Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/10132/14-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 У х в а л а
		іменем україни
		04 липня 2016 року                                        м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		Маляренка А.В.,Демяносова М.В., Парінової І.К.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У жовтні 2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з указаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що рішенням Миколаївської міської ради № 33/37 від 30 січня 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект» (далі − ТОВ «Миколаївбудпроект») було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 23 502 кв. м з метою надання її в оренду для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_1. 
		Рішенням Миколаївської міської ради № 35/51 від 19 червня 2009 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22 156 кв. м за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з відведенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_1. Проектом передбачено, що земельна ділянка на північному заході межує із землями водного фонду Бузького лиману. 
		Незважаючи на відсутність договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Миколаївбудпроект», рішенням міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 року були затверджені проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1 000 кв. м за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва житлових будинків про АДРЕСА_2, в тому числі ОСОБА_4 було відведено земельну ділянку площею 834 кв. м за зазначеною адресою та видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на відповідну земельну ділянку.
		13 квітня 2011 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Відповідну інформацію про зміну власника земельної ділянки зареєстровано в Поземельній книзі за реєстровим номером НОМЕР_2, про що зроблено запис на державному акті.
		12 жовтня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. На підставі якого управлінням Держкомзему у м. Миколаєві 20 грудня 2012 року видано Державний акт серії НОМЕР_3 про право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку, а 08 листопада 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено реєстраційний запис № 3471610 про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4).
		Позивач зазначив, що відведені земельні ділянки під забудову відносяться до території зелених насаджень загального користування та зелених насаджень спеціального призначення, тому не можуть передаватись у власність громадян. Крім того, згідно з Правилами використання та забудови території м. Миколаєва, затвердженими рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17 жовтня 2003 року, спірна земельна ділянка належить до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення та туристично-рекреаційного комплексу, тобто будівництво житлових будинків в межах вказаної території заборонено. Також посилався на те, що спірна земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги Бузького лиману: відстань від урізу Бузького лиману до крайніх точок спірної земельної ділянки становить 9 м, тобто рішення Миколаївської міської ради суперечить вимогам норм земельного та водного законодавства.
		З урахуванням наведеного та уточненням позовних вимог, прокурор просив визнати незаконними та скасувати рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 834 кв. м по АДРЕСА_2. Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 27 листопада 2009 року про право власності ОСОБА_4 на цю ж земельну ділянку. Визнати недійсним договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки від 14 квітня 2011 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, внесену державним реєстратором 08 листопада 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 834 кв. м нормативною грошовою оцінкою 172 469 грн 38 коп. по АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_4.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2015 року скасовано, позов задоволено частково.
		Визнано незаконним п. 43 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 року, в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 834 кв. м для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по                   АДРЕСА_2.
		Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_4 загальною площею 0,0834 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 27 листопада 2009 року.
		У задоволенні інших вимог відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстнції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		Згідно зі ст. 59 ЗК України, ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК Українинедійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки спірна земельна ділянка розташована на відстані 9 м від урізу води Бузького лиману, а тому спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, є прибережною захисною смугою, зміна її цільового призначення в установленому законом порядку здійснена не була, а тому її неправомірно передано у власність відповідачки ОСОБА_4 для індивідуального будівництва.
		Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
		Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
		Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Колегія суддів:
		 
		 
		                                                                                                  А.В.Маляренко 
		 
		                                                                                                  М.В.Демяносов
		 
		 
		                                                                                                  І.К.Парінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...