Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7833/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2016. Зареєстровано: 12.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2016.
Дата набрання законної сили: 12.09.2016
Результат оскарження 12.09.2016 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 12 липня 2016 року          письмове провадження           № 826/7833/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. вирішив адміністративну справу 
		За позовомОСОБА_1 До  третя особа Національного банку України Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «КБ «Союз»провизнання протиправними дій, протиправними та скасування рішенняОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся 23.05.2016 до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі по тексту - відповідач- 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «КБ «Союз», з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.06.2016, в якій просить: 
		-          визнати протиправною та скасувати Постанову Правління Національного банку України № 299/БТ від 28 квітня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ»;
		-          визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 615 від 28 квітня 2016 року «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
		- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національного банку України від 06.06.2016 № 1740-р про відкликання генеральної ліцензії ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» на здійснення валютних операцій;
		-          зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» в якості діючої банківської установи, в т.ч., але не виключно відновити функціонування кореспондентського рахунку АТ «КБ «СОЮЗ» в НБУ, відновити АТ «КБ «СОЮЗ» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити АТ «КБ «СОЮЗ» в якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу АТ «КБ «СОЮЗ» у всіх інформаційних задачах НБУ до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвiтнiсть»; Єдина інформаційна система "Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін АТ «КБ «СОЮЗ» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Державна митна служба; Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку АТ «КБ «СОЮЗ» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу АТ «КБ «СОЮЗ» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи АТ «КБ «СОЮЗ» у зазначених вище системах;
		-          зобов'язати НБУ в порядку встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити інформацію про ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України).
		Позивач вважає Постанову Правління Національного банку України № 299/БТ від 28 квітня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» (далі- постанова Правління НБУ №299/БТ від 28.04.2016), Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 615 від 28 квітня 2016 року «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку» (далі - Рішення фонду гарантування №615 від 28.04.2016), Розпорядження Національного банку України від 06.06.2016 №1740-р (далі -Розпорядження НБУ №1740-р від 06.06.2016) про відкликання генеральної ліцензії ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» на здійснення валютних операції, яке було прийнято у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії протиправними та такими, що підлягають скасуванню. 
		Відповідачі подали до суду письмові заперечення проти позову, в яких підтримали позицію щодо правомірності Постанови НБУ №299/БТ від 28.04.2016, Рішення фонду гарантування №615 від 28.04.2016, розпорядження НБУ № 1740-р від 06.06.2016 тощо.
		Представниками позивача та третьої особи подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу  України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.
		Позивач є власником простих іменних акцій, в бездокументарній формі АТ «КБ «СОЮЗ» в кількості 1343849800 номінальною вартістю 0,25 грн. загальною номінальною вартістю 335 962 450,00 грн, що складає 99,9888% частки у статутному капіталі та підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах.
		Постановою Правління НБУ від 28.04.2016 №299/БТ відкликано банківську ліцензію та відправлено на ліквідацію АТ «КБ «СОЮЗ» ( том 1 а.с. 21).
		Зі змісту вказаної Постанови убачається, розглянувши інформацію Департаменту фінансового моніторингу про необхідність відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» (далі - АТ «КБ «СОЮЗ» або Банк), викладену в доповідній записці Департаменту фінансового моніторингу від 28.04.2016 № В/25-0003/46299/БТ, стосовно результатів безвиїзного нагляду з питань дотримання Банком вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також Департаменту банківського нагляду Правління Національного банку України встановило таке. АТ «КБ «СОЮЗ» допустило систематичне порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу). Вчинене систематичне порушення підтверджується результатами (матеріалами) безвиїзного нагляду з питань дотримання АТ «КБ «СОЮЗ» вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - безвиїзний нагляд) (акт про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу від 15.03.2016 (далі - акт безвиїзного нагляду від 15.03.2016).
		Безвиїзний нагляд здійснено на підставі отриманих 12.03.2016 від Банку справ з юридичного оформлення рахунків клієнтів Банку, які були доставлені до Національного банку України працівниками Державного підприємства спеціального зв'язку (без супровідного листа Банку). За результатами попередніх перевірок Банк вже неодноразово був об'єктом застосування Національним банком заходів впливу (санкцій) за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу. Так, до Банку застосовано, зокрема:
		- згідно з рішенням Комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет) від 20.10.2015 № 505 санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 13 600,00 гривень [за порушення вимог пункту 22 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон про запобігання), що полягає у невиявленні фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону про запобігання];
		- згідно з рішенням Комітету від 20.10.2015 № 506 захід впливу у вигляді письмового застереження [за порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6 Закону, що полягає у невиявленні фінансової операції, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу; підпункту «ж» пункту 6.13 розділу VI Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, що діяло на момент вчинення порушення, що полягає у внесенні до реєстру фінансових операцій неправильних даних щодо фізичної особи - клієнта; підпункту 5 пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.06.2011 № 197, у редакції, що діяла на момент вчинення порушення, що полягає у ненаданні на запит інспекційної групи інформації та даних (у форматі та структурі, визначених у запиті інспекційної групи), документів (їх копій) у порядку, терміни та обсягах, визначених у запиті інспекційної групи].
		Відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи, зокрема, у разі, якщо встановлено систематичне порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу.
		Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346), визначено, що систематичним порушенням банком законодавства з питань фінансового моніторингу є порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу після застосування Національним банком до банку не менше двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років та/або встановлення фактів здійснення ризикової діяльності.
		Таким чином, відповідачем-2 встановлено, що виявлені перевіркою порушення з боку АТ «КБ «СОЮЗ» вимог Закону, Положення № 417, вчинені ним після застосування до АТ «КБ «СОЮЗ» двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років, є систематичними порушеннями вимог законодавства з питань фінансового моніторингу.
		Беручи до уваги зазначене вище, застосування до АТ «КБ «СОЮЗ» заходу впливу у вигляді відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» є адекватним характеру допущених Банком порушень.
		Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 299/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 28 квітня 2016 року № 615 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку». 
		Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 299/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» та на підставі підпункту «а» пункту 4.8 розділу ІV Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.08.2011 року №281, НБУ розпорядженням №1740-р від 06.06.2016 відкликав генеральну ліцензію від 27.04.2012 №249-2 на здійснення ним валютних операцій.
		Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав. 
		При цьому суд враховує загальні принципи адміністративного судочинства та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України до рішення суб'єкта владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Згідно з частиною третьою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні справи застосувати положення частини другої статті 71 КАС України, якою установлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Здійснивши системний аналіз обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, колегія суддів прийшла до висновку про невідповідність оскаржуваної постанови НБУ наведеним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості, розсудливості та пропорційності. При цьому, НБУ, в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано жодних доказів на спростування цього висновку.
		Як свідчать обставини справи, Постанова Правління Національного банку України від 28.04.2016 №299/БТ та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 615 порушує права позивача передбачені ст. 3, 25 Закону України «Про акціонерні товариства» на отримання дивідендів, участь в управлінні справами банку, розпорядження своїми акціями, отримання у разі ліквідації банку частини його майна або вартості частини його майна тощо, тобто порушення його корпоративних прав акціонера (учасника) господарського товариства. 
		Статтею 167 Господарського Кодексу України передбачено, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 
		Статтею 2 Закону України «Про акціонерні товариства», визначено, що корпоративні права, це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами Згідно ст. 4 цього ж Закону, акціонерами можуть бути в тому числі фізичні особи. Стаття 25 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає права акціонера за кожною простою акцією, зокрема права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність товариства; 4) інші права. Крім того, відповідно з приписами Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 08.09.2011 № 306 із змінами та доповненнями, внаслідок ліквідації АТ «КБ СОЮЗ» ділова репутація позивача перестає мати ознаки бездоганної на 10 років, у зв'язку з чим він не зможе не тільки бути керівником у інших банківських установах України, він також протиправно позбавлений можливості придбавати інші банківські установи України.
		Згідно ч.2 ст.46 та ч.1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду здійснює повноваження органів управління банку.
		Згідно з нормами ч.10 п.2 ст.37 та ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», до повноважень уповноваженої особи Фонду відноситься, в тому числі, зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі. З моменту початку процедури ліквідації Банку обмежуються права його акціонерів на управління ним, а також майнові права на отримання дивідендів. 
		Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У відповідності до частини 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. 
		У справі Bellet v.France Європейській Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Постанова НБУ стосується прав та інтересів позивача як особи, яка на момент їх прийняття була власником простих іменних акцій, то позивач має право на судовий захист, передбачений ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 не тільки не обмежено право акціонера товариства на звернення до суду, а й викладено положення щодо того, що порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом. Європейський суд з прав людини в своїй практиці наголошує, що обов'язок ефективного здійснення захисту прав державою передбачає також позитивний обов'язок держави гарантувати ефективне і справедливе розв'язання в національних судах будь-яких спорів між приватними особами, в тому числі спорів, пов'язаних із захистом інтересів акціонера, спрямованих на задоволення його легітимного прагнення щодо отримання правомірної вигоди від його корпоративних прав (Sovtransavto v. Ukraine, №48553/99, § 96; Chadzitaskos and Franta v. The Czech Republic, №7398/07, 31244/07, 11993/08 and 3957/09, §48. Право власності, відповідно до рішень Суду, не обмежується правом власності на фізичні речі та передбачає, що право вимоги, законний інтерес та правомірне очікування особи, до яких, зокрема, належать інтереси, що обумовлені корпоративними правами акціонера, також повинні отримати прямий ефективний захист (Beyeler v. Italy, №33202/96, §100; Рипсе Hans Adam II de Liechtenstein v. Germany, №42527/98, §83. 
		Крім того, у справі «Ромашов проти України» (Заява N 67534/01) Страсбург, 27 липня 2004 року у п.26 судового рішення у вказаній справі зазначено, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини термін «потерпілий» означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) можливе навіть за відсутності шкоди.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач подаючи позов насамперед просить відновити, порушені постановою НБУ про ліквідацію АТ «КБ «СОЮЗ» його особисті немайнові права як власника істотної участі в Банку, як керівника банку, відновити можливість надалі займатися банківською справою та розвивати банківській бізнес, яких він відповідно до відповіді НБУ від 10.06.2016 №24-00004/49369 на сьогоднішній день позбавлений на 10 років з дня прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії, тобто з 28.04.2016. 
		Отже, в порядку адміністративного судочинства для захисту своїх інтересів, вправі звертатись особи, які вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або інтереси. Наведене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10.02.2016 у справі №805/3464/15-а.
		У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. 
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Статтею 55 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що головна мета банківського регулювання і нагляду-безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Частиною другою статті 63 закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, та достатність заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Статтею 15 «Про Національний банк України» чітко визначено, що Правління НБУ приймає рішення про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється НБУ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інших Законів України. Зазначене є цілком логічним, у зв'язку з суворістю заходів які віднесені до компетенції саме Правління НБУ. Тобто, вирішення питання про застосування найсуворішого заходи впливу у вигляді ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» могло бути прийняте Правлінням НБУ виключно на підставі норм статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Наведеною статтею встановлено підстави відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Банк може бути ліквідований:
		1) за рішенням власників банку;
		2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:
		1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
		2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
		3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містить визначення, що розуміється під систематичним порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Разом з тим, суд приходить до висновку, з урахуванням також й практики Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, судові рішення яких були додані відповідачем-1 до своїх заперечень, що не кожне порушення у сфері фінансового моніторингу має своїм наслідком легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, і порушення якого може розглядатись в якості підстави для застосування НБУ норм статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таке порушення вимог законодавства про легалізацію (відмивання) в силу своєї суспільної небезпечності для застосування такого суворого заходу впливу як відкликання банківської ліцензії та ліквідації Банку та відповідно обмеження на 10 років акціонера у можливості бути керівником Банку, власником істотної участі, повинно бути доведеним належним чином на підставі вимог чинного законодавства України.
		Як вбачається зі змісту Постанови Правління НБУ від 28.04.2016 №299/БТ в її основу були покладені обставини, які вже були предметом дослідження та вивчення при розгляді справи №826/4275/16, рішення по якій набрало законної сили та, відповідно, Вищим адміністративним судом України не скасовано та не зупинене, зокрема на стор. 4 Постанови Правління НБУ №299/БТ від 28.04.2016 йдеться, що за результатами попередніх перевірок НБУ Банк вже неоднаразово був об'єктом застосування НБУ заходів впливу (санкцій) за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу. Так до Банку застосовано, зокрема:
		- згідно з рішенням Комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет) від 20.10.2015 № 505 санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 13 600,00 гривень [за порушення вимог пункту 22 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон про запобігання), що полягає у невиявленні фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону про запобігання];
		- згідно з рішенням Комітету від 20.10.2015 № 506 захід впливу у вигляді письмового застереження [за порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6 Закону, що полягає у невиявленні фінансової операції, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу; підпункту «ж» пункту 6.13 розділу VI Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, що діяло на момент вчинення порушення, що полягає у внесенні до реєстру фінансових операцій неправильних даних щодо фізичної особи - клієнта; підпункту 5 пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.06.2011 № 197, у редакції, що діяла на момент вчинення порушення, що полягає у ненаданні на запит інспекційної групи інформації та даних (у форматі та структурі, визначених у запиті інспекційної групи), документів (їх копій) у порядку, терміни та обсягах, визначених у запиті інспекційної групи].
		Зазначені заходи впливу (санкції) були застосовані за наслідками перевірки НБУ (довідка НБУ від 24.04.2015). Зазначена довідка перевірки від 24.04.2015 ретельно вивчалась та результати її вивчення та аналізу порушень, зазначених в ній, які слугували для винесення вищевказаних Рішення Комітету НБУ від 20.10.2015 №505 у вигляді штрафу у розмірі 13 600 грн. та винесення Рішення від 20.10.2015 №506 знайшли своє відображення як у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 справа № 826/4275/16 арк. 8 абз. 7 - арк. 9, щодо об'єктивного розгляду справи, суд у судовому засіданні 28.03.2016 дослідив довідки попередніх перевірок НБУ та порушення, на які відповідач-1 посилався як на систематичні з питань фінансового моніторингу були з'ясовані та встановлено, що вони стосувались фінансового моніторингу в частині технічних та/або організаційних питань та були виявлені за наслідками 2 попередніх перевірок, що підтверджується довідкою НБУ від 12.03.2014 та довідкою від 24.04.2015. При цьому судом зазначено, у передостанньому абзаці на стор. 9, що порушення у період березень 2014-березень 2016 не були порушеннями одних й тих саме норм законодавства України саме з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Зазначені порушення не свідчать про здійснення АТ «КБ «СОЮЗ», його клієнтами дій, за які винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за статтею 166-9 КУпАП, 209, 209-1, 258-5 Кримінального Кодексу України. Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження факту наявності підстав для висновку про спрямованість операцій АТ «КБ «СОЮЗ» та/або його клієнтів саме на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдженню зброї масового знищення, крім зазначених відповідачем-1 та його представниками в ході судового розгляду справи суду надано не було, так знайшли своє відображення й в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 №826/4275/16, а саме абз. 6 стор. 5 так, порушення, встановлені перевіркою стосувались фінансового моніторингу в частині технічних та/або організаційних питань та були виявлені за наслідками 2 попередніх перевірок, що підтверджується довідкою від 12 березня 2014 року та довідкою від 24 квітня 2015 року. Тобто зазначені порушення не свідчать про здійснення АТ «КБ «СОЮЗ», його клієнтами дій, за які винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за статтею 166-9 КУпАП, 209, 209-1, 258-5 Кримінального Кодексу України. При цьому, зазначені порушення у період березень 2014-березень 2016 років не були порушеннями одних й тих саме норм законодавства України саме з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Крім того, в зазначеній ухвалі було вказано (абз. 2 стор. 6), про відсутність порушень в операціях АТ «КБ «СОЮЗ» за наслідками перевірки у березні 2016 року (довідка перевірки від 09.03.2016).
		У зв'язку з чим, відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Зазначене також кореспондується з практикою ЄСПЛ. У справі «Брумареску проти Румунії», § 61 Європейський суд з прав людини у п.72 розділу В зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (надалі Конвенція), повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів. 
		Крім того, зазначені рішення спростовують твердження представників відповідача-1 щодо не дослідження у справі № 826/4275/16 обставин та підстав для винесення Рішень Комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет) від 20.10.2015 № 505 санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 13 600,00 гривень, Комітету НБУ від 20.10.2015 № 506 захід впливу у вигляді письмового застереження та свідчать про незаконність та протиправність використання їх повторно для ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» у відповідності до Постанови Правління НБУ №299/БТ від 28.04.2016 та свідчать про невиконання та неповагу Правління НБУ до судових рішень, які набрали законної сили та є порушеннями приписів статті 124 Конституції України щодо заборони на делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами та обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, які набрали законної сили. 
		Також суд звертає увагу на той факт, що позиція відповідача стосовно оскаржуваної постанови містить внутрішні суперечності.
		Так, акт за результатами безвиїзного нагляду від 15.03.2016 №В/25-0014/28084/БТ, який також був використаний НБУ під час прийняття Правлінням НБУ Постанови від 28.04.2016 №299/БТ як підстава для повторної ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» містить у собі 10 порушень, але у письмових запереченнях НБУ до суду, на підтвердження позиції відповідача 1 вказано лише про 3 порушення, а в судовому засіданні 22.06.2016 представник юридичного департаменту НБУ - начальник відділу судового захисту управління претензійно-позовної роботи ОСОБА_2 чітко визначив лише 2 порушення.
		При цьому, з аналізу зазначеного акту перевірки убачається відсутність посилання на відповідні нормативні документи, об'єктивні докази по кожному порушенню та механізм встановлення (виявлення) певних фактів, зазначених як доведені.
		Натомість доводи позивача в адміністративному позові від 23.05.2016 на спростування 10 порушень, не спростовуються, хоча позивачем до позову та в ході судового розгляду додані відповідні письмові докази по кожному доводу у вигляді додатків. Наданий судом час для подання додаткових пояснень та доказів не був використано відповідачем1 для усунення суперечностей в його позиції.
		З наданих представником позивача письмових доказів убачається, що згадані у акті за результатами безвиїзного нагляду від 15.03.2016 №В/25-0014/28084/БТ документи, передбачені чинним законодавством України. Зокрема анкети клієнта-резидента містять усю необхідну інформацію, заповнені вірно; строки для приведення у відповідність до вимог законодавства України ідентифікації та виявлення фактів належності до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами АТ «КБ «СОЮЗ» не порушені.
		У той же час в зазначеному акті наявні методологічні помилки стосовно застосування термінів: «вивчення клієнта», «ідентифікація», «верифікація». Так, для оцінки дії - вивчення клієнта штучно застосовано норми, які регулюють ідентифікацію клієнта, а тому мають інші правові наслідки у разі застосування (незастосування).
		Як порушення зазначаються відсутність доказів про доходи для клієнтів, які не здійснили жодної операції за рахунком та залишок по рахунку яких станом на 11.03.2016 складає 0 грн., при цьому поза увагою залишається факт встановлення Банком джерел походження коштів на момент відкриття рахунку, зокрема за період з 2009 по 2010.
		Суд також критично оцінює висновки про невідповідність строків переоцінки рівня ризику клієнтів з середнього на високий, оскільки вони не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи письмових доказах.
		Як вбачається з тексту постанови, пояснень сторін, перевіркою було охоплено 113 юридичних справ на 9500 аркушах. Зважаючи на характер та кількість виявлених недоліків встановлене жодним чином не може ілюструвати (за своєю сукупністю) спрямованість операцій АТ «КБ «СОЮЗ» та/або його клієнтів на систематичне порушення законодавства у сфері запобігання та легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
		Дослідивши пояснення сторін, надані суду докази суд встановив, що під час перевірки та прийняття оскаржуваних рішень відповідачами було порушено порядок, що передбачає можливість приймати участь при ухваленні органом владних повноважень відносно нього рішень надавати докази та заперечення. Так, при винесенні Постанови Правлінням НБУ від 28.04.2016 №299/БТ, АТ «КБ «СОЮЗ» безпідставно та неправомірно був позбавлений права на надання підтверджуючих документів та спростувань порушень, що були покладені в основу повторної ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ». Про зазначене АТ «КБ «СОЮЗ» повідомляв департамент фінансового моніторингу електронним повідомленням від 04.05.2016, яке було надано представником третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні 22.06.2016 та відповідно було залучено судом до матеріалів справи. Суд вважає, що посилання представника відповідача 1 на неможливість застосування строків, визначених у статті 19 Господарського кодексу України для ознайомлення АТ «КБ «СОЮЗ» з актом перевірки від 15.03.2016 не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з тим, що статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних приписів і загальних засад права (аналогії права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ при дотриманні норм процесуального права. Статтею 19 Господарського кодексу України регулюються загальні засади Державного контролю та нагляду за господарською діяльністю та визначається сфері здійснення державою такого контролю, зокрема у сферах фінансових та кредитних відносин. Кожний суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніше як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Судом проаналізовано положення Закону України «Про Національний банк України», «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» та убачається, що строків для повідомлення про результати інспектування і перевірок, які б відрізнялись від строків, встановлених ч.7 ст. 19 Господарського кодексу України не передбачено. Наявні прогалини жодним чином не позбавляють АТ «КБ «СОЮЗ» права на 30 термін для ознайомлення з результатами перевірки, оскільки норма вказаної статті носить загальний характер. При цьому судом не беруться до уваги доводи представника відповідача-1, щодо не можливості відповідно до статті 4 ГК України застосовувати вказаний кодекс до відносин, які виникають в процесі виконання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, тому що, у даному випадку мова йде про строки для ознайомлення з наслідками перевірок та жодним чином не стосується саме процесу виконання законодавства.
		При цьому, обставини прийняття Постанови Правлінням НБУ від 28.04.2016 №299/БТ, які були ретельно досліджені під час судового засідання 22.06.2016 свідчать про невідповідність їх статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у частині адекватності такого заходу впливу як ліквідація лише за порушення допущені у оформленні юридичних справах з оформлення рахунків. При цьому про наявність порушень у операціях АТ «КБ «СОЮЗ» та/або його клієнтів навіть не йдеться, що свідчить про низьку небезпеку таких порушень.
		Також, суд бере до уваги, висновки Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва у справі №826/4275/16 від 26.04.2016 арк. 6, що порушення, на які посилається НБУ за актами попередніх перевірок були вчинені до 06.02.2015 року, тобто до набрання чинності п. 3 ч.2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно НБУ не має права відповідно до норм Конституції України застосовувати зворотну дію законів, які посилюють відповідальність та погіршують становище особи, до якої застосовуються.
		При цьому, як вже зазначалося вище, на підставі порушень зафіксованих контролюючим органом до складання акту за результатами безвиїзного нагляду від 15.03.2016 №В/25-0014/28084/БТ не було встановлено факту легалізації (відмивання) доходів, фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення.
		Таким чином відсутня як сукупність порушень, підтверджена належними та допустимими доказами, що може бути кваліфікована як «систематичні», так і певна тяжкість, що з вимагає пропорційного (відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) впливу у вигляді ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ».
		Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. У сфері обсягу повноважень органів державної влади цей принцип передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. При цьому презумується неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України при здійсненні своїх повноважень. Заборона притягнення до юридичної відповідальності через призму принципу юридичної визначеності передбачає остаточність рішення, прийнятого як органом державної влади, так і судовим органом, до якого рішення органу оскаржується, недопустимість повторного розгляду вже вирішеної справи. Ці принципи застосовуються для уникнення свавілля органів державної влади при прийнятті ними рішень, зокрема і щодо притягнення до юридичної відповідності. Законодавець конституційною нормою встановив чітку заборону щодо повторності притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Та обставина, що вказана норма статті 61 вміщена у Розділ II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» не обмежує її дію лише на фізичних осіб громадян, верховенство права та принцип правової визначеності, як його елемент, стосуються юридичних осіб. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/42358/11 від 17.09.2014. У відповідності до норм статей 8 та 19 Конституції України та статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		У випадку, що розглядається НБУ штучно створив передумови для застосування статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність». НБУ вийшов за межі своїх прав, визначених в Конституцією та Законом «Про Національний банк України». Постанова НБУ прийнята без дотримання положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в т.ч. з порушенням вимог щодо обґрунтованості, неупередженості, пропорційності.
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що постанова Правління Національного банку України від 28.04.2016 №299/БТ була прийнята за відсутності на те правових підстав.
		Пунктом 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
		Таким чином, передумовою початку процедури ліквідації банку є прийняття Національним банком України постанови правління про відкликання банківської ліцензій та ліквідацію банку. 
		Відповідно до рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №615 від 28.04.2016 його було прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України № 299/БТ від 28.04.2016.
		З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено факт прийняття постанови № 299/БТ від 28.04.2016 за відсутності на те правових підстав, у той час, як єдиною обставиною, яка зумовила прийняття відповідачем 2 рішення №615 від 28.04.2016 був факт винесення зазначеної постанови, суд дійшов висновку наявність підставі для визнання протиправним та скасування рішення № 615 від 28.04.2016. Аналогічного висновку суд дійшов також про визнання протиправним та скасування Розпорядження НБУ від 06.06.2016 №1740-р про відкликання генеральної ліцензії ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» на здійснення валютних операції, яке також прийнято за фактом існування Постанови Правління НБУ №299/БТ від 28.04.2016.
		З аналізу обставин справи, змісту оскаржуваної Постанови НБУ, заперечень відповідачів, пояснень представників третьої особи, у суду немає підстав вважати, що АТ «КБ «СОЮЗ» допущені такі порушення, які можуть свідчити про наявність підстав для його ліквідації. Водночас мотиви, з яких відповідач-1 відкликає банківську ліцензію та ліквідує АТ «КБ «СОЮЗ» є формальними та освідчать про очевидну протиправність Постанови НБУ від 28.04.2016 №299/БТ та відповідно про необхідність її скасування.
		Позовні вимоги передбачають зобов'язання відповідачів здійснити певні дії на відновлення порушених прав позивача, що неможливо без повернення до стану, що існував до початку процедури ліквідації банку. При цьому, як встановлено в судовому засіданні керівництво банку усунуто від управління, а здійснення функцій банківської установи заблоковано. Суд вважає, що без задоволення цих позовних вимог ефективний захист прав та інтересів позивача не можливий, тому вони також підлягають задоволенню.
		Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.
		Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною та скасувати Постанову Правління Національного банку України № 299/БТ від 28 квітня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ».
		Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 615 від 28 квітня 2016 року «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «СОЮЗ» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національного банку України від 06.06.2016 № 1740-р про відкликання генеральної ліцензії ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» на здійснення валютних операцій.
		Зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» в якості діючої банківської установи, в т.ч., але не виключно відновити функціонування кореспондентського рахунку АТ «КБ «СОЮЗ» в НБУ, відновити АТ «КБ «СОЮЗ» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити АТ «КБ «СОЮЗ» в якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу АТ «КБ «СОЮЗ» у всіх інформаційних задачах НБУ до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвiтнiсть»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін АТ «КБ «СОЮЗ» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Державна митна служба; Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку АТ «КБ «СОЮЗ» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу АТ «КБ «СОЮЗ» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи АТ «КБ «СОЮЗ» у зазначених вище системах. 
		Зобов'язати НБУ в порядку встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити інформацію про ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України).
		Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Головуючий Суддя                                                                      Р.О. Арсірій
		 
		Судді                                                                                           О.П. Огурцов 
		                                                                                           В.А. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...