Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/964/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2016. Зареєстровано: 01.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2016.
Дата набрання законної сили: 15.11.2016
Результат оскарження 15.11.2016 Апеляційний суд Київської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 369/964/16-ц
		Провадження № 2/369/1146/16
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		23.06.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними, визнання зобовязань за кредитним договором виконаними, стягнення грошових коштів за договором, 
		В С Т А Н О В И В:
		У лютому 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ПАТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними, визнання зобовязань за кредитним договором виконаними, стягнення грошових коштів за договором.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 грудня 2006 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір № 11089723000, відповідно до умов якого банк надав йому, як позичальнику, 64500 доларів США, що в еквіваленті становить 325725 грн. (на день укладання договору).
		Згідно умов кредитного договору позичальник має повертати банку кредит згідно графіку погашення заборгованості за кредитним договором (додаток № 1 до цього договору, який є невідємною частиною цього договору). Згідно умов п. 1.2.2 цього договору банк зобовязав позичальника повернути суму кредиту та сплатити відсотки, комісії штрафи та інші платежі на рахунок № 3739511089723.
		Відповідно до умов п. 1.3.1. кредитного договору відсоткова ставка за кредитом встановлена в розмірі 10,8 % річних, яка нараховується за методом «факт/360», однак при цьому в договорі відсутні посилання на конкретні нормативно-правові акти НБУ та норми чинного законодавства України, оскільки метод «факт/360» днів збільшує реальну відсоткову ставку на 0,35 %. За вказаних обставин банк, укладаючи кредитний договір, ввів його в оману, користуючись тим, що він не має достатніх знань для перевірки правильності розрахунку платежів та, не поставивши його до відома в порушення Закону України «Про захист прав споживачів», здійснив прояв нечесної підприємницької діяльності, підвищивши відсоткову ставку, через що він сплачував збільшені відсотки по кредиту.
		У відповідності до вимог ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 229 ЦК України банк ввів його в оману, оскільки у Додатку № 1 до кредитного договору, не надав позичальнику графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом, що також являється істотним недоліком, оскільки в процесі виконання кредитного договору це збільшило вартість кредиту у гривні на 500 відсотків.
		З самого початку кредитування банк ввів його в оману, так як фактично надав йому кредит не в доларах, а в гривні, оскільки зарахування кредитних коштів відбулося з порушенням постанови НБУ № 280 від 17 червня 2004 року не на позичковий рахунок № 2203 та не за рахунок власних коштів банку, а з транзитного рахунку № 3739, на який зараховуються всі клієнтські платежі протягом операційного дня, тобто банк використовував не іноземну валюту для надання кредиту, а національну валюту, яку придбав за рахунок клієнтських коштів або валютних операцій.
		Банк розпоряджався його коштами на власний розсуд, а не за призначенням, оскільки сплачені кошти зараховувались на загальний транзитний рахунок банку № 3739, на якому банк обліковує більшість своїх щоденних операцій. Своїми діями банк ввів його, як позичальника, в оману, оскільки він не міг знати, куди банк зараховує його платежі на погашення кредиту і яка фактична заборгованість за ним рахується. За його власними підрахунками він вважає, що кредит вже погашено.
		Банк нараховував йому платежі згідно Додатку № 1 до неіснуючої Додаткової угоди № 1, якої не існує і яку він не підписував.
		В рахунок забезпечення кредитного договору з банком були укладені договори іпотеки та поруки. 
		Встановлення таких несправедливих і жорстких умов договору свідчать про те, що кредитний договір є договором приєднання у відповідності до положень ч. 1 ст. 634 ЦК України. 
		Банк змушує позичальника щорічно здійснювати страхування предмету застави на користь банку. Встановлення жорстких умов договору є порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
		Укладений кредитний договір суперечить положенням чинного законодавства, а саме Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 524, 533 ЦК України, оскільки кредитний договір укладався в іноземній валюті, в той час як грошовою одиницею України є гривня.
		Укладений договір споживчого кредиту суперечить положенням п. 3 ст. 509 ЦК України, оскільки спірний кредитний договір не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, оскільки банк, не маючи письмової інформації щодо курсу долара на період надання кредиту, пропонував та надавав кредити у доларах США громадянам України, які отримували дохід у гривні.
		Всупереч постанови КМУ № 168 банк не надав детальний розпис вартості кредиту на залишок кредиту. Також під час укладання кредитного договору банком не був проведений детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача та не був наданий висновок підрозділу управління ризиками щодо можливої видачі йому кредиту. Надаючи кредит в іноземній валюті, банк не попередив споживача про можливі валютні ризики, а свої ризики заклав у відсоткову ставку.
		При визнанні договору недійсним, відповідно до вимог п.п. 3, 10, 13 ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що одержала на виконання цього правочину. Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 
		У звязку з недійсністю кредитного договору № 11089723000 від 06 грудня 2006 року підлягають визнанню недійсними укладені в рахунок забезпечення основного зобовязання договір іпотеки № 35889 від 06 грудня 2006 року та договір поруки № 71358 від 06 грудня 2006 року.
		Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір № 11089723000 від 06 грудня 2006 року недійсним; визнати його зобовязання за кредитним договором № 11089723000 від 06 грудня 2006 року виконаними; визнати договір іпотеки № 35889 від 06 грудня 2006 року та договір поруки № 71358 від 06 грудня 2006 року недійсними; стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на його користь переплачені кошти за договором про надання споживчого кредиту № 11089723000 від 06 грудня 2006 року у сумі 7949,82 доларів США.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.
		У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» позов не визнав та заперечував проти його задоволення. 
		У судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, позов підтримала.
		Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що 06 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11089723000, відповідно до умов п. 1.1. якого банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (кредитні кошти) в іноземній валюті в сумі 64500 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 325725 грн. за курсом Національного банку України.
		Відповідно до умов п. 1.2.2. кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 06 грудня 2021 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або вказаного банком терміну (достроково) відповідно до розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6, 5.8, 5.20, 7.4., 9.2, 9.14. Договору. Позичальник зобовязується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок № 3739511089723 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів, спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок банку, зазначений у цьому пункті договору. 
		Відповідно до умов п. 1.3.1 договору за користування кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10,8 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 цього договору.
		Згідно умов п.1.3.3. договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.
		Відповідно до умов п. 1.4. кредитного договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника), а саме на придбання двокімнатної квартири загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		Згідно умов п. 1.5. кредитного договору кредит надається шляхом: зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26208061028800 у банку, для подальшого використання за цільовим призначенням.
		Відповідно до умов п. 1.6. кредитного договору сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості позичальника за цим договором: прострочені комісії (якщо буде мати прострочення), строкові комісії, прострочені проценти (якщо буде мати прострочення), строкові проценти, прострочена сума основного боргу (якщо буде мати прострочення), строкова сума основного боргу, штрафні санкції за договором.
		Згідно умов п. 4.1. кредитного договору позичальник зобовязується використати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані банком проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.
		Відповідно до умов п. 5.3. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.
		В подальшому 16 листопада 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11089723000 від 06 грудня 2006 року, відповідно до умов якої сторонами був погоджений строк сплати процентів за кредитним договором.
		В рахунок забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № 11089723000 від 06 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 71358 від 06 грудня 2006 року, відповідно до умов п. 1.1. якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11089723000 від 06 грудня 2006 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Згідно умов п. 1.3. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені, інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідно до умов п. 1.4. кредитного договору відповідальність поручителя є солідарною.
		06 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 35889, відповідно до умов п. 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно  двокімнатну квартиру загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Ринкова вартість предмету іпотеки, відповідно до експертного висновку, складеного субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, 24 листопада 2006 року, складає 434300 грн..
		Відповідно до умов п. 1.2. іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання всіх грошових зобовязань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту № 11089723000 від 06 грудня 2006 року.
		Відповідно до вимог п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. За правилами п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов»язків найманого працівника. Згідно з положенням п.п. 17, 19, 21 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Роботою є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. 
		Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. 
		Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. 
		Згідно вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. 
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів поширюється на відносини, які виникають, зокрема, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків тощо). 
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), повязаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видавався частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством. 
		Позивач ОСОБА_1 зазначив, що, укладаючи з ПАТ «УкрСиббанк» Кредитний договір № 11089723000 від 06 грудня 2006 року, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 230 ЦК України банк ввів його в оману, який, на його думку, полягає в тому, що банк здійснював по відношенню до нього недобросовісну підприємницьку діяльність та при видачі йому валютного кредиту не передбачив валютні ризики і не врахував його платоспроможність.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Згідно вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоду.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яку введено в оману.
		В Узагальненнях Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента, як мотиву правочину, не може бути підставою для визнання правочину недійсним. 
		Як зазначав позивач ОСОБА_1, однією з підстав, що стало причиною введення позивача в оману при укладанні кредитного договору, стало порушення банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач був позбавлений можливості ознайомитись з умовами кредитування та не міг передбачити можливі ризики при укладанні даного правочину, а банк у свою чергу не перевірив його платоспроможність та видав кредит в іноземній валюті.
		Однак, як вбачається з матеріалів та підтверджено наданими в судовому засіданні поясненнями сторін, позивач ОСОБА_1 добровільно виявив бажання скористатися послугами банку та укласти кредитний договір. 
		Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що банк ввів його в оману, надаючи йому споживчий кредит, оскільки не перевіривши його платоспроможність, видав кредит в іноземній валюті без відповідного висновку підрозділу управління ризиками, суд вважає безпідставними, оскільки позивач не надав суду переконливих та безспірних доказів в їх обґрунтування.
		Доводи позивача та його представника, що кредитний договір, як правочин, вчинено на вкрай невигідних і несправедливих умовах, також не підтверджено належними доказами.
		Також слід зазначити, посилання позивача на ту обставину, що банк не попередив його, як позичальника, про можливі валютні ризики, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.
		Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
		Виходячи з викладеного, слід зазначити, що зростання курсу валюти по відношенню до гривні не може бути підставою для визнання його недійсним. 
		На підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з програмою кредитування ПАТ «УкрСиббанк» на час укладання спірного кредитного договору, банк ПАТ «УкрСиббанк» надав інформаційний лист, в якому викладені умови щодо отримання споживчого кредиту на умовах, запропонованих ПАТ «УкрСиббанк». В даному листі викладені основні умови кредитування, орієнтовна сукупна вартість при кредитуванні, а також зазначено, що у випадку обрання кредитування в іноземній валюті, банк попереджає клієнта про те, що валютні ризики під час виконання зобовязань за договором покладаються на клієнта банку.
		Також до матеріалів справи була долучена заява ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», датована 02 листопада 2009 року, в якій сам позичальник ОСОБА_1 просив розглянути питання про перенесення дати погашення кредиту на 25-те число кожного місяця, у звязку з надходженням коштів на його імя до вказаного числа. 
		Вказані обставини також підтверджують той факт, що позивач ОСОБА_1, укладаючи з відповідачем ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір, діяв вільно, виходячи з власних інтересів, приймав рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з банком визначав характер вказаних договорів, які він уклав, їх умови (зміст). З вказаного вбачається, що позивач ОСОБА_1 був проінформований та володів інформацією щодо умов кредитування, тому міг не вступати у правовідносини з банком, якщо вважав їх невигідними для себе. 
		Слід також зазначити, що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2015 року змінено, виклавши його резолютивну частину в редакції: стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11089723000 від 06 грудня 2006 року у загальному розмірі 36750,37 доларів США, що еквівалентно 563589 грн. 49 коп., що складається: з кредитної заборгованості  34113,30 доларів США, що еквівалентно 523148 грн. 40 коп., заборгованості по процентам  2637,07 доларів США, що еквівалентно 40441 грн. 09 коп., заборгованості по сплаті пені  5870 грн. 98 коп..
		Разом з тим, слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу не ставив під сумнів дійсність вказаних договорів, а звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними лише після того, як ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до нього з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору, які він просить визнати недійсними, та після винесення судового рішення про стягнення вказаної вище суми заборгованості.
		Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним .
		У своїх поясненнях позивач ОСОБА_1 посилався на те, що банк ввів його в оману також тим, що стягував з нього безпідставно кошти згідно Додаткової угоди № 1 до спірного кредитного договору, яку він ніколи з банком не укладав і не підписував. Однак, в наданих у судовому засіданні поясненнях представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» суду пояснив, що між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» ніколи не укладалась вказана Додаткова угода № 1 до кредитного договору. Також представник відповідача суду пояснив, що між сторонами була укладена 16 листопада 2009 року Додаткова угода № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11089723000 від 06 грудня 2006 року. У своїх доводах представник відповідача посилався на рішення апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року, в якому рішенням суду встановлено, що існуюча заборгованість була нарахована ОСОБА_1 згідно умов Договору про надання споживчого кредиту № 11089723000 від 06 грудня 2006 року та Додаткової угоди № 2 до нього.
		Згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		У відповідності до вимог ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
		Щодо вимог позивача про визнання договорів іпотеки та поруки недійсними, які були укладені на виконання позивачем зобовязань за кредитним договором № 11089723000 від 06 грудня 2006 року, то суд відмовляє у задоволенні даних вимог, як похідних від основного договору-кредитного договору, який судом не визнано недійсним.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
		Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Позивач ОСОБА_1 просив визнати зобовязання за кредитним договором № 11089723000 від 06 грудня 2006 року виконаними. 
		Однак, зважаючи на твердження позивача та надані ним докази, судом не встановлено, що позивачем в повному обсязі виконано зобовязання за кредитним договором № 11089723000 від 06 грудня 2006 року, а тому неможливо стверджувати, що вказані зобовязання є виконаними. Позивачем також не доведено позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» на його користь переплачені кошти за кредитним договором № 11089723000 від 06 грудня 2006 року у сумі 7949,82 доларів США.
		Згідно положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.
		Керуючись вимогами п. п. 17, 19, 21, 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1, 3, Закону України «Про іпотеку», п. п. 2, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 6, 16, 215, 216, 230, 509, 548, 553, 554, 525, 526, 611, 627, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -                                                     
		                                                  В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними, визнання зобов»язань за кредитним договором виконаними, стягнення грошових коштів за договором відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.
		 
		           Суддя                                                                                          Ковальчук Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...