Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/19563/15-ц : не визначено.
Надіслано судом: 05.07.2016. Зареєстровано: 05.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                   
		Справа № 755/19563/15-ц
		                                                                 УХВАЛА 
		                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  
		            "13" травня 2016 р.     Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
		головуючої судді                   Яровенко Н.О.
		при секретар                           Бабченко Ю. Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 жовтня 2015 року,-
		встановив:
		 
		 
		В жовтні 2015 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 жовтня 2015 року по справі № 494/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 1009007 грн. 90 коп. посилаючись на те, що рішення третейського суду повинно бути скасовано, оскільки третейський суд не мав права розглядати даний спір, адже він стосується захисту прав споживачів і не підсудний йому; третейському судді були заявлені відводи, які не були розглянуті; рішення було ухвалене без участі заявників; строки позовної давності сплили; кредитор був замінений без повідомлення заявників.
		Заявники в судове засідання не з`явились. Від представника заявника-1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримує.
		Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду подані письмові заперечення, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 жовтня 2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Рішенням було солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 16393 доларів США 26 центів, що згідно курсу НБУ складає 359549 грн. 83 коп., третейський збір у сумі 3995 грн. 50 коп., (а.с.47-50).
		Статтею 389-5 ЦПК України визначено підстави, за яких може бути скасовано рішення третейського суду. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
		1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
		2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
		3) третейську угоду визнано судом недійсною;
		4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
		5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
		Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
		Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні, а також вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб встановлені Законом України „Про третейські суди".
		Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.
		Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України "Про третейські суди".
		Відповідно до ст.34 Закону України "Про третейські суди" учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.
		Як передбачено у ст. 39 Закону України „Про третейські суди", третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду  не  пізніше  ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.
		Статтею 41 ЗУ «Про третейські суди» передбачено, що ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.
		Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду (ч.1 ст. 45 Закону України "Про третейські суди").
		Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
		Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14. Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
		Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
		Відповідно до ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
		Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-856цс15 від 02.09.2015 року, боржник за кредитним договором, який укладено між Банком та позичальником, є споживачем послуг Банку, у зв'язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий.
		Статтею 360-7 ЦПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Як вбачається зі справи, заявник просить скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків № 494/15 постановлене 15 жовтня 2015 року, тобто після внесення змін до Закону № 2983-VI від 3 лютого 2011 року, у зв'язку з чим заява про скасування рішення третейського суду підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Стосовно посилання заявника на те, що на розгляді в Голосіївському районному суді м. Києва перебувають три справи між тими ж сторонами, суд приходить до наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 66 Регламенту постійно діючого Третейського суду при АУБ, Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду, зокрема, у випадку, якщо є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
		Однак, ЦПК України не передбачено відповідної підстави для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду, тому дане твердження до уваги не береться.
		Посилання на те, що третейському судді були заявлені відводи, які не були розглянуті та рішення було ухвалене без участі заявників не береться до уваги з тих же підстав.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 6, 51 Закону України «Про третейські суди», Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», Постановою Верховного Суду України від 02.09.2015 року по справі № 6-856цс16, ст.ст. 360-7, 389-1-389-6 ЦПК України, суд -
		у х в а л и в:
		Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 жовтня 2015 року задовольнити.
		Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських Банків від 15.10.2015 року в справі № 494/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		До суду може бути подана апеляційна скарга на ухвалу протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні пари її оголошенні протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали.
		Суддя                                                                                   Н. О. Яровенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...