. 21 Закону встановлено, що відносини між власниками або користувачами земельних  ділянок і  користувачами  мисливських  угідь  регулюються  відповідними договорами, однак відповідачем 2 не надано належних та допустимих доказів укладення ним договорів з  власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя. 
		Крім того, у п. 1 оспорюваного рішення зазначено, що у зв'язку з добровільною відмовою  від користування припинити ДП «Фастівський лісгосп» право користування мисливськими угіддями площею 15 356 га, закріпленими за ним на підставі підпункту 1.11 п. 1 рішення Київської обласної ради народних депутатів від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області».
		Відповідно до ст. 23 Закону рішення   про   припинення  права  користування  мисливськими 
		угіддями,    крім    випадку   закінчення   строку   користування, приймаються за поданням місцевих органів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або у галузі охорони навколишнього природного середовища тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь. Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє відповідне подання.
		Таким чином, Київська обласна рада не виконавши вимоги ст. 23 Закону, прийняла оспорюване рішення пунктом 1 якого  припинила ДП «Фастівський лісгосп» право користування мисливськими угіддями площею 15 356 га.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону не допускається  користування  мисливськими  тваринами та ведення  мисливського  господарства  без  оформлення  відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. 
		Оскільки на момент прийняття Київською обласною радою рішення від 30.06.2011 № 140-07-VІ про надання у користування ТОВ "Укрмістобудпрект" мисливських угідь площею 15356 га для ведення мисливського господарства були відсутні відповідні погодження  власників та користувачів земельних ділянок, що є прямим порушенням ст. 22 Закону, а також не були укладені відповідачем 2 передбачені ч. 6 ст. 21 Закону  договори  з  власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, колегія суддів апеляційної інстанції за наявності визначених законом підстав приходить до висновку про незаконність рішення Київської обласної ради від 30.06.2011 № 140-07-VІ "Про надання в користування мисливських угідь на території Київської області".
		Також визнанню недійсним підлягає договір про умови ведення мисливського господарства від 07.07.2011, укладений між Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Укрмістобудпрект", виходячи з наступного.
		Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
		Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може  суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним  і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №458/2011 Державне    агентство    лісових    ресурсів    України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі  -  Міністр),  входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує  реалізацію  державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Основними завданнями Держлісагентства України є: внесення  пропозицій  щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства; реалізація  державної  політики  у  сфері  лісового  та мисливського господарства.
		Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству України та є його територіальним органом.
		Дане управління на підставі оспорюваного рішення Київської обласної ради 07.07.2011 уклало договір про умови ведення мисливського господарства з ТОВ "Укрмістобудпрект", який не відповідає положенням Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" (відповідачеві 2 надано у користування для ведення мисливського господарства мисливські угіддя без погодження з  власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя), у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним, оскільки порушення, які були допущені при укладанні спірного договору про умови ведення мисливського господарства є істотними та суперечать нормам чинного  законодавства.
		Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що був порушений охоронюваний законом інтерес держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства внаслідок прийняття Київською обласною радою спірного рішення та укладення спірного договору, проте представником відповідача 2 до суду першої інстанції було подано клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором вимог.
		Згідно ст.ст.  256,  257 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частиною 1, 5  статті 261 ЦК України  встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Відповідно до норми ч. 3  ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Згідно ч. 4  ст. 267 ЦК України  сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
		Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015 № 01-06/1837/15, за змістом частин першої, другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обчислюватися з дати, коли саме позивачу (тобто органу, в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору.
		При цьому Верховний Суд України зазначив, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності (стаття 261 ЦК України) поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (постанови ВСУ від 25.03.2015 у справі №  11/163/2011/5003, від 22.04.2015 у справі №  916/2122/13, від 13.05.2015 у справі №  903/543/14).
		Місцевим судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, а враховуючи той факт, що позивач (Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства) до прийняття Київською обласною радою спірного рішення розглядав всі зібрані ТОВ "Укрмістобудпроект" документи, готував пояснювальну записку до проекту спірного рішення, а в подальшому - підписував спірний договір, перебіг позовної давності почався 30 червня 2011 року (щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення №140-07-VI Київської обласної ради) і 07 липня 2011 року (щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства), колегія суддів апеляційної інстанції за наявності визначених законом підстав погоджується в висновком господарського суду міста Києва стосовно того, що по вимогам Фастівського міжрайонного прокурора Київської області позовна давність сплинула 30 червня 2014 року і 07 липня 2014 року відповідно. Прокурор звернувся до суду з позовом 06.05.2015, тобто з пропуском строку позовної давності.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для відмови в задоволенні позовних вимог Фастівського міжрайонного прокурора Київської області у зв'язку зі спливом позовної давності.
		Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що невірне застосування господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права, враховуючи приписи ч. 2 ст. 104, не є підставою для зміни або скасування рішення.
		За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
		Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
		Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.           Апеляційну скаргу прокуратури Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/11756/15 залишити без задоволення.
		2.          Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/11756/15 залишити без змін.
		3.          Справу 910/11756/15 повернути до господарського суду міста Києва.
		4.           Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
		5.          Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		                                                   Повний текст постанови складено 14.06.2016
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             Р.В. Федорчук 
		 
		Судді                                                                                О.І. Лобань
		 
		                                                                                Ю.Б. Михальська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...