Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1988/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2016. Зареєстровано: 05.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2016.
Дата набрання законної сили: 30.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/1988/15-ц   Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/598/16                           Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46                                                                                                 30.06.2016      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		30 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
		Головуючого судді    Матвієнко Ю.О.,
		суддів                              Волохова Л.А., Мельника Я.С.,
		при секретарі                Петленко І.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року в справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними правочинів, витребування земельних ділянок, визнання недійсними державних актів, визнання відсутнім права,
		      В С Т А Н О В И Л А:
		         В травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що слідчим відділом Обухівського РВ ГУ МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000148 від 23.01.2013 року за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
		         Під час проведення досудового розслідування встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено наступні договори, які посвідчені нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8:
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13885, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0071, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13836, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0069, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13841, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельі споруд загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0067, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13680, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0066, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13860, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0012, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13675, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0011, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13816, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0064, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13846, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0063, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13831, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0062, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13811, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0061, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13821, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0059, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13781, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0059, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13791, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0058, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13856, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0057, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13806, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0056, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13801, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0055, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13851, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0054, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13865, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0053, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13828, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0052, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13786, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0052, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 23.10.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13796, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0015, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області;
		- договір від 01.11.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 14220, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0009, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області.
		На підставі вказаних договорів купівлі-продажу та за результатами обєднання, ОСОБА_4 сформовано наступні земельні ділянки: земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097 загальною площею 3 га (державний акт на право власності серії ЯЕ № 956724 від 02.11.2007 року); земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0098 загальною площею 1,8 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0099 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0100 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101 загальною площею 3 га (державний акт на право власності серії ЯЕ № 956721 від 02.11.2007 року); земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0102 загальною площею 4,2 га (державний акт на право власності серії ЯЕ № 956726 від 02.11.2007 року); земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 загальною площею 4 га (державний акт на право власності серії ЯЕ № 956727 від 02.11.2007 року).
		Частина вищевказаних земельних ділянок були відчужені ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу, а саме: ОСОБА_7 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 загальною площею 4,0 га на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2009 року; ОСОБА_5 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0102 загальною площею 4,2 га на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2009 року; ОСОБА_6 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101 загальною площею 3,0 га на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2009 року; ОСОБА_5 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097 загальною площею 3,0 га на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2009 року. 
		На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу та за результатами поділу останніми власниками отримані наступні державні акти: 
		- державний акт серії ЯИ 495032 від 07.06.2010 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку загальною площею 4,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103; 
		- державний акт серії ЯЕ 956724 від 02.11.2007 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097; 
		- державний акт серії ЯЕ 956721 від 02.11.2007 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101; 
		- державний акт серії ЯЖ 676100 від 12.08.2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0005; 
		- державний акт серії ЯЖ 676125 від 12.08.2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0002.
		Крім того, на підставі рішень державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського МРУЮ Київської області № 13070113 та № 13071806 від 15.05.2014 року проведено державну реєстрацію припинення права ОСОБА_7 на земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 та зареєстровано право останньої на сформовані за результатами поділу земельні ділянки із кадастровими номерами: 3223155400:06:003:0110 та 3223155400:06:003:0111 площею по 2,0 га кожна.
		В позові прокурор посилається на те, що під час проведення досудового розслідування встановлені порушення вимог земельного законодавства при укладенні договорів дарування та купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у звязку з чим останні підлягають визнанню недійсними. Зокрема, слідством встановлено, що ОСОБА_3, як відчужувачу земельних ділянок, ці ділянки на праві власності на момент відчуження не належали, оскільки вказані в якості підстави набуття ним права власності на спірні ділянки договори дарування та купівлі-продажу в 2004 році останнім не укладались, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8, поданими нотаріусом ОСОБА_8 звітами про вчинені нотаріальні дії, а також вилученими під час досудового розслідування у ОСОБА_9 (водій нотаріуса ОСОБА_8Р.) реєстрів вчинених нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_8 за період з 16.01.2004 по 22.04.2004 року, які нібито були викрадені в останньої. 
		Також під час проведення досудового розслідування встановлено, що спірні земельні ділянки ніколи не знаходились в межах смт. Козин, а розташовані орієнтовно в 3 км. від меж вказаного населеного пункту, що підтверджується інформацією Козинської селищної ради, схемою формування селищної ради та іншими графічними матеріалами.
		Водночас, спірні земельні ділянки в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
		Так, згідно інформації ДП «Київське лісове господарство», викладеної в листі № 02-1008 від 30.11.2011 року спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет №1), розміщені в кварталах 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24 на території Козинської селищної ради.
		Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Частиною 9 ст. 149 ЗК України передбачено, що ОСОБА_2 Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п»ятою  восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		Отже, рішення про вилучення та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення мав право приймати лише ОСОБА_2 Міністрів України.
		Крім того, при набутті права власності відповідачами на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства.
		Зміна цільового призначення спірних земельних ділянок відбулась з порушенням ч. 1 ст. 20 та ст. 207 Земельного кодексу України, а саме  без прийняття компетентним органом відповідного рішення та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв»язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб.
		Відповідно до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
		Оскільки ОСОБА_3 на час укладення договорів дарування від 23.10.2007 року та договору купівлі-продажу від 01.11.2007 року спірних земельних ділянок не був їх власником, вищевказані договори підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.             
		Крім того, позивач просив витребувати на користь держави в особі ОСОБА_2 Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_7 земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:06:003:0110 та 3223155400:06:003:0111 загальною площею 4,000 га; ОСОБА_5 земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:03:002:0005, 3220882600:03:003:0002, 3220882600:03:003:0097 загальною площею 7,200 га; ОСОБА_4 земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:03:003:0051, 3220882600:03:003:0052, 3220882600:03:003:0053, 3220882600:03:003:0054, 3220882600:03:003:0055, 3220882600:03:003:0062, 3220882600:03:003:0063, 3220882600:03:003:0064 загальною площею 7,800 га; ОСОБА_6 земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:03:003:0101 площею 3,000 га.
		Також позивач просив визнати недійсними: державний акт серії ЯЕ 956724 від 02.11.2007 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097; державний акт серії ЯЕ 956721 від 02.11.2007 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101; державний акт серії ЯЖ 676100 від 12.08.2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0005; державний акт серії ЯЖ 676125 від 12.08.2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0002.
		Крім того, позивач просив визнати недійсним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського МРУЮ Київської області № 13070113 та № 13071806 від 15.05.2014 року в частині реєстрації права власності ОСОБА_7 на земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:06:003:0110 та 3223155400:06:003:0111;визнати відсутнім право власності відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спірні земельні ділянки та визнати право власності держави в особі ОСОБА_2 Міністрів України і право користування за ДП «Київське лісове господарство» на спірні земельні ділянки.
		        Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
		          В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		      Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
		    Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		         Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		           Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		      Судом першої інстанції встановлено, що між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 23.10.2007 року та 01.11.2007 року укладено ряд оспорюваних позивачем договорів дарування та купівлі-продажу земельних ділянок, які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області та посвідчені нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, а саме: площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0071; площею 1,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0069; площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0067; площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0066; площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0012; площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0011; площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0064; площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0063; площею 1,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0062; площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0061; площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0059; площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0058; площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0057; площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0056; площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0055; площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0054; площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0053; площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0052; площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0052; площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0015; площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0009.
		На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу та за результатами обєднання, ОСОБА_4 сформовано наступні земельні ділянки: земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0098 загальною площею 1,8 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0099 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0100 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0102 загальною площею 4,2 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 загальною площею 4 га.
		Частина вищевказаних земельних ділянок були відчужені ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу, а саме: ОСОБА_7 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 загальною площею 4,0 га на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2009 року; ОСОБА_5 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0102 загальною площею 4,2 га на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2009 року; ОСОБА_6 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101 загальною площею 3,0 га на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2009 року; ОСОБА_5 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097 загальною площею 3,0 га на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2009 року. 
		На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу та за результатами поділу останніми власниками отримані наступні державні акти: 
		- державний акт серії ЯИ 495032 від 07.06.2010 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку загальною площею 4,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103; 
		- державний акт серії ЯЕ 956724 від 02.11.2007 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097; 
		- державний акт серії ЯЕ 956721 від 02.11.2007 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101; 
		- державний акт серії ЯЖ 676100 від 12.08.2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0005; 
		- державний акт серії ЯЖ 676125 від 12.08.2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0002.
		       Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строків позовної давності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
		Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.
		Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
		На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 вересня 2015 року №6-68цс15.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що прокуратурі Київської області було відомо про укладення оспорюваних договорів від 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, починаючи з грудня 2007 року, що вбачається з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2008 року заступником прокурора Київської області Ричкою О.І. було порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення державних актів на право власності на земельні ділянки в межах Козинської селищної ради Обухівського району, розташовані між Новообухівським та Старообухівським автошляхами, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Підставою для порушення кримінальної справи були звернення народного депутата України ОСОБА_10 до Генерального прокурора України від 28.11.2007 року та більш пізнє аналогічне звернення до Генерального прокурора України народного депутата України ОСОБА_11 У вказаній кримінальній справі розслідувались факти щодо придбання ОСОБА_3 та відчуження ним в подальшому ОСОБА_4 за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 2007 року земельних ділянок.
		Постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області ОСОБА_12 від 31.07.2008 року кримінальну справу № 47-976 було закрито за відсутністю складу злочину. 10.07.2010 року прокурором СВ прокуратури Київської області ОСОБА_13 було скасовано постанову слідчого Попова А.О. від 31.07.2008 року про закриття кримінальної справи. Після додаткового розслідування постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області ОСОБА_14 від 06.12.2010 року кримінальну справу № 47-976 було вдруге закрито за відсутністю складу злочину. Повторно постанови про закриття цієї кримінальної справи виносились 25.05.2011 року та 12.10.2012 року.
		З вказаних постанов слідчих вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи № 47-976 у 2008 та 2010 роках слідство запитувало від ДП «Київське лісове господарство» необхідні документи та інформацію, були допитані колишні та чинні на той час керівники цього підприємства. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ДП «Київське лісове господарство» також було відомо з 2008 року про факти, якими прокурор у позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги.
		Як розяснив Верховний Суд України, органи прокуратури не є позивачами у подібних справах, вони лише діють як представники в інтересах відповідних органів, які є позивачами. Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 3-21гс15 (у Єдиному державному реєстрі судових рішень № 46301582), від 22.04.2015 року у справі № 3-54гс15 (у Реєстрі № 43801762), від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15 (у Реєстрі № 46301621). Верховний Суд України у вказаних постановах вказав, що питання пропуску позовної давності, поважності причин пропуску мають розглядатись щодо відповідних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а не щодо органів прокуратури. Зазначені правові висновки Верховного Суду України відповідно до ст. 3607ЦПК України є обовязковими для всіх судів України та для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		В даній справі прокурор та позивачі доказів поважності пропуску позовної давності суду не надали, про поновлення строку позовної давності клопотань не заявляли.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором та позивачами пропущено позовну давність без поважних причин.
		Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 року по справі «ОСОБА_15 проти України» (заява № 21722/11, п. 137) зазначено, що Суд неодноразово ухвалював рішення про те, що строки давності слугують декільком важливим цілям, а саме: забезпечують правову визначеність та остаточність, захищають потенційних відповідачів від застарілих скарг, яким може бути важко протидіяти, і запобігають будь-якій несправедливості, якщо б така виникла, коли б суди змушені були розглядати справи щодо подій, котрі відбувалися у віддаленому минулому, на основі доказів, які могли стати недостовірними та неповними зі спливом часу.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також вказав, що «позовна давність  це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав  учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 року, заява № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року, заяви № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
		Враховуючи обставини справи та на підставі наведених норм, законним та обґрунтованим є висновок суду про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем позовної давності та з урахуванням поданих відповідачами заяв про застосування наслідків такого пропуску. 
		       Доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково розпочато відлік строку позовної давності з моменту порушення 31.03.2008 року прокуратурою Київської області кримінальної справи №47-976, оскільки позивачу ОСОБА_2 Міністрів України стало відомо про порушення законодавства при укладенні оспорюваних правочинів лише з моменту пред»явлення прокурором даного позову, є необґрунтованими, що вбачається з наступного.
		         Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України» ОСОБА_2 Міністрів (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
		        Для керівництва лісовою галуззю в Україні з 27.07.1997 року діяв Державний комітет лісового господарства України, а з 13.04.2011 року діє Державне агентство лісових ресурсів України.
		       Відповідно до пунктів 1, 3, 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів України від 08.10.2014 року №521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується ОСОБА_2 Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство здійснює, зокрема, державне управління в галузі ведення лісового господарства, а також державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; здійснює управління об»єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		         Постановою ОСОБА_2 Міністрів України від 28.12.2011 року за № 1364 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов ОСОБА_2 Міністрів України» було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів шляхом перетворення відповідних територіальних органів Державного комітету лісового господарства. Зокрема, було утворене Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства шляхом перетворення Київського обласного управління лісового та мисливського господарства Держкомлісгоспу.
		         Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 року №134.
		      Відповідно до п.п.1, 4 вказаного Положення обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами. Управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, здійснюють управління об»єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством.
		         Позивач ДП «Київське лісове господарство» є державним підприємством, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі лісового господарства (Держлісагентство) та підпорядковується Держлісагентству через Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.
		      Таким чином, у період часу з грудня 2007 року по травень 2015 року позивач ДП «Київське лісове господарство» через вказану систему органів виконавчої влади було підконтрольне ОСОБА_2 Міністрів України, в зв»язку з чим останній міг отримати інформацію від ДП про факти, що стосуються незаконного відчуження земель лісогосподарського призначення ще у 2008 році, коли в рамках порушеної кримінальної справи №47-976 ДП «Київське лісове господарство» стало відомо про ці обставини. 
		         Крім того, слід зазначити, що моментом порушення прав держави в особі ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_2 Міністрів України на спірні земельні ділянки є момент їх незаконного вилучення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство», що мало місце у 2007 році, а не момент відчуження останньому власнику, в зв»язку з чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв»язку зі спливом позовної давності, про застосування якої до ухвалення рішення заявлено стороною у спорі.   
		       Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.
		          Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
		          Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А:
		           Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - відхилити.
		      Рішення Обухівського районного суду Київської області від29 жовтня 2015 року - залишити без змін.
		      Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		            Головуючий: 
		            Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...