Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16631/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2016. Зареєстровано: 05.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2016.
Дата набрання законної сили: 29.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"29" червня 2016 р.           Справа№ 910/16631/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тарасенко К.В.
		суддів:            Яковлєва  М.Л. 
		          Тищенко О.В. 
		за участі представників:
		від позивача: не з'явився 
		від відповідача: Добровольський Я.В. - представник 
		від третьої особи: Іваницька Т.Б. - представник
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 (суддя Маринченко Я.В.)
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» 
		до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»
		третя особа Міністерство фінансів України
		про стягнення 144 063 813,18 грн. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про стягнення 144063813,18 грн. збитків. 
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» відмовлено в повному обсязі. 
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» задовольнити в повному обсязі. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах матеріального права та прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.06.2016.
		Представник відповідача 08.06.2016 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 задоволено клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 29.06.2016.
		Представник позивача у судове засідання 29.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Заслухавши представників відповідача та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
		Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 29.06.2016 заперечили щодо доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
		02.04.2010 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 3/2010 (надалі - Кредитний договір), згідно з п. 1.1 якого Банк на умовах цього договору надає позичальнику кредит в сумі 100 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього договору, в розмірі 20% річних.
		Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів.
		Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору цей кредит забезпечується іпотекою нежилого будинку (літ. А), загальна площа 3 700,9 кв.м, який належить позичальнику та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-Б.
		За змістом п.п. 3.1 та 3.2 Кредитного договору кредитні кошти надаються банком позичальнику шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника №2600429140.980, відкритий в АБ «Укргазбанк», код банку 320478. Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок №373970129140.980, відкритий в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, відповідно до графіку погашення кредиту, який наведено в додатку 1 до цього договору.
		На виконання умов Кредитного договору, 02.04.2010 Банком було перераховано на рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 100 000 000,00 грн., а Товариством в цей же день було оплачено на користь Банку 127 557 002,82 грн. в якості оплати згідно Договору відступлення права вимоги, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
		В той же день, 02.04.2010 р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (надалі - Договір відступлення права вимоги).
		Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення права вимоги первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором № 65-V/2008 від 28.11.2008 р. з усіма додатковими угодами, додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеним між первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством «СІТІ НЕТ».
		Згідно з п. 1.2 Договору відступлення права вимоги право вимоги за основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, що передбачені основним договором, у тому числі: сплати заборгованості по кредиту в сумі 100 000 000,00 грн. у порядку та строки, передбачені основним договором (п. 1.2.1); сплати заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в сумі 27 557 002,82 грн. (п. 1.2.2).
		Пунктом 2.4 Договору відступлення права вимоги визначено, що за відступлення права вимоги за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму в розмірі 127 557 002,82 грн. без ПДВ, в день укладення цього договору, шляхом її перерахування на рахунок первісного кредитора №37392059856, відкритого в АБ «Укргазбанк», МФО 320478.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі №22/352, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» на користь Банку 90 196 078,40 грн. строкової заборгованості по кредиту; 9 803 921,60 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1 935 535,85 грн. заборгованості по процентам нарахованих з 01.01.2011 р. по 03.02.2011 р., 13 518 997,65 грн. простроченої заборгованості по процентах, 265 619,13 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 786 657,73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. у справі №27/306, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 р., визнано недійсним з моменту укладення Договір відступлення права вимоги.
		Позов мотивовано тим, що відповідач своїми неправомірними діями спричинив позивачу збитки в сумі 144 063 813,18 грн.
		Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні норми містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України.
		За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
		1) протиправної поведінки;
		2) розміру збитків;
		3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
		4) вини.
		На виконання умов Договору відступлення права вимоги, 02.04.2010 р. позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 127 557002,82 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
		Грошові кошти у розмірі 100 000 000,00 грн. були сплачені позивачем за рахунок грошових коштів, наданих йому Банком згідно умов Кредитного договору, а 27 557 002, 82 грн. за рахунок власних грошових коштів.
		Разом з тим, в оскаржуваному рішенні від 14.04.2016 року судом зазначено, що з положень вказаного Кредитного договору, зокрема пунктів 1.2, 1.3 цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів позивача; строк кредитування з 02.04.2010 до 27.11.2014; позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені у графіку погашення кредиту.
		З даним твердженням колегія погодитися не може, оскільки той факт, що грошові кошти за Кредитним договором були отримані саме з метою оплати вартості відступлення права вимоги за Договором відступлення права вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача за 02.04.2010 (т. 1 а.с. 116), яка підтверджує факт спрямування таких грошових коштів саме на виконання позивачем умов п. 1.2.1 Договору відступлення права вимоги.
		Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 р. у справі №22/352, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р., стягнуто з Товариства на користь Банку 90 196 078,40 грн. строкової заборгованості по кредиту; 9 803 921,60 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1 935 535, 85 грн. заборгованості по процентам нарахованих з 01.01.2011р. по 03.02.2011р., 13 518 997,65 грн. простроченої заборгованості по процентах, 265 619,13 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 786 657,73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; звернуто стягнення на предмет іпотеки.
		Таким чином, у зв'язку з укладенням між сторонами Договору відступлення права вимоги, позивачем були понесені витрати на виконання його умов у розмірі 127 557 002,82 грн., а також витрати внаслідок стягнення за рішенням суду на користь Банку грошових коштів у розмірі 116 506 810,36 грн. (в тому числі 90 196 078,40 грн. строкової заборгованості по кредиту; 9 803 921,60 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1 935 535,85 грн. заборгованості по процентам нарахованих з 01.01.2011 р. по 03.02.2011 р., 13 518 997,65 грн. простроченої заборгованості по процентах, 265 619,13 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 786 657,73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів) у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитним договором.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 у справі № 27/306, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011, визнано недійсним з моменту укладення Договір відступлення права вимоги.
		Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
		Колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. у справі № 27/306 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
		Таким чином, на момент укладення Договору відступлення права вимоги Банк не мав права вимоги до боржника за основним договором, а відтак неправомірно передав його на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт», яке належним чином виконуючи умови такого договору сплатило на користь Банку повну вартість відступленого права вимоги. 
		У відповідності до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
		Положення статті 519 Цивільного кодексу України не пов'язують відповідальність первісного кредитора із вчиненням ним дій по визнанню права вимоги, а встановлює лише правові наслідки (відповідальність) при відчуженні недійсного права вимоги. 
		Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2010 року Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням останнім умов Кредитного договору.
		На момент звернення до суду із таким позовом, Банк знав про те, що грошові кошти за Кредитним договором були отримані позивачем з метою оплати вартості відступлення права вимоги за Договором відступлення права вимоги.
		Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими доказами, а саме випискою з особового рахунку позивача (т. 1 а.с. 116) підтверджується, що позивачем грошові кошти отримані від відповідача на виконання Кредитного договору в сумі 100 000 000,00 грн. було перераховано відповідачу на виконання Договору відступлення права вимоги в день їх отримання, що, з урахуванням обставин справи, свідчить про те, що зазначені кредитні кошти було залучено безпосередньо для виконання Договору відступлення права вимоги, незважаючи на визначення в Кредитному договорі призначення «на поповнення обігових коштів» (п. 1.2. Кредитного договору.
		Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. у справі №34/711, залишеним без змін постановою Київської апеляційного господарського суду від 20.07.2010, було визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір №65-V/2008 від 28.11.2008 р., укладений між Банком та ТОВ «Сіті Нет».
		А відтак на момент звернення Банку до суду про стягнення з позивача заборгованості рішення у справі № 34/711 набрало законної сили та було чинним про що Банк був обізнаний. Зазначені обставини свідчать про наявність протиправної поведінки та вини відповідача у заподіянні позивачеві збитків.
		Таким чином, позивачем понесені витрати на загальну суму 144 063 813,18 грн. (стягнуті з Товариства 116 506 810,36 грн. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 р. у справі №22/352 та сплачені на виконання умов Договору відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 127 557 002,82 грн. за вирахуванням 100 000 000,00 грн. отриманих кредитних коштів), які є збитками позивача в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 у справі №34/711-55/377, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2011, відмовлено у задоволені первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» у повному обсязі. Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Сіті Нет» задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення Кредитний договір №65-V/2008 від 28.11.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та Закритим акціонерним товариством «Сіті Нет». Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вант» задоволено, визнано недійсним договір іпотеки без оформлення заставної, укладений між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вант».
		Наведені обставини у їх сукупності свідчать, що підставою для отримання кредиту було саме укладення Договору відступлення права вимоги, а враховуючи, що Договір відступлення права вимоги визнано недійсним, оскільки відповідач передав позивачу недійсні права вимоги, колегія суддів дійшла висновку, що витрати понесені позивачем на обслуговування кредиту виникли з вини відповідача.
		На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» збитків у розмірі 144 063 813,18 грн.
		Щодо твердження відповідача про відсутність вини у діях Публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк», колегія суддів зазначає, що саме банк зобов'язався передати позивачу право вимоги за дійсними зобов'язаннями, про що зазначено в п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги «Загальна сума права вимоги до Боржника по Основному договору станом на дату укладення цього Договору складає 127 557 002,82 грн.».
		Тобто, в Договорі сторони вказали, що право вимоги яке відступлено позивачу є дійсним, а факт наявності спору у справі № 34/711 за позовом АБ «Укргазбанк» до ЗАТ «СІТІ НЕТ» та ТОВ «ВАНТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ЗАТ «СІТІ НЕТ» до АБ «Укргазбанк», третя особа - ТОВ «ВАНТ» про визнання кредитного договору № 65-V/2008 від 28.11.2008 року недійсним не може бути підставою, яка звільняє відповідача від відповідальності за передачу недійсних зобов'язань.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» не було залучено до розгляду справи № 34/711, а тому, на відміну від відповідача, не мало можливості, на підставі наявних в матеріалах зазначеної справи доказів, об'єктивно встановити наявність ризиків, які виникали при укладенні Договору відступлення права вимоги, а тому розраховувало на належне виконання відповідачем зобов'язань за Договором відступлення права вимоги.
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» підлягає задоволенню. 
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» задовольнити.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 - скасувати.
		3.          Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» задовольнити в повному обсязі.
		4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконцепт» (03083, м. Київ, просп. Науки, 54; ідентифікаційний код 35139069) 144 063 813,18 (сто сорок чотири мільйони шістдесят три тисячі вісімсот тринадцять грн. 18 коп.) грн. - збитків, 73 080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) грн. - судового збору за подання позовної заяви та 80 388,00 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.
		5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
		6. Матеріали справи № 910/16631/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             К.В. Тарасенко 
		 
		Судді                                                                                М.Л. Яковлєв
		 
		                                                                                О.В. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...