Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/1464/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2016.
Дата набрання законної сили: 17.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		                               
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		17 червня 2016року                                                                                            м. Київ
		 
		        Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:                                        головуючого:                         Соколової В.В.
		суддів:                        Усика Г.І., Поливач Л.Д.
		при секретарі             Меженко А.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2015 у справі за позовомОСОБА_1 до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання наказу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, - 
		 
		Справа № 758/14649/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц-796/9739/2015Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.В С Т А Н О В И Л А
		04.02.2015 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаними позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 13.05.2015, просила:
		§ визнати дії відповідача щодо видання наказу про її відрахування  протиправними; 
		§ визнати недійсним наказ № 500-с від 24.06.2014 в частині її відрахування; 
		§ зобов'язати відповідача поновити її в складі студентів; 
		§ зобов'язати відповідача скасувати наказ № 500-с від 24.06.2014 в частині її відрахування;
		§ зобов'язати відповідача поновити її у складі студентів відповідача та провести повторну державну атестацію у складі комісії, яка діяла станом на 03.04.2014;
		§ зобов'язати відповідача видати їй диплом освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» за спеціальністю «Правознавство» Національного університету «Києво-Могилянська академія».
		Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2013 році ОСОБА_1 вступила до Національного університету «Києво-Могилянська академія» (далі - Університет) на денну форму навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста за напрямком правничі науки, спеціальність - правознавство. 03.06.2014 під час засідання державної екзаменаційної комісії Університету ОСОБА_1 виступала перед її членами на захист своєї кваліфікаційної роботи, проте її робота була оцінена «незадовільно». Відповідно до рішення державної екзаменаційної комісії Університету  ОСОБА_1 була відрахована зі складу студентів за наявний в її дипломній роботі плагіат. Оскільки відповідачем не були, фактично оцінені знання позивача, яка виконала навчальний процес, у її роботі немає плагіату, що підтверджується висновком експерта, наказ, на її думку, не відповідає вимогам діючого законодавства та актам, якими користується в своїй діяльності відповідач.
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2015 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання наказу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії
		Не погодився з таким рішенням суду позивач, її представником подана апеляційна скарга, в якій вказується на незаконність, необґрунтованість рішення суду у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам позовної заяви, а вимоги поставлені про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених вимог.
		Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги вважає рішення суду законним і обґрунтованим просила залишити його без змін.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_1 31.05.2014 була ознайомлена з рецензією щодо виявлення факту плагіату, мала право оскаржити дане рішення, однак із заявою про оскарження не зверталась. 03.06.2015 їй було оголошено результати захисту після оформлення протоколів засідання державної комісії. А наказом від 24.06.2014 ОСОБА_1 була відрахована, що відповідає положенням ч. 1 ст. 45 Закону України «Про вищу освіту». 
		Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.
		Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 з 01.09.2013 була зарахована до складу студентів денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» до Національного університету «Києво-Могилянська Академія» за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб згідно з додатком до наказу НаУКМА від 09.08.2013 №704-с «Про зарахування на навчання» (т.2 а.с.85).
		За період навчання ОСОБА_1 академічних заборгованостей за результатами складання зимової сесії не мала і, по завершенні навчання, повинна була пройти державну атестацію.
		До державної атестації ОСОБА_1 була надана кваліфікаційна робота «ІНФОРМАЦІЯ_4» (т.3 а.с.1-85).
		Відповідно до Наказу № 414-с від 28.05.2014 ОСОБА_1 була допущена до захисту кваліфікаційних робіт (т.1 а.с.131,132; т.2 а.с.90,91)
		Згідно рецензії Декана факультету правничих наук НаУКМА А.А.Мелешевич від 31.05.2014 в тексті роботи ОСОБА_1 наявні факти плагіату (т.1 а.с.11,242). Вказана рецензія була підготовлена на підставі результатів аналізу її роботи комісією, створеною вченою радою факультету правничих наук (т. 2, а.с.132). Так,  з  протоколу вченої ради факультету правничих наук № 2-2013/2014 від 04.11.2013 вбачається, що було прийнято рішення про створення факультетської комісії по перевірці кваліфікаційних робіт на плагіат (т.1 а.с.243-244; т.2 а.с.92). Згідно з  п.1.4 протоколу Комісії з виявлення плагіату Факультету правничих наук НаКУМА № 1 від 26.05.2014 дана Комісія рекомендувала Державній екзаменаційній комісії врахувати факти виявлення порушень Положення про запобігання плагіату та запровадження практики належного цитування у навчальному процесі НаУМКА (т. 1 а.с.245-246; т.2 а.с.93) 
		ОСОБА_1 із даною рецензією була ознайомлена 31.05.2014, із заявою щодо її оскарження не зверталась, що визнано нею в ході розгляду справи. Проте, позивач посилається на фактичну відсутність такої можливості, оскільки захист був проведений через два робочі дні.
		Розділом 5 Положення про запобігання плагіату та запровадження практики належного цитування у навчальному процесі НаУМКА встановлений порядок розгляду факту плагіату (т.1 а.с.17).
		Так, викладач, оцінюючи письмову роботу студента і зафіксувавши наявність плагіату, зобов'язаний не враховувати дану роботу, оцінивши її в «нуль» балів, та письмово поінформувати протягом двох робочих днів про виявлений факт плагіату завідувача кафедри, на якій навчається студент, та завідувача кафедри, на якій викладається даний курс, а також поставити до відома студентську колегію. Курсові та кваліфікаційні роботи, в яких виявлено ознаки плагіату, не допускаються до захисту.
		Студент, який не згоден з рішенням викладача щодо встановленого факту плагіату та не зарахуванням відповідної письмової роботи, має право протягом двох робочих днів звернутися до завідувача кафедри, на якій викладається даний курс, для перевірки наявності чи відсутності факту плагіату.
		Студент подає завідувачу кафедри заяву з проханням про перевірку наявності чи відсутності факту плагіату в своїй письмові роботі. Заява має містити коротке письмове пояснення по суті справи, контактну інформацію, підпис заявника та дату подання. До тексту заяви додається копія роботи, яка розглядається. Без зазначених документів заява до розгляду не приймається.
		Протягом двох робочих днів після отримання заяви завідувач кафедри призначає експерта (з числа викладачів кафедри) для перевірки матеріалів щодо встановлення факту плагіату. Строк перевірки становить не більше п'яти днів з моменту одержання доручення експертом.
		На експерта покладається обов'язок зібрати та дослідити необхідні матеріали для проведення перевірки, та у разі необхідності заслухати пояснення студента, робота якого перевіряється, та викладача, який зафіксував факт плагіату.
		 Завідувач кафедри на підставі висновку експерта ухвалює остаточне рішення про наявність чи відсутність факту плагіату в роботі та доводить до відома студента (в усній чи письмові формі), а також Студентську колегію.
		Завідувач кафедри на якій навчається студент, передає декану відповідного факультету подання щодо застосування заходів впливу до студента, в роботі якого встановлено факт плагіату.
		В даному випадку викладачем був наданий відгук на кваліфікаційну роботу позивача згідно якого не викликає сумнівів самостійний характер роботи, її достатньо високий науковий рівень, коректний стиль викладення матеріалу /т.1 а.с.171-172/.  Факт плагіату був встановлений деканом факультету, що вбачається з рецензії від 31.05.2014. З рецензією позивач була ознайомлена в той же день 31.05.2014 (субота), а захист був призначений на 03.06.2014 (вівторок). При цьому до захисту позивач була допущена раніше, а саме 28.05.2014. 
		Таким чином, дійсно захист, до якого позивач була допущена, був призначений на другий робочий день після того, як позивач дізналась про встановлений щодо її роботи факт плагіату. 
		Крім того, виходячи з визначеного цим положенням порядку, остаточне рішення щодо встановлення факту плагіату має прийматися завідувачем кафедри, який передає його декану. В даному випадку факт плагіату був встановлений деканом факультету, однак вказане Положення не передбачає іншої процедури оскарження, в тому числі у разі встановлення факту плагіату спеціально створеною комісією. А отже слід погодитись з твердженням позивача про фактичну відсутність у неї можливості оскарження рецензії про встановлення факту плагіату в установленому внутрішніми документами відповідача порядку.
		До того ж саме по собі недодержання позивачем процедури оскарження рецензії про встановлення факту плагіату  не може бути підставою для відмови у здійсненні судового захисту, оскільки застосування чи незастосування позасудових заходів захисту порушеного права не позбавляє особу права звернення до суду.
		Заслуговують на увагу посилання позивача на порушення п.5.1. цього Положення про те, що кваліфікаційні роботи, в яких виявлено ознаки плагіату, не допускаються до захисту. 
		Висновок суду першої інстанції про те, що до державної атестації, яка проводиться у формі захисту кваліфікаційної роботи, допускаються не самі роботи, а студенти, які виконали навчальний план, колегія суддів вважає суперечливим, оскільки захист кваліфікаційної роботи без наявності самої роботи є неможливим. При цьому відповідачем дійсно не додержано вимог п. 5.1. вказаного Положення, оскільки робота була допущена до захисту. 
		Відповідно до п.5.2. Положення про запобігання плагіату у випадку встановлення плагіату до студента можуть бути застосовані два види заходів впливу: академічні (не зарахування роботи) та дисциплінарні (догана, письмове попередження від декана факультету). Обидва вищезазначені заходи впливу можуть бути застосовані одночасно. Наявність двох і більше фактів плагіату у роботах студента є підставою для позбавлення студента диплома НаУКМА, рішення про що приймається Вченою Радою за відповідним поданням Ради факультету.
		В рецензії від 31.05.2014 декан факультету послався на вказані положення та на п. 14 Положення про рейтенгову систему оцінювання знань, затвердженого Наказом Президента НаУКМа  № 177 від 13.04.2010, які передбачають оцінювання роботи в якій виявлено факти плагіату на оцінку  «незадовільно». Також в рецензії вказано, що робота позивача не є самостійним дослідженням і не відповідає вимогам, встановленим до такої категорії робіт. До рецензії долучені джерела, з яких студент «запозичив» частини своєї кваліфікаційної роботи з посиланням на відповідні веб-сторінки. А саме вказано на 6 (шість) фрагментів кваліфікаційної роботи ОСОБА_1: 
		на сторінках 10-12 кваліфікаційної роботи - статтю ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2»,
		на сторінках 21-22 - реферат «Юридична мораль і етика» (Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/svnopsis/etika/part2/002.htm),
		на сторінці 23 - частину Методичних розробок Управління з питань виконання покарань у Донецькій області (кримінально-виконавча інспекція Калінінського району м. Горлівки),
		на сторінках 25-27 - професіограму спеціальності адвокат а, що знаходиться на сайті http: //os vita-svyat.kiev.ua/meny/parents/index/php7ELEMENT 10=2090.
		на сторінці 63 - частину статті ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_1,
		на сторінці 68 - частину автореферату ОСОБА_8 «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Як вбачається, висновки Комісії з виявлення плагіату Факультету правничих наук НаУКМА та рецензія декану цього факультету не мають визначального значення для Державної Екзаменаційної комісії, вона має оцінити як роботу так і рівень підготовки студента в цілому.
		З протоколу ДЕК від 03.06.2014 вбачається, що на розгляд комісії були надані: кваліфікаційна робота, анотація кваліфікаційної роботи, висновок наукового керівника на кваліфікаційну роботу, рецензія на кваліфікаційну роботу, презентація кваліфікаційної роботи, зведена відомість про успішність студента, залікова книжка. Також була заслухана думка позивача, як автора кваліфікаційної роботи. Проте, питання позивачу були поставлені виключно щодо виявлених фактів плагіату (т.1 а.с.111-113).
		Відповідно, встановлення факту наявності чи відсутності факту плагіату  в роботі позивача має визначальне значення для вирішення питання про наявність її порушених прав.
		Стороною позивача в якості доказу у справі на спростування висновків викладених в рецензії про встановлення факту плагіату, був наданий Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності № 03-02/14 від 07.07.2014 щодо правомірності визнання плагіатом окремих фрагментів дипломної роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста правознавства студентки V курсу Факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія» ОСОБА_1, який був виконаний на замовлення позивача. За висновками експертів досліджені в результаті проведення науково-правової експертизи окремі фрагменти дипломної роботи ОСОБА_1 не є плагіатом (т.1 а.с.22-30). 
		Відповідно до ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.
		Судом першої інстанції не була надана оцінка цим доказам у сукупності, що наразі є предметом апеляційного оскарження, а питання встановлення наявності чи відсутності факту  плагіату у творі потребує спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності.
		 Згідно з  ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 14 Постанови Пленуму № 12 від 24.10.2008 «Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суду повинен врахувати як вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
		А отже процесуальний закон зобов'язує суд повно і всебічно з'ясувати обставини справи та встановити характер правовідносин, що виникли між сторонами. 
		За наведених обставин та виходячи з самого предмету спору, апеляційним судом було  задоволено клопотання представника позивача про призначення у справі судової експертизи.
		 Згідно з висновком експерта № 276/15 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у виконаній ОСОБА_1 кваліфікаційній роботі «ІНФОРМАЦІЯ_4» має місце часткове відтворення фрагментів творів, які містяться у матеріалах справи, без відповідного посилання у наступних фрагментах: 5 (9: фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28; 10,11д); 11 (17д, 18д); 13 (20д).
		У фрагментах, що зазначені у Протоколі ДЕК № 28 або Порівняльній таблиці НаУКМА, а саме: 1 (1д); 2 (2; 3, 4, 5: фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28); 3 (6д, 7д); 4 (8д, 12д); 6 (13д); 7 (фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28); 8 (10д); 9 (15: фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28); 10 (16д); 12 (19д); 14 (21: фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28; 22д); 15 (23д, 24д, 25д); 16 (26д); 17 (27д); 18 (28д: фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28) не має місце повне або часткове відтворення фрагментів творів, що містяться у матеріалах справи.
		У кваліфікаційній роботі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_4» у фрагментах: 5 (9,10,11д); 11 (17д, 18д); 13 (20д) наявні ознаки плагіату.
		Кваліфікаційна робота ОСОБА_1 є результатом творчої праці (т.4 а.с.21-52)
		Слід звернути увагу, що ні протокол Комісії з виявлення плагіату Факультету правничих наук НаКУМА № 1 від 26.05.2014 (т. 1 а.с.245-246; т.2 а.с.93), ні рецензія Декана факультету правничих наук НаУКМАА.А.Мелешевич від 31.05.2014, згідно якої в тексті роботи ОСОБА_1 наявні факти плагіату (т.1 а.с.11,242) не місять чіткого переліку фрагментів в яких виявлені ознаки плагіату. Разом з тим, згідно протоколу Державної екзаменаційної комісії питання позивачу були поставлені щодо сторінок: 10-12, 18, 21-22, 23, 25-27, 63, 68 (т.1 а.с.111-113), які відповідають додаткам до рецензії Декана факультету правничих наук НаУКМА А.А.Мелешевич від 31.05.2014. Проте, наявна в матеріалах справитаблиця відображає виявлені факти плагіату з посиланням на відповідні джерела на сторінках: 3, 10-12, 18, 21-22, 23, 24, 25-27, 56-57, 59, 63-65, 68 (т.1 а.с.226-236). Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності № 03-02/14 від 07.07.2014 містить аналіз шести фрагментів на сторінках: 10, 14-15, 21, 23, 25-27, 63 (т. 1 а.с.22-30). А тому колегія суддів вважала, що перевірка роботи позивача на наявність фактів плагіату має бути проведена в цілому.
		Як вже вказано вище, судовим експертом встановлено часткове відтворення фрагментів творів, які містяться у матеріалах справи, без відповідного посилання у наступних фрагментах: 5 (9: фрагмент зазначено у протоколі ДЕК №28; 10,11д); 11 (17д, 18д); 13 (20д), тобто фактично виявлено п'ять фрагментів, в яких наявні ознаки плагіату і лише один із них зазначений у протоколі ДЕК №28. Оскільки питання, що зазначені в протоколі ДЕК повністю відповідають додаткам до рецензії Декана факультету правничих наук НаУКМА А.А.Мелешевич від 31.05.2014 (т.2 а.с.132-170), а також додаткам до протоколу Комісії з виявлення плагіату Факультету правничих наук НаКУМА № 1 від 26.05.2014 (т.2 а.с.93-131), відповідно, саме ці фрагменти стали підставою для визнання роботи позивача несамостійним дослідженням. 
		Як вже вказано вище, п.5.2. Положення про запобігання передбачає, що наявність двох і більше фактів плагіату у роботах студента є підставою для позбавлення студента диплома НаУКМА, рішення про що приймається Вченою Радою за відповідним поданням Ради факультету. Хоча в даному випадку мова не йде про позбавлення диплома, проте інших норм вказане Положення не містить, а наслідки виявлення фактів плагіату мають бути рівними до всіх учасників навчального процесу.
		Разом з тим, в ході розгляду справи підтвердженим є лише один із визначених в протоколі ДЕК фрагментів, що очевидно не є достатнім для позбавлення студента диплома та/або анулювання його роботи в цілому. Судом не приймаються до уваги інші фрагменти, оскільки вони не були зазначені в якості підстав   Комісією з виявлення плагіату Факультету правничих наук НаКУМА, не зазначені в рецензії Декана факультету правничих наук НаУКМА А.А.Мелешевич та не були предметом розгляду ДЕК.
		Згідно висновку судового експерта робота позивача є результатом її творчої праці.
		Як, вказує експерт, дослідження роботи ОСОБА_1 показало, що ряд збігів у текстах досліджуваних творів носили фрагментарний характер, при цьому не було відтворено закінченої думки автора у її автентичному формулюванні (наприклад, фрагменти 10 (16д); 12 (19д)), при формулюванні певних положень ОСОБА_1 опрацьовувалися декілька літературних джерел, які зазначені у Списку використаної літератури (наприклад, фрагмент 6 (13д)). У ряді фрагментів (наприклад, 2 (2, 3, 4, 5); 3 (6д, 1д)), виявлено текстуальні збіги із фрагментами статей ОСОБА_9 та ОСОБА_6, на які у тексті роботи містяться посилання та зазначені джерела наведено у Списку використаних джерел. І хоча саме в цих фрагментах, вказаних у Протоколі НаУКМА й не міститься посилань на цих авторів, проте вони присутні у попередніх абзацах і текст викладено таким чином, що дає можливість зрозуміти, що далі продовжується розкриття думки вищезазначеного автора, а не автора кваліфікаційної роботи, відповідно, є можливість їх відрізнити. Окремі положення, що присутні у роботі ОСОБА_1 відображені у декількох літературних джерелах, при цьому вони носять загальновідомий характер та з приводу них немає розбіжностей серед науковців, при цьому не має можливості встановити ім'я автора, якому належить відповідне висловлювання.
		Відповідно до п. 6 статті 69 Закону України «Про вищу освіту» під терміном академічний плагіат розуміється «оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворенню опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання».
		Отже, враховуючи характер таких творів, як кваліфікаційні роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, ознаками плагіату є відтворення повністю або частково опублікованих текстів інших авторів без посилання на автора. При цьому з точки зору наукової етики плагіатом вважається й оприлюднення повністю або частково наукових результатів, отриманих іншими особами.
		У зв'язку з тим, що твір наукового характеру не може бути створений без глибокого дослідження праць інших вчених у певній галузі знань, відповідно, наявність у творі окремих фрагментів, що мають текстові збіги з фрагментами твору іншого автору, ще не є свідченням використання чужого твору.
		При цьому усвідомлювати, що досліджуючи певне питання студент опрацьовує значну кількість джерел і викладає матеріал ґрунтуючись на тому термінологічному апараті і враховуючі ті мовні конструкції, які використовуються у певній галузі знань та знайшли своє відображення у працях вчених, якими обґрунтовано відповідні наукові положення.
		Генерація нових ідей та опис наукових концепцій здійснюється саме завдяки вивченню та аналізу здобутків інших вчених. При викладенні певних положень науковці використовують термінологічний апарат, який притаманний певній галузі науки, при цьому у гуманітарних науках (особливо у юридичних) широко використовуються мовні конструкції, що містяться у нормативно-правових актах. Тому, доволі часто можуть спостерігатися певні текстуальні збіги у роботах різних авторів, і лише після дослідження їх характеру та розміру може бути встановлено чи має місце у певному творі недобросовісне запозичення фрагментів творів інших авторів або ні.
		Беззаперечно оцінювання роботи в цілому є компетенцією ДЕК, повноваження якої не може перебирати суд. Разом з тим, згідно з Положенням «Про кваліфікаційну (випускову) роботу студента НаУКМА», затвердженого Наказом НаУКМА № 314 від 29.03.2013, захист кваліфікаційної роботи проводиться на відкритому засіданні спеціально створеної державної комісії, яка заслуховує автора кваліфікаційної роботи, рецензію на неї та відгук наукового керівника. Рішення про оцінку кваліфікаційної роботи за 4-бальною і рейтинговою системами приймається на закритому засіданні Державної комісії. Визначальними критеріями при цьому виступають самостійність, теоретичний рівень, новизна, практична значимість рекомендацій, уміння студента вести дискусію, аргументовано захищати свою концепцію й висновки. Проте вказані вимоги не були перевірені при здійснені захисту роботи позивача, комісія обмежилась обговоренням окремих фактів плагіату, а не роботи в цілому, яка за висновком судового експерта є результатом творчої праці. Проведений аналіз показав, що кваліфікаційна робота містить самостійні елементи, які є об'єктивним вираженням творчої діяльності автора, яким опрацьовано 78 літературних джерел, здійснено їх узагальнення, викладено отримані результати та сформульовано висновки. Враховуючи обсяг та характер виявлених у результаті дослідження текстуальних збігів із фрагментами робіт інших авторів, на думку експерта, відсутні підстави ставити під сумнів самостійність та творчій характер виконаної кваліфікаційної роботи ОСОБА_1
		Так, відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України. Але ч.1 вказаної норми передбачає, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. І в силу ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, положеннями ст.ст.10,11 ЦПК України визначаються принципи змагальності і диспозитивності як основні принципи цивільного судочинства.
		Як вже зазначено вище, вказана експертиза була призначена ухвалою апеляційного суду від 06.11.2015 у даній справі і її проведення було доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, тобто провідній державній установі. 
		У матеріалах справи також містяться позитивні рецензії на кваліфікаційну роботу на здобуття академічного ступеня спеціаліста, а саме:
		професора кафедри юридичної психології, к.ю.н ОСОБА_10 (т.1 а.с. 18), в якій зокрема зазначено, що «позитивною стороною кваліфікаційної роботи слід вважати проведене автором емпіричне дослідження та належне узагальнення одержаних результатів, що дало змогу скласти психологічний профіль конкурентоспроможної особистості...»;
		начальника кафедри управління та роботи з персоналом Національної академії внутрішніх справ, д.ю.н, доцент ОСОБА_11 (т.1 а.с. 19), в якій зокрема, зазначено, що «на нашу думку, автор здійснив цілком вдалу спробу визначення основних чинників (для чого було проведено узагальнення наявних першоджерел)           та змістовного наповнення поняття «конкурентоспроможність»...»;
		кандидата психологічних наук, професора ОСОБА_12 (т.1 а.с. 20), в якій, зокрема, зазначено, що «не викликає сумнів самостійний характер роботи, її достатньо високий науковий рівень, конкретний стиль викладення матеріалу. В процесі роботи ОСОБА_1 продемонструвала здатність творчого опрацювання наявних доробків та формування власного бачення проблеми...».
		Вказане свідчить про те, що висновок експерта відповідає іншим матеріалам справи, до того ж стороною відповідача не висловлено заперечень щодо висновків експерта та не надано доказів на його спростування.
		З наведеного вбачається наявність порушень з боку відповідача: процедури допуску до захисту позивача; процедури оскарження рішень про встановлення фактів плагіату роботи позивача; щодо визнання п'яти із шести встановлених фрагментів твору плагіатом; щодо визнання  роботи позивача несамостійним дослідженням в цілому;  а також процедури проведення захисту роботи позивача.
		В силу ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» особи які навчаються   у   вищих   навчальних закладах, зобов'язані: додержуватися законів,   статуту   та   правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; виконувати графік навчального процесу та  вимоги  навчального плану.
		А отже позивачем виконані обов'язки покладені на неї Законом, а також вимоги правил внутрішнього розпорядку, а тому формулювання її відрахування з підстав невиконання навчального плану є таким, що порушує її права, зокрема право на одержання вищої  освіти.  
		Таким чином, наказ НаУКМА від 24.06.2014  № 500-с щодо відрахування позивача зі складу студентів НаУКМА (т.2 а.с.177) прийнято без додержання вимог внутрішніх документів відповідача, і відповідно вимог чинного законодавства, що дає суду підстави для визнання його незаконним. При цьому позовні вимоги про зобов'язання відповідача скасувати наказ № 500-с від 24.06.2014 в частині її відрахування задоволенню не підлягають, оскільки вказане є фактично виконанням рішення і суд не може перебирати на себе функції інших осіб.
		В порядку поновлення порушених прав позивача колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити і вимоги про поновлення її в складі студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія» 5-го року навчання спеціальності «Правознавство» (денна форма), факультету правничих наук.
		Перевіряючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести повторну державну атестацію у складі комісії, яка діяла станом на 03.04.2014 колегія суддів виходить з норм Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 02.06.1993 (чинного на момент спірних правовідносин).
		В порядку п.3.12.3 державна атестація студента здійснюється  державною 
		екзаменаційною (кваліфікаційною)   комісією   (далі   -   державна комісія)  після  завершення   навчання   на   певному   освітньому (кваліфікаційному)  рівні  або  його  етапі  з  метою встановлення фактичної  відповідності  рівня   освітньої   (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики. Державна  комісія  організовується  щорічно  і  діє протягом календарного року.
		У випадках,   коли   захист   дипломного   проекту   (роботи) визнається  незадовільним,  державна  комісія встановлює,  чи може студент подати на повторний захист той  самий  проект  (роботу)  з доопрацюванням,   чи   він   зобов'язаний  опрацювати  нову  тему, визначену відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією)
		З матеріалів справи, а саме з висновку ДЕК від 12.06.2014 вбачається, що позивачу надано право повторно подати роботу в наступному році, при цьому не вказано на зобов'язання опрацювати нову тему (т.2 а.с.183-186).
		А отже вимога позивача про проведення повторної державної атестацію у складі комісії, яка діяла станом на 03.04.2014 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, що унеможливлює її задоволення
		Що стосується вимог про зобов'язання відповідача видати їй диплом відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, то виходячи з положень як чинного Закону України від 01.07.2014 № 1556-УІІ «Про вищу освіту», так Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ від 17.01.2002, документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію
		Також згідно з п. 3.12.3.5 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах студенту, який  захистив  дипломний  проект  (роботу),  склав державні   екзамени   відповідно   до  вимог  освітньо-професійної програми  підготовки,  рішенням  державної  комісії   присвоюється відповідно  освітній  рівень (кваліфікація),  видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
		Отже, за відсутності позитивної оцінки під час атестації та рішення екзаменаційної комісії про присвоєння відповідного освітнього рівня, вимога про зобов'язання видачі диплома не ґрунтується на  положеннях чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає. 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
		Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).
		На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконним наказу про відрахування позивача з підстав невиконання навчального плану та поновлення її в складі студентів п'ятого року навчання. В іншій частині заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2015 -  скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання наказу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати наказ Національного університету «Києво-Могилянська академія» № 500-с від 24.06.2014 про відрахування ОСОБА_1 з підстав невиконання навчального плану незаконним.
		Поновити ОСОБА_1 в складі студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія» 5-го року навчання спеціальності «Правознавство» (денна форма), факультету правничих наук.
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		 
		Головуючий:                                     
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...